Питання 1. 1. Опрацювати питання, рекомендовані для самостійного вивчення

План

Завдання

1. Опрацювати питання, рекомендовані для самостійного вивчення.

2. Дати письмову відповідь на запитання:

- Як монополіям та олігополіям вдається утримувати монопольну владу?

- Що таке транснаціональні корпорації?

- Чому в умовах змішаної капіталістичної економіки не існує чистого монополістичного капіталізму?

- Якими особливостями характеризується сучасний капіталізм?

Тема 10. Перехідна економіка та її закономірності

Методична мета: студенти повинні знати суть, особливості, типи і основні ознаки перехідної економіки; завдання реформування економічної системи; вміти обгрунтовувати необхідність і реальні можливості переходу до ринкових відносин; визначати особливості підприємництва в перехідній економіці.

1. Суть і особливості перехідної економіки.

2. Типи перехідної економіки.

3. Завдання реформування економічної системи. Роздержавлення та приватизація як основа ринкових перетворень.

Література

1. Економічна теорія: Мікроекономіка і макроекономіка / За ред. Ватаманюка В.А.- К.: Вища школа, 2002.

2. Економічна теорія: Політекономія / За ред. Базилевича В.Д.- К.: Знання-Прес, 2001.

3. Основи економічної теорії / За ред. Чухна А.А. – К.: Вища школа, 2001.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій: становлення, зрілість, занепад. Стадія становлення означає низхідний рух старої системи та висхідний рух нової системи. Трансформаційна (перехідна) економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм. Причинами трансформації є:

- урівноваженість як необхідна передумова самооновлення;

- багатовимірність системних перетворень;

- динамічність узгодження складових елементів системи;

- поєднання тенденцій світового еволюційного розвитку та національних особливостей трансформаційних перетворень.

Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного та формаційного процесів.

Аспект цивілізаційного процесу:

- від неоліту до бронзового віку;

- від бронзового до залізного віку;

- від залізного до передіндустріального віку;

- від передіндустріального до індустріального віку;

- від індустріального до постіндустріального віку.

Аспект формаційного процесу:

- від первісного до рабовласницького ладу;

- від рабовласницького ладу до фоедалізму;

- від феодалізму до капіталізму;

- від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн).

Для перехідної економіки характерні такі ознаки:

- нестійкість: пояснюється тим, що в перехідних системах змінюється сам механізм розвитку, що порушує стійкість системи;

- невизначеність: пояснюється здатністю елементів системи до самоорганізації;

- багатоваріантність самоорганізації системи: пояснюється різноманітністю устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього суспільного устрою;

- історичність: зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними та соціальними особливостями країн, які формують специфіку моделей переходу;

- суперечності перехідних економік є суперечностями розвитку. Це суперечності між старим і новим в надрах самої економічної системи.

В сучасних умовах здійснюється перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової. Командна економіка сформувалася в Радянському Союзі у 20—30-х роках. Адміністративно-командною економікою називають товарну форму виробництва, основою якої є державна власність на матеріальні ресурси і продукти, а всі питання, пов'язані з виробництвом, розподілом та споживанням продукції, вирішують центральні планові органи. Цю економічну модель часто називають дире­ктивно-плановою.

Панівною силою в політичному та економічному житті радянського суспільства була комуністична партія. Вона вважала себе авангардом робітничого класу. Комуністи розглядають ринкову економіку як нестабільну, як утілення хаосу та нерівності. Ринки, на їхню думку, породжують інфляцію, безробіття й несправедливий розподіл доходів. Лише праця люди­ни вважається джерелом усіх доходів суспільства.

У капіталістичній економіці, стверджує марксистська ідеологія, робітники пе­ребувають у гіршій суспільній позиції. Вони позбавлені факторів виробництва. Капіталісти експлуатують робітників, оплачуючи їм лише вартість робочої сили, а не повну вартість, яка створена працею найманих працівників. Решту доходу, який створили робітники, капіталіст привласнює у вигляді додаткової вартості. Згідно з марксистською ідеологією, ринкова економіка є останньою експлуата­торською системою, в якій з робітників визискують додаткову вартість. Завдання ко­муністів полягає в тому, щоб створити безкласове суспільство, вільне від експлуатації людини людиною. Для цього потрібно знищити приватну власність, замінити її дер­жавною, а ринковий механізм — директивним централізованим плануванням.

