Методика роботи над елементами синтаксису

Вивчення елементів синтаксису в початкових класах набуває особливого значення. Це насамперед пояснюється значенням уроків української мови в початковій ланці освіти: допомогти молодшим школярам оволодіти нормами граматичної структури (будови) рідної мови, збагатити мовлення різноманітними формами і способами висловлення думки.

Оскільки одиницею зв'язного мовлення є речення, то цілком зрозумілою є вимога програми працювати над його засвоєнням систематично, цілеспрямовано, на кожному уроці навчання грамоти, граматики, і читання незалежно від виучуваної теми. Важливість систематичної роботи над реченням пояснюється і тим, що на фоні речення (на синтаксичній основі) учні засвоюють лексичне значення слова, словотвір, фонетику, орфоепію і орфографію, морфологічні форми слів та синтаксичну роль їх, пунктуацію. Формуючи поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку, вчитель насамперед повинен зіставити речення з його частиною (фрагментом), демонструючи таким чином закінченість і незакінченість думки, завершеність і незавершеність інтонаційної будови. Так, зіставляючи речення У незалежній Україні всі діти вчаться з його частиною У незалежній Україні всі діти..., учні переконаються, що перше є реченням, бо в ньому знаходимо відповідь на запитання: про кого розповідається (про дітей) і що розповідається (вчаться), воно виражає певну думку і вимовляється з інтонацією завершення, тобто в кінці речення голос понижується. У частині ж цього речення думка висловлена лише частково, в ній тільки повідомляється особа, але не сказано, що вона робить або якою вона є. Додаючи слова вчаться або щасливі, спостерігаємо, як речення набуває завершеності. Під час опрацювання речення великої ваги набуває робота над його інтонаційним оформленням, граматичною паузою, що на письмі позначається розділовими знаками. Важливо з перших же кроків засвоєння грамоти привчати школярів «читати» розділові знаки, відтворювати тривалість пауз, які позначаються на письмі комою, крапкою та іншими розділовими знаками, відтворювати речення з розповідною, питальною, неокличною та окличною інтонаціями. Для цього є всі умови, бо на сторінках «Букваря» даються тексти з різними розділовими знаками. Завдання вчителя — скористатися з цього. У 2 класі учні засвоюють, що за метою висловлювання є речення розповідні, питальні і спонукальні. Важливо, щоб діти навчились їх розпізнавати не тільки за розділовими знаками та інтонацією, а й за способами вираження розповіді, питання, спонукання. Тому велике значення мають вдало дібрані виразні приклади (наявність у питальному реченні питальних слів хто? де? куди? коли? і т. п., звертань, у спонукальному — звертань, наказової форми дієслів). Саме на фоні питальних і спонукальних речень другокласники засвоюють практично кличну форму іменників, що виступають у ролі звертань, і форми наказового способу дієслів у спонукальних реченнях. Особливості інтонації найкраще ілюструвати на одному і тому самому реченні, зміст якого змінюється в залежності від мети висловлювання. 5.Формуваня учнів уявлення про граматичну основу речення, підмет і присудок і другорядні члени.
Найважливішим і найскладнішим для засвоєння під час опрацювання речення є поняття основа речення – його головні члени (підмет і присудок).
Процес засвоєння цих понять тривалий і тому потребує особливої уваги. Як і під час засвоєння будь – яких граматичних понять учням потрібно абстрагувати від конкретного, усвідомити узагальню вальний характер понять підмет і присудок., як граматичної основи речення. Тому потрібне поетапне засвоєння цих понять. На першому етапі (1-2класи) формуються уявлення про центр речення. На цьому етапі як уже зазначалося здійснюється смисловий аналіз речення, який дає можливість визначити, про кого або про що йдеться в реченні. Отже спочатку засвоюються смислові запитання. Після ознайомлення з частинами мови (іменник і дієслово) учні вчаться ставити граматичні питання хто? Що? що робить? що зробить?
Таким чином ознайомлення з основою речення відбувається практично без опрацювання елементів теорії.
На другому етапі який збігається з навчанням у 3 класі відбувається засвоєння граматичних понять – основа речення члени речення головні члени підмет і присудок у процесі вивчення елементів теорії. Учні мають засвоїти що слова які відповідають на певні питання є членами речення. Член речення який вказує про кого або про що йдеться в реченні і відповідає на питання хто що називається підметом, а член речення який вказує що говориться про підмет відповідає на питання що робити називається присудком. Підмет і присудок є головними членами речення його граматичною основою. Щоб із самого початку сформувати в учнів правильні уявлення про головні члени речення уникнути ототожнювання підмета з ім. а присудка з дієсловом третьокласників ознайомлюють з іншими але доступними для їхнього розуміння способами вираження головних членів. Най частіше вживаними і найдоступнішими для учнів є підмети виражені особовими займенниками, а присудки – іменниками і прикметниками.
Дуже важливо навчити учнів правильно ставити питання до присудків, виражених різними особовими, часовими, видовими формами дієслова. Зіставлення форм дієслова-присудка і відповідних питань допоможе дітям зрозуміти як пов’язується підмет з присудком.
Учні мають засвоїти що підмет і присудок є рівноправними членами, тому аналіз речення можна починати як від підмета постановкою питання до присудка, так і від присудка. Встановлення двостороннього зв’язку між головними членами допоможе правильно визначити граматичну основу речення, особливо в тих випадках коли в реченні є кілька іменників.
У 3-му класі учні дізнаються що в реченні крім головних є другорядні члени речення(без поділу на види) які вказують на найрізноманітніші ознаки предметів, обставини дії,а тому дуже важливі для розкриття думки. Для того щоб учні переконалися потрібно порівнювати непоширені з поширеними реченнями, вказуючи на перевагу поширених бо вони несуть більше інформації є образними, емоційними. Щоб в учнів сформувалися стійкі знання здобуті теоретичні відомості потрібно постійно закріплювати під час виконання різноманітних тренувальних вправ як аналітичних так і синтетичних.
У 4 – му класі учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени речення однак повинні систематично повторювати і закріплювати вивчене у 3 класі, застосовувати набуті знання на практиці.

