Призначення, характеристика та будова ствола

Ствол - це пристрій, у якому відбувається перетворення хімічної енергії бойового заряду в кінетичну енергію снаряда, призначений для здійснення направленого пострілу і надання снарядові необхідної лі­нійної та кутової швидкості.

Ствол 152-мм гаубиці 2А33 типу моноблок з нарізкою постійної крутизни, пристроєм для вентиляції каналу ствола ежекторного типу та двокамерним дульним гальмом віконного типу.

Ствол складається з: труби (3); казенника (1); муфти (2); пристрою вентиляції (4); дульного гальма (5).

Труба (1) - основна частина ствола; виконує головне його призначення. Передня частина труби називається дульною частиною, задня - казенною частиною. Зовнішня поверхня труби ділиться на конічну та циліндричну частини. Циліндрична частина труби сприймає найбільший тиск порохових газів при пострілі, тому стінки її роблять більш товстими, ніж конічної частини.

У зв’язку з тим, що тиск порохових газів у напрямі дульної частини поступово знижується, товщина стінок труби у цьому напрямі поступово зменшується.

Рисунок 3 - Ствол:

1 -казенник; 2 – муфта; 3 – труба; 4 – пристрій вентиляції; 5- дульне гальмо.

Внутрішня порожнина труби називається каналом ствола і поді­ляється на каморну та напрямну частини, які обмежені дульним та казенним зрізом і з'єднуються між собою з'єднувальним конусом.

Каморна частина ствола призначена для розміщення гільзи з бойовим зарядом та запояскової частини снаряда. З одного боку вона обмежена казенним зрізом, а з іншого - початком напрямної частини.

Напрямна частина ствола призначена для надання снарядові направленого польоту з певною початковою лінійною та кутовою швидкістю. З одного боку вона обмежена каморною частиною, а з іншого - дульним зрізом. Напрямна частина має 48 нарізів постійної крутизни, чим забезпечується гіроскопічна стабілізація снаряда в польоті.

Казенник (1) - частина ствола, що має затворне гніздо під клин затвора, який замикає канал ствола під час пострілу. Він призначений для розміщення більшості механізмів затвора і забезпечує необхідну масу відкотної частини та положення центра мас підйомної частини гармати.

Корпус казенника має складну конфігурацію з великою кількі-стю гнізд, каналів та отворів для розміщення деталей та механізмів за-твора та противідкотних пристроїв.

Труба(3) з'єднана з казенником за допомогою муфти (2). Правильність їх взаємного положення фіксується шпонкою, яка закріплюється гвинтом.

Дульне гальмо (5) - надульний газодинамічний пристрій, що призначений для поглинання частини кінетичної енергії відкотної частини гармати під час пострілу. Він нагвинчується на трубу і фіксується стопорами. Правильність взаємного положення труби та дуль­ного гальма можна визначити за рисками, що нанесені на них.

Дульне гальмо – двокамерне, віконного типу. Ефективність його досягає 50% (тобто частина енергії, що поглинається дульним гальмом під час пострілу, становить 50%; інша частина кінетичної енергії поглинається противідкотними при строями, механізмами затвора та йде на переборення сил тертя).

Центральною перегородкою дульне гальмо розділене на дві камори, а кожна з них має по два вікна. Тиск порохових газів на перегородку викликає активну складову дії гальма, а витікання їх під кутом до осі каналу ствола через вікна з високою швидкістю веде до виникнення реактивної сили тяжіння. Взаємна дія активної та реактивної сил призводить до поглинання значної частини кінетичної енергії відкотної частини гармати.

Спереду на дульному гальмі нанесені взаємно перпендикулярні риски, які використовуються при перевірці прицільних пристроїв.

Пристрій вентиляції каналу ствола (ежекторний пристрій) призначений для зменшення загазованості бойового відділення порохо­вими газами.

Кожух, гайка та півкільця, разом з зовнішньою поверхнею ствола створюють об’єм, який під час пострілу заповнюється порохови­ми газами.

Кулькові клапани забезпечують пропускання газів в одно­му напрямі і заповнення ресивера; витікання газів після того, як снаряд залишить ствол, відбувається через сопла, спрямовані у бік дульного зрізу. Висока швидкість витікання газів через сопла створює розрідження, що і забезпечує вентиляцію каналу ствола.

Рисунок 4 - Пристрій вентиляції каналу ствола:

1 - гайка; 2 - два півкільця; 3 - кульковий клапан; 4 - кожух ресивера; 5 - сопло

Гайка ежекторного пристрою стопориться гребінцем, який закріплюється двома гвинтами.

