Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Документи, що ведуться на спостережних пунктах. 1 страница




На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів і ведеться журнал розвідки і обслуговування стрільби. На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта, великомасштабний планшет і схема цілей.

При організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах при наявності достатнього часу на спостережних пунктах складають схеми полів, що не спостерігаються.

Схема орієнтирів (рис. 4.10) призначена для полегшення відшукування орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі (прийому) цілевказівок, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

Порядок вибору орієнтирів і складання схеми орієнтирів викладений в розділу 4.5.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби (додаток 9) являється документом, в якому враховуються (реєструються) результати розвідки противника і обслуговування стрільби.

В журналі записують: номер об'єкту (цілі); час виявлення; положення цілі відносно командно-спостережного (спостережного) пункту (дані засічки); найменування об'єкту і результати спостереження, прямокутні координати об'єкту і його висоту над рівнем моря; характеристику точності засічки, а також коли і кому зроблена доповідь про ціль або висновок з вірогідності цілі.

На робочу карту командира наносять: передній край противника і своїх військ, спостережні пункти і вогневі позиції свого підрозділу; смугу (сектор) розвідки і райони особливої уваги; орієнтири; основний напрямок стрільби (розвідки); цілі, розвідані зі свого спостережного пункту і отримані від інших підрозділів; інженерне обладнання, а також рубежі що намічаються для розгортання і маршрути переміщення в ході бою; дані радіаційної і хімічної розвідки; позивні посадових осіб і сигнали управління.

Цілі на робочу карту наносять умовними знаками (додаток 6). Поруч з умовним знаком приписують номер цілі; для рухомих і високоманеврових цілей, крім того, вказують дату і час виявлення, а для артилерійських (мінометних) батарей - калібр і кількість гармат (мінометів).

Цілі, розташування яких визначено неточно чи які потребують додаткової розвідки, при нанесенні на карту обводяться пунктирними колом.

Великомасштабний планшет ведеться, як правило, в масштабі 1:10000. На планшет наносять умовні позначення по координатах, усі розвідані цілі (як знову виявлені, так ті що підтвердилися), визначають положення взводних опорних пунктів і систему вогню противника.

Після визначення положення взводних опорних пунктів і інших цілей їх переносять з планшету на карту.

Схема цілей оформлюється на кальки з нанесеною координатною сіткою, на схему наносять з карти (великомасштабного планшету) об'єкти (цілі), розвідані за певний проміжок часу з вказівкою їх координат.

Схема полів, що не спостерігаються, складається для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються зі спостережних пунктів.

При складанні схеми полів, що не спостерігаються, накреслюють на карті напрямок на місцеві предмети і висоти характерні форми, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. На кожному з накреслених напрямків відмічають межі ділянок, які не спостерігаються, визначаючи їх на око (по місцевих предметах) у відповідності з рельєфом місцевості.

Неспостережені ділянки по окремих напрямках з'єднують в поле що не спостерігається, у відповідності з рельєфом і місцевими предметами. Неспостережені ділянки покривають штрихуванням чи затушовують.

Межі смуги розвідки і полів, що не спостерігаються, які нанесені на карту, копіюють на кальку, на неї наносять також координатну сітку, яку оціфровують, свій передній край і точку спостережного пункту.

 

Робоча карта КВУ 3 батареї  

 

Схема полів, що неспостерегаються

 

 



Великомасштабний планшет


 

3 Визначити координати цілі 101, якщо зі спостережного пункту з координатами Х = 17705 У = 43210, визначили по цілі α = 33 – 75 Д = 2240. Задачу вирішити графічно на карті У – 33 – 65 – А (Глухово), або на ПУВ, або аналітично на калькуляторі.

Розв’язання:

а) графічно на карті:

- нанести на карту спостережний пункт (СП) по прямокутним координатам;

- за допомогою АК – 3(4) побудувати напрямок на ціль за α = 33 – 75;

- на побудованому напрямку від СП відкласти відстань Д = 2240 м;

- за допомогою циркуля – вимірювача та поперечного масштабу визначити прямокутні координати цілі. Х = 15635 У = 42353.

