Девіація – відхилення від неписаних соціальних норм – етикету, звичаїв

Головним у процесі девіантної соціалізації є не сам по собі рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, а розрив у можливостях їх задоволення для різних соціальних груп.

Соціологія девіантної поведінки

План

1. Поняття девіантної поведінки.

2. Основні теорії пояснення девіантної поведінки та злочинності.

3. Соціальний контроль за девіацією.

1. Поняття девіантної поведінки

Український соціум знаходиться у стані ціннісно-нормативної дезінтеграції, тобто аномії (старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися), яка виявляється на макро-, мікросоціальному рівнях організації суспільства.

Відбувається заповнення соціального простору девіантними цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм права та моралі.

В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі.

Девіантна поведінка (від англ. deviation – відхилення) - це невідповідність людських вчинків, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам,правилам, стереотипам, очікуванням, цінностям.

Види девіантної поведінки:

за тривалістю (тимчасова, постійна, стійка,нестійка);

за рівнем організації (стихійна, спланована,структурована, неструктурована);

за спрямованістю на себе та інших (егоїстична,альтруїстична, експансивна);

за рівнем усвідомлення (усвідомлена чи неусвідомлена);

за кількістю осіб (індивідуальна, групова); первинна і вторинна.

1. Поняття девіантної поведінки

Девіантна поведінка – це:

Делінквентна поведінка;

Адиктивна поведінка;

Психопатологічна поведінка.

Девіація – це:

- алкоголізм;

-тютюнопаління (серед підлітків);

-наркоманія;

-токсикоманія;

-злочинність;

-проституція;

-суїцид.

1. Поняття девіантної поведінки

Більшість людей намагаються дотримуватися соціальних норм, які засвоюють в сім’ї, школі, спілкуванні з ровесниками, з боку соціальних груп, суспільства в цілому.

Водночас, суспільство складається з 10-12% героїв та 10-12% порушників.

Відносність девіації – уявлення про норму та девіацію пов’язані з соціальним контекстом і не збігаються в різних суспільствах та субкультурах. Кожне суспільство виробляє свої зразки соціально прийнятної поведінки (напр. одяг жінок, різне ставлення до вживання алкогольних напоїв, абортів, проституції, азартних ігор, вживання наркотиків). В СРСР перепродаж дефіцитних товарів зневажався – “спекуляція”, був період “сухого закону”).

Приклад самогубства – у традиційних суспільствах було поширене самогубство старших людей, коли не вистачало засобів до виживання (у датчан, іспанських кельтів, готів – “скеля предків”, з якої кидалися старі люди, в Японії в новий час – залишалися в горах – гора “Обасутеяма”.

Девіація може бути і позитивною, сприяти ефективнішому функціонуванню суспільства: 1) посилює підпорядкування нормам; викликаючи вороже ставлення до нонконформістів, соціальна більшість зміцнює ідеї про те, що є правильним, згуртовуючи таким чином, соціальну групу навколо певної системи цінностей, норм і переконань; 2) засуджуючи певні акти відступу від соціальних норм, члени групи чіткіше окреслюють для себе, що є нормою; 3) привертаючи увагу до порушників норм, група визначає ворогів чи опонентів, а боротьба з ними сприяє консолідації групи; 4) зростання певного виду девіацій привертає загальну увагу до тих проблем, які існують у даному суспільстві чи соціальній групі; 5) девіація ставить під сумнів існуючий порядок, виступає каталізатором суспільних змін – є закликом до пергляду старих норм і одночасно новою моделлю (поведінка дисидентів в СРСР).

1. Поняття девіантної поведінки

Делінквентна поведінка –сукупність протиправних вчинків людини (проступки, правопорушення, злочини);

Адиктивна поведінка - поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій, поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності;

Психопатологічна поведінка - базується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань.

1. Причини девіантної поведінки

- Біологічні: порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; Наслідки спадковості; Вплив різноманітних факторів природного середовища.

- Психологічні:

Прагнення бути незалежним від дорослих; Бажання бути визнаним в групі однолітків;

Потяг до самоствердження; Несформована система моральних цінностей;

Бажання виглядати дорослим; Гедоністичні мотивації;

Потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

Підвищена тривожність, низька самооцінка; Інфантилізм;

Підвищений, в порівнянні з однолітками, рівень конформізму;

Акцентуації характеру, психопатії;

Психопатологічні синдроми(депресія, параноя, мстивість тощо);

Негативні риси характеру (заздрість, лінощі, жадібність).

