Оцінка стану та використання виробничого потенціалу

Техніко-технологічна складова виробничого потенціалу підприємства — це система наявних техніко-технологічних можливостей підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції, що визначається технічним оснащенням, рівнем технології виробництва та сукупністю всіх технологічних знань, досвіду, ноу-хау, що використовуються для вироб­ництва продукції.

Таблиця 8.1

Основні показники технічного рівня виробництва

№	Ознака
	групування	Показники
	показників
	Технічний	1.1. Продуктивність (потужність)
	рівень	1.2. Надійність, довговічність
	устаткування	1.3. Питома металомісткість 1.4. Середній строк експлуатації 1.5. Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості 1.6. Частка технічно й економічно застарілого обладнання в загальному парку
	Ступінь техозброєності праці	2.1. Фондоозброєність праці 2.2. Енергоозброєність праці
	Рівень	3.1. Структура технологічних процесів за трудомісткістю
	прогресивност	3.2. Частка нових технологій за обсягом продукції
	і технології	3.3. Середній вік технологічних процесів, що застосовуються 3.4. Коефіцієнт використання сировини та матеріалів
	Рівень	4.1. Ступінь охоплення робітників механізованою працею
	механізації та	4.2. Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою
	автоматизації	автоматизованих засобів праці
	виробництва

Основні питання дослідження техніко-технологічного комплексу підприємства [33] подані у табл. 8.2

Таблиця 8.2.

Дослідження техніко-технологічного комплексу

Мета дослідження	Методи дослідження
Визначення ступеня зносу ос­новних засобів і наявності ус­таткування, придатного для випуску конкурентноздатної продукції	Аналіз даних бухгалтерського обліку. Інвентаризація основних засобів. Ринкова оцінка активів
Визначення можливості забез­печити внутрішні конкурентні переваги підприємства	Вивчення техніко-економічних характеристик устат­кування за даними інвентаризації та технічної документації. Порівняння за аналогічними комплексами операцій з технологічно родинними підприємствами
Визначення можливості вироб­ництва диференційованого товару	Виявлення атрибутів товарів на основі їх технічних, характеристик, забезпечуваних технологічним комплексом підприємства. Порівняння з технологічно родинними підприємствами
Визначення можливостей пе­ребудови технологічного комп­лексу на нові вироби	Виявлення у складі устаткування універсального, спеціалізованого та гнучкого автоматизованого техно­логічного комплексів
Визначення типу технологій за етапами життєвого циклу	Аналіз реальної і можливої галузевої приналежності та визначення типів технологій у цих галузях

Одне з головних питань, яке треба з'ясувати при дослідженні цієї складової виробничого потенціалу — наскільки основні фонди підприємства придатні для виробництва конкурентоздатної продукції.

При цьому, поряд з технічними характеристиками, велике значення мають техніко- економічні характеристики устаткування, що визначають витрати виробництва. До них відносяться: продуктивність; якість (технічні характеристики) виробів або продуктів, які виробляються на даному устаткуванні; вартість устаткування і термін служби, що визначають розмір амортизаційних відрахувань; вид та ціна сировини, що використовується, енергоємність виробництва, ціна необхідних видів енергії та енергоносіїв; коефіцієнт корисного використання сировини (величина втрат і відходів), коефіцієнт корисної дії енергетичних агрегатів і двигунів; необхідні витрати на оплату праці основного і допоміжного персоналу; вартість поточного обслуговування та ремонту (запасних частин, видаткових матеріалів) та ін.

Діагностику виробничого потенціалу підприємства проводять в такій послідовності:

1. Проводять детальну інвентаризацію основних фондів підприємства й роздільна оцінка корисності кожної одиниці для виробництва.

2. Проводять порівняння даних технологічного комплексу з даними технологічно родинних підприємств за аналогічними технологічними операціями не тільки з реальними конкурентами за виробленою продукцією у даний час, але й з потенційними конкурентами, які мають близький технологічний профіль.

При неможливості забезпечення рівня якості, досягнутого підприємствами-конкурентами, оцінка технологічного комплексу за витратами також актуальна, тому що на деяких типах ринків можливість робити продукцію дешевше дає не менші переваги, ніж можливість робити кращу продукцію.

Для нематеріальних активів (технічна документація, патенти, ліцензії та інші дозвільні документи) порівняння з іншими підприємствами здійснюється не за витратами, а за відповідністю сучасному науково-технічному рівню.

Залежно від співвідношення тривалості життєвих циклів технологій, попиту на товари даного типу і конкретних товарів, що виробляються за допомогою цих технологій, виділяють три типи технологій: стабільну, плідну й мінливу.

Стабільна технологія залишається незмінною протягом усього життєвого циклу попиту.

Плідна технологія зберігається тривалий час.