6.Вироблення практичних умінь встановлювати синтаксичний зв'язок між членами речення за допомогою питань.

Під час опрацювання елементів синтаксису однією з центральних є робо­та над встановленням зв'язків між членами речення, спостереженням засобів сполучення синтаксичних одиниць. Уміння встановлювати зв'язки між членами речення в кінцевому результаті має привести до усвідомлення і розрізнення слово­сполучення і граматичної основи речення, до оволодіння нормами сполучуваності слів української мови, а отже, й до досягнення високого рівня культури усного й писемного мовлення.

Дослідники дитячого мовлення встановили, що найбільше помилок діти припускаються саме у словосполученні — в узгодженні й дієслівному керуванні. Завдання початкового навчання — запобігти появі таких помилок, навчити учнів правильно використову­вати лексичне багатство мови, виробити чуття мови, яке проявляється насамперед в умінні сполучати слова, підготувати школярів до засвоєння теоретичних знань про словосполучення в середніх класах.

У початкових класах учні засвоюють лише одну з ознак словосполучення: слова в ньому пов'язуються за смислом і граматично — за допомогою закінчень слів або закінчень і прийменників; зв'язок встановлюється постановкою питання від головного слова до залежного. Інших ознак словосполучення не вивчають. І саме тому, що не вивчають усіх ознак словосполучення, не використовують послідовно й самий термін «слово­сполучення». Вживають вираз «сполучення слів», під яким можна розуміти як словосполучення, так і сполучення підмета з присудком. Однак у процесі прак­тичної роботи учні поступово вчаться відрізняти сполучення головних членів від інших сполучень слів. З цією метою з перших же кроків навчання учнів вчать визначати основу речення. У 3 класі встановлюють двосторонній зв'язок між під­метом і присудком, засвоюючи при цьому, що між іншими членами речення існує зв'язок лише односторонній. Отже, в інших сполученнях слів завжди є залежне слово, до якого ставиться питання від головного: хустина(яка?)червона; читаю(як?) добре.