2 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на уступ та її складові.

на уступ ,

де DРів_УСТ - поправка у рівень на уступ, тис.;

Dd_УСТ - поправка на уступ відносно основної гармати, м;

DХ_ТИС - зміна дальності при зміні кута прицілювання на одну тисячну, м.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого спостереження, якщо отримані спостереження: лівий П 25, правий П 40. Данні для підготовки ПРК. Д_К (лівого) = 2400 м, Д_К (правого) = 2550 м, = 8000 м, αл =1-40, αп = 3-90, γ = 2-50, ΔХтис = 20. Вогнева позиція − з ліва від пунктів спостереження.

Розв’язання:

Приціл менше 9, доворот лівіше 0-05.

Білет № 50

1 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на перевищення та її складові.

на перевищення ,

де DРів_Dh - поправка у рівень на перевищення, тис.;

Dh - перевищення відносно основної гармати, м;

Д_Т - дальність цілі топографічна, м;

2 Організація зберігання артилерійського озброєння у військах

Під зберіганням розуміється утримання справного озброєння та майна в місцях зберігання із застосуванням існуючої системи технічного обслуговування та контролю, а також встановлених експлуатаційною документацією та Рководством по эксплуатации ракетно-артиллерийского вооружения (Керівництво з ЭРАО), Ч. І засобів і методів захисту від дії навколишнього середовища.

Для озброєння та майна встановлюються короткочасне (до 1 року) та тривале (більше одного року) зберігання. Озброєння і майно, що поставлені на зберігання, залишаються закріпленими за підрозділом (відповідальною особою).

На зберігання ставиться справне озброєння, яке має встановлений запас ресурсу, а також укомплектоване ЗІП та експлуатаційною документацією.

Нове озброєння або те, що пройшло капітальний (середній) ремонт, при постановці на зберігання безпосередньо після вводу його в експлуатацію технічному обслуговуванню не підлягають, а тільки консервуються. Решта озброєння перед постановкою на тривале зберігання підлягає ТО-2 та повній консервації, при постановці на короткочасне зберігання – ТО-1 та частковій консервації (додаткові роботи щодо захисту від корозії непофарбованих поверхонь, а також щодо захисту їх від безпосередньої дії навколишнього середовища).

Консервація озброєння при постановці на тривале зберігання проводиться згідно вимог експлуатаційної документації, а якщо там не вказані метод і засоби консервації, то у відповідності з вимогами додатку 17 Керівництва з ЭРАО, Ч. І.

Технічне обслуговування № 1 та часткова консервація виконуються особовим складом підрозділу, за яким закріплено озброєння. Роботи по ТО-2 та повній консервації виконуються, як правило, спеціально підготовленими командами в пунктах технічного обслуговування або в артилерійській майстерні частини під керівництвом та безпосередній участі фахівців майстерні і представників служби РАО частини.

Постановка озброєння на зберігання здійснюється на основі наказу по частині (додаток 19 Керівництва по ЭРАО, Ч. І), в якому вказується:

- найменування, кількість і номери озброєння;

- вид зберігання;

- термін постановки;

- матеріальне забезпечення;

- підрозділ та прізвища осіб, за якими озброєння закріплене;

- прізвища посадових осіб, відповідальних за зберігання.

Озброєння ставиться на зберігання за технологічними картами, які розроблюються для кожної номенклатури озброєння на основі вимог експлуатаційної документації та інших керівних документів.

Постановка озброєння на зберігання оформляється актом (форма 10 Руководства по учету), один із примірників якого відправляється в службу РАО оперативного напрямку.

Після завершення робіт по консервації в розділі “свідчення про консервацію” командир підрозділу записує:

- номер наказу по частині про постановку зразка озброєння на зберігання;

- висновок про технічний стан зразка;

- сумарне напрацювання зразка з початку його експлуатації до постановки на зберігання (кількість пострілів, пусків, кілометрів пробігу, циклів, годин роботи);

- дати проведення технічного обслуговування та постановки на зберігання.

Озброєння, яке знаходиться у використанні, розміщується в парках.

Парком називається територія, яка обладнана для зберігання, обслуговування та ремонту озброєння, бронетанкової, автомобільної та іншої техніки.

Парки можуть бути постійні та польові. Постійні парки обладнуються при казарменому і табірному розташуванні частин. Вони комплектуються стаціонарним обладнанням відповідно з діючими нормами та табелями.

Польові парки організуються при тимчасовому розміщенні військ в польових умовах. Вони, як правило, не мають спеціальних приміщень та стаціонарного обладнання.

Внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку оголошується наказом по частині.

Парки цілодобово охороняються вартою.

Озброєння може бути встановлено на зберігання у опалюваних і неопалюваних сховищах, під навісами та на відкритих майданчиках. Вимоги до місць зберігання і паспорту місця зберігання викладені у додатках 15 і 22 Керівництва з ЭРАО, Ч. І відповідно.

Під місцями зберігання розуміють всі види сховищ, навіси і відкриті майданчики.

Обладнання місць зберігання повинно забезпечувати пожежну безпеку, роботу у нічний час, широке застосування засобів механізації.

Місця зберігання поділяються на:

- опалювані сховища – споруди, обладнані системами опалення і вентиляції для підтримання температури і відносної вологості в заданих межах і забезпечують захист РАО від дії атмосферних опадів, вітру, пилу, піску, сонячної радіації та різких перепадів температури;

- неопалювані сховища – споруди, обладнані для зберігання РАО і забезпечення його захисту від атмосферних опадів, сонячної радіації, пилу, піску, вітру, різких перепадів температури та вологості зовнішнього повітря;

- навіси – споруди напівзакритого типу (дах на опорах, зі стінами або без них), що захищають РАО від прямої дії атмосферних опадів і частково від сонячної радіації;

- відкриті майданчики – відкриті ділянки території, обладнані для зберігання озброєння, але не забезпечують захист його від дії зовнішнього середовища.

Місця зберігання повинні бути обладнані в протипожежному відношенні та громовідвідними пристроями, освітленням для роботи вночі, а також мати паспорт, заповнений відповідальною за зберігання особою.

Сховища за своєю конструкцією повинні забезпечувати:

- збереженість озброєння;

- умови зберігання, задані для даного виду озброєння;

- зручність розміщення озброєння, нагляд за ним і підтримання його в справному стані;

- швидкість прийому, видачі та евакуації озброєння;

- застосування засобів механізації.

Ворота повинні відкриватись назовні, за конструкцією і габаритами забезпечувати можливість використання засобів механізації. Ворота повинні бути пронумеровані, мати відповідні таблички і зачинятися тільки зовні (рис. 4.1).

Рисунок 1 – Схема розміщення табличок на дверях сховищ

Зовні вздовж стін сховищ обладнуються асфальтові або бетонні вимощення для стоку води. Підлога повинна мати тверде, стійке до викришування покриття.

Шляхи під’їзду обладнуються з урахуванням забезпечення під’їзду тягачів з озброєнням.

В сховищах повинні бути:

- дошка документації;

- засоби пожежегасіння;

- робочий стіл або тумбочка з письмовими належностями та табурет;

- аварійне освітлення;

- ручні електричні ліхтарі для робіт у нічний час;

- спеціальне (в залежності від призначення сховища) обладнання;

- дошка пожежного розрахунку;

- інструкції і плакати з технічного обслуговування, таблиці (карти) змащування озброєння, що знаходиться на зберіганні.

На дошці документації розміщують:

- паспорт місця зберігання;

- опис внутрішнього обладнання та інвентарю, що знаходиться в сховищі;

- інструкції по заходах пожежної безпеки;

- інструкції особі, яка відповідає за сховище, про порядок провітрювання, утримання сховища та озброєння, яке у ньому зберігається, про порядок прийому та здачі сховища;

- план розміщення, виїзду озброєння по тривозі (пожежі);

- інструкція щодо користування охоронною та пожежною сигналізацією (періодичність її перевірки та профілактичних заходів).

До спеціального обладнання сховищ відносять:

- козелки-підставки для розвантаження колісного ходу озброєння;

- підкладки (лежні) під гусениці озброєння, змонтованого на гусеничному ходу;

- пристрої для зняття зразків озброєння з козелків;

- прилади для вимірювання температури та вологості повітря (в опалюваних сховищах і сховищах з кондиціонованим повітрям);

- верстати для зручності проведення робіт з технічного обслуговування;

- буксири для евакуації озброєння;

- стелажі (шафи) для укладання оптичних приладів, приладів освітлення, ЗІП, чохлів і іншого майна;

- переносні металеві драбини, візки, килимки та інше обладнання, необхідне для проведення технічного обслуговування;

- шафа (піраміда) для інструменту та інвентарю для прибирання сховища (мітла, щітки, совки, пилососи і т.п.).

У сховищах повинна бути природна та примусова вентиляція, а опалення – центральне.

