Варіант № 28

Число прийомів в операції – 100- 20.

Монотонність – 10- 6.

Час активних дій (в % до часу зміни) – 21- 50.

Значних(рук, плечового поясу). 360-800.

Необхідність самостійного пошуку розходження (в % до числа регулюючих параметрів)- 10 -40.

Тривалість повторних операцій, з к – стю операцій за годину – 20-90.

Змінність – дві зміни (без нічної).

Режим праці та відпочинку – Обґрунтований науково або по експертним висновкам.

1.Основні поняття безпеки праці (нещасний випадок, небезпечна (аварійна) ситуація, аварія. катастрофа).

Серед різних факторів професійної діяльності з поглядів безпеки праці прийнято виділяти небезпечні виробничі фактори, які можуть призвести до травми, та шкідливі виробничі фактори, дія котрих може призвести до професійного захворювання. Шкідлива дія на організм може відбуватись внаслідок безпосереднього контактного впливу (механічного, хімічного, електричного і т.д.), дистанційного (світлового, теплового), а також зразу після дії або через визначений час (після радіоактивного опромінення). Крім того, небезпечні виробничі фактори можна розподілити (І. Балінт, М. Мурані, 1968) на наявні та потенційні. Одним з центральних понять безпеки праці, на думку цих же авторів, є нещасний випадок, його несподіваність та ненавмисність.
Нещасний випадок - несподіване, ненавмисне пошкодження організму людини, яке перешкоджає нормальному здійсненню діяльності, що виникло внаслідок дії на нього небезпечного виробничого фактора або особистої поведінки (Котик М.А.).
Нещасний випадок можливо розглядати й у інший спосіб. Небезпечні виробничі фактори мають зовнішньо визначені просторові зони дії, які називають небезпечними зонами й характеризуються видом небезпеки та її інтенсивністю, а також часом її дії (Алякринський B.C., Ачин В.А.). Крім того, для виникнення нещасного випадку (НВ) людина повинна обов'язково знаходитись в небезпечній зоні, порушити порядок (особистий, технологічний, організаційний), а також повинний збігтися цілий ряд інших обставин.
Виходячи з цих міркувань, нещасний випадок можливо визначити як подію, яка виникає в результаті порушення трудового процесу й збігу цілого ряду обставин частіше за все в той період, коли людина знаходиться в небезпечній зоні.
Небезпечна (аварійна) ситуація - ситуація, в якій створюється достатньо велика можливість виникнення нещасного випадку. Хоча слово "аварія" означає ушкодження, збиток і тому може застосовуватись до будь-яких видів тілесних і матеріальних пошкоджень. В наш час це слово прийнято пов'язувати з технічними порушеннями та їх наслідками. Якщо аварія є наслідком тілесних пошкоджень людей, то тоді йде мова про аварію і пов'язані з нею НВ. Якщо ж порушення в роботі техніки призводить до НВ, в якому загинула хоча б одна людина, то така подія кваліфікується як катастрофа.
К.К. Платонов (1971) визначає аварійну ситуацію як "ускладнення умов трудової діяльності, яка робить неможливим її виконання за раніше наміченим планом у зв'язку з загрозою аварії. Причинами виникнення таких ситуацій можуть бути неправильні дії людини (особистісний фактор), відмова техніки, порушення необхідної організації трудової діяльності, зміна умов середовища або комплекс цих факторів (Хінт Ю., 1975).
Не всяка небезпечна ситуація веде до нещасного випадку. Тому можливо вести мову про небезпечну ситуацію, яка існувала, але НВ по тим чи іншим причинам вдалось уникнути. Таку подію прийнято називати передумовою до нещасного випадку. Іноді передумову тлумачать як небажану подію, котра при зміні ситуації могла б з'явитись причиною пошкодження і/або матеріального збитку.

2.Зв’язок експериментальної психології з іншими науками.

Експериментальна психологія – галузь психологічної науки, яка розкриває умови, закономірності, принципи експериментального дослідження психіки.

Мета – розкрити умови, закономірності, принципи та методи дослідження психіки.

Завдання:

• удосконалення експериментальних методик дослідження і застосування їх у різних галузях психологічної науки;

• розробка типології психологічного експерименту, визначення можливостей і обмежень кожного з типів експерименту, формулювання принципів їх організації, розробка критеріїв і стандартів, які визначають місце та функції різних типів експериментів у психологічному дослідженні (з метою зіставлення результатів, отриманих у різних галузях психологічної науки);

• розробка і створення апаратури, спеціально призначеної для психологічних досліджень, яка відповідає сучасному рівню науково-технічного прогресу;

• визначення шляхів застосування досягнень психологічної науки в різних сферах суспільної практики, які спираються на наукові знання, здобуті в експериментальному дослідженні психічної реальності.

На сучасному етапі розвитку експериментальної психології спостерігаються такі тенденції:

• ускладнення предмета експериментально-психологічнихдосліджень (від дослідження елементарних психічних процесів до цілісної особистості й соціально-психологічнихявищ);

• можливість експериментального дослідження і врахування індивідуальних відмінностей суб’єктів психічної діяльності, зокрема завдяки успіхам застосування методів математичної статистики у психології (наприклад, можливості обробки результатів багатофакторних психологічних експериментів);

• актуалізація проблеми розробки методологічної основи експериментальних досліджень прикладного характеру, на базі якої можна було б узгодити інтерпретацію експериментальних фактів з позицій різних теоретичних трактовок розуміння психіки в цілому й особистості зокрема.

