Тема 4. Виробнича програма підприємства

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки обґрунтовано розроблені перспек­тивні та поточні плани виробництва на підприємстві. У нормальному ринко­вому середовищі попит споживачів на вироби підприємства, визна­чений та закріплений договорами на постачання продукції, держав­ними замовленнями, є вихідними даними для планування обсягів ви­робництва та асортименту продукції підприємств. Спираючись на ці дані, а також враховуючи власні економічні інтереси та виробничі по­тужності, підприємство визначає обсяги виробництва продукції у плановому періоді в натуральному та вартісному вираженні, її якісний рівень, асортимент.

Виробнича програма – це система планових показників вироб­ництва за обсягом, асортиментом та якістю продукції. Виробнича про­грама визначає: обсяг випуску продукції, номенклатуру та асортимент продукції, кількісні та якісні показники виробництва, обсяги робіт промислового характеру, які заплановані до виконання на підприємст­ві, обсяги реалізованої продукції протягом планового періоду.

Заплановані обсяги виробництва визначають потребу у виробни­чому обладнанні, загальній виробничій потужності. Зростання або пе- репрофілювання діючої виробничої потужності передбачає форму­вання інвестиційної потреби підприємства, яка знаходить своє відо­браження в інвестиційному плані.

Фактори виробництва використовуються у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість готового продукту у вигляді витрат виробництва. Таким чином, виробнича програма є базою для розрахунків планового кошторису витрат, плану поточних витрат підприємства.

Обробка та переробка продукції, яку було отримано за допомо­гою матеріально-технічного постачання, здійснюється через викорис­тання праці персоналу, потреба в якому планується через трудоміст­кість виробничої програми. Виробнича програма охоплює організа­цію процесу перетворення факторів виробництва в готовий продукт. Продукція, що створена в рамках виробничого процесу, повинна від­повідати вимогам ринку та бути реалізована на ньому. Таким чином, виробничий процес повинен будуватися, виходячи з вимог ринку збу­ту продукції; обсяги виробництва є матеріальною основою для розроб­ки планів реалізації продукції.

Від обсягів реалізації всіх видів продукції та послуг залежать доходи, що отримує підприємство від виробничої діяльності. У свою чергу, різниця між валовими доходами та поточними витратами ви­значає прибуток підприємства, іншими словами – результат діяльності підприємства, тобто виробнича програма, що є матеріальною основою реалізації продукції, визначає планові обсяги прибутку підприємства.

Прибуток виступає основним джерелом накопичення власних фінансових ресурсів, джерелом фінансування розширеного відтво­рення виробництва та додаткової потреби у факторах виробництва. З іншого боку, виробнича програма визначає обсяги цієї додаткової по­треби в матеріалах, сировині, обладнанні, працівниках підприємства, тому план прибутку та виробнича програма є основою для розробки інвестиційного, кредитного, фінансового планів підприємства.

Виробнича програма є одним з основних планів господарсько- фінансового розвитку підприємства у зв’язку з тим, що в ній форму­ються основні показники його діяльності, які визначають рівень кон­курентоспроможності підприємства на ринку. Для виконання цієї стратегічної мети у виробничій програмі підприємства повинно бути передбачене вирішення таких проблем:

- забезпечення високих і стійких темпів росту випуску продук­ції підприємства як у кількісному, так і в якісному вираженні;

- формування номенклатури та асортименту продукції, що ви­пускається залежно від сформованого попиту на неї;

- оновлення номенклатури та асортименту продукції залежно від стадій життєвого циклу товару;

- підвищення якості та надійності, поліпшення дизайну продук­ції, що виготовляється;

- врахування дій конкурентів;

- найбільш повне використання виробничих потужностей під­приємства.

Виробничу програму розробляють для основних, допоміжних та обслуговуючих цехів підприємства на рік з розподілом у розрізі квар­талів. Для основних виробничих цехів її розробляють в послідовності, яка зворотна послідовності технологічного процесу виготовлення ви­робів.

Виробнича програма складається з таких розділів:

1. планове завдання по обсягу, номенклатурі й асортименту про­дукції, що випускається;

2. планове завдання по якості продукції, що випускається;

3. план по спеціалізації та кооперуванню виробництва;

4. план реалізації продукції;

5. план введення у виробництво нової продукції, виробів.

У процесі розробки виробничої програми визначають обсяги робіт промислового характеру, до яких належать роботи з капі­тального ремонту, що виконуються для свого та інших підприємств, поточного ремонту, технічного обслуговування та модернізації облад­нання, транспортних засобів, монтажу обладнання тощо.

