Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування 1 страница

Іуризм

Україна має сприятливі умови і багаті рекреаційно-туристичні ре­сурси для лікування і відпочинку населення, розвитку туризму і спор­ту. До рекреаційно-туристичних ресурсів регіону належать сукупність об'єктів і явиш природного і антропогенного походження, природні і культурно-історичні комплекси, що використовуються для туризму, лікування, відпочинку. До природних ресурсів належать кліматичні особливості певної території, наявність водних ресурсів, мальовничих ландшафтів, національні парки, заповідники та заказники. Особливий стан регіону характеризує рослинний та тваринний світ. Річки, озера, водосховища, ставки, моря — придають особливу привабливість для ор­ганізації туризму, для створення та використання установ, організації! оздоровчого призначення. Для цього використовують території, де є лікувальні води, лікувальні грязі, на базі яких розгортають діяльність курорти. Важливе значення для оздоровлення та лікування людей мас використання кліматичних особливостей кожної території. Кожний ре­гіон України, особливо Карпатський, Степовий та Крим мають значні можливості для розвитку курортної та туристичної діяльності.

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Умови організації та розвитку туризму визначені Законом України «Про туризм» (2003 p.). Відповідно до закону організаційними форма­ми туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

До міжнародного туризму належать:

• в'їзний туризм — подорожі в межах України осіб, які постійно
не проживають на її території;

• виїзний туризм — подорожі громадян України та осіб, які постій­
но проживають на території України, до іншої країни.
Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України гро­
мадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об'єктів, шо відвідуються, існують такі види туризму: куль­турно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, сімейний, дитячий, мо­лодіжний, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, гірський, мисливський тощо.

Держава здійснює регулювання розвитку туризму, основними ці­лями якого є:

• забезпечення прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

• безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, ін­ших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань;

• збереження цілісної мережі туристичних ресурсів України, їх раціо­нальне використання, охорона культурної спадщини та довкілля;

• створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, під­тримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності. Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-гене-

ратор в'їзних та виїзних туристичних потоків.

Частка іноземного (в'їзного) туризму за останні роки не змінюєть­ся і становить майже п'яту частину в загальному обсязі туристичної діяльності. На ринку спостерігається значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Ук­раїну іноземних туристів є рекреація, відпочинок та бізнес. Одночас­но зростає кількість туристів з курортно-лікувальною та спортивно-

E. А. Зінь т^Ж

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ЩЩІ

оздоровчою метою. До країн в'їзного потоку відносяться країни СНД (особливо Казахстан, Молдова, Росія), Чехія, Словаччина, Болгарія. Угорщина, Туреччина, країни Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, Південної Азії. Приблизно 10 мільйонів іноземців з усього сві­ту щорічно знайомляться з відомими пам'ятками історії, культури, ста­ровинними архітектурними шедеврами, мальовничими ландшафтами.

Зарубіжний (виїзний) туризм вдвічі перевищує обсяг іноземного (в'їзного) туризму і ця тенденція залишається стабільною. Провідне місце в мотиваційній структурі займають поїздки з рекреаційною та ек­скурсійною метою. Потоки зарубіжного туризму спрямовані, головним чином в європейські держави, особливо до Франції, Німеччини, Вели­кобританії, Австрії, Швейцарії, Греції, Італії, Іспанії тощо. Одночасно зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, турис­тичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс).

Відроджується внутрішній туризм, як складова стилю життя на­селення України. На ринку внутрішнього туризму особливо активну діяльність проводили туристичні підприємства та органи державної виконавчої влади Вінницької, Донецької, Дніпропетровської, Тер­нопільської, Полтавської, Харківської областей.

Важливу роль для розвитку внутрішнього туризму відіграють природні ресурси України. Великий інтерес для туристів викликають Кримський і Карпатський природні заповідники, заповідники «Ха­му тівський степ», «Кам'яна могила» Запорізької області, дендропарки «Софіївка» (Умань), вікові парки в селі Качанівка Чернігівської області та смт. Тростянець Сумської області. Окремим осередком серед при­родних перлин України є унікальний куточок-заповідник «Асканія-Нова» Херсонської області, на території надзвичайно красивого кип-чаково-ковилового степу.

