Соціологічні теорії макрорівня

Теорія структурної напруги (Р.Мертон) – грунтується на теорії Е.Дюркгейма про аномію. При обмеженості можливостей для досягнення приписуваних суспільством цілей, наприклад, багатства за допомогою доступних засобів, індивід використовує інші засоби для досягнення цілі, навіть якщо вони є незаконними;

Теорія таврування – (Е.Лімерт, Е.Еріксон, Г.Бекер) – жоден тип поведінки не є автоматично і внутрішньодевіантним, оскільки девіація відносна. Іншим положенням теорії є твердження, що усі люди на своєму життєвому шляху час від часу припускаються “первинної девіації”. Іноді первинна девіація залишається суспільством просто не зауважена, проте, буває, що після проступку на людину ставлять тавро і ніби “призначають” девіантом. Тоді мова йде про “вторинну девіацію” – індивід приймає тавро і усі сприймають його як девіанта;

Теорія стигматів (Ервін Гоффман) – при першому сприйнятті людини виникає певне уявлення про неї, її оцінка – це і є стигмат – те, що відрізняє певну людину від нас, те, що ми у ній не сприймаємо. Є три види стигматів: 1) фізичні недоліки; 2) недоліки характеру (слабка воля, психічні захворювання); 3) расові, національні, релігійні, які переносяться на усіх членів даних соціальних груп.

3.Соціальний контроль за девіацією

Термін “соціальний контроль” був запроваджений французьким соціологом і соціальним психологом” Г.Тардом. Він розглядав його як важливий засіб виправлення кримінальної поведінки, одним з найважливіших факторів соціалізації;

Соціальний контроль є особливим механізмом соціального регулювання поведінки і підтримання громадського порядку;

Неформальний контроль грунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку її родичів, друзів, колег, знайомих, громадської думки. У традиційному суспільстві існувало дуже мало писаних норм. Більшість аспектів життя членів традиційних сільських спільнот контролювалися неформально. Суворе дотримання ритуалів і церемоній, пов’язаних із традиційними святами і обраядами, виховувало повагу до соціальних норм. Неформальний контроль обмежений невеликою групою, у великій групі він неефективний. Агентами неформального контролю є родичі, друзі, родичі, сусіди;

Формальний контроль – грунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку офіційних органів влади та адміністрації. У великому, багатомільйонному суспільстві підтримувати порядок засобами неформального контролю неможливо. Потрібно залучати спеціальні соціальні інститути – суди, армія, церква, ЗМІ тощо. Відповідно, агентами формального контролю виступають працівники цих установ;

3.Соціальний контроль за девіацією

Якщо індивід виходить за межі соціальних норм, його очікують санкції – покарання і винагороди, які застосовуються суспільною групою до індивіда, який не дотримується засад, обов’язкових для членів групи.

Оскільки соціальний контроль буває формальним або неформальним, виділяють 4 головні групи санкцій – формальні позитивні, формальні негативні, неформальні позитивні і неформальні негативні;

З огляду на спосіб застосування санкцій виділяють актуальні і перспективні санкції. За часом застосування виділяють репресивні та превентивні санкції.

Жорсткість санкцій залежить від: 1) міри формалізованості ролі – чим більше роль формалізована, тим жорсткіші санкції; 2) престижності статусу; 3) згуртованості групи; 4) авторитетності групи для носія певної суспільної ролі.

Профілактика девіантної поведінки

Створення відповідних соціальних умов, які б зменшували, або унеможливлювали девіантну поведінку серед дітей і молоді.

Інформування молоді про шкоду фізичну і моральну вживання алкогольних напоїв,наркотичних, психотропних та інших препаратів;

Розвиток соціальної та особистісної компетентності молодої людини, вироблення навичок самозахисту через профілактичні програми, які є засобом впливу на особистість з метою розвитку навичок прийняття самостійних рішень та уміння бути відповідальним за свої вчинки.

Дата добавления: 2015-05-26