Тоталітаризм як політична доктрина

Термін " тоталітаризм " (від лат. "totaliter" – цілковито, повністю) введено у політичний лексикон італійським філософом Д. Джентіле, який вважав, що держава, відіграючи першорядну роль у долі нації, має мати необмежену владу і встановити всеохоплюючий, тотальний державний контроль над суспільством. Пізніше даний термін використаний лідером італійських фашистів Б. Муссоліні при характеристиці свого руху, який мав на меті створення тоталітарної держави.

До основних ознак тоталітаризму можна віднести такі:

1. Політична система ґрунтується на ідеології, яка пронизує всі сфери життя. Відверта незгода із нею карається як найважчий злочин. Тотальна ідеологія ґрунтується на соціальних міфах, а закладена же у ній мета слугує засобом легітимації режиму.

2. Основна ланка політичної структури суспільства – єдина, добре організована, побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі із лідером харизматичного типу. Політизуючи органи державної влади, партія зрощується з державою.

3. Управління здійснюється через терор, що направляє партія і таємна поліція. Приводом задля терору є систематичне формування "образу ворога " і на цій основі – агресивної політичної свідомості як соціально-психологічного фону для репресій.

4. Засоби масової інформації перебувають під повним контролем держави, що дозволяє маніпулювати суспільною свідомістю творити її.

5. Армія контролюється партією і урядом.

6. Державний контроль над економічною сферою суспільства (а це є державна власність, командно-адміністративна система управління економікою тощо).

Отже, тоталітаризм – режим всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю окремих громадян, їх об'єднань, соціальних груп та інститутів.

Реальне втілення тоталітарних моделей в практику стало можливе за наявності цілого ряду передумов (причин). До основних із них відносять:

1. Особливості соціокультурної динаміки періоду індустріалізації: руйнування традиційних структур, етатизація суспільного життя та посилення соціальних функцій держави, можливість за допомогою ЗМІ маніпулювати суспільною свідомістю (франкфуртська школа, кейнсіанство).

2. Виникнення тоталітаризму пов'язують із масовізацією суспільного життя та виходом на політичну арену людини-натовпу (X. Ортега-і- Гассет, Ф. Ніцше).

3. Ідейні витоки тоталітаризму бачать в галузі політичної філософії мислителів як Платон, Г. Бабеф, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегель, К. Маркс, В. Ленін. Їхні моделі майбутнього, на думку російського філософа М.Бердяєва, завжди утопічні. А утопії є тоталітарними ворожими свободі й демократії. В тоталітарній моделі утопія ототожнюється з абсолютною істиною, відхід від якої карається.

4. Суб'єктивні умови тоталітаризму – масові соціальні фрустрації, які виникли через порушення традиційних цінностей, вимушеної самотності, соціального відчуження. В результаті змін у більшості людей з'являється психологічний механізм "втечі від свободи".

Дата добавления: 2015-05-26