Питання 2. Для капіталізму вільної конкуренції характерна вільна і необмежена конкуренція

Для капіталізму вільної конкуренції характерна вільна і необмежена конкуренція. Ринковий механізм саморегулювання економіки реалізується через внутрішньогалузевий і міжгалузевий види конкуренції.

Боротьба між капіталістами однієї галузі ведеться за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів. Прибуток виникає на тих капіталістичних підприємствах, власники яких першими запровадили нову техніку, за допомогою якої наймані працівники створюють більшу масу додаткової вартості. Як тільки така техніка пошириться і на інші підприємства, надприбуток зникне, доки якесь інше підприєм­ство не запровадить нову техніку і т. д.

Суперечності, що виникають між капіталістами з приводу неодна­кових умов виробництва (а отже, різних витрат виробництва) і привлас­нення прибутку вирішуються внаслідок виконан­ня внутрішньогалузевою конкуренцією своїх функцій. Такими функція­ми є:

- перетворення багатьох індивідуальних вартостей товарів на єдину суспільну або ринкову вартість, яка лежить в основі ринкової ціни;

- стимулювання процесу впровадження капіталістами нової техніки у виробництво, стимулювання науково-технічного прогресу;

- перерозподіл додаткової вартості у формі прибутку між капіталістами однієї галузі;

- розшарування та диференціація між капіталістичними підприємствами.

Внаслідок тимчасового характеру привласнення надлиш­кового прибутку на окремих підприємствах і реалізації функцій внут­рішньогалузевої конкуренції, остання має постійний характер. Така конкуренція доповнюється міжгалузевою, зумовленою тим, що капіталісти за умов однакової норми додаткової вартості в різних га­лузях на рівновеликий капітал (однакові обсяги вкладеного капіталу) отримують неоднаковий прибуток. Дана суперечність пояснюється різною органічною будовою капіталу в таких галузях і швидкістю обороту капіта­лу. Суперечність вирішується шляхом переливу капіталу із галузей з низькою нормою прибутку у галузі з вищою нормою прибутку. Внаслідок конкуренції, стихійного переливу капіталу між галузями досягається певна пропорційність розвитку економіки, а отже, регу­лювання попиту і пропозиції, виробництва і споживання, розподіл ре­сурсів і формування доходів тощо. На заваді даного механізму стоять монополістичні тен­денції в економіці. Крім того, механізм ринкового саморегулювання може діяти за наявності не­великих за розмірами капіталістичних підприємств, власники яких могли б без великих втрат вилучати капітал з одних галузей і вкладати в інші. Важливе також існування економічної свободи підприємців (можливість виробляти товари і встановлювати ціни, орієнтуючись лише на потреби ринку), стабільна грошова система, домінування егоїстичних приватних інтересів, основою яких є приватна капіталістична власність.

Проте навіть на нижчій стадії капіталізму ринковий механізм са­морегулювання економіки частково поєднувався з державним регулю­ванням (зокрема проведенням протекціоністської політики, встанов­ленням державою на певних етапах його розвитку тривалості робочого дня), а тому повністю вільної ринкової економіки не існувало ніколи. Проте внаслідок домінування ринкових важелів на нижчій стадії ринковий механізм був ядром господарського механізму. Крім економічної власності до економічних відно­син входять техніко-економічні та організаційно-еко­номічні.

За наявності невеликих і середніх за розміром капіта­лістичних підприємств капіталіст сам здійснював процес управління всіма ланками виробничого процесу, не залучаючи до управлінської праці менеджерів. Останні стали невід’ємною складовою відносин менеджменту на незначній кількості великих підприємств, а також за умов масового виникнення акціонер­ах компаній, в яких відбувається процес відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності. Управління найманими працівниками з боку капіталістів здійснювалося авторитарними методами. Незначним був на той час і рівень концентрації виробництва, що було матеріальною основою панування індивідуальної власності або капіталу. Індивідуальна капіталістична власність — власність, що належала окремій особі, максимум — сім'ї і базувалась на експлуатації найманої праці. За своїм економічним змістом індивідуальна капіталістична власність охоплювала майже всю сукупність виробничих відносин на нижчій стадії капіталізму (оскільки крім неї існувала ще приватна некапіталістична (трудова) власність та державна власність, які, однак були другорядними) і розвивалась у всіх сферах суспільного відтворення. Вільна конкуренція призводить до розорення одних підприємств і збагачення інших, зумовлює концентрацію виробництва, посилює процеси централізації капіталу, що веде до усуспільнення праці, експлуатації капіталом значної маси населення. В умовах вільної конкуренції держава регулює окремі сторони виробничих відносин.

Дата добавления: 2015-05-26