Статистика основних засобів та устаткування

Статистика основних та оборотних засобів

Лекція 6: Статистика національного багатства.

5.3. Статистика основних засобів та устаткування.

5.4. Статистика оборотних засобів.

Матеріальною основою виробничого процесу є засоби праці. Вони характеризують технічний та економічний рівень суспільства. Це найважливіша частина НМ та НБ. Їх економічна форма – основні засоби. Найважливіший елемент процесу відтворення – основні виробничі засоби (ОВЗ) (за класифікацією СНР – це основний капітал).

ОВЗ – це засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва протягом кількох виробничих циклів, за цей час зношуються, через що їх вартість зменшується і грошовий еквівалент цього зносу – амортизаційні відрахування – включається у собівартість виробленої продукції.

Різнорідні елементи основних засобів мають різну інтенсивність участі у виробничому процесі та по-різному зношуються. Тому їх поділяють на:

- активні;

- пасивні.

З метою проведення обліку, складання звітності, переоцінки, інвентаризації, планування відтворення використовують науково обґрунтовану класифікацію основних засобів (ПСБО №7 “Основні засоби”) за такими групами:

І. Основні засоби (з розбивкою ще на 9 підпунктів);

ІІ. Інші необоротні матеріальні активи (з розбивкою ще на 7 підпунктів),

При вивченні складу основних засобів використовують їх групування за:

- виробничим призначенням;

- формами власності;

- галузями;

- натурально-предметним складом.

Соціально-економічне значення основних засобів у народному господарстві зумовлює необхідність їх всебічного статистичного вивчення. На основі даних бухгалтерського обліку статистика вивчає:

- обсяг і склад основних засобів;

- технічний стан;

- динаміку;

- використання;

- озброєння праці основними засобами;

- фактори та резерви підвищення ефективності їх використання.

Облік об”єктів основних засобів здійснюється у натуральному та вартісному вираженні.

Вартість як основний показник характеристики основних засобів дає змогу дістати загальні підсумки для нарахування амортизації, визначення рентабельності підприємства і т. ін.

Кожен об”єкт основних засобів має кілька вартісних оцінок:

- первинна вартість;

- переоцінена первинна вартість (відновна);

- залишкова вартість;

- ліквідаційна вартість;

- справедлива вартість.

Первинна вартість складається з витрат:

- постачальникам чи підрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи (без прямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито;

- ввізне мито;

- непрямі податки, якщо вони не відшкодовуються підприємству;

- страхування ризиків доставки;

- установка, монтаж, налагоджування;

- доведення до придатного для використання стану.

Враховуючи процеси зношування основних засобів, виділяють два види вартості основних засобів:

- повна вартість, за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами;

- залишкова, яка менша повної на суму амортизаційних відрахувань за період експлуатації (з моменту введення до моменту оцінювання).

Відповідно до таких вартісних оцінок розраховують якісні характеристики основних засобів:

коефіцієнт придатності ().

=залишкова вартість / повна вартість;

коефіцієнт зношуваності ()

=повна вартість-залишкова вартість / повна вартість.

Ці коефіцієнти є момент ними показниками. Їх зміна протягом певного періоду часу залежить від зміни повної та залишкової вартостей. Цей процес можна охарактеризувати такими балансовими рівняннями:

за повною вартістю ,

за залишковою вартістю ,

де З, ЗЗ – повна та залишкова вартості на початок (0) та кінець (1) періоду;

- вартість введених основних засобів за повною та залишковою вартістю;

КР – вартість капітального ремонту;

А – сума амортизаційних відрахувань.

Для характеристики інтенсивності процесу оновлення основних засобів обчислюють два моментних показники:

,

,

де - вартість введених і виведених основних засобів;

- повна вартість основних засобів на початок і кінець періоду.

Щоб виключити вплив фактора часу на вартість основних засобів при аналізі динаміки періодично проводять їх переоцінювання в незмінні (порівнянні) ціни станом на певну дату з урахуванням зносу. Це на деякий час дозволяє робити обґрунтовані висновки про зміну вартості всіх основних засобів та їх окремих складових. Але згодом, враховуючи зміну структури основних засобів та різний темп зміни цін на складові елементи у структурі основних засобів, показники динаміки вартості, навіть обчислені у порівнянних цінах, різнитимуться.

Оцінка рівня ефективного використання основних засобів і його статистичне вивчення здійснюють за допомогою системи показників.