У опалюваних сховищах повинні підтримуватися:

- температура від +5 до +40°С;

- відносна вологість повітря не більше 70%.

Допускається короткочасне підвищення відносної вологості повітря до 80% (сумарно не більше одного місяця на рік).

Добовий перепад температур не повинен перевищувати 5°С.

Дерев’яні конструкції сховища повинні бути покриті матеріалом, що забезпечує вогнезахист, або пофарбовані вогнестійкою фарбою.

Типова схема розташування сховищ у парку наведена на рис. 4.2.

Рисунок 2 – Схема розташування сховищ:

1 – контрольно-технічний пункт; 2 – майданчик перевірки технічного стану техніки;

3 – будівля для розміщення технічних служб; 4 – комори для зберігання майна підрозділів;

5 – водомаслогрійка; 6 – майданчик для стоянки машин, що запізнилися з рейсу; 7 – пункт заправлення; 8 – пункт чищення й миття машин; 9 – ПТОР; 10 – майданчик (пункт) ЩТО;

11 – місця зберігання (стоянки) озброєння, бойової та іншої техніки; 12 – опалювані сховища; 13 – неопалювані сховища; 14 – склади автомобільного та іншого майна;

15 – склад РАО; 16 – склад ПММ.

Правила зберігання артилерійського озброєння, приладів оптичної розвідки в підрозділах.

Згідно наказу МОУ “Про затвердження Переліку озброєння, військової техніки, боєприпасів та інших матеріальних засобів з розподілом по групах утримання на зберіганні у ЗСУ” артилерійське озброєння може зберігатися в опалювальних та неопалювальних сховищах, під навісами та на відкритих майданчиках (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Умови зберігання різних видів озброєння

Зберігання озброєння
У сховищах	Поза сховищами
опалюваних	неопалюваних
Артилерійське озброєння, оснащене радіоелектронним обладнанням. Пускові установки ПТКР. Наземне обладнання ракетних комплексів. Контрольно-вимірювальні та контрольно-ремонтні станції. Пересувні ремонтні майстерні для ремонту гідро- і пневмосистем. Прилади нічного бачення, лазерні і оптичні прилади, гіроскопічні пристрої, фотоприлади. Топоприв’язчики і звукометричні станції. Радіотехнічна і радіоелектронна техніка.	Артилерійське озброєння, не оснащене радіоелектронним обладнанням. Пускові установки РСЗВ. Наземне обладнання ракетних комплексів без електронного обладнання. Стрілецька зброя і засоби ближнього бою. Пересувні ремонтні майстерні з металоріжучими верстатами, спеціальні автомобілі енергозабезпечення, причепи з наметами і іншим обладнанням. Боєприпаси.	Артилерійське озброєння, не оснащене радіоелектронним обладнанням (за умови застосування спеціальних методів консервації). Закупорка, тара.

В місцях зберігання озброєння розміщується комплектно по підрозділах з урахуванням найкращого використання площі і об’єму приміщення, природного освітлення, зручності проведення технічного обслуговування і евакуації, забезпечення заходів пожежної безпеки.

Біля кожного зразка озброєння вивішується табличка з зазначенням його індексу та номера, прізвища командира обслуги (для САГ – і механіка-водія), а в зимовий період додатково табличка з зазначенням наявності охолоджуючої рідини, масла та акумуляторних батарей.

Якщо місце зберігання озброєння не відповідає умовам зберігання комплектуючих елементів, вони знімаються і зберігаються окремо. На цей зразок озброєння заводиться окремий стелажний (штабельний) ярлик (форма 64 Керівництва з обліку) з вказівкою місця зберігання комплектуючих елементів.

Ці елементи розміщуються комплектно по зразках озброєння. На місці зберігання комплекту вивішується стелажний (штабельний) ярлик (форма 64 Керівництва з обліку) з вказівкою найменування, номера зразка озброєння, з якого зняті комплектуючі елементи, й місця його зберігання.

Для зручності технічного обслуговування і евакуації озброєння в місцях зберігання залишають робочі і оглядові проходи, обмежувальні лінії яких (рекомендована товщина 8 см) розмічаються на підлозі білою фарбою або крейдою.

Рисунок 3 – Схема розташування озброєння на відкритому майданчику

При розміщенні озброєння, що має колісну базу, відстань між боковими бортами машин, а також між бортами машин і стінами повинно бути не менше 0,8 м, а для озброєння, що має гусеничну базу – 1 м. відстань між задніми бортами машин і стіною або огородженням повинно бути не менше 1 м.