Соціально–економічні: Зниження життєвого рівня; Майнове розшарування суспільства; Обмеження можливостей соціально схвалених форм заробітку; Безробіття; Доступність алкоголю та тютюну для неповнолітніх; Широка реклама психоактивних речовин; Зниження рівня соціальної безпеки.

Причини девіантної поведінки

Соціально – педагогічні:

Криза інституту сім’ї;

Виховання в неповній сім’ї;

Завищені вимоги батьків до дитини;

Ворожість та конфлікти між батьками;

Критицизм підлітка по відношенню до школи, сім’ї, відчуженість від них;

Низький статус підлітка у класному колективі;

Слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально - культурні:

Зниження морально – етичного рівня населення;

Поширення кримінальної субкультури;

Негативний вплив засобів масової інформації;

Лібералізація статевої моралі;

Домінування серед молоді культу сили.

.

.

Вплив реклами на молодіжну девіацію

Поняття девіації змінюється серед соціальних груп всередині культури, зокрема серед молоді, як найбільш рухливої групи.

Нестійка свідомість підлітків та молоді здатна неадекватно відреагувати на велику кількість престижних й дорогих речей, що з’являються на екранах телевізорів і комп’ютерів та сторінках глянцевих журналів (дорогі авто та одяг, закордонні подорожі, прикраси тощо). Відсутність механізму розумного контролю бажань формує орієнтацію на надмірне споживання. Хочеться багато й зараз, адже у рекламі саме так і відбувається. У реальності – невідповідність бажань й можливостей.

Неможливість одержати бажану річ, престижну серед однолітків, часто приводить до остраху бути незрозумілим, відчуженим, тривожності або викликає різні види агресії й навіть штовхає на кримінальні вчинки. Тому що бажання й можливості не збігаються, виникає почуття розчарування, а нерідко й злості на батьків, які не можуть купити дорогу «іграшку».

Отже, реклама не пропагує у відкритій формі асоціальні форми поведінки, проте циркулювання у ній заданих спрощених образів у значній мірі знижує можливості критичного оцінювання реальності молоддю й опосередковано впливає на формування особистісних установок та адекватних поведінкових моделей.

Молодіжна девіація

Більшість респондентів-підлітків (59,6 %) вживають алкоголь з метою підвищення настрою чи від нудьги. Дівчат, які вживали алкоголь з даною метою, було більше, ніж юнаків (61,9 % и 54,6 %). Серед юнаків практично в 10 разів було більше осіб, що вживали алкоголь через «небажання відстати від компанії, бути як всі» (11,7 % проти 1,2 % – серед дівчат).

Результати опитування свідчать, що 7,0 % респондентів вже мали досвід вживання наркотичних речовин. Серед підлітків старше 15 років таких було у 3,8 рази більше порівняно з групою обстежених до 15 років (10,3 % и 3,1 %). На момент опроса більшістьо (69,0 %) з числа тихЮ що мали такий досвід, пробували наркотики лише один раз в житті. В той же час кожен четвертий (24,1 %) вживає їх 1–2 рази в місяць, а решта -1–2 рази в тиждень (3,4 %) і щоденно (3,4 %). Незалежно від статі респондентів, головною причиною вживання таких речовин стала «цікавість, бажання випробувати незвичні відчуття» (67,8 %). В кожному десятому випадку (10,7 %) попробували такі речовини, щоб «відключитися від неприємностей» і у стількох же випадках – «під тиском ровесників».

У багатьох підлітків (60,7 %) з числа тих, хто пробували наркотики в їхньому оточенні були такі ж друзі, що помітно вище, ніж в групі підлітків, які не вживали наркотики (19,1 %). В цілому, кожен четвертий-п’ятий підліток (22,8 %) в колі своїх друзів має друга-наркомана.

Осіб, що вживали токсичні препарати (хімічні чи медичні), серед респондентів було практично стільки ж, скількі і тих, хто пробували чи вживали наркотики – 7,8 %. Двоє з п’яти таких респондентів (42,9 %) вживають токсикоманічні препарати 2-3 рази в тиждень, решта пробували всього раз в житті. Встановлено, що в груп тих підлітків, хто пробував наркотичні речовини, тих, хто пробував і токсичні засоби було більше, ніж серед тех, хто наркотичні речовини не пробував (26,6 % против 6,3%).
Кожен чотирнадцятий підліток (7,0 %) вживає одночасно і алкогольні напої, і наркотики. З названого нічого не вживаючих виявилося тільки 47 осіб, чи 11,0 %.

2.Теорії пояснення девіантної поведінки і злочинності

Біблійна версія – історія людства почалася з гріха,

Адаму і Єві (злочинцям) були відомі вимога норми,

можливе покарання.

Дата добавления: 2015-05-26