Інформаційною базою розробки виробничої програми підприєм­ства є:

- прийняті підприємством держзамовлення на виробництво продукції в розрізі номенклатури та асортименту;

- укладені підприємством довгострокові контракти зі спожи­вачами продукції;

- портфель замовлень, що його має відділ збуту підприємства; прогнозні показники розвитку ринку збуту;

- розрахункові виробничі потужності підприємства та запла­новані заходи з підвищення ефективності їхнього використання;

- намічені до реалізації інвестиційні проекти щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства;

- дані про можливості задовольнити потребу підприємства у додаткових обсягах сировини, матеріалів, робочої сили, палива, елек­троенергії; можливості залучити робітників і спеціалістів відповід­ного рівня;

- прогнозна собівартість продукції, її прибутковість, обсяги реалізації.

При розробці виробничої програми підприємства використо­вуються натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні та якісні ме­тоди вимірювання. Вони дозволяють вести планування, облік, конт­роль собівартості, обсягів продажу, номенклатури, асортименту, тру­домісткості, якості продукції, що випускається (рис. 4.1).

Натуральні показники плану (тонни, одиниці, метри тощо) характеризують виробничу спеціалізацію підприємства та долю на рин­ку того чи іншого продукту. У розрахунках на одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрат сировини, енергії, робо­чого часу. Без натуральних показників неможливо визначити потребу у виробничих потужностях та ефективність їхнього використання.

Рис. 4.1. Методи вимірювання виробничої програми підприємства

Натуральні показники плану необхідні для:

- оцінки матеріаломісткості та трудомісткості виробництва;

- обґрунтування потреби в окремих видах матеріалів, сировини та обладнання;

- визначення складу та кількості робітників, необхідних для організації виробництва того чи іншого продукту;

- задоволення попиту споживачів.

Вибір натуральних показників вимірювання залежить від харак­теру виробу, призначення продукції, що виробляються, її споживчих якостей. Натуральні показники найбільш повно та об’єктивно харак­теризують динаміку виробництва, продуктивність праці, продуктив­ність роботи окремих підрозділів підприємства, однак придатні для оцінки лише однорідної продукції. На підприємствах з широким асор­тиментом продукції за допомогою натуральних показників неможли­во охарактеризувати загальний обсяг виробництва та проаналізувати його динаміку.

Трудові показники – години, хвилини робочого часу – використовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомістко­сті одиниці продукції та виробничої програми. Найбільш розповсюдже­ні показники – трудомісткість продукції або витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуг, які розраховуються у нормо- годинах. Крім того, для вимірювання роботи обладнання використову­ється показник – станко-години.

Показники трудомісткості виробничої програми (нормо-години, чоловіко-години, станко-години) на перший погляд придатні для вимірювання обсягів виробництва. Однак у зв’язку зі змінами у трудомісткості продукції чоловіко-години не зіставні в динаміці, тому тру­дові показники використовуються частіше для допоміжних розрахун­ків. Трудомісткість виробничої програми, що вимірюється в нормо-годинах, являє собою обсяги виробництва, які повинен виконувати колектив цеху підприємства.

Універсальними показниками в системі оцінки обсягів вироб­ництва та реалізації продукції є вартісні, об’ємні показники діяльнос­ті, які використовуються одночасно з натуральними та трудовими по­казниками. Вартісні показники необхідні для узагальненої оцінки об­сягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асортимент продукції, для зіставлення витрат з отриманим прибутком, оцінки ефективності діяльності підприємства.

У грошовому відображенні розраховуються товарна продукція, валова продукція, реалізована продукція чи обсяг – продаж, чиста продукція, умовно-чиста продукція, нормативно-чиста продукція, ва­ловий та внутрішньозаводський оборот підприємства, нормативна вар­тість обробки продукції (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Поелементна структура вартісних показників виробничої програми підприємства

Вартісні показники виробничої програми	Вартість готової продукції (ГП)	Вартість послуг промисло-вого характеру (ВППХ)	Вартість напів-фабрикатів (ВНФ)	Вартість залишків незавер-шеного вироб-ництва (Знп)	Вартість капітального та поточного ремонту (ВКР)	Вартість переробки (обробки) даваль-ницької сировини (ВП)	Внутрішній заводський обіг (ВЗО)
Валовий випуск підрозділу	ГП +	ВППХ +	ВНФ +
Товарна продукція підприємства	ГП +	ВППХ +	ВНФ +	Знп ±	ВКР +	ВП +
Відпущені за межі підприємства
Валова продукція підприємства	ГП +	ВППХ +	ВНФ +	Знп ±	ВКР +	ВП +
Відпущені за межі підприємства чи на поповнення запасів на складах
Валовий оборот підприємства	ГП +	ВППХ +	ВНФ +	Знп ±	ВКР +	ВП +	ВЗО +