На території України знаходяться біля трьох тисяч пам'ятників культури, історії та архітектури, які являють собою неабияку цінність для вітчизняних та іноземних туристів.

Великі можливості для розвитку туризму, оздоровлення та ліку­вання на території Закарпаття пов'язані з використанням унікальних

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

природних багатств Карпат. Санаторно-курортний комплекс базуєть­ся на значних запасах вуглекислих, сульфідних і хлоридно-натрієвих вод. На їх базі працюють санаторії у Сваляві, поблизу села Синяк, та інших районах.

Закарпаття дуже привабливе для туристів. Робота над відновлен­ням, підвищенням ступеня заповідності території, а також визначення нових маршрутів, будівництво туристичних баз, кемпінгів, прокладан­ня шляхів перетворить Закарпаття на надзвичайно популярний серед туристів край.

Перспективним рекреаційно-історико-етнографічним комплексом має стати Івано-Франківська область. Природні умови та рекреаційні ре­сурси цього краю дуже сприятливі для лікування і відпочинку населен­ня, туризму, заняття різними видами спорту, особливо — зимовими.

Неповторної краси гірські краєвиди, унікальні пам'ятки природи, заповідники, заказники (Горгани, печери Довбуша поблизу с. Космач, Спора гора, де знайдено джерела залізистої води, та багато інших), своєрідна архітектура і побут гуцулів, розвиток кустарних промислів, виробництво різноманітних високохудожніх виробів та побутових ре­чей, унікальних сувенірів, найстародавніші пам'ятки матеріальної культури створюють чудове середовище для туризму. Цілюще повітря, велика кількість лікарських рослин, грибів і ягід, сприятливі умови для розвитку бджільництва створюють можливості для будівництва са­наторно-курортних комплексів.

Для того, щоб перетворити Івано-Франківську область на край ор­ганізованого туризму, відпочинку і спорту, необхідно розширити ме­режу заповідників, розпочати будівництво санаторно-курортних ком­плексів, баз відпочинку, спортивних баз, визначити туристські марш­рути тощо.

Великі перспективи для розвитку рекреації, туризму та споруд має територія Чернівецької області, яка являє собою цінне природне та іс-торико-культурне утворення. Тут розміщені п'ять державних заказни­ків, а також 20 заказників місцевого значення.

Можливості для санаторно-курортного господарства, для розвит­ку туризму, зимових та літніх видів спорту досить великі. Для того,

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

щоб підвищити природний імідж цього краю, треба використати оз­доровчі функції, естетичний зовнішній вигляд та привабливість. Це можна зробити лише за рахунок підвищення заповідності, відновлення історичних, архітектурних, етнографічних пам'яток, будівництва ту­ристичних баз, спортивних комплексів, прокладання пішохідних мар­шрутів тощо.

Рекреаційно-туристичний та спортивний комплекс Карпат має ве­лике загальнодержавне, а не суто регіональне значення, також для роз­витку іноземного туризму. Для створення умов європейського рівня для розвитку рекреації, туризму і спорту необхідно впровадити націо­нальну програму, здійснити:

• реконструкцію існуючих і будівництво нових санаторно-курор­тних комплексів, лікарень, баз відпочинку і спортивних споруд у відповідності з сучасними досягненнями НТП;

• освоєння ще не використаних рекреаційних, бальнеологічних та інших природних умов і ресурсів для рекреації;

• створення завершеної мережі національних парків, заповідників, пам'яток природи, відновлення лісових масивів, впровадження комплексу природоохоронних, середовищеформуючих і декора­тивних заходів;

• перехід до безвідходних технологій на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості в Прикарпатті, будівництво на них очисних споруд, пило- і газовловлювачів; підпорядкування розви­ток сільського господарства, промисловості та невиробничої сфе­ри формуванню рекреаційно-оздоровчого та туристичного комп­лексу.

