Урок ознайомлення з новим твором

Уроки класного читання. Типи уроків класного читання. Структура сучасного уроку читання.

Існує два типи уроків:

- Урок ознайомлення з новим твором;

- Уроки узагальнення вивченого матеріалу.

Перший з них - основний. Він включає всі етапи його проведення визначені дидактикою. Але кожен вчитель може вносити певні корективи під час уроку і враховуючи, тему уроку та жанр твору, який вивчається на уроці. В наповненні кожного з них необхідно зважити на жанрові особливості твору,який вивчається.

Другий тип – уроки узагальнення вивченого матеріалу - застосовується по закінченню роботи над темою. До етапів уроку вводиться такий етап як читання твору і перевірка первісного сприймання. Адже даний тип уроку ставить за мету,повторюючи вивчене з теми згадати зміст творів,відновлюючи в пам’яті вивчені вірші на пам’ять,систематизувати і узагальнити одержані відомості і знання і паралельно працювати над поліпшенням якостей читання,над умінням логічно й граматично правильно формулювати свої думки. Останнє зауваження про вироблення уміння виражати свої думки стосується не тільки уроків узагальнення,але і інших. Воно важливе для організації будь-яких уроків класного і позакласного читання.Відповідно програми у початковій школі проводяться уроки читання і розвитку зв’язного мовлення. На кожному уроці виконується робота над вдосконаленням всіх якостей читання. Робота над якостями читання виконує допоміжну роль при роботі над будь-яким видом твору. Її важливість залежить від жанру твору,що вивчається,від загальної підготовки і успішності учнів. Робота над якостями читання не здійснюється окремо,а одночасно. Виробленню такої якості як свідомість читання підкреслена вся структура уроку. підготовка й організація уроку спрямована на формування в учнів усвідомленого читання,яке ґрунтується на основному методі проведення уроків - читанні,перечитуванні,бесіді за змістом тексту.

Структура уроку:

І. Організаційна частина.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Виклад нового матеріалу(робота над новим твором).

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

V. Визначення домашнього завдання.

Визначення мети уроку
Засобом розвитку і виховання учнів виступає переданий художньо ідейний зміст твору. Зробити його доступним розумінню дітей, перетворити у переконання учнів, вплинути на світовідчуття школярів — завдання уроків читання, в організації і проведенні яких першу скрипку відіграє вчитель. Не випадково методика читання ставить перед ним вимогу першорядного значення: від­повідно до теми уроку чітко визначити його виховну і прак­тичну мету, накреслити хід основних видів роботи, дібрати наочність.
Виховна мета уроку визначається ідейним змістом твору. Поряд з цим учитель визначає навчальну мету, пов'язану з виробленням якостей читання,— удосконалити навички мовчазного читання, уміння інтонувати діалог, що склада­ється з питальних і розповідних речень. До мети уроку, як зазначалося раніше, включається і завдання щодо розвитку мовлення учнів. У цьому визначенні відбита триєдина мета уроку: виховна, навчальна, розвиваюча.
Основні етапи читання
Для досягнення кінцевого результату уроків ознайомлення з новим матеріалом застосовуються різні види робіт, що формують усвідомлене читання. Методика виділяє такі види опрацювання тексту, які воднораз ви­значають послідовні дії вчителя на цих уроках: а) підготовка учнів до сприймання твору; б) перше читання твору; в) бе­сіда після першого читання з метою перевірки враження і усвідомлення змісту прочитаного; г) повторне читання для поглибленого осмислення тексту і читання за частина­ми; д) аналіз зображувальних засобів з виявленням мотивів поведінки героїв і оцінкою їх дій; е) складання плану прочитаного; є) переказування прочитаного; ж) узагальнююча (підсумкова) бесіда, що ставить за мету — закріпити розу­міння теми, ідеї твору, його значення в пізнаванні оточу­ючої дійсності. Робота над виразністю читання триває про­тягом усього уроку: початкове читання настроює дітей на усвідомлення особливостей твору і розуміння головної думки; впродовж наступних етапів іде процес освоєння ви­разного прочитування тексту.
Підготовка до сприймання твору
Проведення підготовчої роботи до сприйняття тексту зумовлюється рядом причин. Діти не зрозуміють змісту твору, якщо їм не відомі історичні обставини, в яких вибувалися описувані події. Зміст твору не дійде до свідо­мості учнів і через нерозуміння слів, що трапляються в ході опису відповідних подій. Це можуть бути історизми, архаїз­ми, наукові терміни, рідковживані фразеологічні звороти тощо. Усе це змушує включити до плану уроку підготовку дітей до сприймання відповідного тексту.
Щоб готувати учнів до усвідомлення тексту, можна за­стосовувати різні види роботи, в тому числі розповідь учи­теля, бесіду, вільне висловлювання учнів з приводу роз­глядуваної теми на основі власного досвіду, спогади про бачене в музеї, під час екскурсії на ферму, фабрику, лінгві­стичні ігри.
Розповідь учителя необхідна тоді, коли у дітей не­має знань, які б дозволили їм зрозуміти прочитане. Найчас­тіше учительське слово потрібне, якщо оповідь у творі пов'я­зана з історичними подіями.
Бесіду іноді доцільно поєднувати з розповіддю