Радянська держава володіла всіма матеріальними ресурсами — землею, при­родними багатствами, засобами транспорту і зв'язку, банківською системою та всіма промисловими підприємствами. Заклади роздрібної й оптової торгівлі, більшість житла в містах також перебували у власності держави.

У командній системі основні проблеми організації економіки — що, як і для кого виробляти — визначали урядові директиви, а не ринковий механізм. Команд­на економіка функціонує відповідно до планів, які розробляють на вершині уп­равлінської піраміди й доводять підприємствам до виконання. Ієрархічне управління передбачає підпорядкування інтересів нижчих одиниць (споживачів, виробників) інтересам вищих (територіальних об'єднань, галузевих міністерств тощо). Держава зрівнює доходи більшості споживачів. Підприємництво як одне з джерел зростання доходів забороняється. Зрівняльність гарантує не­високий рівень доходів і споживання всім, у тому числі тим, хто не хоче працювати краще. У суспільній свідомості насаджуються ідеали колективізму, підпорядкування особистих інтересів суспільним, ініціатива та пошук стримуються.

Командна система радянського типу в певні історичні періоди змогла швидко нагромаджувати ресурси, перерозподіляти їх на користь деяких пріоритетних напрямів чи галузей, усунути без­робіття, забезпечити відповідний рівень освіти, медичного об­слуговування. Проте вона не була життєздатною Це зумовлюва­лося дією таких чинників:

1) нарощування виробництва за будь-яку ціну ви­магало застосування дедалі більшої кількості праці, землі й капіталу. Однак із ча­сом цей метод економічного зростання себе вичерпав. Унаслідок несприятливих демографічних процесів темпи зростання населення і робочої сили різко уповільнилися. Природні умови обмежували залучення в сільсь­когосподарський оборот нових земель. Окремі спроби використання земель із низь­кою родючістю для виробництва зерна були невдалими. Екстенсивний розвиток економіки став неможливим. Командна економіка виявилася неспроможною ос­воїти інтенсивний шлях економічного зростання — підвищення ефективності вико­ристання наявних ресурсів замість збільшення їхньої кількості;

2) зростали витрати на виробництво енергії, видобування сировини, внаслідок чого ціни на промислову продукцію постійно зростали, що підірвало стабільність сфери цін, фінансів підприємств і доходів держави;

3)надмірна централізація породила такі негативні явища, як корупція і хабарництво, що ще більшою мірою підривало стимули до праці.

4) неспроможність створити дійову систему стимулювання в сільсь­кому господарстві перетворило його на збиткову галузь, яка виснажувала економіку, бо вимагала величезних субсидій та дотацій;

5) в командній економіці не вдалося знайти продуктивного показника, яким оцінюють успішність діяльності підприємств. Основним же показником успішної діяльності підприємства в командній економіці було виконання ним кількісного завдання з виробництва продукції, встано­вленого згори. Це призвело до негативних наслідків. Якість, асортимент продукції та витрати виробництва набули вторинного значення. Це спричинило нечуване марнот­ратство ресурсів, яких дедалі більше не вистачало.

6) з розвитком економіки ускладнюються взаємозв'язки між окремими секторами, галузями, підгалузями та виробництвами. Продукція стає технічно складнішою. В економіці доводиться координувати більше господарських зв'язків. Традиційні методи планування уже не спрацьовують. Командна економіка переростає свій плановий механізм;

7) основним недоліком командної системи була відсутність дійових еко­номічних стимулів, особливо до праці та нововведень. Працівники підприємств не от­римували жодної особистої вигоди від поліпшення якості продукції або впровадження нових ефективних методів виробництва, а отже, не були в цьому заінтересовані. Більше того, вони чинили опір інноваціям. Із упровадженням нової техніки й техно­логій зростали виробничі планові завдання, виконати які було практично неможливо. Інновації не впроваджувалися також унаслідок відсутності конкуренції. Спроби част­ково модернізувати командну систему успіху не мали. Адміністративно-командна си­стема розвалилася. З позитивної сторони зарекомендувала себе ринкова економіка.

Дата добавления: 2015-05-26