Методика формування навичок правильного і в міру швидкого читання

Протягом першого року учні в основному навчаються читати вголос, свідомо, правильно, плавно, по складах переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються у цей час і початки виразного читання, особливо знайомого тексту.

Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке читання і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають з його пам'яті.

За надто швидке і повільне читання не дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, призводить до того, що клас в цілому по суті не працює.

У позакласний час з учнями організовую інсценізацію творів. Ця робота їм дуже подобається. Діти читають свої ролі, інколи майже в двічі швидше ніж твори в класі. При чому швидкість відповідає характеру персонажів, сприяє кращому усвідомленні твору в цілому.

Сформувати навички читання вголос допомагає система прийомів і вправ, що вдосконалюють здорове сприймання і вимову. Ці вправи спрямовані на розвиток зіркості до буквеного складу, слова тобто правильність читання, і, на збільшення "поля читання", тобто на розвиток його швидкості.

Для виховання зіркості варто добрати слова з читаного на уроці тексту й поняття з незначною відмінністю в буквеному складі. Учням пропонують прочитати ці слова і пояснити різницю в їх написанні і значенні.

Для розширення "поля читання" раджу скористатися методом моментального зорового сприйняття, який, до того ж дає можливість сповнити лексичний запас дитини. Виготовляю картки зі словами різного буквеного складу, зображені друкованим шрифтом.

Особливою вимогою до учнів є уміння правильно та чітко давати відповіді на запитання, висловлюючи одночасно закінчену думку. Учитель повинен ознайомити учнів з алгоритмами побудови відповіді, що значною мірою підвищить культуру їхнього мовлення.

Учитель має систематично стежити за правильністю та логічністю висловлювань учнів, грамотною побудовою речень та їх змістовим поєднанням, дбати, щоб вони правильно вимовляли слова і терміни, зокрема ті, які вперше зустрічаються у їхній мовленнєвій практиці.

Мовні і мовленнєві помилки учнів учитель виправляє на кожному уроці, у процесі позакласної та позашкільної роботи, під час перерв тощо. Почувши від учня неправильну мову, він повинен спокійно, тактовно виправити його. Виправляти мовленнєві помилки учня треба після відповіді, якщо вона коротка, або під час логічних інтервалів, оскільки неодноразові зауваження переривають хід думки школяра.

Починаючи з післябукварного періоду, потрібно формувати в учнів уміння користуватися орфографічним і тлумачним словниками для учнів початкових класів, систематично проводити практичну роботу з ними.

Учитель має бути взірцем культурного співрозмовника, дотримуватися мовних норм під час уроків і в позаурочний час.

Плануючи роботу з батьками, він повинен передбачати бесіди з ними щодо виконання єдиних вимог до усного та писемного мовлення учнів у школі і вдома.

Успіх у досягненні високої культури мовлення, спілкування забезпечать взаємоконтроль і взаємодопомога всіх суб'єктів освітянського процесу.

27. методика роботи над формуванням навичок виразного читання. Зміст поняття виразне і художнє читання.
Виразне читання – це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір. Але художнє читання – це теж майстерність відтворення змісту твору зі сцени.
Спільне:
1) емоційне відтворення змісту;
2) дотримання інтонації;
3) володіння голосом.
Відмінне:
1) різні сфери застосування;
2) різна мета:
а) митець переслідує викликати певні почуття і емоції від прочитаного;
б) вчитель прагне вплинути емоційно, розкрити зміст твору, є зразок для наслідування, діти мають вміти аналізувати твір, повинен уникати жестів і міміки.
Успішному оволодінню виразного відтворення тексту сприяє:
1) усвідомлення змісту тексту;
2) зробити партитуру тексту (позначки)
- логічний наголос;
---------- - протяжне прочитування;
- прочитання слів разом, злито;
/ - пауза коротка;
// - пауза довга;
- інтонація підвищується;
- інтонація знижується.
3) кількоразове читання тексту.
Виразне читання набувається тоді, коли воно є природним. Станіславський: „Все що природне – високохудожнє, і все високохудожнє – є природне”.
При виразному читанні ми стараємося втілити задум автора, але висловлюємо свої почуття.
Передумови виразного читання:
1) володіння дикцією;
2) техніка мовлення;
3) треба мати навички художнього аналізу тексту.
До виразного читання дітей готуємо з добукварного періода: разом з дітьми заучуємо вірші. Поглиблюється в буквальному: читання словами, складами, правильно наголошувати слова, вчаться інтонувати речення, вміти відтворювати питання, відмінювати інтонацію, робити паузи.
Особлива увага в післябукварному, коли діти вчаться читати фразами і між фразами робиться пауза, розуміють зміст і значення слів. Під час роботи з читанками ми удосконалюємо виразне читання учнів, звертаючи увагу на емоційне відтворення тексту. Спочатку вчитель допомагає зрозуміти зміст твору.
Сухомлинський „Могила”.
Виразне асоціюється з голосним. Дитина не повинна читати голосніше, ніж так, як вона розмовляє, а при читанні віршів не кричати.
Щоб була сила голосу, треба розвивати дихання. Розвиваємо дихання за допомогою вправ: скоромовки.
Чому це на могилі сміття лежить. Голос дітей повинен бути спокійним, рівним, але емоційним. Через усвідомлення змісту діти мають читати емоційно.
Маємо навчити інтонувати текст. Крапка асоціюється з паузою, а також інші знаки з протяжною паузою. Інтонація оклична і питальна. Психологічні паузи.
Така пауза є в реченні перед логічно-наголошеним словом, перед важливою фразою в реченні.
Темга і рема – нове повідомлення і є пауза. Інтонув......уміти:
1) дотримуватися інтонаційного кінця речення;
2) робити зупинки після фрази;
3) логічно наголошувати слова;
4) робити логічні паузи.
Тільки таке читання може бути виразним і емоційним (коли передаємо свої почуття і враження від прочитаного).