Вільне висловлювання учнів доречно застосувати, коли предмет чи явище, про які йдеться, відомі дітям. Для таких висловлювань придатні теми про Міжнародний жіночий день, про Перше травня. Приводом для застосування вільних висловлювань можуть стати й інші теми
Мета лінгвістичних ігор — зацікавити дітей образністю мови, підготувати їх до емоційного сприймання тексту. Лінгвістична гра застосовується лише при підготовці до читання художніх творів, зокрема віршів. На цьому етапі уроку вчитель дістає змогу використати наочність. Методика рекомендує демонструвати дітям порт­рети письменників, історичних осіб, героїв воєн, репро­дукції картин. Можливі й інші варіанти наочності, зокрема музичний супровід, демонстрація діафільмів.
Перше читання твору і перевірка сприймання прочитаного
Не треба доводити, що читання твору вчителем повинно бути зразковим. Це вимагає попередньої підготовки до виразного, розміре­ного читання. Мета такого читання — донести до свідо­мості дітей ідею твору, його змісті справити емоційний вплив на їхні почуття. Учитель повинен не тільки показати взірець дохідливого читання, а й бути зразком декламатора й опо­відача
При першому ознайомленні з твором припустимо вда­ватися до мовчазного читання. Його запроваджують, по­чинаючи з 2 класу. У цьому випадку незмінною залиша­ється методична вимога — перевірка того, як діти спри­йняли прочитане. Ефективним прийомом збудження інтересу Дітей до твору стають нескладні завдання, які оголошуються перед читанням і за якими після прочитування пере­віряється ступінь свідомого сприйняття тексту. Непогано зорієнтувати учнів на те, щоб вони звернули увагу на опис природи, чи на змалювання зовнішності героя, чи на пове­дінку того або іншого персонажа. Як правило, учитель сам встановлює завдання відповідно до теми, ідеї і художніх особливостей твору. Але не виключається можливість після ознайомлюючого читання перевірити ступінь сприймання прочитаного тими запитаннями, які містить «Читанка» у кінці твору.

Робота над перечитуванням тексту
Ознайомлення з твором і перевірка розуміння прочитаного створю­ють грунт для подальшого поглиб­леного його розбору, який здійснюється різними шляхами для досягнення кінцевої мети: виробити навички вдумли­вого читання твору. Після цих етапів іде повторне прочиту­вання тексту. Його проводять і вголос, і про себе. Одну з цих форм учитель обирає, враховуючи особливості твору і класу. Повторне прочитування уривків обов'язково супрово­джується бесідою, мета якої спонукати учнів до роздумів. Досягається це різними прийомами, в першу чергу запи­таннями. Слід прагнути до того, щоб вони вимагали від дітей пояснення причин, що зумовили описану ситуацію, обґрунтування дій героїв, виявлення зв'язків між подіямиЩоб привчити дітей усвідомлено ставитися до будови твору, можна пропонувати їм запитання типу: Як почина­ється твір? Описом яких подій відкривається оповідання? Як розгорталися події у творі? Чим закінчується опові­дання?
Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
Аналіз змісту частин, встановлення їх основної думки слід поєднувати з розбором художніх засобів, у яких втілюється авторський за­дум. Розуміється, що не виключається також можливість на основі аналізу художніх особливостей твору розкривати і зміст частин.
Запровадженню цілісного аналізу сприятиме розкрит­тя «секретів» деяких художніх прийомів. Дітям, зокрема, можна показати художній прийом, ідея якого полягає в тому, що автор, розмовляючи з читачем, залучає його до спостережень. Такий прийом наближає читача до зображу­ваних подій. До такого змалювання вдається П. Панч у творі «Квітує земля». Цей засіб письменник вдало поєднує в своєрідною будовою твору. Розповідь починається запи­танням: «Ви знаєте, що таке травень на Україні?» Таке звертання до читача збуджує його думку, викликає напругу пам'яті. Уже цим одним автор активно діє на читача, на сприйняття читаного. Але на цьому письменник не зупи­няється. Щоб розкрити те, як квітує травень на Україні, автор бере собі у співрозмовники читача і продовжує. «От ви їдете поПолтавщині — і ви зачаровані...». Враження таке, наче ми, читачі,насправді їдемо і перед нами розкри­ваються картини поля, праця колгоспників. Читач з біль­шою силою проймається почуттям захоплення природою, початком трудової весни, У нього спливають і свої враження від ранньої весни і від того, що це пора весняних робіт. До розмови на цю тему залучаються учні.
Переказ прочитаного
Усю попередню роботу — ознайомлення з текстом твору, поділ його на частини і з'ясування думки кож­ної з них, нарешті, складання плану — слід вважати ефек­тивною підготовкою до переказування прочитаного. Умінню дітей переказувати прочитане треба надавати великого значення.
По-перше, як форма навчання переказ має освітнє й виховне значення. Якщо учень успішно справляється з переказуванням тексту, значить, він засвоїв усі терміни і поняття, які траплялися в тексті, осмислив прочитане і при потребі висловлює своє ставлення до нього, тобто дав йому оцінку в межах дитячого уявлення про описуваний предмет.
По-друге, ця форма навчання має невичерпні можливості для роботи над розвитком мовлення дітей. Учні відчувають вплив образної мови першоджерела і намагаються перено­сити її до власного мовлення. До цього треба заохочувати, але слідкувати за тим, щоб діти правильно розуміли і вміло застосовували в своїй практиці те, що вичитали. Намагаю­чись передати все так, як у творі, школярі привчаються слідкувати за послідовністю і причиновим зв'язком ви­кладу, тобто навчаються переказувати логічно, дохідливо, зрозуміло. Нарешті, переказ — це уміння добирати слова, фрази, будувати речення. Саме у цьому й полягає завдання розвитку мовлення учнів початкових класів.
По-третє, в процесі переказу вчитель дістає можливість прослідкувати за тим, як діти володіють такими якостями усного мовлення, як жвавість і водночас природність ви­кладу, його інтонування, виразність переказу.

