Ординалістська концепція корисності. Закон максимізації корисності

Оптимальний вибір споживача. Другий закон Г. Госсена.

Другий закон Госсена.

Досягти стану рівноваги суб'єкт зможе в тому випадку, якщо будекеруватися другим законом Госсена, який у формулюванні авторазвучить так: "Індивід, що володіє свободою вибору між деяким числомрізних видів споживання, але не має достатньо часу використовувати всіїх сповна, з метою досягнення максимуму свого насолоди, як би різнане була абсолютна величина окремих насолод, повинен, перш ніжвикористовувати повністю найбільша з них, використовувати всі їх частково, ідо того ж у такому співвідношенні, щоб розмір кожного насолоди в моментприпинення його використання у всіх видів споживання залишався рівним ".* Сучасним мовою цей закон можна сформулювати наступним чином: щоботримати максимум корисності від споживання заданого набору благ заобмежений період часу, треба кожне з них спожити в такихкількостях, при яких гранична корисність всіх споживаних благ будедорівнює одній і тій же величині. Якщо такої рівності немає, то за рахунокперерозподілу часу, виділеного на споживання окремих благ, можназбільшити загальну корисність.

. Взаємозв'язок між граничною корисністю хліба і молока.В першийквадранті зображений графік граничної корисності хліба, у другому - молока.
При цьому одиниці виміру натуральних кількостей обох продуктів вибранітаким чином, щоб в одиницю часу можна було спожити або одиницюхліба, або одиницю молока. Відрізок АВ представляє кількість часу,яким володіє суб'єкт для споживання обраних продуктів харчування.
Щоб визначити рівноважну структуру споживання, споживачеві доситьпідняти "планку" АВ (зберігаючи її горизонтальне положення) до "упору",щоб вона зайняла становище A `B`. Проекції точок "упору" на вісь абсцисвкажуть шуканий набір споживаних благ: Qхл *, Qмол *.

Праця Госсен розглядає в якості особливого блага, корисність якогозмінюється в повній відповідності з першим законом. Але на відміну від звичайнихблаг гранична корисність праці може досягати від'ємних значень.

Ординалістський підхід виражає порядкову залежність спожитих одиниць товару, тобто споживач може визначити лише послідовність, в якій обирав би блага для задоволення своїх потреб. Ординалістський підхід основується на споживацькому виборі. Цей вибір грунтується на другому законі Госена: корисність, отримувана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання якого-небудь блага, однакова незалежна від того, на яке саме благо вона витрачена. Щоб отримати максимальне задоволення від придбаних благ, раціональний споживач повинен керуватися правилом максимізації корисності: розподіляти свій грошовий дохід так, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожний куплений товар, приносила однакову додаткову (граничну) корисність. Суть споживацького вибору полягає в тому, що споживач здатен оцінювати корисність певного набору благ, ранжувати їх в порядку, що принесе йому найбільшу корисність. Основні припущення споживацького вибору (аксіоми уподобань):1) аксіома порівнянності — людина спроможна з двох наборів благ вибрати привабливіший для себе (або кращим є набір А, або набір Б, або вони рівнобайдужі);2) аксіома транзитивності — людина спроможна встановити порядок своїх переваг (якщо набір А кращий за Б, а набір Б кращий за В, то А кращий за В);3) аксіома недосяжності насичення — за інших однакових умов споживач завжди надає перевагу більшій кількості блага над меншою його кількістю. (Під цю аксіому не підходять антиблага, які мають негативну корисність, оскільки знижують рівень добробуту даного споживача. Так, забруднення повітря, шум знижують рівень корисності споживачів).Функція корисності -- залежність обсягів спожитих наборів благ від рівня корисності:U=f(Qx1, Qx2,...Qxn), де: U - корисність "усереднена"; Q – набори відповідних споживчих благ.
Аналіз поведінки споживача використовує криві і карту байдужості. Крива байдужості показує усі можливі комбінації двох благ Х та Y з одного наберу, які забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення потреб (однаковий рівень корисності) /див. ис./. Сукупність кривих байдужості, кожна з яких відповідає певному рівневі корисності (U1, U2, …) називають картою кривих байдужості /див. рис./. Властивості кривих байдужості: 1) криві байдужості не перетинаються; 2) криві байдужості є спадними, тобто мають від’ємний нахил. Це пояснюється тим, що залишаючись на одному рівні загальної корисності споживач, задля отримання одиниці товару Y, змушений буде пожертвувати певною кількістю товару Х; 3) криві байдужості є увігнутими до початку координат. Увігнута форма кривих пояснюється спадною граничною нормою заміщення одного товару іншим; 4) що далі від початку координат розташована крива байдужості, то вищому рівневі загальної корисності вона відповідає.

Дата добавления: 2015-05-26