Що таке етикет?

Правила поведінки і ввічливості.

Етика і культура.

Що таке етикет?

Всі форми суспільного життя України все більше інтег­руються до економічного, політичного та культурного життя Європи. Розширюються ділові зв'язки з відповідними струк­турами багатьох регіонів світу. Спілкування з представника­ми іноземних держав вимагає дотримання основних правил етикету, що значною мірою може вплинути на результатив­ність діалогу. Звичайно, мова йде про ділове спілкування. Як правило, воно ґрунтується на певних нормах, звичках, тради­ціях, які вироблені людьми в процесі постійної взаємодії, спі­лкування між собою.

Для того, щоб контакти між людьми відбувалися в межах соціальної рівноваги, а спілкування було гармонійним, при­ємним і корисним, людьми вироблені і певною мірою узако­нені правила етикету.

Етикет є такою сферою духовної та практичної діяльності людей, до якої з особливою увагою ставляться представники різних напрямків гуманітарних знань: філософи, соціологи, просвітителі, публіцисти. Не залишається поза увагою етикет в літературі, бо поведінка героя має велике значення в роз­критті його характеру, дає уявлення про звичаї, що існували у суспільстві певного історичного періоду. Не можна не врахо­вувати також і те, що саме етикет стає предметом окремих дискусій і суперечок, навіть серед людей, професійно не пов'язаних з цим предметом, але які намагаються визначити його місце в системі соціальних зв'язків. Така велика увага до цього феномена пояснюється тим, що для діючого суб'єкта і його оточення найважливішим з морального боку завжди є вибір оптимальної форми поведінки.

■

Етикет - це встановлений порядок, сукупність правил, які регламентують зовнішню культуру людських відносин.

Термін "етикет" виник у Франції у XVIII столітті. На од­ному з вишуканих, величних прийомів у французького коро­ля Людовіка XIV гості одержали карточки (етикетки) з пере­ліком правил поведінки. Але відповідні правила були відомі ще в Стародавньому Єгипті. Тут ще в 2350 р. до н.е. була на­писана своєрідна "Інструкція поведінки".

Великий китайський мислитель і філософ Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) значну увагу приділяв етикету, зокрема гар­монійним стосункам між людьми, визначенню поведінки лю­дини в різних життєвих ситуаціях. Конфуцій визначив також норми поведінки в сім'ї, правила відносин підданих (або під­леглих) і володаря (керівника), які не втрачають свого зна­чення і понині.

Шляхетна поведінка, норми якої розробив Аристотель, високо цінувалась у Стародавній Греції. Цінувалось мистецт­во шанобливості у Стародавньому Римі. Особливо вишука­ними манерами відзначався перший імператор Римської ім­перії Юлій Цезар.

Як система норм поведінки етикет остаточно склався в період Середньовіччя. У середовищі феодалів, зокрема рица­рів, був вироблений своєрідний кодекс честі, регламентова­ний правилами етикету спосіб життя. У феодальному середо­вищі існувала чітка ієрархія, особлива увага приділялась різним ритуалам, символам, атрибутам. Деталі одягу, зокрема головні убори, відображали соціальний статус, ранг людини. Витонченою ввічливістю відзначалось їх ставлення до жінок. В той же час до людей, які не належали до феодальної еліти, ставлення було зневажливе, навіть грубе. Особливо зневаж­ливо феодали ставились до новоявлених буржуа, які все бі­льше набирали фінансової та економічної ваги в суспільстві.

Дуже складними і суворими були правила поведінки при дворах монархів. Порушення вимог придворного етикету розцінювалось як злочин. Ніхто з простих людей не смів при­вселюдно доторкнутись до короля чи королеви. За це карали смертю.

Із занепадом феодального ладу зменшується повага до етикету феодалів, рицарів. З'являються навіть художні твори, в яких висміюється феодально-рицарська манірність, дво­рянські манери. Зокрема, це ми бачимо у творах М.Сервантеса "Дон Кіхот", Ж.Мольєра "Міщанин у дворянс­тві", Карпенка-Карого "Мартин Боруля".

Із зародженням буржуазних відносин роль етикету зміни­лась. Етичні норми поведінки були спрямовані на формуван­ня сильної, вольової людини. Вважалось, що людина, яка во­лодіє собою, повинна уміти стримувати бурхливі емоції, роздратування як небажані в суспільстві. Для вихованої лю­дини вважалась обов'язковою "елегантна незворушність", яка стала, по суті, національною рисою англійців.

Практичні, енергійні буржуа поступово відкинули ті еле­менти феодально-дворянського етикету, які були несумісні з діловими, комерційними відносинами. Кодекс честі дворяни­на, який поширювався лише на певних людей і відповідні си­туації (обов'язковим, наприклад, було платити тільки картяр­ські борги), перетворився на слово людини, дотримання якого поширювалось на всю ділову і комерційну діяльність буржуа.