Отже, провідні засновники експериментальної психології визнавали значущість й інших методів в психології, зокрема, спостереження, генетичного і патопсихологічного методів, які доповнювали способи здійснення ними психологічних досліджень у контекстах вирішення тих проблем, які залишались поза межами вузько усвідомленого експериментування.

3.Розкрийте фактори умов праці за якими визначають критерії класифікації праці за ступенем нервово-психічної напруги.

Нервово-психічна напруга (НПН) розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров'ю.
Стан нервово-психічної напруги може проявлятись в зрушеннях 2-х форм: по типу наростання збудження або ж по типу розвитку гальмівних реакцій, крайні форми реагування залежать від індивідуальних якостей особистості або визиваються дуже гострими психічними чинниками.
Особливістю поведінки в стані нервово-психічної напруги є її негнучкість, відсутність лабільності та пластичності. В той же час стереотипні дії протікають скоріше, з тенденцією до автоматизму. Тому й загальною характеристикою стану НПН вважається порушення структури складної професійної діяльності.
Висока нервово-психічна напруга виникає при сприянні різних факторів, які впливають на спеціаліста і виникають в таких умовах:
1. При виконанні складного завдання, пов'язаного з високою відповідальністю.
2. При дії перешкод.
3. При появі сильних раптових подразників на фоні впливу шкідливих факторів життєдіяльності.
4. При роботі в умовах дефіциту часу та інформації, необхідних для прийняття рішення та організації дій.
5. При освоєнні нових видів діяльності, недостачі чи надміру інформації.
Взагалі ж причиною появи невротичних реакцій можуть стати три групи чинників, які супроводжують "психічну напругу":
- по-перше, біологічний конституційний тип емоційності та характеру, реагування на навколишнє середовище;
- по-друге, соціальні фактори та індивідуальні якості особистості, адаптаційні можливості й стійкість перед конкретним психогенним фактором;
- по-третє, присутність "слідового невротичного фону", оживлення якого можливе під впливом неспецифічних роздратувань (по типу "другого удару", за О.Д. Сперанським).
Нервово-психічна напруга супроводжує будь-яку ускладнену діяльність й багато в чому залежить від рівня підготовки до неї фахівця.

Таким чином, високий рівень нервово-психічної напруги може бути обумовлений впливом різних факторів, найбільш характерним з яких є: висока соціальна відповідальність за виконану роботу, дефіцит часу та інформації (або надмірний потік інформації) для прийняття рішення та наступних дій, дії перешкод різної модальності, вплив шкідливих факторів життєдіяльності, міжособиста несумісність, соціально-психологічна та сенсорна ізоляція.
На думку Зінченка В.П. (1974), несприятливі фактори, які підвищують НПН, доцільно розподілити за групами:
1. Фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов придатності життєдіяльності нормативним вимогам.
2. Біологічний страх.
3. Дефіцит часу.
4. Підвищена складність завдання.
5. Підвищена значимість помилкових дій.
6. Наявність релевантних перешкод.
7. Неуспіх внаслідок об'єктивних обставин.
8. Дефіцит інформації для прийняття рішень.
9. Недовантаження інформацією (сенсорна депривація).
10. Перевантаження інформацією.
11. Конфліктні умови, тобто умови, коли виконання одних з них потребує дій, суперечливих виконанню інших умов.
Кожен вид трудової діяльності має свій оптимальний рівень емоційної напруги, який грає мобілізуючу роль та сприяє успішній роботі. Підвищення чи зниження цього рівня шкідливо впливає на ефективність діяльності і може призвести до її нового зриву. Це обумовлено тим, що емоції є одним з основних механізмів регуляції нервово-психічної діяльності організму.
Під психоемоційною напругою розуміють стан, який характеризується адекватною вираженістю емоційних реакцій, спрямованих на мобілізацію функцій для успішного виконання професійної діяльності.
4. Розкрийте симптоми за якими визначається ІV ступінь перевтоми.
Перевтомлення - це стан організму на межі патології, яке розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентуючий відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлювання й характеризується об'єктивно-суб'єктивними ознаками стомлення, а в професійній діяльності з'являються грубі помилки в роботі. Таким чином, перевтомлення з'являється завжди в разі порушення режиму праці й відпочинку, що супроводжується відчуттям стомлення вже перед початком роботи, об'єктивним зниженням якісних та кількісних показників роботи з різким зменшенням рівня безпеки діяльності (наявність помилок професійної діяльності) і збільшенням періодів в динаміці працездатності.

Схема ступенів перевтомлення

Симптоми	Ступінь перевтомлення
IV - тяжкий
Зниження дієздатності	Різке
Поява раніше відсутньої втоми при навантаженні	Без усякого навантаження
Компенсація зниження дієздатності вольовим зусиллям	Незначно
Емоційні зрушення	Пригнічення, різка роздратованість
Розлад сну	Безсоння
Зниження розумової працездатності	Помітне послаблення пам'яті та уваги
Психогігієнічні заходи	Лікування

Дата добавления: 2015-05-26