З психодіагностики

ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

ПИТАННЯ

Розрекламованість туристичного потенціалу Закарпатської області

Значним недоліком сучасного стану туризму Закарпаття є недостатня розрекламованість наявних видів туризму. Рекламуючи райони та представлені в них види екстремального туризму, слід подбати про те, щоб реклама була сучасно оформлена, талановита за змістом, щоб підвищувала потяг людей до цього регіону, в іншому випадку, усі витрачені на неї кошти не будуть компенсовані. Для просування будь-якого продукту на ринок, варто звернути увагу також і на час розміщення реклами та інформації про надання туристичних послуг в засобах масової інформації, яка в друкованих виданнях повинна передувати зимовому або літньому сезонам, а на радіо та телебаченні – ще й не співпадати з робочими годинами потенційних споживачів туристичних послуг. Тому необхідним на даному етапі є:

· проведення рекламних та PR-кампаній у вітчизняній і зарубіжній пресі, на радіо і телебаченні з метою формування іміджу Закарпаття як одного з найсприятливіших для розвитку екстремальних видів туризму;

· створення комплексної мобільної експозиції туристичних можливостей Закарпаття для представлення її на туристичних виставках, ярмарках, форумах в Україні та за кордоном;

· сприяння створенню інформаційно-туристичних центрів, рекламно-інформаційних пунктів на митних переходах, залізничних та автовокзалах тощо;

· підготовка, друк і розповсюдження серії рекламно-інформаційних довідників та путівників;

· створення рекреаційних сайтів і порталів в мережі Інтернет (забезпечення доступу до необхідної та різнопланової інформації про об’єкти, суб’єкти та послуги рекреаційної сфери області з можливостями вибору та замовлення потрібних послуг);

· удосконалення регіональної статистики туризму (перегляд статистичної методології та практики в сфері рекреаційної діяльності відповідно до вимог міжнародних статистичних стандартів та рекомендацій міжнародних організацій).

1. Предмет та завдання психодіагностики.

Психодіагностика - галузь психології, яка вивчає теорію й практику визначення психологічного діагнозу. Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Основу психодіагностики складає психометрика, яка займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних особливостей.Психодіагностика зародилась в кінці ХХ ст і виступає як наука психологічних розбіжностей та претендує на їх вимір, підійшла до початку нового часу закладеної в дискусіях та спорах вимірів інтелекту пройшовши за дуже короткий період часу шлях від Гальтоновських шкал розуму до тестів Біне. Історично склалося так, що з моментів появлення і до кінця ХІХ ст психодіагностика була орієнтована на вимір індивідуальних розбіжностей інтелекту. І це не випадково якщо згадати про те, які надії про розумі чоловіка покладено ХІХ ст. Попереду нові перемоги і невдачі дискусії і відкриття яким було ознаменований розподіл психодіагностики у ХІХ ст.Психодіагностика - це галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Психодіагностичні завдання можуть вирішуватися наступним чином:

1. Тривале спостереження за обстежуваним, що здійснюються під час надання йому допомоги (у ході консультування, психотерапії).

2. Спостереженням за обстежуваним в реальних умовах його життя (спостереження за поведінкою дитини в дитячому садку).

У психодіагностику набули поширення спеціальні методики, що використовуються не тільки в сфері консультування та психотерапії, а й у всіх тих випадках, коли необхідно отримати оцінку тієї чи іншої психічної характеристики конкретного індивіда.

У предмет загальної психодіагностики входять принципи розробки психодіагностичних засобів та їх конкретне втілення в діагностичних методиках, включаючи їх методологічне та теоретичне обґрунтування, перевірку валідності та надійності.

Завдання психодіагностики

Основне завдання психодіагностики полягає у вимірі відмінностей між індивідами або реакціями одного індивіда в різних умовах.

Визначаючи завдання психодіагностики, необхідно враховувати і ситуацію психодіагностики в цілому (розрізнення ситуації клієнта і ситуації експертизи).

У ситуації клієнта людина звертається по допомогу до психолога, він охоче йде на співпрацю, намагається виконати інструкції як можна більш точно, не має свідомих намірів прикрасити себе чи фальсифікувати результати. У цій ситуації до діагностичного інструменту можна пред'являти набагато менш жорсткі вимоги щодо його захищеності від фальсифікації внаслідок свідомої стратегії, ніж у ситуації експертизи

У другій ситуації людина знає, що піддається експертизі, старається витримати «іспит», а для цього цілком усвідомлено контролює свою поведінку і свої відповіді так, щоб з'явитися в максимально виграшному світлі (або добитися своєї цілі навіть ціною симуляції відхилень і розладів).

Психодіагностика - це галузь психологічної науки, і тому, вона пов'язана з усіма її галузями.