в) аналітично на калькуляторі:

– увімкнути калькулятор і виставити режим роботи у градусах;

– розрахувати координати за формулами:

Хц = Хсп + Д • cos αц, Уц = Усп + Д • sіn αц;

порядок роботи на калькуляторі:

 

Відповідь: Х = 15635 У = 42353

 

 

Білет № 45

 

1 Перенесення вогню від репера для поразки спостережних та не спостережних цілей.

Вирахувана дальність до цілі є сума топографічної дальності до цілі і вирахуваної поправки дальності по цілі . Вирахувану поправку дальності по цілі визначають розрахунком або за допомогою графіка коефіцієнта стрільби .

Для визначення вирахуваного довороту від основного напрямку на ціль до топографічного довороту додають вирахувану поправку напрямку, що дорівнює сумі пристріляної поправки напрямку по реперу і поправки на різницю деривації по цілі та реперу , .

Приклад 3 в умовах прикладу 1 та 2 визначити вирахувану дальність і вирахуваний доворот від основного напрямку по цілі, якщо .

Рішення: .

Zц = -0-04, ZR = -0-05, DZ = (-0-04) - (-0-05) = +0-01,

.

 

2 Заходи безпеки при роботі з боєприпасами

Роботи з ракетами і боєприпасами повинні проводитись під постійним контролем керівника, який добре знає їх будову, а також вимоги технічної документації, яка використовується при роботах. На початку робіт керівник повинен проінструктувати виконавців по заходам безпеки.

При проведенні робіт з боєприпасами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- встановлювати вертикально на ґрунт або на кришки ящиків постріли унітарного заряджання, снаряди, міни, заряди в гільзах, а також перекочувати їх не паралельно один до одного;

- ударяти по підривниках, засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об один;

- кренити підривники в снарядах ударом молотка по керну;

- розкривати лопасті блока стабілізатора реактивних снарядів;

- переносити вручну більше одного незакупореного пострілу, снаряда або міни калібру вище 57-мм;

- переносити незакупорені остаточно споряджені снаряди (міни) калібру 152 мм і вище без підтримуючих пристроїв;

- переносити боєприпаси на спині, плечі, в пошкодженій тарі, або кришкою тари вниз;

- укладати тару з боєприпасами вверх дном або на бокові стінки;

- кантувати, волочити, роняти, кидати тару з боєприпасами; постріли у циліндричній тарі дозволяється перекочувати;

- проводити розбирання і охолощення боєприпасів, а також виготовлення навчальних боєприпасів із бойових;

- застосовувати як навчальні експонати боєприпаси і їх елементи в бойовому спорядженні;

- чистити гільзи до блиску;

- рясно наносити мастило на дно капсульної втулки, а також заповнювати мастилом гнізда для ключа;

- рясно змащувати вогнепередаточні отвори;

- відновлювати затерте маркування на снарядах і гільзах, якщо його зміст точно не відомий;

- перевіряти відсутність хитання снаряда в гільзі шляхом розкачки за снаряд або гільзу.

- Під час проведення бойових стрільб:

- обслуга гармати не повинна знаходитись в зоні екстракції, а також попереду щитового прикриття і в безпосередній близькості справа і зліва від нього;

- при стрільбі на зменшених зарядах вилучені пучки пороху укладати в спеціальні ровики;

- підривники і капсульні втулки повинні бути повністю вкручені в снаряди, якщо ні, то докрутити;

- на підривниках повинні бути надіті запобіжні ковпачки;

- корпуси снарядів не повинні мати тріщин, раковин від корозії, а також забоїн.

При стрільбі з самохідно-артилерійської установки:

- пучки пороху, витягнуті з гільз при підготовці зарядів до стрільби, вкладати тільки в спеціально призначений ящик, кришка якого повинна бути постійно закритою;

- викидати стріляні гільзи із бойового відділення необхідно одразу після кожного пострілу (з метою зменшення загазованості бойового відділення);

- при веденні стрільби з подачею пострілів з ґрунту підношувачі боєприпасів і боєприпаси повинні знаходитись в безпечній зоні, позаду гармати.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ:

- порушувати герметичність зарядів у гільзах;

- виймати посилені кришки;

- порушувати упаковку додаткових зарядів мінометних пострілів, а також згвинчувати установочні і запобіжні ковпачки і змінювати основні установки підривників.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вести стрільбу небезпечними в поводженні боєприпасами.

