Буддизм

ДАОСИЗМ

План

1. Етичні ідеї Стародавнього світу.

2. Етична думка Середньовіччя та Відродження.

3. Етичні вчення Нового часу.

4. Розвиток етичних учень у ХХ столітті.

5. Історія етичної думки в Україні.

Література

Основна:

1. Етика: Навч.посіб / В.О.Лозовой, М.І.Панов, О.А.Стасевська та ін.; За ред. Проф. В.О.Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002.– 224 с.

(розділ ІІ; с.14-46)

Рекомендована:

1. Малахов В. Етика: Курс лекцій. – К.: Либідь, 2000. – 384 с

* * *

Становлення і розвиток етичної думки — тривалий про­цес, витоки якого можна знайти вже на ранніх етапах розвит­ку людського суспільства.

1. Етичні ідеї Стародавнього світу

Варто зазначити, що перші етичні системи, що досліджували мо­ральні процеси, з'явилися на відносно розвинутій стадії класо­вих відносин.

Різні регіони Стародавнього світу сформували особливі релігійно-філософські системи, серед яких найцікавіші, з етичної точки зору були:

· даосизм, конфуціанство (Давній Китай),

· джай­нізм, буддизм (Давня Індія),

· іудаїзм (Давня Іудея),

· етичні вчення Давньої Греції;

· етичні вчення Давнього Риму.

Одним із важливіших напрямів розвитку етичної думки у Давньому Китаї був даосизм, де центральне поняття — Дао (шлях) обґрунтовується як понад буття.

КОНФУЦІАНСТВО

Конфуціанство ( засноване Кун-Фу-цзи (551—479 рр. до н. е.) (латинізована версія імені — Конфуцій) і поширене його учнями, було китайською державною програмою, її можна охарактеризувати як нормативну програму достойного життя окремої людини та узгодженого життя всіх у су­спільстві.

Буддизм, заснований Сіддхартхою Гаутамою (близько 583 — 483 рр. до н. е.), який після пустельництва отримав ім'я Будда («Просвітлений»), є етичною спадщиною культури Давньої Індії.

Центром вчення Будди є чотири благородні істини:

1) життя у його багатьох проявах є страж­дання;

2) причина страждань — людські бажання і пристрасті (жадоба до життя);

3) знищення причин страждання криється у знищенні цієї жадоби життя;

4) відмова від життя, присвяченого чут­тєвим радощам, прагнення життя аскетичного, сповненого самокатування.

Людина, яка слідує всім чотирьом благород­ним істинам, є святою і наближається до кінцевої мети — нірвани (вгасання), яка розуміється не як загибель, а як вихід з кругообігу перероджень у стан блаженства.

ДЖАЙНІЗМ

Джайнізм, заснований в Індії у VI ст. до н. е., у головних етичних положеннях близький до буддизму. Так, на думку джайністів, людина, яка складається з єдності матеріальної і духовної суті, перебуває у постійному пошуку істинного шля­ху через позбавлення від карми (суми здійснених індивідом вчинків та їх наслідків).

ІУДАЇЗМ

Іудаїзм (засновник –Мойсей) розробив один з найдавніших та найпоширеніших кодексів моральної поведін­ки, сформульований у так званому «П'ятикнижжі» Мойсеєвім.

Мойсей подав деталізоване зведення правил, які регулюють усі сфери життя єврейського народу.

Підвалинами цього зве­дення є десять заповідей — Декалог, — які містять загальні релігійно-морально-юридичні принципи поведінки, втілюючи собою Божу істину. Ці принципи мають безумовний, катего­ричний характер.

Дата добавления: 2015-05-26