Класифікація малих підприємств в Україні

Види підприємств за основними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види підприємств
Мета і характер діяльності	- комерційні (які мають прибуток) - некомерційні (доброчинні, освітянські, медичні, наукові та підприємства невиробничої сфери)
Форма власності майна	- приватні - колективні - комунальні - державні - засновані на змішаній формі власності
Належність капіталу	- національні - іноземні - підприємства з іноземними інвестиціями
Спосіб утворення (заснування) та формування статутного капіталу	- унітарні - корпоративні - дочірні
Правовий статус і форма господарювання	- одноосібні - кооперативні (виробничі та споживчі) - орендні - господарські товариства
Вид і характер господарської діяльності	- промислові - торговельні - сільськогосподарські - будівельні - транспортні - фінансово-кредитні - страхові - туристичні та ін.
Обсяги діяльності та чисельність працівників	- великі - середні - малі

Малі підприємства – це підприємства, які залежать від обсягів господарського обороту і чисельності його працівників (незалежно від форми власності). До малих підприємств належать новостворені і діючі підприємства (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

№ п/п	Галузь	Чисельність працюючих
1	Промисловість і будівництво	до 200 чоловік
2	Інші галузі виробничої сфери	до 50 чоловік
3	Наука та наукове обслуговування	до 100 чоловік
4	Галузі невиробничої сфери	до 25 чоловік
5	Роздрібна торгівля	до 15 чоловік

Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати об’єднання підприємств та організацій (інтеграційних утворень). Об’єднання підприємств – це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання. Об’єднання підприємств є юридичною особою.

Діяльність інституціональних об’єднань започатковується в директивному порядку за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо). Серед них розрізняють науково-виробничі, науково-технічні об’єднання і такі, що належать до агропромислового комплексу, бу­дівництва та житлово-комунального господарства.

Найпоширенішими формами добровільних об’єднань під­приємств в Україні є: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдинг, фінансова група.

Галуззю промисловості називається сукупність підприємств, що мають єдине економічне призначення продукції, яку виробляють, од­норідність споживаних матеріалів, спільність технічної бази та тех­нологічних процесів, особливий професійний склад кадрів, специфіч­ні умови праці.

Під галузевою структурою промисловості розуміється комплекс об’єднаних у промисловість галузей та їх частка в загальному обсязі промислового виробництва. Галузева структура промисловості характеризує:

- рівень індустріального розвитку країни;

- рівень технічного розвитку країни;

- ступінь економічної самостійності країни;

- рівень продуктивності суспільної праці.

Для характеристики галузевої структу­ри промисловості й аналізу зрушень у ній використовують певні по­казники:

1. Питома вага випуску продукції окремими галузями в загально­му обсязі випуску продукції промисловістю:

d = 100%,

де Q_гал, Q_пром – обсяг випуску продукції відповідно галуззю і про­мисловістю загалом.

2. Темпи зростання обсягу виробництва окремої галузі:

Т_гал = 100%,

де Q_пл, Q_баз – обсяг випуску продукції певною галуззю відповідно у плановому та базовому періодах (у грошовому або натуральному вираженні).

3. Галузевий коефіцієнт випередження, що характеризує відношен­ня темпів зростання обсягу виробництва окремої галузі до темпів зро­стання обсягу виробництва у промисловості загалом:

К_вип =

Основні ознаки, що впливають на формування галузей промисловості:

- виробництво у великих масштабах однорідної або спорідненої
продукції;

- наявність великої кількості підприємств — виробників цієї продукції;

- специфічні технологічні процеси і організація праці;

- однорідність споживаної підприємствами сировини;

- особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

Основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва:

- рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП);

- рівень спеціалізації й кооперування на виробництві;

- розвиток електрифікації, механізації та автоматизації виробництва;

- наявність природних ресурсів і корисних копалин;

- суспільно-історичні умови та геополітичне становище держави;

- кліматичні умови держави;

- розвиток транспорту і зв’язку;

- підвищення матеріального добробуту і культурного рівня насе­лення.

Дата добавления: 2015-05-26