Небезпечними в поводженні вважаються наступні ракети і боєприпаси:

- остаточно спорядженні боєприпаси, які упали з висоти більше 1м (для пострілів з підривником РГМ-2 або РГМ-2М – з висоти більше 0,85 м);

- ракети без тари, які упали з будь-якої висоти, а в тарі – з висоти більше 0,5 м;

- зі слідами ударів і задимленості на снарядах, мінах, головних частинах реактивних снарядів, або на корпусах головних підривників;

- з підривниками, у яких порвані або пом’яті мембрани;

- остаточно споряджені постріли, снаряди, міни, ракети, піддані дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу, а також ті, що побували в авіа-, авто- та залізничних катастрофах.

У військах дозволяється знищувати наступні групи боєприпасів:

- небезпечні в поводженні;

- ті, що не вибухнули на місці падіння після пострілу.

Боєприпаси, що підлягають знищенню, КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ закопувати у землю або топити в ріках і водоймищах.

Робота по знищенню боєприпасів відноситься до числа найбільш небезпечних. Керівниками таких робіт повинні призначатися досвідчені офіцери, які добре знають будову боєприпасів, правила роботи з ними і особисто вміють проводити підрив, або фахівці інженерної служби.

Команди підривників призначаються з найбільш підготовлених і дисциплінованих військовослужбовців, які пройшли спеціальну підготовку і успішно склали залік з правил проведення підривних робіт. Допуск до виконання підривних робіт кожного військовослужбовця проводиться наказом по частині.

Для підриву небезпечних у поводженні боєприпасів з дозволу командира об’єднання або начальника гарнізону вибирається спеціальне місце, яке віддалене від житлових, виробничих і господарчих споруд на відстань не менше 2,5 км. Найкращим місцем для підриву є яр, розташований далеко від доріг і населених пунктів.

При доставці небезпечних боєприпасів до місця підриву необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

- для перевезення небезпечного вантажу використовувати тільки справний транспорт;

- кабіна водія зі сторони кузова захищається екраном із мішків або ящиків з піском;

- боєприпаси в кузові автомобіля укладаються в один ряд на тирсу, пісок або мати і перевозяться до місця підриву тільки в супроводі офіцера;

- транспорт з боєприпасами повинен слідувати до пункту підриву зі швидкістю, яка не перевищує: для ґрунтових доріг – 15 км/год., по шосе – 30 км/год.;

- особам супроводження забороняється сідати на транспорт з боєприпасами;

- на транспорті, який завантажений небезпечними боєприпасами, категорично забороняється перевозити інші боєприпаси, майно, засоби підриву;

- населення, яке проживає в радіусі 5 км від місця підриву боєприпасів повинно бути сповіщене про час і місце підриву;

- за дві години до початку підриву виставляється оточення, яке не повинне дозволяти рух людей, транспорту, худоби в радіусі 2 км від місця підриву;

- боєприпаси складати в 200 м від пункту підриву, звідти підвозити їх або підносити вручну на носилках;

- на відстані не менше 150 м від місця підриву вирити рови для укриття людей і розташування підривного майна;

- підрив боєприпасів проводити тільки по одному;

- боєприпаси можна підривати електричним або вогневим способом.

Підрив вогневим способом проводиться в крайніх випадках при відсутності підривних машинок і електродетонаторів.

Вага активного заряду для підриву снарядів береться залежно від калібру снарядів:

- для калібру до 37 мм - 0,2кг;

- для калібру до 76 мм - 0,4кг;

- для калібру до 107 мм - 0,6кг;

- для калібру до 122 мм - 0,8кг;

- для калібру до 152 мм - 1,0кг;

- для калібру вище 152 мм - 1,2кг;

- ручні гранати - 0,2 кг.

Укладати активний заряд на гільзу при підриві унітарних патронів забороняється.

Перед приготуванням запалювальних трубок керівник повинен випробувати вогнепровідний шнур на швидкість горіння. Час горіння вогнепровідного шнура повинен у два рази перевищувати час, необхідний особі, що проводить підрив, для відходу в укриття. Вогнепровідний шнур запалює керівник робіт.

