Питання 3. Засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші

Засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші. Це одне з найдавніших явищ в житті суспільства. Виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первісного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли свої потреби. Коли община стала виробляти продуктів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Виникли гроші в процесі розвитку форм вартості. Першою формою вартості була проста, одиночна або випадкова форма. Її суть полягає в тому, що відбувається обмін одного товару на інший за формулою: товар – товар. Тобто одному товару, що знаходиться у відносній формі вартості відповідає інший один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Якщо поміняти товари місцями, то суть цієї форми вартості не зміниться, а зміниться лише роль товарів. Обмін був випадковим, форма вартості найпростіша, поскільки виражала відносини тільки між двома виробниками. Випадковим було і те, які продукти обмінювалися.

З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням продуктивності праці. Лишки продуктів тваринництва вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на лишки продуктів землеробства. Виникла друга форма вартості - повна або розгорнута. Суть цієї форми полягає в тому, що один товар обмінювався на інший або на третій і т. д. Тобто, одному товару, що перебуває у відносній вартості, відповідає безліч інших товарів, що знаходяться в еквівалентній формі вартості. Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки:

по-перше, незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати;

по-друге, різнорідний характер таких еквівалентів. Це ускладнювало мінові пропорції товарів і орієнтацію товаровиробників в їх господарський діяльності;

по-третє, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок невідповідності попиту і пропозиції на конкретному ринку або інтересів товаровиробників. Тобто продавець не завжди, продавши свій товар, міг отримати потрібний йому товар. Доводилося декілька разів здійснювати обмін;

по-четверте, зумовленість пропорцій обміну споживчими властивостями товарів.

Позитивними сторонами цієї форми було те, що обмінні пропорції набували стійкого характеру, наближались до затрат праці.

Але повна або розгорнута форма вартості не розв’язує суперечності між споживною вартістю і вартістю, між конкретною і абстрактною працею. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці зумовили стійке виділення такого товару, на який могли б обмінюватися всі інші товари. Третьою формою вартості є всезагальна форма. Суть цієї форми в тому, що поступово серед загальної маси товарів виділяється один найбільш ходовий товар, який виконував роль загального еквівалента, тобто був товаром-грішми. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших – хліб, в третіх – хутро. Всезагальна форма вартості - це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості. З часом роль загального еквівалента залишилась за золотом, а всезагальна форма вартості перетворилась в грошову форму. Суть цієї форми полягає в тому, що товаром-еквівалентом в усіх народів були метали (переважно золото і срібло). З появою металів обмін здійснювався за формулою: товар – гроші – товар. Метали відігравали роль посередника при обміні товарів. Золото і срібло стали грошима тому, що вони мали певні переваги, а саме:

1) не окислюються;

2) довго зберігаються;

3) мають високу температуру плавлення;

4) легко поділяються на частини;

5) вневеликій вазі мають велику вартість;

Наприклад:

зерно 40 кг

полотно 20 м 3 гр золота

сокири 2 шт

одна вівця

Отже, виникнення грошей – це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва і обміну. Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента при обміні всіх товарів.

Найдосконалішою формою золотих грошей були монети. Монета – це певна вагова кількість золота, прийнята державою за грошову одиницю.

Гроші виконують такі функції:

Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вимірювання вартості всіх товарів, надаючи їй форму ціни. Ця функція полягає в тому, що грощі є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Гроші виконують цю функцію при визначенні ціни товару. Ціна – це грошове вираження вартості товару. Гроші також являються товаром, бо він є результатом людської праці. При визначені ціни вартість грошей прирівнюється до вартості товару. Щоб визначити вартість товару у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу. Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Це означає, що виробник зазделегідь до появи з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати товар. При зустрічі з покупцем ціна вирішується остаточно. Але наявність грошей тут не обов’язкова. Ціна виражається в момент операції купівлі-продажу, продаж може вдібутися в борг, під майбутні гроші. Гроші як міра вартості використовуються як одиниця рахування.

Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Ця функція полягає в тому, що її виконують реальні гроші. Цю функцію гроші виконують при купівлі товару за готівку. Будучи засобом обігу, гроші виступають реально як втілення мінової вартості, забезпечують перебіг товару від виготовлення до споживання, після чого товар виходить з сфери обігу. Самі гроші залишаються в обігу, переходячи до іншого суб’єкта. Гроші як засіб обігу визначають характер зв’язку обігу грошей і товарів.

В процесі обігу гроші переходять із рук в руки, при цьому вони втрачають свою вартість – стираються або втрачають частину своєї ваги, але незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати немов би повноцінні. Враховуючи це, в багатьох країнах почали використовувати неповноцінні гроші. Першими неповноцінними грошима були паперові гроші. Перші паперові гроші виникли у Китаї у 13 ст., вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, мали різну купівельну спроможність і були обов’язковими для сприймання. В Європі перші паперові гроші з’явилися у 17 ст., в Росії у 18 ст.

Основними формами таких грошей є:

· розмінна монета;

· паперові гроші (казначейські зобов’язання);

· банківські зобов’язання (банкноти);

· депозитні вклади;

Паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом, законодавчо визнаються обов’язковими для приймання у всі види платежів. Це завершена форма знака вартості. Довіру до цих грошей підтримує держава методами економічної політики.

Банківські гроші – неповноцінні знаки вартості, які імітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з проблемами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. Банківськими грошима є банкноти і депозитні гроші. Банкнота – це вексель емісійного банку. На відміну від векселів банкноти є безстроковими зобов’язаннями, можуть випускатися в обіг в будь-яких купюрах, перебувають в обігу будь-який термін, мають загальну оборотність.

Депозитні гроші – це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу, використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух таких грошей здійснюється на рахунках в банках і не виходить за межі банківської системи. Ці гроші приводяться в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень,пластикових карток.

Електронні гроші - це різновид депозитних грошей, коли преказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично за допомогою комп’ютерних систем за розпорядженнями власників поточних рахунків. Носієм електронних грошей є пластикова картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп’ютерні мережі свої покупки і погасити борги преказом грошей по рахунку без використання готівки.

Дата добавления: 2015-05-26