Неокласична теорія раціональних очікувань

Завдання

1.Класифікація глобальних проблем.

Методичні вказівки

Засвоїти те, що класифікація глобальних проблем за сферами дії означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер

Законспектувати як класифікуються глобальні проблеми.

1.Класифікація глобальних проблем.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії це означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так ІІІ сфера концентрує та посилює увесь комплекс глобальних проблем.

1.Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

- надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством,

- раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища,

- раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору,

- утилізація відходів життєдіяльності.

2.Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

- відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільності мирного становища,

- подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу,

- попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів,

- ліквідація наслідків світових та локальних криз,

- розброєння і конверсія військового виробництва.

3.Глобальні проблеми у сфері розвитку людини і забезпечення її майбутнього:

- пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР,

- подолання епідемій, тяжких захворювань,

- культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім”ї та послаблення зв”язку поколінь,

- боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом,

- проблеми демократизації та охорони прв людини.

Питання для самоконтролю

Які проблеми належать до глобальних проблем взаємодії природи і суспільства?

Які проблеми відносять до сфери суспільних взаємовідносин?

Які глобальні проблеми у сфері розвитку людини і забезпечення її майбутнього?

Література

В.Базилевич Економічна теорія ст..613

Теорія раціональних очікувань — неокласична теорія Дж.Ф.Мута, згідно з якою фірми і домогосподарства чекають, що кредитно-грошова і фіскальна політика держави зробить певний вплив на економіку, і, керуючись власною вигодою, роблять дії, що роблять цю політику неефективною. Неокласичне відродження – течія в економічній теорії, що виникає в 70-х роках XX ст. на базі ідеї про необхідність мінімізації державного втручання в економіку. Під час затяжної економічної кризи 60-70-х років західні економісти доходять висновку, що регулювання економіки натрапляє на спротив з боку її суб’єктів, їхню економічну поведінку не можна спрямувати в потрібному напрямі за допомогою будь-яких важелів впливу; економічні рішення, які вони приймають, не є об’єктивно зумовленими. Економічні суб’єкти наперед прогнозують наслідки економічної політики держави і намагаються вжити заходів щодо нейтралізації їх впливу на власний добробут, завдяки чому економічна політика урядів стає неефективною. На основі цих теоретичних висновків сформувались дві течії в новій неокласичній теорії: “раціональних очікувань” та “економіки пропонування”. Теорія раціональних очікувань поділяє загальноприйняту в економічнійтеорії переконання, що люди ведуть себе раціонально. Ринкові суб'єктизбирають і осмислюють інформацію при формуванні очікувань щодоречей, що представляють для них грошовий інтерес. Якщо, наприклад, власникицінних паперів чекають зниження цін на фондовій біржі, то в передбаченні цієювони продають свої паї. Ріст пропозиції акцій на ринку веде до негайногопадіння курсу акцій. Якщо споживачі дізнаються про те, що очікується зростання цінна продовольство в результаті посухи, то вони запасаються продовольчимитоварами напередодні стрибка цін. Таким чином, очікування викликаютьрозширення ринкового попиту, який, у свою чергу, обумовлює зростанняцін на продовольство ще до того, як урожай зібраний.

Проте прихильники теорії раціональних очікувань йдуть далі цихмікроекономічних прикладів, стверджуючи, що підприємці, споживачі іробітники розуміють, як функціонує економіка, і мають можливістьвикористовувати доступну інформацію для прийняття рішень, які найкращимчином відповідають їх приватним інтересам. Люди не просто проектують досвідминулого на майбутнє, вони, крім того, оцінюють передбачуваний впливекономічної політики на майбутнє економіки. Коротше кажучи,"раціональні" люди використовують усю наявну інформацію, включаючи інформаціюпро те, як функціонує економіка і як держава проводить економічнуполітику. Це дозволяє їм передбачати наслідки змін в економіці - Незалежно від того, чи вони викликані економічною політикою або чим тоіншим, - і відповідним чином приймати рішення, якімаксимізують їх добробут. У цьому суть раціональних очікувань.

