Підприємництво в ринковій економіці. Його організаційно-правові форми

Підприємство - первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує відтворювальний процес на основі самостійності і самоокупності. Підприємство є самостійною господарською одиницею, користується правом розпоряджатися своїм майном, отримувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами, тобто с юридичною особою.Основними функціями підприємства є: організаційна забезпечення виробництва товарів та послуг і їх реалізація; відтворювальна - інвестування капіталу на розвиток, оновлення і розширення всіх його підрозділів; соціальна - задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.Підприємство слід розглядати з двох сторін: 1) з точки зору продуктивних сил - як певну єдність територіально-виробничого комплексу (системи машин) і сукупного робітника; 2) з точки зору економічних відносин - як товаровиробника, що виробляє відповідні товари для задоволення людських потреб.Підприємства поділяють за слідуючи ми ознаками: 1) формами власності; 2) формами організації; 3) розмірами; 4) сферами діяльності.За формами власності розрізняють такі підприємства: індивідуальне, засіюване на особистій власності, де використовується переважно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;— сімейне, засноване на власності і праці членів однієї сім'ї,— приватне, засноване на власності окремого громадянина зправом найму робочої сили;— колективне, засноване на власності трудового колективупідприємства, кооперативу або іншого статутноготовариства, громадської та релігійної організації;— державне, засноване на загальнодержавній власності;— комунальне (муніципальне), засноване на власностіадміністративно-територіальних одиниць;- спільне, засноване на об'єднанні підприємств різних форм власності;— орендне підприємства різних форм власності, що їхдержава на певних умовах і на певний час передає вкористування трудовим колективам.За формами організації підприємства виступають як:— партнерство, або товариство - форма організаціїпідприємства, що базується на об'єднанні (пайовому,частковому) майна різних власників. Розрізняють такі видипартнерства: повне товариство (товариство з необмеженоювідповідальністю); товариство з обмеженоювідповідальністю; змішане (командитне) товариство;— асоціації - об'єднання створені з метою постійноїкоординації господарської діяльності;— корпорації (акціонерні товариства) - об'єднання, створеніна основі поєднання виробничих, наукових або комерційних інтересів. Особливим вилом сучасної корпорації є холдингові компанії, які виступають власниками контрольних пакетів низки підприємств. Холдинг відносно них виступає материнською компанією, а компанії, акціями яких володіє холдинг, є відносно нього дочірніми. Такий механізм називають системою участі; — консорціуми - об'єднання промислового та банківського капіталу на певний час для досягнення єдиної мети;— концерни - об'єднання підприємств промисловості,наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи
підприємців.Функціонування ринкових відносин пов'язане з виникненням цілого ряду фірм, що обслуговують ринок. До них відносяться:— лізингові фірми - фірми, що надають кредити орендарю зправом користування певними об'єктами;— інноваційні фірми впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти;— венчурні фірми проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок;— брокерські (маклерські) фірми виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами;— аудиторські фірми (контори) за замовленням підприємствперевіряють їх фінансово-господарську діяльність, а такожвидають рекомендації щодо поліпшення економічногостану.За розмірами підприємства поділяються на:— малі, середні і великі.За сферами діяльності підприємства є:— виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.

69 Підходи до періодизації історії суспільного розвитку

Формаційний підхід притаманний лінійній концепції філософії історії- підходу до вивчення всесвітньої історії як єдиного процесу поступального розвитку людства та існування в ньому взаємопов’язаних стадій соціокультурного розвитку. Історія - процес розвитку суспільства у просторі-часі на основі дії певних законів. Це - природно-історичний процес закономірної зміни суспільно-економічних формацій, які складаються з трьох елементів: продуктивних сил, виробничих відносин, надбудови. Таких формацій шість: первіснородова, рабовласницька, азіатська, феодальна, капіталістична, комуністична. Закони їх розвитку та зміни - соціальний прояв всезагальних законів матеріалістичної діалектики в діяльності людей, класів в першу чергу, в сфері виробництва, розподілі, обміні та споживанні матеріальних цінностей.(К. Маркс)
Цивілізаційний підхід притаманний нелінійній концепції філософії історії, якастверджує існування множини самодостатніх історичних утворень із власною історією. Кожна цивілізація проходить п’ять стадій свого розвитку: виникнення, зростання, надлам, розпад, загибель. Рушійна сила цивілізації - творча меншість, носій творчого імпульсу, що відповідає на історичний «виклик» і веде за собою інертну більшість.(Дж.Тойнбі) Історична періодизація суспільного розвитку: осьвий і хвильовий підходи. Хвильовий підхід Техніка обумовлює тип суспільства й тип культури. Причому вплив техніки має хвилеподібний характер. Перша, аграрна, «хвиля» тривала тисячоріччя.Головний зміст другої«хвилі» - заводське виробництво. Нинішня, третя, «хвиля» асоціюється з «інформаційним суспільством». Вона викликана повсюдним поширенням комп’ютерів, турбореактивної авіації, гнучких технологій. В «інформаційному суспільстві» складаються нові види родини, стилі роботи, життя, нові форми політики, економіки й свідомості.(Тоффлер) Інформаційний підхід бурхливий технічний прогрес, небачені досі досягнення науки, розвиток систем глобального зв’язку, і водночас - численні природні катастрофи, які не в останню чергу зумовлені непродуманою людською діяльністю, що лиш констатують загальну екологічну кризу та ставлять людство на межу самознищення - це свідчення подальших змін у розвитку суспільства, свідчення про прихід третьої хвилі цивілізації - інформаційної. Інформаційна революція створює новий поділ цивілізацій на «швидкі» та «повільні» економіки. Інформаційне суспільство - соціологічна і футурологічна концепція, що вважає головним чинником суспільного розвитку виробництво і використання науково-технічної й іншої інформації. Осьовий підхід Ясперс стверджував, що вісь світової історії слід віднести до часу близько 500 років до н.е., до того духовного процесу, який йшов між 800 і 200 pp. до н.е. Тоді відбувся найрізкіший поворот в історії. З’явилася людина такого типу, який зберігся і до цього дня. Цей час називається осьовим.В цей час відбувається багато надзвичайного - в Китаї виникли всі напрями китайської філософії. В Індії жив Будда. У філософії - в Індії, як і в КитаїБули розглянуті всі можливості філософського збагнення дійсності, аж до скептицизму, до матеріалізму, софістики і нігілізму; в Палестині виступали пророки; в Греції - це час Гомера, філософів Парменіда, Геракліта, Платона,Архімеда. Все те, що пов’язано з цими іменами, виникло майже одночасно протягом небагатьох сторіч в Китаї, Індії і на Заході.

Дата добавления: 2015-05-26