Загальна психодіагностика переважно пов'язана з загальної, соціальної та диференційованої психологією, приватна психодіагностика - з такими галузями психології, як медична, вікова, консультативна, юридична, військова психологія, психологія праці, спорту і т. д.

Розрізняють чотири найбільш важливі джерела виникнення і розвитку психодіагностики: експериментальна психологія, диференціальна психологія, прикладна психологія, тестології (псіхометріка).

Освітня психодіагностика широко використовує різноманітні психологічні методики, які створюються відповідно до психометричні вимог і призначені для вимірювання успішності засвоєння навчального матеріалу (тести успішності)

Клінічна психодіагностика спрямована на вивчення індивідуально-психологічних особливостей хворого (структурно-динамічні особливості особистості, ставлення до хвороби, механізми психологічного захисту), що роблять істотний вплив на виникнення, перебіг і результат захворювання.

Професійна психодіагностика використовує психодіагностичні методи для профорієнтації та професійного відбору.

Психодіагностика як наука спирається на науково-методологічну та теоретичну базу диференціальної психології. Якщо, у загальному вигляді, представити психодіагностику як практику тестування, то диференціальну психологію можна представити як теорію, що пояснює індивідуально-психологічні відмінності.

Під психодіагностикою мається на увазі особлива форма пізнавального процесу-розпізнавання.

Предметом психодіагностики стає розпізнавання конкретного психічного явища, що перебуває в динамічному стані, з локалізацією його за якістю і часу. Локалізація, стан, якість, швидкість, інтенсивність, ставлення, розвиток - все це індикація психодіагностики, її предмет.

Як практична діяльність психодіагностика здійснюється з метою перетворення реального стану суб'єкта, як наукова - прагне до суворого опису досліджуваного явища психіки.

Виділяють наступні суттєві елементи в понятті «психодіагностика»:

1. Психодіагностика як один з видів діяльності практичного психолога є процес розпізнавання психічних особливостей людини з метою розв'язання його проблем.

2. Психодіагностика як розпізнавання - специфічний вид пізнавальної діяльності, що відрізняється від метричного вимірювання і строго наукового дослідження.

3. Психодіагностична діяльність має спільні риси з іншими видами діагностики, але разом з тим відрізняється специфікою проникнення в особливу категорію явищ, якою є психіка людини.

4. Психодіагностику можна віднести як до науки, так і до мистецтва на тій підставі, що діагноз в ній базується як на методах наукового пізнання дійсності, логічному проходженні з точно встановлених фактів, так і на досвіді, інтуїції, здогаду, осяяння практичного психолога.

5. Психодіагностика як наукова дисципліна є розділом практичної психології, що в оцінці та розумінні виникаючих проблем використовує психологічні знання, закономірності формування і розвитку психіки.

6. Психодіагностичних процес у науковій його організації використовує суб'єкт обстеження, психодіагностичні методики, взаємодія діагноста і випробуваного (обстежуваного в психодіагностику прийнято називати випробуваним), психологічний діагноз.

2. Фактори, що впливають на результати психологічного тестування.

Психологічне тестування (розділ Психодіагностики) — дослідження певних психологічних якостей і властивостей особи шляхом використання психологічних тестів. Психологічне тестування використовується при відборі на роботу, в психотерапії і психологічному консультуванні і ін

Психологічний тест — стандартизоване завдання, за наслідками виконання якого судять про психофізіологічні і особові характеристики, знання, уміння і навики випробовуваного. На створення ефективного психологічного тесту йде від 10 років роботи авторських колективів. Якість тесту забезпечується багатоступінчатою процедурою перевірки і стандартизації його шкал. Тестів, що пройшли адаптацію до російської дійсності 1990-х років мало, тому вибір хороших психологічних тестів для оцінки персоналу утруднений. Звичайно, окрім тестів відомі різні методи вивчення особи, і кожні вирішують свої завдання. Хоча психологічні знання широко доступні, психологічна наука вимагає етапності засвоєння, як і інші науки. Ілюзію простоти застосування тестів і інтерпретації результатів створюють книги типу «Енциклопедія популярних психологічних тестів», «Практична психологія на кожен день».

Характеристики психологічних тестів-Фактори, що впливають на результати психологічного тестування.

Валідність - відповідність результатів тесту тій характеристиці, для вимірювання якої він призначений.

Надійність - властивість тесту давати при повторному вимірюванні близькі результати. Надійність як внутрішня узгодженість - спрямованість всіх елементів тестової шкали на вимірювання однієї якості.

Репрезентативність - відповідність між нормами (інтервалами на тестовій шкалі), отриманими на вибірці, і нормами, які можуть бути отримані на популяції.

Достовірність - властивість тесту протидіяти фальсифікації - навмисному або несвідомому спотворенню результатів випробовуваними.

Дата добавления: 2015-05-26