60, Новоєвропейська цивілізація. Розширення ЄС. Євровалюта. Європарламент З розвитком міжнародних інтеграційних процесів все більшого значення набуває формування регіональних об'єднань країн. Інтеграційні процеси охоплюють насамперед країни високого рівня розвитку. Компактна розміщеність, спільні історичні і культурні умови розвитку сприяють інтеграції в єдине економічне утворення. Міжнародна економічна інтеграція швидкими темпами почала розвиватися у другій половині ХХ ст. У ХХІ ст. вона поширюється як територіально, охоплюючи нові країни і регіон, так і вглибину, поєднуючи виробництво товарів і послуг, торгівлю, валютно-кредитну сферу, інформаційне середовище, науку і культуру. Починає формуватися нова європейська цивілізація.У Західній Європі в 50-х роках в більшості розпочинається інтеграція в єдиний західноєвропейський економічний простір. У 1951 р. у Парижі (Паризька угода) було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця між­народна організація контролювала 60% виробництва сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.Між країнами поступово складався механізм регулювання зовнішніх зв’язків на взаємовигідній основі. Згодом розпочалися переговори про поширення інтеграції на інші товари та послуги. Виникла ідея утворення митного союзу, а далі економічного союзу. В березні 1957р. шість перелічених вище західноєвропейських країн в Римі підписали угоду про заснування Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) –. Його метою було створення "спільного ринку", забезпечення рівномірного розвитку, стабільності і високого добробуту населення. Передбачалося ліквідувати митні бар'єри і обмеження на ввіз і вивіз товарів, капіталів, спри­яти пересуванню людей. Договір передбачав також проведен­ня єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція. Бюджет Співтовариства формувався з внесків його членів. Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття ста­ли очевидними позитивні результати євро­пейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено єдиний митний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика. У 1973 р. до ЄЕС вступили Великобританія, Ірландія, Данія, Вступ нових членів викликав розбіжності у поглядах на подальший розвиток організації, що загальмувало проведення єдиної валютної політики. У 1979р. було утворено Європейську валютну систему, яка стала кроком до валютного союзу. З 1979р. розпочав роботу Європейський парламент, що складався з представників усіх членів організації. У 1981 р. в ЄЕС вступила Греція..
Важливою подією інтеграційного процесу стало підписання в 1985р. у м. Шенген (Люксембург) угоди про скасування прикордонного контролю між Бельгією, Німеччиною, Францією, Люксембургом і Нідерландами. Згодом її підписали інші члени. В угоді зазначалось, що для громадян країн ЄЕС формальності на спільних кордонах значно спрощуються, здійснюється лише візуальний контроль за приватними транспортними засобами, які перетинають кордон на малій швидкості, але не зупиняються. Контроль за пересуванням громадян переноситься на зовнішні кордони і ставав більш пильним і суворим з метою запобігання нелегальної міграції.У 1986р в ЄЕС втупила Іспанія і Португалія. У грудні 1991р. Маастрихтською угодою про Європейський союз була зафіксована політична, економічна і валютна інтеграція Західної Європи. Нею передбачалось - єдине європейське громадянство, політичний, економічний і валютний союз. З 1 січня 1993 р. функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства, відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції. У1995р. до ЄС вступають - Австрія, Швеція, Фінляндія. 1 січня 1999 р. на єдину валюту - євро перейшли 11 держав ЄС. Протягом кількох років євро було засобом безготівкового розрахунку поряд з національними валютами. З 2002 р. з'являються готівкові євро. У 2004р - Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Словенія, Кіпр, Мальта. У 2007р. - 1 січня до ЄС були прийняті Болгарія та Румунія. На сучасному етапі до Європейського Союзу входить 27 країн. Схиляються до Європейського Союзу майже всі нові незалежні держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі й Україна. У 2005р. загальний обсяг ВВП ЄС становив 12,2 трлн. дол., на душу населення – 26,5 тис. дол., експорт товарів і послуг слав 4,7 трлн. дол.. Найбільшим був ВВП на душу населення в Люксембурзі – 63 тис. дол., Данії – 45, Ірландії – 40,2 тис. дол., Бельгії 31.0, Нідерландах – 30.7, Німеччині в Великій Британії - по 30,4 тис. дол. Найнижчий рівень був в Латвії – 13 тис. дол., Литві -14,4 тис. дол., Польщі – 13,5 тис. дол. Зо оцінками Організації економічного співтовариства і розвитку у 2006 – 2008 рр. в ЕС темпи зростання ВВП були на рівні 2.2 - 2.6 %, а рівень безробіття 7,1-7.9 %. У 2007 р. Європейський Союз святкував 50 років з моменту його створення. Н черзі Хорватия и Сербия
Отже, для господарського розвитку провідних країн світу друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації основних галузей промисловості, зростання виробництва товарів масового споживання, підвищення життєвого рівня населення. В умовах масового застосування досягнень науки, інформації та комп’ютеризації людська діяльність все більше набуває духовного виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Індустріальна епоха трансформується в постіндустріальну.

Дата добавления: 2015-05-26