8) Навчання дітей складати план прочитаного. Переказування прочитаного. Проведення узагальнюючої бесіди; встановлення ідейного змісту твору.

Навчання складати план прочитаного. Цей елемент уроку передує переказуванню прочитаного. Складений план організовує процес відтворення змісту прочитаного. Але ж і робота над його складанням допомагає глибше усвідомити прочитане. Навчання учнів складати план слід грунтувати на умінні поділити твір на частини. Це – важливий підготовчий етап до виділення пунктів плану. На цьому етапі виправдовує себе застосування малюнкового плану. Вимоги до плану: 1) усі його пункти повинні передавати логіку розгортання подій; 2) вони мають бути спрямовані на розкриття головної думки. Пункти плану можуть оформлятися у вигляді двоскладних речень. Доцільно пропагувати й інші типи формування пунктів плану, зокрема, номінативними і питальними реченнями. Застосування питальних речень як пунктів плану дає змогу активізувати роботу учнів. Питання змушують дітей шукати відповіді на них, у них виявляється послідовність викладу подій, їх взаємозв’язок.

Переказ прочитаного. Усю попередню роботу: ознайомлення з текстом твору, поділ його на частини і з’ясування думки кожної з них, складання плану – слід вважати ефективною підготовкою до переказування прочитаного. Умінню дітей переказувати прочитане треба надати великого значення. По-перше, переказ має освітнє й виховне значення. По-друге, ця форма навчання має невичерпні можливості для роботи над розвитком мовлення дітей. По-третє, в процесі переказу вчитель дістає можливість прослідкувати за тим, як діти володіють такими якостями усного мовлення, як жвавість і водночас природність викладу, його інтонування, виразність переказу. Існують різні види переказування: дослівне, близьке до тексту, стисле або коротке, творче. Дослівне не виявляє досконального розуміння тексту, але воно свідчить про заучування на пам'ять. Повним, близьким до тексту переказуванням діти оволодівають на другому і третьому роках навчання. Коротке переказування виявляє володіння мовленням: умінням зберігати логіку викладу, а також орієнтуватись в переконструюванні речень. Коротке переказування це один із видів творчого переказування. Види творчого переказування багатоманітні. Серед них: розповідь від першої особи, продовження розповіді. Переказ як елемент уроку не завжди обов’язковий. Короткі тексти переказувати не рекомендується.

Проведення узагальнюючої бесіди; встановлення ідейного змісту твору. Узагальнююча, або підсумкова, бесіда проводиться на завершення всієї попередньої роботи і спрямована на виявлення ідеї твору та авторського задуму. Заключну бесіду не слід розтягувати, адже і зміст, і послідовність викладу, і художнє втілення головних думок частин були засновані. Хід заключної бесіди визначається жанром твору. Так, на завершення роботи над байкою залишається аналіз її моралі. Ідея ліричного твору виводиться з розбору художніх засобів. Істотним для завершення роботи над твором є заключне слово вчителя. Підводячи підсумки, він повинен наголосити на тому, про що нове сьогодні вони дізнались, що їм слід узяти на озброєння і проти чого необхідно боротися.

Дата добавления: 2015-05-26