Для народного господарства в цілому:

ефективність використання ОЗ = .

Для окремих галузей, підприємств:

амортизаціоємність = .

Найпоширенішим показником використання основних засобів є

фондовіддача

(продуктивність ОЗ) = .

Для вивчення продуктивності основних засобів використовують індексний метод аналізу.

Для характеристики динаміки продуктивності основних засобів окремих підприємств застосовують індивідуальні індекси

.

Для сукупності підприємств використовують зведені індекси

,

,

,

де - рівень продуктивності основних засобів окремих підприємств у базовому та звітному періодах;

- частка основних засобів окремих підприємств у загальному їх обсязі по сукупності підприємств.

Для народного господарства узагальнюючим показником використання основних засобів є середня продуктивність, що залежить від рівня продуктивності основних засобів окремих галузей і галузевої структури основних засобів.

,

де - середня продуктивність основних засобів по народному господарству;

- рівень продуктивності основних засобів окремих галузей;

- частка основних засобів окремих галузей у їх загальному обсязі по народному господарству.

Динаміку рівня середньої продуктивності основних засобів по народному господарству вивчають за допомогою вище описаної методики використання індексного аналізу.

Можна розраховувати продуктивність активної частини основних засобів.

.

Її зміна, а також зміна частки активних основних засобів у загальній структурі впливають на динаміку продуктивності основних засобів прямо пропорційно.

Приріст обсягу продукції за рахунок збільшення обсягу основних засобів, підвищення рівня продуктивності основних засобів та збільшення активної частини основних засобів можна визначити як

або

.

.

Зворотним показником продуктивності (фондовіддачі) основних засобів є фондоємність продукції.

Вплив факторів на зміну обсягу основних засобів розраховують так:

- вплив зміни фондоємності на зміну обсягу основних засобів

;

- зміна вартості продукції на зміну обсягу основних засобів

.

Для характеристики використання основних засобів використовують і часткові показники. Серед них показники використання виробничих площ за їх категоріями та випуском продукції на одиницю площі. Це характеристика використання пасивної частини основних засобів (випуск сталі на 1 кв. м черена печі за номінальну добу; виплавка чавуну з 1 кв. м черена печі; виробіток в умовних еталонних га на 1 умовний еталонний трактор).

В економіко-статистичних розробках вивчають показники використання устаткування за чисельністю, змінністю, часом, потужністю та обсягом робіт.

За даними обліку устаткування за категоріями обчислюють коефіцієнт використання парку машин як співвідношення середньої фактичної кількості працюючих машин до середньої кількості встановленого або наявного устаткування.

Змінність роботи устаткування визначають за допомогою коефіцієнта змінності, який визначають як співвідношення відпрацьованих станко-змін у звітному періоді до відпрацьованих станко-днів у цьому ж періоді.

Порівнюючи його зі встановленим змінним режимом, визначають коефіцієнт використання змінного режиму як співвідношення коефіцієнта змінності до встановленого змінного режиму. Він характеризує ефективне використання устаткування. Поряд із цим коефіцієнтом характеристику ефективного навантаження устаткування дають коефіцієнти використання фондів робочого часу устаткування (календарного, режимного та планового). Вони є частками фактично відпрацьованого часу (в машино- або станко-годинах) у відповідних фондах часу.

По-різному використовується устаткування не тільки по часу його роботи, але й за потужністю (продуктивністю).

Це інтенсивний коефіцієнт використання потужності (продуктивності) устаткування.

Інтегральний коефіцієнт використання устаткування визначається як добуток коефіцієнтів інтенсивного та екстенсивного використання устаткування. Він характеризує завантаження устаткування за загальним обсягом виконаної роботи.

За провідною частиною устаткування на підприємстві обчислюють виробничу потужність як максимально можливий випуск продукції за період в умовах заданого режиму роботи підприємства, повного та раціонального використання засобів виробництва та трудових ресурсів, сучасних вдосконалених технологічних і передових методів організації виробництва та праці. Виробнича потужність підприємства змінюється. Це пов”язано з рухом засобів праці. І статистичній звітності по формі “Баланс виробничої потужності” наводяться дані про наявність і зміни виробничої потужності та їх баланс.

Визначають

.

Середньорічна виробнича потужність визначається аналогічно середньорічній вартості основних засобів.

Дата добавления: 2015-05-26