Мораль і право. Мораль і здоровий глузд

Мораль і здоровий глузд

У будь-якому суспільстві дії величезної безлічі людей повинні бути узгоджені в сокупну масову діяльність і при всій своїй різноманітності підкорятися певним загальносоціальним законам. Функцію такого узгодження і виконує мораль разом з іншими типами нормативної регуляції (такими, як право, звичаї, традиції, організаційні статути, адміністративні положення і ін.), тісно і нерозривно переплітається з ними і разом з тим істотно відрізняється від них.

Мораль здійснює регулятивну дію на поведінку і діяльність людей у всіх без виключення областях їх суспільного життя — в професійній діяльності і побуті, в політиці і науці, в сімейних, особистих, внутрішньогрупових і міжгрупових, міжнародних відносинах. На відміну від особливих вимог, що пред'являються до людини в кожній з цих областей, пов'язаних із специфікою їх діяльності, принципи моралі мають соціально загальне значення і розповсюджуються на всіх людей, фіксуючи те загальне і основне, що складає культуру міжособових взаємин і відкладається в багатовіковому досвіді розвитку людства.

Наприклад, в ранньому віці кожна людина постійно вислуховує повчання про те, що можна і чого не можна робити. Велика частина цих "роби" і "не роби" продиктована міркуваннями власного інтересу і є, таким чином, вимогою здорового глузду. Одночасно люди засвоюють обов'язкові правила поведінки морального характеру. Батьки, вчителі, наставники говорять, що певні речі не можна робити, оскільки вони є неправильними, а інші робити потрібно обов'язково, бо вони правильні. Ці моральні правила направлені на регулювання поведінки, що зачіпає інтереси інших людей. У міру того як люди дорослішають, вони вчаться брати до уваги інтереси інших людей і таким чином відповідати соціальним стандартам.

Часто змішення мов моралі і здорового глузду не має великого значення. Людям ділового обороту байдуже, чи визначаються звичаї діяльності міркуваннями здорового глузду або вимогами моралі. Для філософів же розмежування цих двох різних мотивів є надзвичайно важливим, оскільки розумна поведінка може бути одночасно неприпустимою з моральної точки зору. Історія знає приклади, коли поведінка, протягом довгого часу вважалася в діловому середовищі прийнятною або в крайньому випадку терпимою, пізніше була засуджена як аморальна, наприклад викид шкідливих відходів в повітря і воду.

Взаємозв'язок моралі і права носить складний і одночасно стимулюючий характер для розвитку як права, так і етики. В центрі морального і правового регулювання стоять основні питання соціального життя; і мораль, і право оперують деякими загальними принципами, критеріями і поняттями прав, обов'язків, доказів

Як відомо, правом є публічний інститут трансформації моральних уявлень в ясні правила соціальної поведінки і покарання за їх порушення. Будучи представлено в різних своїх формах, право публічно закріплює вирішення тих або інших життєво важливих проблем. Судова практика, зокрема, виробила цілий ряд вагомих прецедентів, які слугують точкою відліку при вирішенні дилем правової і моральної властивості.

Іноді висловлюється думка, згідно якій проблеми ділової етики можна значно спростити або зовсім усунути, якщо перевести їх в правову площину і передати юристам. Стисло цей підхід виражається наступною фразою: "Хай вирішують юристи; якщо це законно, то це морально". Подібний підхід, будь він прийнятий, без сумніву, значно спростив би завдання, що стоїть перед нами. Проте переважна більшість фахівців сходяться на думці про те, що все ж таки необхідно проводити відмінність між моральною і правовою оцінкою будь-якого явища.

Не дивлячись на перетин права і моралі, право не можна розглядати як віддзеркалення і втілення моральних стандартів суспільства, хоча воно безпосередньо займається регулюванням відносин моралі. Законопокірна людина зовсім не обов'язково є високоморальною і добродійною, а правове закріплення якого-небудь порядку не виправдовує його з моральної точки зору. Наприклад, доктрина свободи найму робочої сили, що дозволяє працедавцям звільняти співробітників, є (у певних межах) законною, але у цілому ряді випадків неприпустимою з погляду моралі.

Схожа проблема виникає і з поширеного переконання, що людина, визнана згідно із законом винною, є також винною з погляду моралі. Подібні думки є далеко не завжди правильними і залежать від легітимності, морального ухвалення тих законів, на підставі яких ці думки робляться. Більш того, часто в адресу судів виносяться звинувачення, не позбавлені деякої частки обгрунтованості, в порушенні морального принципу справедливості при винесенні судових ухвал проти корпорацій. У узагальненому вигляді можна зробити наступний висновок: не все те моральне, що законно, і не все те аморальне що незаконно

Дата добавления: 2015-05-26