28. Особливості виразного читання поетичних творів. Передумови виразного читання віршів.
Виразне читання – це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір. Але художнє читання – це теж майстерність відтворення змісту твору зі сцени.
Спільне:
1) емоційне відтворення змісту;
2) дотримання інтонації;
3) володіння голосом.
Відмінне:
1) різні сфери застосування;
2) різна мета:
а) митець переслідує викликати певні почуття і емоції від прочитаного;
б) вчитель прагне вплинути емоційно, розкрити зміст твору, є зразок для наслідування, діти мають вміти аналізувати твір, повинен уникати жестів і міміки.
Успішному оволодінню виразного відтворення тексту сприяє:
1) усвідомлення змісту тексту;
2) зробити партитуру тексту (позначки)
3) кількоразове читання тексту.
При виразному читанні ми стараємося втілити задум автора, але висловлюємо свої почуття.
Передумови виразного читання:
1) володіння дикцією;
2) техніка мовлення;
3) треба мати навички художнього аналізу тексту.
До виразного читання дітей готуємо з добукварного періода: разом з дітьми заучуємо вірші. Поглиблюється в буквальному: читання словами, складами, правильно наголошувати слова, вчаться інтонувати речення, вміти відтворювати питання, відмінювати інтонацію, робити паузи.Особлива увага в післябукварному, коли діти вчаться читати фразами і між фразами робиться пауза, розуміють зміст і значення слів. Під час роботи з читанками ми удосконалюємо виразне читання учнів, звертаючи увагу на емоційне відтворення тексту. Спочатку вчитель допомагає зрозуміти зміст твору.
Виразне асоціюється з голосним. Дитина не повинна читати голосніше, ніж так, як вона розмовляє, а при читанні віршів не кричати. Маємо навчити інтонувати текст. Крапка асоціюється з паузою, а також інші знаки з протяжною паузою. Інтонація оклична і питальна. Психологічні паузи.Така пауза є в реченні перед логічно-наголошеним словом, перед важливою фразою в реченні. Інтонування залежить від пауз і від логічного наголосу. Якщо діти добре навчаться читати, то вони мають уміти:
1) дотримуватися інтонаційного кінця речення;
2) робити зупинки після фрази;
3) логічно наголошувати слова;
4) робити логічні паузи.
Тільки таке читання може бути виразним і емоційним (коли передаємо свої почуття і враження від прочитаного).
Особливості читання поетичних творів:
1) „не відрубувати” рядків;
2) якщо є., інтонація йде вниз, „!”, якщо менше /, то інтонація не змінюється;
В віршах є невелика логічна пауза для підтримування ритму і рими.
3) уникати „ковтання” кінцевих слів і складів;
4) при переліченні інтонація не може бути однакою, або і треба вимовляти з підвищенням або з зниженням. Такі слова треба прочитати з різним темпом і різною висотою голосу.
Варіанти читання повторюваних слів:
1) з наростанням голосу;
2) одні з наростанням, останні – складанням;
3) з зниженням голосу, особливо на останньому слові.

Дата добавления: 2015-05-26