Типологія політичних систем

Поняття політичної системи суспільства

Під політичною системою суспільства (політичною організацією) розуміють узяті разом державу, як інститут управління, та інші політичні організації, які беруть участь у формування і здійсненні політичної влади. При цьому держава та політичні організації перебувають у тісній взаємодії.

Можна вирізнити такі елементи політичної системи суспільства:

● держава в її інституціональному аспекті як орган (система органів) здійснення політичної влади та управління в загально­національному вимірі;

● політичні партії, які акумулюють політичні настрої населення, виробляють програми загальнонаціонального розвитку, беруть участь у виборах і діяльності представницьких органів влади;

● об'єднання (блоки) політичних партій та політичні рухи.

Слід зауважити, що досить часто до складу політичної системи відносять такі організації, які повинні з принципових міркувань перебувати за межами безпосередніх відносин політичної влади, — церкву, професійні спілки, трудові колективи підприємств, жіночі та молодіжні організації і тд.

Політична система суспільства покликана виконувати такі функції:

– формування цілей та завдань суспільства;

– розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами керівних верств;

– мобілізація ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;

– забезпечення інтеграції всіх суспільних груп навколо загальних соціально-політичних цілей та цінностей, панівної ідеології та культури;

– розподіл цінностей у суспільстві відповідно до інтересів, насамперед, панівних соціальних груп;

– забезпечення цілісного управлінського впливу на суспільні процеси.

Для політичних систем пострадянських країн характерним є не лише наявність легальних інститутів, а й тіньового елементу в них, тобто конкуруючих структур. Складовими тіньової частини політичної системи є політичні клани, клуби, парламентське лобі, оточення перших осіб держави, "мізкові центри" при них тощо. Сюди можна віднести також нелегальну діяльність легальних структур.

Залежно від ознак, які кладуться в основу розрізнення політичних систем, існують різні їх типології.

Платон виокремлював монархію, аристократію, тимократію, олігархію, демократію і тиранію. Арістотель називав три правильні форми правління — монархію, аристократію і політію і три неправильні — тиранію, олігархію і демократію.

У марксизмі виокремлюються політичні системи рабовласницького, феодального, капіталістичного і соціалістичного суспільства.

Вебер виділяв три типи легітимності політичного панування — традиційний, харизматичний і легальний. Відповідно до цих типів існують політичні системи з традиційним (стійке переконання у непорушності традицій і необхідності підкорення правителям), харизматичним (віра у виняткові особисті здібності правителів) чи легальним (віра в те, що правління здійснюється на законних підставах і найкращим чином) типами легітимності влади.

Г. Алмонд, залежно від особливостей політичної культури і характеру взаємодії різних політичних інститутів, розрізняв чотири типи політичних систем:

- англо-американський (Великобританія, США, Канада, Австралія)-основні політичні цінності поділяє більшість членів суспільства, громадяни й політичні еліти толерантні одні до одних, є чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, соціальні інтереси представлені в політичній системі незалежними політичними партіями.

- континентально-європейський (Німеччина, Італія, Франція)-взаємодія старих і нових культур, політичних традицій; політ. партії виступають із протилежних ідеологічних позицій, які знаходять підтримку в суспільстві, змішаність культури зумовлює політичну нестабільність у суспільстві

- доіндустріальний (країни Азії, Африки і Латинської Америки) - неоднорідністю політичної культури є сумішшю різноманітних і несумісних елементів, різко відмінні політичні орієнтації зумовлюють її політичну нестабільність і необхідність застосування насильства у здійсненні влади.

- тоталітарний (Китай, Північна Корея, В'єтнам, Куба) - високий ступінь однорідності політичної культури і єдності суспільства, соціальної і політичної активності громадян, який досягається недемократичними методами й засобами (тотальний ідеологічний вплив і насильство)

У сучасній політології є поділ політичних систем залежно від типу політичного режиму на демократичні, авторитарні й тоталітарні.

-демократичні - політичні партії представляють та узгоджують усю багатоманітність соціальних інтересів. Влада грунтується на демократичних принципах і здійснюється як безпосередньо самим народом, так і його уповноваженими в різних формах прямої і представницької демократії.

-авторитарні - можуть функціонувати партії та інші політичні об'єднання, проводитися вибори до представницьких органів влади, існувати певною мірою незалежні засоби масової інформації тощо. Але при цьому заперечується поділ державної влади, реальні важелі управління державою і суспільством зосереджуються в руках однієї особи або групи осіб, які очолюють виконавчу владу і вдаються до насильства.

-тоталітарні - одержавленням усіх сфер суспільного життя, запереченням багатопартійності, державний апарат в руках правлячої партії, яка контролює діяльність усіх елементів політичної системи, здійснює владу з допомогою ідеологічного впливу на суспільство та використанням насильства, навіть масових репресій, фізичного знищення політичних суперників, переслідування інакомислення тощо.

Дата добавления: 2015-05-26