Естетика

Етика

Етика (грецьк. ethos — звичка, звичай, ethicos — моральний) — філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини.   Милосердя – 1) основа доброчесності, яке співзвучне з співстражданням. (конфуціанство, Аристостель); 2)діяльне прагнення допомогти іншому, коли не завжди потребується співстраждання та співчутлива схильність до нього. (християнство); 3) суть альтруїзму, як доброзичливого відношення до інших.  

Мораль – це практично-оціночний спосіб відношення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з точки зору принципового протиставлення добра і зла.

Моральність - “сфера сущого” (феномен суб'єктивної свідомості і волі, втіленй в реальність) – це особиста позиція індивіда, яка вільно протистоїть суспільству; це всезагальний закон, як він мислиться і покладається розумною особистістю для самої себе.

Моральні норми – це елементарна форма моральної вимоги, певний взірець поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття і відносин та має обовязковий характер

Моральні принципи – характеризують певну цілісну лінію поведінки людини – складові її морального характеру.

Моральний учинок – це практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів або заперечуються.

Мотив (від лат. moveo – зрушую, приводжу в дію, штовхаю) – це внутрішні, суб`єктивно значущі спонуки до дії.

Мотивація – це пояснення мотиву вчинку, дії.

Подвиг – це діяння, спрямоване на досягнення певної мети, як безсумнівно потрібне.

Соціоніка - це наука, мистецтво, технологія або гра, що полягає у вмінні визначити тип особистості людини, правильно будувати з нею взаємодію і спілкування, допомогти їй краще зрозуміти себе, оптимально формувати родинні, виробничі й дозвільні колективи.

Справедливість – це загальне співвідношення цінностей, благ між собою і конкретний розподілїх мід індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід'ємні права.

Толерантність — (від лат. tolerantia - “несу”, “витримую”, “терплю”) це якість, яка характеризує відношення людини до іншої як до рівногідної особистості, і яка виражається в свідомому придушенні відчуття неприязні, викликаної всім тим, що знаменує в Іншому інше (зовнішність, манера мовлення, смаки, образ життя, переконання тощо).

Цінність – це субєктивна значущість певних явищ реальності, тобто значущість з точки зору людини, суспільства та їх потреб.

Алегорія – (іносказання) зображення абстрактної ідеї (поняття) через конкретний образ.

Вид мистецтва – форми художньо-творчої діяльності, які різняться між собою перш за все способом матеріального втілення художнього образу (слово – для літератури, звук – для музики тощо).

Гіпербола – навмисне перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки.

Гротеск (від франц. – причудливий) визначається гіпертрофією, особливим загостренням, фантастичним перебіль-шенням окремих негативних рис зображуваного персонажу чи явища при нівелюванні позитивних сторін.

Гумор – найм`якша, дружелюбна форма комічного, яка відрізняється незлобливим відношенням до хиб життєвих явищ, основними засобами якої є дотепність та гра слів.

Естетика – це філософська дисципліна, яка вивчає сферу естетичного як специфічного прояву ціннісного відношення між людиною і світом, і галузь художньої діяльності людей.

Естетичний смак – (згідно І.Канта) це здатність судити про предмет чи про спосіб уявлення на основі задоволення чи незадоволення, вільного від будь-якого інтересу.

Задатки – вроджений рівень розвиненості нервових аналізаторів людини (зір, слух).

Іронія — (від грецьк. – είρωνεία ― лукавство, глузування, прихований глум) ― художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Канон – це система жорстких норм і правил в художньому творі.

Категорії естетики - це поняття, які характеризують естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали, естетичні міркування, судження.

Комедія - (від давньогр. “комос” + “ода” - життєстверджуюча пісня пяних бражників).

Метафора (від грець. - перенесення). (результат відбору ознак одного класу об`єктів і перенесення їх на інший клас чи індивіда).

Мистецтво – 1) це форма суспільної свідомості, специфічний вид духовно-практичного освоєння світу, органічна єдність пізнання оцінки і людського спілкування; 2) вид духовного освоєння дійсності суспільною людиною, що має за мету формування і розвиток її здібності творчо перетворювати навколишній світ і самого себе по законам краси.

Низьке – це сфера несвободи людства, негативна естетична цінність, крайня міра повторного і жахливого.

Опосередкована творчість – це такий вид творчості, який передбачає наявність посередніх ланок (іншого об’єкта) між художником і результатом творчості.

Піднесене характеризує комплекс неутилітарних взаємовідносин об`єкта і суб`єкта, як правило, споглядального характеру, в результаті яких с`убєкт переживає складне відчуття захоплення, і, водночас, страху, жаху, священного благоговіння перед обєктом, який перевищує всі можливості його сприйняття і розуміння.

Пряма творчість - реалізація внутрішньої творчої свободи художника («я» - «об`єкт»), коли художник вільний у виборі об`єкта і його діяльність не обмежується ні в просторі, ні в часі.

Сарказм (від грец. σαρκασμός, від грец. σαρκάζω, буквально «розривати [м'ясо]») – зла й уїдлива усмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства.

Талант – це сукупне насліддя художника на основі національно створеного

Творчість – 1) діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною необхідністю; 2) ціленаправлена діяльність, результатом якої є відкриття, створення і винахід чогось нового, раніш невідомого чи активне, що відповідає потребам часу, засвоєння вже існуючого багатства культури; 3) мобілізація сил внутрішніх можливостей (натхнення, інтуїція, пам`ять).

Трагедія - (від давньогр. “трагос” - ритуал жертвопринесення козла на святі Діоніса; “ода” - пісня).

Художник 1) (широке тлумачення) це особистість, яка здатна створювати і сприймати прекрасне, яка має здатність до художньо естетичної творчості, що потенційно закладене в кожній людині; 2) людина мистецтва, професіонал, спеціаліст в одному чи декількох видах художньої діяльності; 3) (вузьке тлумачення) творча людина в образотворчому мистецтві (іншими словами, живописець)

Шарж (франц. charge) ― різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об'єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м'яким, доброзичливим гумором.

12. Рекомендована література:

Дата добавления: 2015-05-26