Етапи процесу реструктуризації

1. Усвідомлення необхідності змін.

2. Формування команди.

3. Діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем.

4. Визначення цілей.

5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.

6. Реалізація бізнес-плану реструктуризації.

7. Моніторинг реалізації бізнес-плану.

8. Коригуючи дії.

Розгляд сьомого питання семінару, необхідно розпочати з визначення поняття „санація”.

Слово "санація" походить від латинського "напаге", що означає оздоровлення або одужання.

Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової і ви­робничої структури боржника.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках: до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану; якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств); якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги креди­торів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом. Залежно від масштабів кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:

а) без зміни статусу юридичної особи;

б) зі зміною статусу юридичної особи підприємства.

Протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, який повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

- реструктуризація підприємства;

- перепрофілювання виробництва;

- закриття нерентабельних виробництв;

- відстрочка та (або) розстрочка платежів, списання частини боргів, про що укладається мирова угода;

- ліквідація дебіторської заборгованості;

- реструктуризація активів боржника;

- продаж частини майна боржника;

- інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Розглядаючи наступне питання семінару, студентам необхідно звернути увагу на понятті злиття підприємств та основних його форм.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

При визнанні боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, строк якої не може перевищувати дванадцяти місяців.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, входять до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкру­та, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Перш ніж розглядати основні причини банкрутства підприємств, необхідно дати визначення цьому поняттю.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), «банкрутство - це визнана арбітражним судом не­здатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури».

Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Причинами банкрутства можуть бути зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні чинники можуть бути національними і міжнародними. Останні формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, рівня міжнародної конкуренції, митної політики тощо.

Керівники підприємств вважають, що причинами банкрутства, в основному, є: загальний спад ділової активності, недостатні обсяги капіталів, конкуренція, несвоєчасність платежів та ін. Кредитори, навпаки, основними причинами банкрутства вважають внутрішні чинники підприємств і, насамперед, неефективне управління ними.

У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалось у двох напрямах - так звані британська та американська моделі. За британською моделлю банкрутство розглядалось як спосіб повер­нення боргів кредиторам за рахунок коштів боржника та його лікві­дація як суб'єкта господарювання. За американською моделлю банкрутство е причиною здійснення санації підприємства з метою його реабілітації та відновлення платоспроможності.

Симптоми банкрутства можна поділити на дві групи:

1) ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства;

2) ті, що характеризують повну неплатоспроможність.

На своєму шляху до повної неплатоспроможності підприємство проходить такі стадії погіршення економічного стану:

1. прихованебанкрутство;

2. фінансова нестійкість;

3. реальне банкрутство.

Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5—2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування «ціни підприємства» на найближчу та довгострокову перспективу.

Саме необгрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична не­стабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств пере­довсім через недосконалість законодавчої бази.

Питання для обговорення

1. Обгрунтувати необхідність взаємодії зовнішнього середовища і підприємства.

2. Обгрунтувати, для чого необхідна стратегія розвитку на підприємстві?

3. Перелічити основні форми організації підприємства.

4. Класифікація холдингів.

5. Перелічити цілі створення холдингових компаній.

6. Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу: мотивація і процедура створення, механізм функціонування.

7. Сутнісно-змістова характеристика реструктуризації підпри­ємств.

8. Основні форми та види реструктуризації підприємств, що здійснюється в окремих галузях народного госпо­дарства України.

9. Аналітична оцінка техніко-економічної та фінансової ситуації в процесі обґрунтування форм, видів і міри реструктуризації суб'єктів господарювання.

10. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств і структурної перебудови окремих галузей народного господарства України.

11. Сутність санації (фінансового оздоровлення) суб'єктів господарювання.

12. Класична модель процесу фінансового оздоровлення підприємств та організацій.

13. Програми та проекти санації суб'єктів господарювання.

14. Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства (організації) та його типові розділи.

15. Економічна ефективність здійснення санаційних програм розвитку підприємств та організацій.

16. Конверсія, розукрупнення й диверсифікація виробництва як дійові форми реструктуризації суб'єктів господарювання.

17. Сутнісна багатоаспектна характеристика банкрутства підприємства (організації).

18. Система ознак настання банкрутства підприємства (організації) як економічного явища.

19. Виявлення та аналіз причин (чинників) банкрутства суб'єктів господарювання.

20. Послідовні етапи порушення справи про банкрутство підприємства (організації).

21. Загальновживані у світовій практиці господарювання методи визначення можливості банкрутства підприємства (організації).

22. Організаційні аспекти процесу порушення справи про банкрутство окремих суб'єктів господарювання.

23. Можливі наслідки визнання банкрутами тих чи тих юридичних осіб.

24. Процедура ліквідації (припинення діяльності) збанкрутілих підприємств та організацій.

Дата добавления: 2015-05-26