Відрізняти сполучення підмета з присудком від інших сполучень слів учням допоможуть формулювання завдань з чіткою вказівкою, в якій послідовності це виконувати:

- назвіть у реченні спочатку сполучення підмета з присудком (його основу)^ а потім інші сполучення слів;

- установіть за допомогою питань зв'язки між членами речення, передусім між підметом і присудком;

- з поданого речення випишіть парами зв'язані між собою слова, крім підмета і присудка; в дужках запишіть питання, на яке відповідає залежне слово.

Простежується певна послідовність у роботі над зв'язком слів у реченні на різних етапах початкового навчання:

- доповнення (поширення) речень за питаннями: учень читає (що?);

- добір потрібної форми залежного слова: Хлопчик малює (кольорові) олів­цями;

- добір залежного слова, що виражає ознаку предмета: огірок (який?), ро­машка (яка?), небо (яке?);

- установлення зв'язків між членами речення за допомогою питань і випи­сування сполучень слів парами: Малий школяр поспішає до школи. — Школяр (що робить?) поспішає, школяр (який?) малий, поспішає (куди?) до школи.

За таким методичним підходом здійснюється ознайомлення учнів з порядком встановлення зв'язків між членами речення.

У практиці навчання рідної мови в середній школі існує традиційний порядок здійснення одного з видів мовного розбору — встановлення зв'язків між членами речення. Його слід дотримуватись і в 3—4 класах з метою наступності між по­чатковими і середніми класами. Порядок такий:

- визначення основи речення шляхом встановлення зв'язків між підметом і присудком;

- відшукування залежних слів від підмета;

- відшукування залежних слів від присудка (терміни «група підмета», «група присудка» не вживаються);

- встановлення залежності між іншими другорядними членами.

7) Види вправ синтаксису і мет. Їх проведення. Місце синтаксичного розбору…

У методиці навчання мови в початкових класах вправи з речення ділять на: аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і синтетичні, які передбачають самостійне складання речень. Вони використовуються на різних етапах навчання. Найчастіше синтетичні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи, зі скількох слів воно складається, визначаютьоснову речення, а потім самостійно складають речення такої самої будови.

Залежно від степення самостійності і пізнавальної активності учнів вправи діляться на три групи (на основі зразка, конструктивні, творчі). Суть вправ на основі зразка полягає у тому, що учні спостерігають, аналізують речення відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні, такої самої будови. – до конструктивних відносять вправи на побудову і перебудову речення. У їх виконані учні спираються на теоретичні знання їхня мета – закріпити набуті знання на практиці, до них належать такі: 1) відновлення або побудова речень їз розрізнених слів; 2) поділ деформованого тексту, надрукованого без великих букв і крапок на окремі речення; 3) поступове розгортання (поширення) речення за допомогою питань; 4) поступове згортання речень; 5) обєднання кількох речень в одне з однорідними членами; 6) складання речень з конкретними завданнями.

Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не обмежувати творчої ініціативи учня. До вправ з речення належить і синтаксичний розбір. Найповніший синтаксичний розбір проводиться в 4 класі після опрацювання однорідних членів речення.

Схема усного синтаксичного розбору речення:

-Аналізоване речення;

-Яке речення за метою висловлювання;

-За інтонацією;

-Основа речення;

-Встановіть двосторонній зв'язок між підметом і присудком за допомогою питань;

-Другорядні члени залежні від підмета;

-Присудка;

-Другорядні члени залежні від інших другорядних членів.

Схема письмового аналізу речення:

- Записати аналізоване речення;

- Підкреслити головні і другорядні члени речення;

- Виписати з речення всі сполучення слів парами, у дужках запитання від слова до слова.

Дата добавления: 2015-05-26