Соціологія релігії

1.Соціологічний підхід у вивченні релігії.

2.Функції релігії в суспільстві.

3.Тенденції розвитку сучасної релігії.

1.Соціологічний підхід у вивченні релігії.

Сучасний релігійний світ багатоманітний, динамічно розвивається, що іноді виливається у громадянські війни під релігійними прапорами (наприклад, Югославія 90-х років ХХ ст.). Усе це ставить на порядок денний безліч найгостріших питань, конструктивні відповіді на які можуть дати соціологи.

Соціологу, який вивчає релігію, слід на час відкинути свої релігійні уявлення, хоч це і практично неможливо. Соціолог повинен ставитися до релігії як до соціального явища. Він старається зрозуміти, як організовані всі релігійні групи (а не тільки та, до якої належить він сам). Його цікавлять норми і цінності релігійних груп, роль релігії в житті окремих віруючих і суспільства в цілому, яким чином приналежність до релігійних груп впливає на інші аспекти життя людей: їхні життєві позиції, сімейне життя і т.д.

Релігія є складним духовним утворенням, а тому її можна розглядати і як соціально-історичне явище, і як світоглядний феномен, і як культурну сферу, і як форму суспільної свідомості.

1.Соціологічний підхід у вивченні релігії.
Основні елементи релігії

Релігійна свідомість – система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра в надприродне. Стрижнем будь-якої релігії є релігійна свідомість. Віра в надприродне є визначальним чинником релігійної свідомості більшості розвинених релігій (у буддизмі відсутня «віра у надприродне»).

Релігійний культ. Культова діяльність – система певних обрядів, сукупність стереотипних символічних дій віруючих, у якій втілюються їхні релігійні уявлення. Культ (лат. cultus – догляд, поклоніння) – система дій і засобів впливу на надприродне. Жодна релігія не може існувати без культу. Це спосіб існування релігійних уявлень і почуттів.

Релігійні організації – об’єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення, культом, системою організаційних принципів, правил і ролей. Найважливішими завданнями релігійних організацій є донесення до віруючих певних норм і правил поведінки, формування у них певної мети, цінностей та ідеалів. Набір релігійних організацій у всіх конфесіях різний.

Релігійні організації у християнстві

Церква – релігійна організація зі складними централізованими та ієрархізованими стосунками між священиками і віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює діяльність віруючих (церква має тісні зв’язки з широкими верствами суспільства, поширений поділ членів на духовенство і мирян).

Секта – релігійне об’єднання, що відокремилося від панівного в країні релігійного напряму і конфліктує з ним. (сувора дисципліна і індивідуальне членство, відокремлення від інших релігійних об’єднань, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини, прояв опозиційності і нетерпимості щодо інакомислячих, відсутність поділу на духовенство і мирян, проголошення рівності всіх членів організації).

Деномінація – проміжна ланка між сектою і церквою, що перебуває на стадії становлення. (від церкви деномінація переймає доволі високу систему централізації та ієрархічний принцип управління, відмову від політики ізоляціонізму. Із сектою її зближують принцип добровільності, індивідуальне членство, претензії на винятковість, ідея богообраності.).

Класифікація релігій

Існує багато різноманітних типологічних схем і періодизацій історії релігій.

1) М.Вебер класифікував релігії в залежності від їхнього підходу до спасіння душі. Вебер проаналізував різні уявлення на спасіння душі, звернувши особливу увагу на два моменти: 1. чи вимагає спасіння душі пасивного споглядання (містицизму) чи активного управління своєю волею (аскетизму) і 2. чи відбувається спасіння душі в цьому чи в якомусь іншому світі (у внутрішньому світі людини чи поза ним, в царстві небесному)?

Згідно більшості східних релігій, спасіння душі здійснюється на основі містицизму – індуїсти займаються медитацією чи йогою, буддисти оспівують духовне просвітлення. В західних релігіях головне значення надається аскетизму, що вимагає самопожертви і самодисципліни в ім’я високого ідеалу. Коли християни жертвують улюбленою їжею і не займаються справами у великі свята, вони проявляють аскетизм.

2) усі релігії, що існували та існують, поділяють на чотири групи: 1.первісні вірування (родоплемінні релігії): фетишизм, тотемізм, магія, анімізм; 2.етнонаціональні релігії (ранні та пізні); 3.світові релігії (буддизм, християнство, іслам); 4.неорелігії.

Функції релігії

Дата добавления: 2015-05-26