При підриві електричним способом ручка від підривної машини повинна знаходитись тільки у керівника робіт.

Виходити з укриття після підриву дозволяється тільки через 5 хв., а якщо трапилася відмова, то тільки через 15 хв.

Особам, які працюють на підриві, дозволяється виходити з укриття тільки по сигналу керівника “ВИХОДЬ”.

На початку робіт керівником перевіряється знання особовим складом команди підривників вимог заходів безпеки, встановленого порядку виконання робіт, вказуються місця укриття.

При підривних роботах необхідно дотримуватись суворої дисципліни. Всі вказівки керівника робіт виконувати точно і негайно. Осіб, які не знають правил виконання робіт, негайно видалити з пункту підриву. Про виконання підривних робіт необхідно зробити запис в журналі обліку підривних робіт. Журнал в період робіт повинен знаходитись на пункті підриву у керівника робіт. Крім того, на знищення боєприпасів повинен складатися акт з вказівкою номенклатури, кількості і виробничих даних боєприпасів, а також несправностей, за якими знищені боєприпаси було віднесено до числа небезпечних у поводженні.

По закінченні робіт місце підриву повинно бути ретельно прибране і оглянуте. Огляд повинен проводитись особисто керівником робіт.

Снаряди і міни, які не вибухнули на місці падіння після пострілу, вважаються особливо небезпечними. Ніяких робіт з ними, крім підриву на місці, не проводиться.

Особливо небезпечні снаряди (міни) підривають, дотримуючись наступних правил безпеки:

- забороняється переміщати і перевертати снаряди;

- підрив проводити безпосередньо на місці падіння, для цього зі снаряду обережно вилучити шар ґрунту;

- активний заряд обережно укладати на вільну від ґрунту поверхню снаряду (міни), і закріпити за допомогою дерну так, щоб площина їх стику була найбільшою.

Крім перелічених правил безпеки, необхідно дотримуватись усіх заходів, які викладені для підривних робіт з боєприпасами.

Акт на знищення снарядів, які не вибухнули на місці падіння при стрільбі, не складається. Роботи по підриву боєприпасів ведуться тільки в світлий час доби з таким розрахунком, щоб встигнути прибрати місце підриву. Боєприпаси, які не встигли підірвати, і підривне майно на ніч залишати без охорони забороняється.

Ознаками стріляних і тих, що не вибухнули, боєприпасів є:

- сліди нарізів на ведучому паску снарядів;

- опалена фарба на корпусі боєприпасів;

- рвані залишки хвостового патрона в трубці стабілізатора міни.

При організації експлуатації озброєння, особливу увагу необхідно звернути на забезпечення безпеки при роботі з боєприпасами, при розвантаженні і завантаженні їх на різні види транспорту. В цьому випадку особовий склад і керівник робіт повинні добре знати відповідні правила безпеки і суворо виконувати їх.

Боєприпаси, якими комплектуються конкретні зразки озброєння, мають високу надійність. Це дозволяє зберігати їх тривалий час.

На артилерійських складах роботи з боєприпасами проводяться під час приведення їх у остаточне спорядження, а також під час технічного огляду, регламентних робіт і їх ремонту. Для цього спеціально обладнуються постійні або тимчасові пункти робіт, розташовані на відстані не менше 40 м від місць зберігання боєприпасів, інших будівель і споруд. Проводити наведені роботи в місцях зберігання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Під час роботи пункту для зберігання матеріалів, що витрачаються, у 20 м від пункту і у 40 м від місць зберігання боєприпасів обладнується комора (льох). Майданчики, відведені під пункти, повинні бути вирівняні і очищені від сухої трави.

При роботі з боєприпасами на пункті робіт ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- знаходитись на пункті особам, які не приймають участь в роботах;

- захаращувати територію пункту будь-яким майном;

- починати роботи без призначення пожежного розрахунку та його інструктажу;

- проводити роботи без наявності на пункті укомплектованого протипожежного щита, засобів звукової, пожежної сигналізації та телефонного зв’язку з черговим по частині або пожежною командою;

- використовувати для проведення робіт несправне або не вказане у додатку 34 Руководства по ЭРАВ, Ч.І. обладнання, пристосування та інструмент;

- проводити одночасно роботи з боєприпасами більш ніж одного виду, однієї партії;

- перекочувати боєприпаси з однієї операції на іншу по столах без дерев’яних рейок або рейок з кольорових металів;

- мати на столах виступаючі кріпильні деталі;

- збирати і зберігати відпрацьований обтиральний матеріал не в спеціальних металевих ящиках (в кінці робочого дня його спалюють у спеціально відведеному місці зовні території складу);

- залишати на пункті по закінченні робіт боєприпаси та матеріали, боєприпаси повертають у сховище, а матеріали у комору.