Унікальними природними умовами і багатими рекреаційно-турис­тичними ресурсами характеризується Полісся, що в перспективі дозво­лить розвивати його як рекреаційно-туристичний комплекс. Ландшаф­ти цього краю характеризуються неповторним поєднанням лісових масивів, природних і штучних водойм, різнотравних луків та пасовищ, різноманітним рослинним і тваринним світом. Полісся надзвичайно ці­каве в етнографічному, історичному та архітектурному аспектах, і тому організація природно-етнографічного туризму набуває тут важливого

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

значення. Унікальні рекреаційні комплекси створюються на базі Шаць-ких озер, озер Білого, Нобель, Надслучанської Швейцарії, Овруцько-кременецького кряжу та інших. На базі лісо-озерно-болотних комплек­сів з багатою природною кормовою базою можуть бути створені великі мисливські господарства.

Чималі можливості для розвитку туризму мають окремі території Подільського регіону. Так, розвідано значні запаси радонових вод різ­ного хімічного складу у Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській облас­тях, хлоридно-натрієвих вод — на Полтавщині (м. Миргород). Ресур­си мінеральних вод мають важливе лікувальне значення, і на їх базі створюються санаторно-курортні центри сучасного типу для лікування.населення. Паралельно треба розпочати закладення парків з тим, щоб створити найкращі природні, екологічні та естетичні умови для ліку­вання та відпочинку.

На території Хмельниччини в межах басейнів річок Збруч, Іванчик, Смотрича і Мокші, правобережжя Горині розвідані потужні родовища мінеральних лікувальних вод різноманітних типів. Води відносяться до типу гідрокарбонатних слабомінералізованих, хлоридно-натрієвих малої і середньої мінералізації, бромних, хлоридно-кальцієво-натріє-вих високої мінералізації, родонових та ін. За обсягами запасів води та властивостями не поступаються водам Карпат, Криму, Кавказу.

Сукупність різноманітного хімічного, газового складу, мікрофло­ри, багатокомпонентність органічних речовин визначають їх цінність та високу бальнеологічну активність. Особливо багаті на мінеральні води Подільські товтри або Товаровий кряж. Використовуючи лікувальні властивості мінеральних вод Збручанського родовища створюють са­наторії. Почав діяти санаторій «Україна» в Макові та санаторії «Товт­ри» і «Збруч» в Сатанові. Найбільший серед них санаторій «Товтри», який одночасно на оздоровлення може приймати 500 осіб, має сучасну лікувальну базу, користується популярністю серед хворих.

Крім запасів Збручанського родовища для розвитку туризму іс­нують значні можливості, пов'язані з використанням рекреаційних ресурсів та історико-культурних цінностей, які дозволять розбудува­ти мікроструктуру туризму в межах Товарової гряди і Наддністров'я

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

на територіях Городоцького, Чемеровецького, Кам'янець-Подільського та інших районів, м. Кам'янець-Подільськ.

Прекрасні рекреаційні ресурси для масового відпочинку та оздо­ровлення має Крим. Велика кількість сонячного тепла та світла, міне­рально-сольовий склад морської води, її температурний режим, чудові пляжі створюють сприятливі умови для розвитку санаторно-курортно­го господарства. Тут налічується значна кількість санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз. Загальновідомими санаторно-курортни­ми центрами є Ялта, Алушта, Алупка, Судак, Артек, Планерське, Фе­одосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. Але всі вони були створені для масового відпочинку, а тому їх комфорт розраховувався на пересічного жителя. Для того, щоб курорти стали привабливими для клієнтів і змогли забезпечити значні валютні надходження, необ­хідно розпочати будівництво висококомфортабельних санаторіїв і фе­шенебельних готелів, ресторанів та будинків для різних розваг.

