Статистичне вивчення робочої сили

Статистика робочої сили вивчає склад, чисельність та розподіл робочої сили, її рух, підготовку кадрів, використання працюючих.

Для цього використовуються групування працюючих за суспільними групами, сферами суспільного виробництва, їх галузями; за характером праці (фізична, розумова), рівнем освіти і т. ін.

Головним показником звітності по праці є середньо облікова чисельність працівників. Це середня арифметична із облікового складу працівників за кожен день періоду, для якого він визначається.

Облікове число працівників – це сума осіб, які з”явилися на роботу і не з”явилися з різних причин.

Додатково використовують:

- середню явочну чисельність працюючих. Це середнє число працівників, які з”явились на роботу в робочі дні. Він дорівнює . Явки поділяють на фактично відпрацьовані людино-дні та людино-дні цілодобових простоїв;

- середня фактична чисельність працюючих. Він дорівнює .

Рух робочої сили (поповнення, вивільнення, переміщення) вивчається статистикою по підприємствах, галузях, територіях за допомогою балансу руху робочої сили, в якому вказують облік чисельності на початок та кінець періоду, кількість прийнятих на роботу (оборот по прийому), кількість звільнених (оборот по звільненню), переведення працівників з однієї категорії до іншої. Показниками руху робочої сили є:

- ;

- ;

- ;

- .

Рівномірність розподілу робочої сили в рамках робочого дня та використання робочих місць вивчається за допомогою наступних показників:

- коефіцієнти змінності робочих місць;

- коефіцієнт використання змінного режиму;

- коефіцієнт безперервності;

- інтегральний коефіцієнт використання робочих місць. Робоче місце – це місце для праці одного робітника. У паспорті робочого місця вказують кількість та склад устаткування. Його визначають такими способами:

а) як середню кількість змін, відпрацьованих на кожному робочому місці, в рамках встановленого робочого дня на підприємстві

;

б) як частку встановленого на підприємстві режиму відпрацьовано на кожному робочому місці

;

в) як доповнення б). Це частина робочих місць, використаних у найбільш заповнену зміну

;

г) як частка фактично відпрацьованих людино-днів за періоду можливій їх кількості при умові, що всі робочі місця повністю використані протягом усіх встановлених для підприємства змін. Його ще визначають як добуток б) і в).

Дата добавления: 2015-05-26