При дворядному розміщенні озброєння в місцях зберігання машини другого ряду повинні бути зчеплені буксирними тросами з попереду стоячими машинами.

З метою розвантаження коліс і деталей підресорювання озброєння, що має колісний хід, встановлюється на козелки або підставки (рис. 4.4).

Рисунок 4 – Установка причіпної артилерійської гармати на козелки

Відстань від ґрунту до шини повинно бути не менше 10 см, а при наявності твердого покриття мінімальна висота вивішування регламентується можливістю провертання коліс.

Озброєння, що має гусеничну базу, встановлюється на дерев’яних або бетонних лежнях, які повинні бути на 1 м довше опорної поверхні гусениць, а по ширині – рівними їй або більше.

Оптичні прилади, прилади освітлення, ЗІП зразків озброєння зберігаються в сховищах в парках сумісно з озброєнням або на складі частини в штатних футлярах на стелажах. На кришках футлярів (ящиків), в яких вони зберігаються, наноситься білою фарбою заводський номер зразка озброєння.

При тривалому зберіганні озброєння у неопалюваних сховищах дозволяється зберігати безпосередньо на засобах рухомості оптичні, електронно-оптичні прилади. При цьому засоби рухомості герметизують, а прилади – консервують.

На щитах гармат, що знаходяться на тривалому зберіганні (в лівому верхньому куті) наноситься білою фарбою трафарет з номером і категорією гармати, часу надходження на зберігання, дати (місяць, рік) останнього (капітального або середнього) ремонту, регламентованого технічного обслуговування (РТО) або ТО-2, а також величини втрати початкової швидкості снаряду, назви рідини, що залита у противідкотні пристрої, і методу консервації ствола. Для гармат, що не мають щитового прикриття, трафарет наноситься на видному місці платформи. Трафарет наноситься у дві строки печатним шрифтом, висота букв і цифр – 30 мм. Надписи робляться скорочено, наприклад: № 4545; кат ІІ; 6.85; ТО-2 – 4.85; DV0 = 1%; ПОЖ-70;УНІ.

Озброєння зберігається в похідному положенні з застопореними підйомним і поворотним механізмами; якщо на зразку мається пружинний (торсіонний) зрівноважувальний механізм, то при встановленні на тривале зберігання хитній частині надається кут підвищення, визначений експлуатаційною документацією (МТ-12 – максимальний кут підвищення).

При зберіганні озброєння на відкритих майданчиках і під навісами шини і інші гумотехнічні вироби, що підлягають безпосередній дії атмосферних опадів і сонячної радіації, захищаються світлоозоностійким покриттям ПЭ-37 у відповідності з вимогами додатку 32 Керівництва по ЭРАО, Ч. І.

Скло вікон кабін (кузовів) озброєння, що зберігається на відкритих майданчиках, закривається від проникнення сонячних променів фанерою (брезентом) або щільним папером.

Відкидні нижні щитки гармат, що зберігаються на відкритих майданчиках, повинні бути опущені вниз, підхоботові катки встановлені у вертикальне положення.

У сховищах озброєння зберігається без зовнішніх чохлів (тентів), а під навісами – тільки під чохлами (тентами). Зняті чохли зберігаються сумісно з озброєнням в спеціально відведених для цього місцях. Експлуатаційна документація зберігається сумісно з озброєнням у легкодоступних місцях.

Артилерійське озброєння, яке знаходиться на короткочасному зберіганні у сховищах, може зберігатися зачохленим.

Тягачі артилерійських гармат зберігаються разом з гарматами, готові до зчеплення або можуть зберігатися в окремих сховищах. Коробки передач і роздавальні коробки повинні бути поставлені в нейтральне положення, а гальма відпущені.

При зберіганні гармат на відкритих майданчиках, вони встановлюються рівними рядами так, щоб була забезпечена можливість виведення з будь-якого ряду гармати без порушення інших рядів, для чого через кожні два ряди залишають проходи шириною 2-3 метри. При цьому ЗІП гармат зберігається в підрозділах у відведених командиром частини місцях або в спеціально відведених сховищах.

3 На вогневій позиції батарея 152- мм СГ 2С3, снаряди БП-540, заряд спеціальний. Висота цілі 2,0 м. Визначити дальність прямого пострілу за допомогою Таблиць стрільби.

Розв’язання:

По висоті траєкторії рівній висоті цілі 2 метра входимо в Таблицю стрільби для снаряда БП-540 і визначаємо, що дальність прямого пострілу 800 метрів.

Старший викладач В.М. Петренко

Дата добавления: 2015-05-26