Чарівність Криму завжди привертала туристів різних категорій. Ліси, гори, музеї, численні пам'ятки культури, пляжі завжди були до послуг відпочиваючих, туристів, курортників. Щорічно збільшуєть­ся вибір екскурсій, відроджуються забуті останніми роками романтич­ні, оповиті красою неповторних пейзажів туристські стоянки. Значний інтерес туристи проявляють до історичних місць в районі Бахчисарая, романтичних дивовижно красивих околиць з руїнами древніх печер­них міст — Бакла, Качі-Кальон, Чуфут-Кале, Тепе-Кермен тощо.

Збереження навколишнього середовища мають забезпечити приро­доохоронні заходи, спрямовані на ліквідацію недоліків по облаштуван­ню морського берега. В Гурзуфі, Місхорі, Масандрі та інших пунктах узбережжя побудовані монолітні споруди, які перетворилися на греб­лі, за якими нагромаджуються стічні та грунтові води, нафтопродукти. Все це є причиною забруднення пляжів та прибережних вод. Істотно змінився й хімічний склад води, знизилася концентрація в ній кисню, нагромаджуються розчинні та завислі органічні речовини, знижується прозорість води. В результаті забруднення прибережної частини підви­щується концентрація шкідливих бактерій, з'являється неприємний запах, через який втрачається рекреаційна цінність морської води та

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

місцевості в цілому. Впорядкування курортного господарства, водо­постачання і каналізації, розв'язання проблеми інженерного захисту берегів забезпечить створення кращих умов для лікування та відпочин­ку населення.

Необхідно приступити до будівництва нових санаторно-курор­тних комплексів з високим рівнем комфортабельності та естетичним природним середовищем. Паралельно необхідно здійснювати реконс­трукцію вже давно існуючих санаторіїв і будинків відпочинку.

Існують значні можливості для організації внутрішнього туриз­му по території окремих областей. Особливо важливим є організація туристичних подорожей по рідному краю для учнів, студентів, що доз­воляє знайомити їх з історичними цінностями, з побутом та життям людей у сусідніх областях, налагодити дружні стосунки та порозумін­ня між людьми.

Річковий туризм, річкові круїзи типу ріка-море надають широку можливість для знайомства гостей країни з історичними надбаннями, обміну досвідом з питань промислового та сільськогосподарського ви­робництва. Але можливості р. Дніпра використовуються не повністю. На Дніпрі працює одна туристична фірма «Червона Рута», яка не може задовольнити попит на здійснення річкової мандрівки.

Не використовуються для річкового туризму Дністер, Дунай, Вор­скла, Сула тощо.

Останнім часом стає популярним сільський «зелений» туризм, який відноситься до альтернативного, мало масштабного, дозво­ляє бути замінником масового (індустріального) туризму. Сільський туризм — це відпочинок у сільській місцевості, пробуджує в людях бажання одночасно з відпочинком пізнавати історичну, культурну, ет­нографічну, архітектурну спадщину, звичаї та ремесла, що характерні для тієї чи іншої місцевості. Відпочинок у сільській місцевості, як пра­вило, супроводжується знайомством з місцевим побутом, одягом, фоль­клором. При необхідності кожна людина може прийняти участь у зборі сільськогосподарської продукції, трав, грибів тощо. Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на природне та культурне довкілля, робить істотний внесок у регіональний розвиток.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Він є одним із способів переходу туристичної індустрії до усталеного розвитку й переосмислення природних і культурних цінностей. Дозво­ляє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестицій­ні витрати, дає можливість більш рівномірно розподіляти туристські об'єкти на території, не завдаючи шкоди довкіллю.

На території кожного адміністративного району, області є чудові можливості для розвитку сільського туризму, оскільки ці території во­лодіють безцінною природною та культурною спадщиною. Сільська природа, лісовий фонд, національні парки та специфічні території, що охороняються, монастирі з характерною архітектурою, пам'ятки історії та народної культури — все це викликає неабиякий інтерес людей, що вперше знайомляться з унікальною безцінною природною, історичною та культурною спадщиною.