Мінлива технологія характеризується появою за період життєвого циклу попиту низки базових технологій, що змінюють одна одну (це не стосується нових виробів).

Якщо при діагностиці з'ясується, що устаткування підприємства спеціалізоване, гнучкі технології не реалізовані, то таке підприємство може працювати тільки в галузі зі стабільною технологією, тому що у разі плідних технологій інвестиції в заміну технологічного комплексу не встигнуть окупитися.

Оскільки на стадії зрілості попиту будь-яка галузь може перемінити тип технології на плідну, для такого підприємства варто шукати можливість працювати в галузі зі зростаючим попитом, потім накопичувати кошти для кардинальної заміни технологічного комплексу та тільки після цього намагатися "прорватися" у галузі з плідними технологіями.

6.2.1 Діагностика виробничої програми підприємства і ефективності використання виробничих потужностей.

Основним показником, що характеризує ступінь використання виробничого потенціалу є виробнича программа.

Виробнича программа підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах та якісних показиках.

Розробка виробничої програми повинна відповідати сформульованій меті і стратегічному плану розвитку підприємства. Вона має опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх витрат на виробництво виходячи з наявної фінансової бази та ресурсного потенціалу підприємства.

На Рис. 6.2. наведена загальна схема розроблення виробничої програми підприємства.

Рис.6.2. Порядок розроблення виробничої програми

Розроблення планів виробництва продукції грунтується на планах її збуту. Розроблення виробничої програми підрозділів продукція яких неє кінцевою відповідно до профілю підприємства включає такі етапи:

1. Складення оперативно-календарних планів (план-графиків) виконання в плановому періоді завдань щодо виготовлення продукції.

2. Узгодження питання про співвідношення продукції власного виробництва та купівлі на ринку окремих комплектуючих частин виробів.

3.

Загальний порядок розробки виробничої програми для цехів підприємства можна представити у вигляді формули (6.1 .):

Н_в = Н_п + Н_н + Н_н - Нф, (6.1.)

Де Н_в- плановий випуск виробів в конкретному цеху підприємства в натуральному вираженні;

Н_п - постачання виробів наступним цехам за технологічним маршрутом;

Нс -постачання виробів на склад готової продукції;

Н_н, Нф - нормативний і фактичний міжцеховий запаси конкретного виробу відповідно.

Для розрахунку валової програми у вартісному відтворені необхідно обчислити показник валової продукції (ВП):

ВП = Q_і *Ц_і +ВРпх - ВПвр, (6.2)

Де: Q_і - виробнича програма і-го продкту в натуральному вираці; Ц_і - виробнича ціна і-го продкту;

ВР_пх - вартість робіт промисловогохарактеру;

ВП_вр - вартість продукції валасного виробництва що йде на внутрішні потреби.

Взаємозв'язок між валовою продукцією (ВП) і товарною продукцією (ТП) визначається формулою:

ВП = ТП + НФкп - НФнп, (6.3)

Де НФкп, НФнп - залишок напівфабрикатів на кінець і початок звітного періоду.

Для обчислення обсягів валової продукції слід розрахувати виробничу потужність.

Виробнича потужність однопродуктового (дискретного) виробництва (П_о) розраховується за формулою: Т_ефо*то * кн

По = (Т_ефо*m_o*К_н)/ Т_н (6.4)

де Т_ефо - ефективний час роботи одного агрегату за розрахунковий період;

m_o - кількість однотипних агрегатів;

К_н - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку;

Т_н - витрати часу на виготовлення одного виробу.

Виробнича потужність системи взаємопов'язаних машин, що працюють за єдиним регламентом визначається за формулою:

П_в= (Т_р*60)/r

де Тр - час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, годин;

г - цикл роботи лінії (проміжок часу, протягом якого один виріб сходить з лінії),хвилин.

Для технологічного обладнання безперервної дії виробнича потужність (П_вбез) визначається за формулою:

П_вбез = Т_ефо *m₀ *q*k_вих, (6.5)

Де: Т_ефо – ефективний час роботи однієї технологічної лінії, годин;

m₀ – кількість паралельних однотипних технологічних ліній;

q – продуктивність однієї лінії по вихідній сировині (т/год або м³ /год);

k_вих - питомий коефіцієнт виходу готового продукту з вихідної сировини.

Ступінь використання потужностей характеризує коефіцієнт завантаження устаткування( к_з), який розраховується за формулою:

Кз = Тз/ Тпс (6.6)

Де: Тз - завантаження устаткування виробничою програмою в плановому періоді, машино годин;

Тпс - сумарний час роботи устаткування в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю устаткування, м ашино годин.

Завантаження устаткування в свою чергу розраховується за формулою:

Дата добавления: 2015-05-26