Основне завдання комплексного аналізу виробництва та реалі­зації продукції – дослідження конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурсами при зміні кон’юнктури ринку. Локальними завдання аналізу слід визначити:

- аналіз динаміки обсягів виробництва та реалізації продукції;

- оцінка виконання виробничої програми за асортиментом, які­стю, ритмічністю; рівня взаємозумовленості показників виробництва, реалізації;

- оцінка ступеня виконання планів реалізації продукції;

- визначення основних факторів, що вплинули на загальні обся­ги виробництва та реалізації продукції;

- виявлення та кількісна оцінка резервів нарощення обсягів ви­робництва, розробка заходів по освоєнню виявлених резервів;

- оцінка якості планування обсягів виробництва та реалізації продукції, напруженості планових завдань в цілому по підприємству та по окремих його підрозділах.

Основні завдання, що вирішуються при аналізі, зазначенні нижче.

1. Аналіз кон’юнктури ринку продукції, що виготовляється під­приємством. У ході аналізу здійснюється оцінка місткості ринку або окремих його сегментів; ступеня проникнення на ринок продукції з урахуванням дій конкурентів; співвідношення якості продукції, ціни та наявності післяпродажного обслуговування; зміни споживчих пе­реваг конкурентної продукції, структури та динаміки доходів спожи­вачів продукції, рівня насиченості ринку.

2. Аналіз цінової політики підприємства на товарному ринку, який включає: оцінку впливу типів ринку на цінову політику; досліджен­ня ціноутворення на продукцію; виявлення факторів, що визначають цінову політику; визначення умов і методів формування мінімальної ціни; оцінку варіантів зміни ціни та прибутковості по кожному това­ру і ціни конкурентів.

3. Аналіз системи розподілу продукції. Основною метою аналізу є дослідження динаміки, структури каналів збуту та системи розподі­лу продукції; розробка пропозицій, щодо поліпшення мережі розподі­лу продукції, каналів та ринків збуту.

4. Аналіз конкурентоспроможності продукції та стадій жит­тєвого циклу товарів.Оцінка рівня конкурентоспроможності продук­ції передбачає визначення її якісних параметрів, порівняння з параме­трами аналогічної продукції-конкурента. Аналіз життєвого циклу то­вару передбачає визначення періоду існування товару на ринку та етапу, на якому він знаходиться у конкретний період часу, розробку пропозицій щодо реакції виробників на формування асортименту продукції, що виготовляється. Отже, розробка якісної виробничої програми підприємства можлива лише за умови проведення глибоко­го маркетингового аналізу, який передбачає аналіз кон’юнктури рин­ку, цінової політики, системи розповсюдження товару, конкурентосп­роможності продукції, стадій життєвого циклу товару.

Наступним етапом аналізу є аналіз обсягів та структури вироб­ництва продукції.

Основні завдання аналізу реалізується шляхом вирішення окре­мих аналітичних завдань.

1. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції. Метою цього аналізу є дослідження динаміки, рівня виконання плану щодо обсягу виробництва та реалізації продукції, що випускається в рамках усього підприємства та його підрозділів; вивчення зовнішніх і внут­рішніх причин зміни цих обсягів у передплановому періоді, виявлен­ня основних тенденцій розвитку обсягів виробництва та реалізації.

2. Аналіз структури продукції, що випускається. У ході аналізу виявляється вартісна (готова, товарна, валова, чиста, реалізована) та асортиментна структура виробленої продукції, її вплив на результативні показники діяльності підприємства (собівартість, доходи, прибуток).

3. Аналіз якості продукції, в ході якого визначаються уза­гальнені та часткові показники якості продукції, причини зниження якості, вплив зниження якості продукції на кінцеві результати діяль­ності підприємства. Аналіз якості продукції характеризується кількіс­ними характеристиками однієї або кількох властивостей продукції, складових її якості, які називаються показниками якості. Показники якості характеризують параметричні, споживчі, технологічні та ди­зайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфіка­ції, надійності і довговічності. До якісних показників відносять струк­туру продукції за сортами і марками, відповідність продукції світовим стандартам, категоріям якості, технічним характеристикам.

Дата добавления: 2015-05-26