Але розвиток сільського, «зеленого» туризму тримається поки що виключно на сільських ентузіастах. В Україні не існує законодавчого акта, який би регулював механізм функціонування сільського туризму. Необхідно вдосконалити систему державного регулювання діяльності в галузі сільського туризму; забезпечити прийняття правових, органі­заційних і економічних основ розвитку сфери сільського туризму; за­безпечити захист туристського ринку; організувати безпеку туристів; вдосконалити інформаційне забезпечення; стимулювати інфраструкту­ри сільського туризму шляхом залучення вітчизняних та іноземних ін­вестицій для реконструкції і будівництва туристських об'єктів; поліп­шити якість обслуговування туристів на основі впровадження стан­дартизації, сертифікації і ліцензування діяльності в сфері сільського туризму; забезпечити підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.

Законом України «Про туризм» (2003 р.) визначені учасники, шо приймають участь у здійсненні туристичної діяльності, склад та зміст необхідної інформації споживачам туристичних послуг, умови та ор­ганізація готельного обслуговування.

До складу учасників, що приймають участь у здійсненні турис­тичної діяльності, входять: юридичні та фізичні особи, які створю­ють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезен­ня, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного,

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

спортивного, розважального та іншого обслуговування), чи здійсню­ють посередницьку діяльність із надання туристичних послуг; грома­дяни країни, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється турис­тична діяльність.

Суб'єктами, що здійснюють та забезпечують туристичну діяльність є:

• туристичні оператори (туроператори) — юридичні особи, для яких виключною діяльністю є організація створення туристичного продук­ту, надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність;

• туристичні агенти (турагенти) — юридичні особи, а також фізич­ні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту ту-роператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної підприємницької діяльності, шо надають послуги з тимчасового розміщення, харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідни­ки та інші фахівці туристичного супроводу — фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом;

• фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчу­вання тощо.

До початку надання туристичних послуг споживачу повинна бути надана інформація:

• про загальні умови типового договору на надання туристичних послуг;

• програма туристичного обслуговування;

• характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезен­ня (вид і категорія), а також інша обов'язкова інформація;

• характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація, відомості про підтвер­дження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, ві­домості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування тощо;

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

• про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культу­ри та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особ­ливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

• про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки;

• про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зус­трічей і проводів, супроводу туристів;

• про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговуван­ня, його тривалість;

• відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ри­зиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, роз­мір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

• про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

• про місце перебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів.

Важливе значення в організації туристичної діяльності має готельне обслуговування, яке здійснюється на основі договору. За договором на го­тельне обслуговування одна сторона, готель, зобов'язується за дорученням проживаючого надати послуги по тимчасовому проживанню у спеціаль­но обладнаному жилому приміщенні, виконати інші послуги, пов'язані з тимчасовим проживанням, проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщен­ням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення, харчувашія (ресторанного обслуговування), із збереженням майна і багажу проживаю­чого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Працівники готелю надають послуги з розміщення, необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, інформацію про порядок і терміни оплати послуг готелю та іншу інформацію.

Позитивно оцінюючи важливість організації туризму як галузі економічної діяльності, необхідно зазначити, що не всі можливості використовуються. Розвиток туризму стримується в результаті еконо­мічної кризи, хвилею зубожіння, яка накрила своїм крилом більшість

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

населення. Значно зросла вартість путівок, транспортні витрати, існує значний податковий тиск на підприємства туристичної галузі. Нерозви-нутість транспортної інфраструктури істотно позначається на якості туристичного обслуговування. В незадовільному стані перебувають ав­томобільні дороги, на яких практично відсутні пункти сервісу для об­слуговування туристів і транспортних засобів.

Для організації на належному рівні усіх видів туризму потрібна велика підготовча робота, праця регіональних органів влади, праців­ників сфери туризму, враховуючи, що туризм як галузь економіки від­носиться до найприбутковіших галузей. Затрати на організацію одного робочого місця в 20 разів менші ніж у промисловості. Завдяки розвит­ку туризму багато країн (Туреччина, Греція, Іспанія, Єгипет тощо) за­безпечили своє економічне зростання.