З утвердженням капіталістичних відносин були остаточно сформовані норми і правила, які, по суті, становлять основу сучасного етикету, що до певної міри поєднав у собі "купець­ку солідність з рицарською честю". Не тільки на Заході, але в Росії і в Україні дотримання правил гарного тону стало необ­хідним для досягнення ділового і особистого успіху.

Однак манери так званого вищого світу лише підкреслю­вали соціальну прірву між заможними і бідними верствами суспільства, між експлуататорами і експлуатованими. Класова ненависть, породжена соціальною несправедливістю, при­вела до Жовтневої революції в Росії (1917), Лютневої рево­люції в Німеччині (1918) і Листопадової революції в Австрії (1918). Наслідком ліквідації дворянства і боротьби з буржуа­зією у відносинах між людьми став так званий етикетний ні­гілізм. Повсюдно спостерігалось викорінення норм етикету, яке набрало не менш безглуздих форм, ніж деякі вимоги цьо­го етикету. Так, у 20-і роки рукостискання оголосили перено­сником інфекцій, а дівчата вважали за образу, якщо їм пода­вали пальто. Наркома закордонних справ Росії Г.Чичеріна на вулиці в Москві мало не побили за те, що він був у капелюсі і при краватці.

Поступово, в міру затухання непримиренної класової бо­ротьби на Заході, підвищення матеріального добробуту лю­дей в нашій країні класичні норми етикету почали повертати­ся до життя. Цей поворот почався після Другої світової війни, особливо в 70-80-і роки.

Починаючи з 90-х років, у зв'язку з формуванням на по­страдянському просторі ринкових відносин і появою класу багатих, відбувається деякий поворот до недалекого минуло­го і в сфері норм поведінки, відносин між людьми. Актуалі­зуються світські манери, тонкощі ведення бесіди, розміщення за столом.

Справа, звичайно, не в поверненні до старого, призабутого.

Етикет, звільнений від застарілих формальностей, не ускладнює, а спрощує і нормалізує повсякденне життя. Його правила ґрунтуються на таких моральних категоріях, як ввіч­ливість, порядність, практичність. Знання правил етикету сприяє розвитку почуття такту, поваги до інших людей навіть в умовах протистояння і суперечки, нарешті, відкриває мож­ливість зберегти власну гідність.

Складовою частиною етикету є порядність. Етикет допо­магає людині утримуватися від негативних вчинків -таких, як обман, підступність; шахрайство.

Володіння правилами етикету дає можливість не образи­ти ділового партнера, підтримувати власну гідність і престиж фірми. Разом з тим етикет сприяє встановленню сприятливо­го психологічного клімату в процесі ділового спілкування, що впливає на успішне вирішення справи.

Українські підприємства та організації все більше інтег­руються в економічне, політичне і культурне життя світового співтовариства. Спілкування з представниками інших держав вимагає особливої уваги до етикету, дотримання його правил.

Відносини між державами визначають люди. Взаємовигі­дні відносини на рівні держав грунтуються на певних прин­ципах суверенітету, рівності, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи. Щоб не порушити ці принципи, треба дотримуватися певних норм - так званого дипломатичного протоколу.

Дипломатичний протокол - це сукупність правил, тради­цій і умовностей, яких дотримуються в міжнародному спілку­ванні.

Загальновизнані правила протоколу є основою диплома­тичної практики кожної країни. Разом з тим у кожній з них є і певні особливості, обумовлені специфікою національних тра­дицій, соціального ладу.

Відступ від дипломатичного протоколу або порушення його норм може бути сприйняте як неповага до держави і ви­кликати небажані політичні наслідки. Вважають, що конф­лікт між СРСР і Югославією в 1948 році почався з того, що И.Сталін і Л.Берія досить грубо повелися із Й.Броз Тіто під час його перебування в Москві.

Протокол регламентує порядок прийому глав іноземних держав, урядових делегацій, представників громадських ор­ганізацій і ділових кіл. Він регламентує також всі види офі­ційних дипломатичних контактів.

Внесення у протокол незначних змін (більша або менша урочистість, підвищення або пониження представництва на офіційних церемоніях) використовується як інструмент зов­нішньої політики.

Дипломатичний протокол є зразком міжнародного спіл­кування, на який орієнтуються всі організації і приватні осо­би.

Діловий протокол - це регламентований порядок зустрі­чей і проводів делегацій, проведення бесід, переговорів і прийомів, ведення ділового листування, підписання догово­рів, угод та ін.

На відміну від дипломатичного, ділового протоколу до­тримуються менш строго. Його правила більш гнучкі.

Однак солідні комерційні структури у міжнародному спі­лкуванні строго дотримуються протоколу.

Дата добавления: 2015-05-26