Кожного дня після закінчення робіт проводяться прибирання пункту та ретельна перевірка відповідності кількості прийнятих на пункт і зданих боєприпасів.

В сучасних умовах боєприпаси дозволяється перевозити залізничним, водним, автомобільним, повітряним, гужовим транспортом і у в’юках. При цьому треба точно дотримуватися певних правил, які встановлені для кожного виду транспорту. Найкращим видом транспорту для перевезення боєприпасів на великі відстані є залізничний, велике значення для транспортування боєприпасів має повітряний транспорт. Але найчастіше використовується автотранспорт.

При всіх видах транспортування боєприпасів необхідно виконувати наступні правила безпеки:

- перевозити боєприпаси тільки в своїй штатній і справній закупорці;

- не перевищувати встановлених норм вантажопідйомності для одного виду транспорту;

- перевозити боєприпаси тільки на справних транспортних засобах;

- суворо дотримуватись умов сумісного перевезення за ступенем небезпечності вантажу.

Якщо транспортні засоби мають спеціальне обладнання (касети, стелажі), транспортування боєприпасів може проводитися без тари.

При завантаженні (розвантаженні) боєприпасів на залізничний транспорт необхідно дотримуватися наступних правил:

- завантаження (розвантаження) боєприпасів проводити тільки в установлених місцях;

- вагони, які знаходяться під завантаженням (розвантаженням), повинні бути закріплені гальмівними башмаками;

- боєприпаси завантажуються тільки в справні і чисті вагони, які мають технічний паспорт;

- перед завантаженням люки вагонів закриваються, а запори люків скріплюються дротом;

- після завантаження, двері щільно закриваються, запори скріплюються дротом і пломбуються;

- боєприпаси і ракети завантажуються рівномірно по всій площі вагону і розташовуються віссю симетрії поперек вагону, за винятком тих, які по габаритах у такому порядку не укладаються (укладати під кутом до напрямку руху).

Перед транспортуванням боєприпасів автомобільним транспортом, водії повинні бути проінструктовані з правил їх перевезення, а їх автомобілі повинні мати:

- справний вогнегасник, закріплений зовні кабіни;

- азбестове (повстяне) покривало розміром 1 х 1,5 м;

- червоний прапорець по лівому борту (22х32 см, древко довжиною 40 см);

- стяжки (ланцюги) бортів;

- трос буксирний м’який або буксир жорсткий.

При транспортуванні боєприпасів ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- перевозити в кузовах автомобілів і причепів разом з ракетами і боєприпасами паливо і мастильні матеріали;

- застосовувати джерела відкритого вогню для полегшення запуску двигуна;

- палити і розводити вогонь ближче 40 м від транспортних засобів;

- проводити заправку шляхом переливання пального з баків одного автомобіля в баки іншого;

- використовувати несправні автомобілі та автомобілі, що не мають засобів пожежегасіння;

- перевозити боєприпаси в несправній закупорці;

- допускати укладку верхнього ящика вище бортів кузова більше ніж на половину висоти ящика, а при висоті ящика до 16 см – більше ніж на одну третину його висоти.

Швидкість руху залежить від часу доби, стану доріг і ваги вантажу. Для відпочинку і привалів колона з’їжджає з дороги і зупиняється на ближче 50 м від неї. Зупинки дозволяються тільки поза населеними пунктами і призначені для огляду, перевірки стану вантажу і для заправки автомобілів.

Заправка паливом і мастильними матеріалами транспортних засобів, завантажених боєприпасами, проводиться з дотриманням наступних заходів безпеки:

- машина, яка заправляється, зупиняється не ближче 2 м від бензозаправника;

- наступна машина розташовується не ближче 10 м від тієї, яка заправляється;

- при масовій заправці виставляється протипожежний пост з засобами пожежегасіння;

- двигуни машин, які заправляються, повинні бути зупинені;

- у випадку обливання машини паливом вона відводиться на буксирі, від місця заправки.

