Методика позакласного читання

Урок узагальнення знань. Завдання уроків узагальнення знань. Види робіт на узагальнюючих роботах.

Тематичний добір матеріалу для читання дає можливість підвести підсумки вивченого, закріпити здобуті знання. Здійснюється – це на узагальнюючих уроках читання, які вводяться після опрацювання відповідних тем. Їх завдання: а) відновити в пам’яті учнів опрацьоване, тобто повторити і закріпити вивчене. б) навчити їх знаходити асоціативні зв’язки у тематиці, зміст прочитаних творів, інакше кажучи, розкрити учням прийоми узагальнення. в) залучаючи широкий матеріал, сприяти розвиткові логічного мислення, порівняння спільних рис героїв, встановлення причинних зв’язків в описуваних явищах. г) добором нового матеріалу до теми розвивати пізнавальну діяльність дітей. Як і кожен урок рідної мови в початкових класах, узагальнюючі уроки покликані сприяти розвитку мовлення молодших школярів. Для цього є всі необхідні умови: визначена конкретна тема, учні залучаються до діалогічного і монологічного мовлення, аналіз значного матеріалу потребує відучнів самостійних суджень і втілення їх у відповідний мовний матеріал.

Узагальнюючі уроки вводяться на початку роботи над читанками. В усіх класах до кожної з тем читанки передбачені запитання і завдання. Їх слід брати за основу проведення уроків узагальнення знань. Пропоновані в них запитання спрямовані на досягнення різних результатів. Автори читанок вводять і такі запитання та завдання, які спонукають дітей до роздумів, зіставлень. Залежно від класу, теми опрацьованого матеріалу учитель може дати дітям запитання чи завдання, що вимагають пошуків того, що пов’язує дану тему з раніше вивченим. Виправдовуючи себе також завдання чи запитання, відповіді на які потребують осмислення свого власного життєвого досвіду, власних спостережень, наприклад: Що робиться в нашій країні (у нашому місті, селі) для охорони природи? Отже, різноманітний характер запитань і завдань допомагає вчителеві у виконанні завдань узагальнюючих уроків. Їх питома вага, формулювання (узяті з читанки дібрані самим вчителем) залежить від теми узагальнюючого уроку. Її задоволенню підпорядковується і підготовча робота до його проведення.

Позакласне читання – складова частина шкільного предмета, що іменується читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання. Ця мета продиктована самим життям: «Школярі, які нічого, крім підручника, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями».

Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою.

2. Зміст і завдання позакласного читання. Вимоги програми

Щоб допомогти учням прагнути до спілкування з книгою, необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення таких завдань:

- систематично знайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, її видами, що розкриє перед дитиною світ книги, допоможе визначити коло читання на даний період;

- ознайомити дітей з існуючими доступними їхньому віку видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, що дасть можливість самостійно відповідно, до власних уподобань, знайти потрібну книжку;

- навчити їх вибирати дитячу книгу, тобто ще до читання книжки скласти уявлення про тематику, зміст, призначення дитячого видання;

- виробити у них уміння читати книгу, дотримуючись дидактичних і санітарно-гігієнічних вимог роботи з нею;

- розвивати у дітей уміння самостійно і змістовно проводити дозвілля з допомогою книги.

Ці завдання розв’язуються на уроках позакласного читання і в позаурочний час протягом усіх років навчання учнів у початкових класах.

Формування читацької самостійності, на заданому програмою рівні починається з першого класу. На уроках навчання грамоти відводиться певний час для навчання дітей спілкуватися з книжкою. У другому і наступних класах для позакласного читання виділяються окремі уроки з числа навчальних годин, передбачених для читання. Оскільки вони включені в розклад, їх необхідно вписувати в класний журнал. Значить, термін «позакласне читання» сприймається як умовне позначення різновиду читання. Хоч читання не називається позакласним, значною мірою воно здійснюється на уроках починаючи з першого і закінчуючи четвертим класом. Планує, організовує і проводить його вчитель-класовод.

Отже, основною формою керівництва самостійним читанням була позаурочна робота з учнями, яка повинна була стимулювати самостійне спілкування учня з книгою.

Спостереження показали, що таке керівництво позакласним читанням молодших школярів не дає бажаних результатів. Необхідне спеціальне навчання дітей правильної читацької діяльності, тому були введені уроки позакласного читання, мета яких – навчити дітей розбиратися в «морі» книжок й користуватися ними. У сучасній методиці основною ланкою в керівництві позакласним читанням стали не позаурочні форми роботи з книгою, а уроки позакласного читання. Так виникла невідповідність назви цього різновиду читання його змісту: позакласне читання, що здійснюється на уроках.

Завдання позакласного читання - виховати в учнів любов до книги, розширити їх знання, пізнавальні інтереси.

15. Система навчання самостійного читання. Заняття на підготовчому етапі.
Невід’ємною складовою курсу „Читання” в початкових класах є уроки позакласного читання. Їх основна мета – сформувати навички читання та читацьку самостійність учнів, виробити позитивне ставлення школярів до читання за власною ініціативою.
З читання, як самостійної діяльності дитини у світі книг, починається її самоосвіта, самовиховання, формування високих художніх смаків, розвиток духовних сил. Читання – практична діяльність. А будь-якій практичній діяльності можна навчитися лише в одному випадку: організовуючи практичні дії з об’єктами, якими потрібно діяти. Тож, чим раніше дитина візьме в руки «свою» книгу, тим швидше процес читання перетвориться в насолоду, осмислення – у потребу читати. Тому формувати самостійного читача потрібно з першого тижня перебування дитини в школі.
Формування читацької самостійності учнів проходить за чітко визначеними етапами, відповідно до яких учителем мають бути розв'язанні завдання, які визначенні шкільною програмою.
І. Підготовчий етап (1 клас)
Відповідно до програмових вимог у 1 класі на роботу з дитячою книжкою щотижня відводиться від 20 до 35 хвилин (залежно від рівня підготовленості першокласників).
Одним із основних завдань позакласного читання на підготовчому етапі є пробудження у школярів інтересу до дитячої книжки, формування початкових умінь самостійно з нею спілкуватися. У методиці роботи з дитячою книжкою в першому класі важливе місце займає формування у шестирічних учнів умінь слухати-розуміти читання дорослого. Діти елементарно оцінюють прочитане вчителем, малюють до нього словесні рисунки, ознайомлюються з основними правилами гігієни читання та користування книгою, співвідносять зміст із заголовком. На підготовчому етапі добирається оповідання (розповідь, казка чи вірш), доступне та цікаве першокласникам, розраховане на 5-7-хвилине читання, з тим щоб залишився час для бесіди, переказу змісту, для розгляду обкладинки, ілюстрацій тощо.
Орієнтовна структура уроку в першому класі
І. Організаційний момент.
II. Коротка вступна бесіда.
ІІІ. Читання оповідання вчителем.
ІV. Бесіда за прочитаним.
V. Розгляд книги (обкладинки, ілюстрацій тощо)
VІ. Підсумок уроку.

Дата добавления: 2015-05-26