Перспективний розвиток туризму безпосередньо пов'язаний з не­обхідністю залучення коштів для виконання організаційно-технологіч-них та економічних заходів, спрямованих на:

• оновлення санаторно-курортних комплексів, туристичних та спор­тивних баз;

• освоєння не використаних територій, рекреаційних ресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства;

• створення сприятливого рекреаційного та естетичного середови­ща, завершеної системи національних парків, пам'яток природи і заказників;

• впорядкування і відновлення архітектурних, історичних та етног­рафічних пам'яток;

• прокладання нових туристських маршрутів;

• створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу;

• розвиток спеціальних галузей промисловості для виробництва спе­ціального обладнання для курортів, туристичних і спортивних баз;

• виробництво медикаментів та ліків для рекреантів;

• переорієнтації сільськогосподарських підприємств на виробниц­тво високоякісної, екологічно чистої та вітамінізованої продукції землеробства і тваринництва.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

5.7. Готельне господарство

Готельне господарство — частина соціальної інфраструктури ре­гіону, яка створює сприятливі умови для руху, облаштування населен­ня. Без розвинутого готельного господарства неможливий розвиток ту­ризму, ділових стосунків, вдосконалення виробничих відносин. Досвід інших країн свідчить, що готельне господарство відіграє значну пози­тивну роль в забезпеченні населення відповідними послугами. У цій галузі задіяна значна кількість населення, існує прагнення до покра­щення роботи в умовах постійно існуючої ринкової конкуренції, забез­печуючи рентабельну їх роботу.

Розвиток готельного господарства в Україні буде сприяти більш інтенсивному руху людей, що є елементом державної соціальної політики.

Для оцінки результатів діяльності підприємства готельного гос­подарства використовують кількісні та якісні показники. До складу кількісних показників увійшли: загальна кількість готелів; одноразова місткість готелів; загальна кількість приїжджих, які обслужені готе­лями за певний відрізок часу (наприклад за рік); одержані доходи від експлуатації готельного господарства; витрати, що пов'язані з експлу­атацією готелів; прибуток. Важливим якісним показником є коефіцієнт використання місткості, що характеризує використання готельного гос­подарства регіону протягом певного періоду експлуатації. Для більш поглибленого вивчення стану та розвитку готельного господарства на регіональному рівні можуть додатково використовуватися такі по­казники: коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готелями; коефіцієнт, що характеризує забезпеченість регіону готельними місця­ми. Вказані коефіцієнти визначаються як частка від ділення кількості готелів (готельних місць) на 10 000 чол. населення.

Обслуговування туристів, інших груп населення здійснюють готелі різного типу, мотелі, заклади лікування (санаторії, пансіонати з лікуван­ням, санаторії-профілакторії) та відпочинку (будинки, бази відпочинку, пансіонати, туристичні бази), спеціалізовані установи (кемпінги, мо­лодіжні табори відпочинку та центри, транспортні засоби розміщення).

fsH^x Розділ 5

ЙЩШ СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Наявність готелів на території окремих регіонів наведено в табл. 5.16.

Таблиця 5.16

Готелі, їх одноразова місткість та використання

Наведені дані свідчать про те, що протягом 1995-2002 pp. на те­риторії регіонів намітилась тенденція до зменшення кількості готелів та їх одноразової місткості. За вказаний період загальна кількість готелів скоротилася на 10%, а їх одноразова місткість — на 21%. Тенденція до зменшення кількості готелів спостерігається на тери­торіях усіх регіонів за винятком Карпатського, але в більшій мірі це стосується областей Поліського, Подільського та Донбаського регіонів. Помітною залишається диспропорція У розміщенні під­приємств готельного бізнесу між міською та сільською місцевістю. Зменшується кількість готельних підприємств в сільській місцевості, зростає розрив між рівнями обслуговування в містах та селах, що свідчить про недостатність зусиль державної туристичної політики з підтримки місцевих ініціатив щодо розвитку туризму та готельного обслуговування.

Дата добавления: 2015-05-26