В сучасних умовах велике значення для перевезення боєприпасів має повітряний транспорт. При цьому особлива увага приділяється справності закупорки, надійному закріпленню ящиків, яке не дозволить їм зміститися під час транспортування. При перевезенні повітряним транспортом необхідно враховувати, що на великих висотах може відбутися розгерметизація боєприпасів.

Дальність перевезення боєприпасів всіма видами транспорту не має обмежень.

 

3 Визначити зближення меридіанів по карті для ВП з координатами Х = 13750 У = 43900. Карта У – 33 – 65 – А (Глухово).

 

Розв’язання:

γ = γц.к. ± Δγ.

Δ γ – поправка в зближення меридіанів за зміщення від центру листа карти у напрямку ЗАХІД – СХІД. Визначається за допомогою додатка 4 по повній координаті Х у км, та відстані (Д) від центра листа по У у км.

γц.к визначають у лівому нижчому куту карти, γц.к = – 0 – 12.

Х = 6013 км, Д = 5 км. у додаток 4 – Δ γ = + 0 – 01.

γ = (– 0 – 12) + (0 – 01) = – 0 – 11.

 

 

Білет № 46

 

1 Періодичне і безперервне освітлення місцевості, умови застосування, потрібна кількість гармат.

Освітлення місцевості може бути періодичним або безперервним.

Періодичне освітлення застосовують для розвідки цілей, орієнтування приладів і забезпечування пристрілювання (коректування вогню). Періодичне освітлення ведуть окремими пострілами або серіями методичного вогню гармати (взводу, батареї).

Безперервне освітлення застосовують під час відбивання атак (контратак) противника, забезпечення стрільби ПТКР та гармат прямою наводкою і ведуть у межах встановленого часу методичним вогнем гармати (взводу, батареї) або залпами кількох гармат (взводу, батареї).ї

Темп методичного вогню (залпів) при швидкості вітру до 10 м/с призначають 20...25 с постріл (залп), при більшій швидкості вітру – 15 с постріл (залп).

Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення рубежу (району) ділять його фронт і глибину (окремо) на діаметр зони освітлення одним снарядом і отримані дані перемножують.

При цьому враховують, що один освітлювальний снаряд (міна) калібру 120 мм та більше освітлює зону діаметром 800 м, а меншого калібру 400 м.

Ближній рубіж (район) освітлення призначають, як правило, на відстані, яка включає освітлення своїх військ, приймаючи за одиницю виміру діаметр зони освітлення одним снарядом.

Для освітлення місцевості інтервал між сусідніми розривами приймають рівним діаметру зони освітлення одним снарядом.

 

2 Робота старшого офіцера батареї після доповіді про готовність до ведення вогню.

Після доповіді про готовність до ведення вогню старший офіцер батареї зобов’язаний:

- організувати перевірку нульових установок прицілу та нульової лінії прицілювання гармат батареї;

- здійснити контроль точності орієнтування гармат та визначення координат вогневої позиції;

- дати вказівки командирам гармат для розрахунку індивідуальних поправок (додаток Е) та заповнення таблиць індивідуальних поправок (додаток Ж) для зарядів, на яких передбачається ведення вогню, перевірити правильність їх розрахунку;

- дати вказівки про подальші заміри температури зарядів, а в реактивних батареях, крім того, напрямку та швидкості вітру на активній ділянці траєкторії;

- підготувати вогневі взводи до виконання планових вогневих завдань;

організувати безпосередню охорону та самооборону вогневих взводів на позиції, інженерне обладнання і маскування вогневої позиції, захист від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї.

 

3 Визначити найменші приціли для заряду ПОВНОГО (СГ 2С3, Г Д-30).

 

Найменші приціли (2С3М)

Напрямок За-ряд Найменший приціл Додати Гармата, кут укриття
6-а 5-а 4-а 3-я 2-а 1-а
  Праворуч   П                
     
     
  Прямо П                
     
     
  Ліворуч П                
     
     
                       

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1133; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.