Політичні погляди Н. Макіавеллі

Політичні вчення Відродження

Доба відродження (Ренесанс) (14-16 ст.) - історичний процес ідейного і культурного розвитку напередодні ранніх буржуазних революцій. Її елементи починають виявлятися на пізній стадії феодалізму й обумовлені його розпадом. Мислителі епохи Відродження постійно зверталися до духовної спадщини античності, активно її відроджували й використовували.

Найбільш відомим представником був італійський мислитель Нікколо Макіавеллі. Він відокремлює політику від теологічних та релігійних уявлень. Політику визначає не Бог чи мораль, а сама практика, природні закони життя та людська психологія.

Представники:

○ Нікколо Макіавеллі (відокремлення політики від теології),

○ Жан Боден (осередок держави - сім’я, теорія державного суверенітету),

○ Томас Мор (суспільство - багаті проти бідних),

○ Томмазо Кампанелла (причиною всіх бід є приватна власність)

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) - найвідоміший італійський мислитель доби Відродження. Найвідоміший політичний трактат – "Правитель". Також відомі праці: "Роздуми про першу декаду Тіта Лівія" та "Флорентійські літописи".

Макіавеллі відокремлює політику від теологічних та релігійних уявлень. Політику визначає не Бог чи мораль, а сама практика, природні закони життя та людська психологія. Метою держави є забезпечення кожному вільного користування майном і безпеки. Для цього приймаються закони і призначаються покарання.

Макіавеллі розрізняє монархію, аристократію і народне правління, спотворенням яких є тиранія, олігархія та охлократія.

Принципово іншими є його погляди, подані у трактаті «Правитель». В ньому змальовує ідеальний образ правителя та рекомендації щодо того, як йому здійснювати і зміцнювати свою владу.

Макіавеллі стверджував, що заради досягнення політичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби. По суті справи, відмежування політики від моралі перетворилось у проповідь Макіавеллі аморалізму в політиці. Відтоді аморальна політика за принципом «мета виправдовує засоби» дістала назву «макіавеллізм».

Така позиція була зумовлена бажанням об’єднати роздрібнену тогочасну Італію, що міг зробити на думку Макіавеллі тільки сильний правитель (на його думку Чезаре Борджіа). По суті справи, мислитель виправдовував тиранію стосовно тогочасних італійських умов.

Щоправда, правитель має опікувати підданих і не повинен без крайньої потреби вдаватись до їх утисків. Свої дії він має спрямовувати так, щоб вони сприймалися як благодійництво. На думку мислителя, самозбереження і зміцнення політичної влади будь-якими засобами є домінуючим інтересом державності.

Дата добавления: 2015-05-26