Ступінь відкритості очей

Повністю відкриті очі свідчать про високу сприйнятливості почуттів і висловлюють, зокрема: мрійливість, «сон з відкритими очима»; гіпнотичний транс; відкритість у разі довіри, прояви наївності; спеціальний прийом Закриті очі (без особливої ​​напруги) означають: самоізоляцію від зовнішніх впливів з метою ретельного обдумування; Звужений або прищулений погляд (круговий м'яз скорочується так, що залишається лише щілинки для зору, при цьому зорові осі перетинаються в точці, на яку спрямований погляд) найчастіше означає: пильне спостереження, напружене увагу (якщо це погляд збоку, то ще хитрість); високий ступінь душевної концентрації; надмірну критичність, черствість і недоброзичливість. Пріщуріваніе тільки одного ока, підморгування найчастіше означає: досягнення таємної згоди з кимось іншим; знак кокетства між статями (при цьому схилена набік голова і відповідне усмішка). Блискання очима (різке, повторюване миготіння) може бути сигналом невпевненості, утруднень, нервозності, підвищеній збудливості. • Напрям погляду

6.4. Проксимічні особливості невербального спілкування

Проксеміка досліджує розташування людей у просторі при спілкуванні. Це поняття ввів американський антрополог Едвард Холл на початку 60-х рр.. Слово «проксемики» (від англ. Proximity) означає близькість. Його дослідження в цій галузі призвели до нового висвітленню відносин між людьми.

Психічний і етичний комфорт в процесі спілкування багато в чому визначається дистанцією між співрозмовниками. Володіння дистанцій дозволяє прогнозувати реакцію іншої людини в процесі спілкування.

Виділяють такі зони в людському контакті:

• інтимна зона (до 50 см), в яку допускаються лише близькі, добре знайомі люди. Для цієї зони характерні довірчість, тихий голос у спілкуванні, тактильний контакт, доторку. • особиста або персональна зона (50 - 120 см) для повсякденного бесіди з друзями та колегами припускає тільки візуально-зоровий контакт між партнерами, що підтримують розмову;

• соціальна зона (120 - 400 см) зазвичай створюється під час зустрічей у кабінетах та інших службових приміщеннях з малознайомими і незнайомими людьми;

• публічна зона (понад 400 см) передбачає спілкування з великою групою людей - в лекційній аудиторії, на мітингу.

7.1. Етичні норми телефонної розмови.

Телефон - засіб оперативного зв'язку, значно обмежений за часом. За даними дослідників, незнання правил ці кета телефонних розмов ведуть до втрат робочого часу до 20-30%.

Повна телефонна бесіда складається з семи зобо тільних послідовних фраз:

- Перша - вітання;

- Друга - взаімопредставленіе;

- Третя - повідомлення мети дзвінка;

- Четверта - обговорення істоти проблеми або пе переадресації розмови;

- П'ята - підведення підсумків;

- Шоста - вираз вдячності;

- Сьома - прощання.

7.2. Культура ділового листа

Загальні вимоги написання справа вих листів такі:

- Папір для ділового листа повинна бути хорошої якості;

- Бажано, щоб бланк листа був з емблемою орга нізації, її повною назвою, всіма адресами;

- Службові листи друкуються на лицьовій стороні лисиць та,;

- Текст друкується через півтора - два інтервали; уникати переносу слів;

- У правому верхньому куті під адресою організації - відправите ля ставиться дата, бажано повністю (наприклад, 22 янва ря 2008 року);

- Найменування організації або прізвище та адресу людини, куди відправляється лист, проставляється на лівій стороні аркуша;

- Нижче, з краю рядка або в центрі листа пишеться ввічливе звернення; наприклад «Шановний Іван Іванович»;

- Закінчується лист словами подяки за спі кість і виразом надій на його продовження;

- Підпис ставиться в правій стороні листа, після уклади тельной фрази ввічливості, наприклад, «З повагою...», прізвище яка підписує друкується під його рукописним підписом;

- Резолюції на всіх видах вхідної кореспонденції дол жни робитися олівцем або на окремих аркушах;

- Лист складається текстом всередину, а найбільш важливі ділові листи не згинаються, для чого надсилаються в біль ших щільних конвертах;

- На телеграфний запит слід дати відповідь протягом 3 -х днів, на лист -10.

8.1. Характеристика маніпуляції у спілкуванні

Маніпуляція - спонукання іншої людини до пережива нию певних станів, зміни ставлення до чого-небудь, прийняття рішень і виконання дій, необхід екпортувати для досягнення партнером своїх власних цілей. Керівник замість силового впливу може керувати підлеглими непомітно, створюючи у них ілюзію повної само самостійності і свободи.

Види маніпуляцій:

1) Організаційно - процедурні маніпуляції можуть бути вико користані організаторами переговорного процесу, дискусії. Вони зорієнтовані або на зрив обговорення, або на умисне зіткнення протилежних поглядів учасників дискусії 2) Психологічні маніпуляції засновані на використан нії прийомів, що вводять співрозмовника в стан роздратування, иг рающіе на його почуттях самолюбства і сорому.

3) Логіка маніпуляції побудовані на свідомих на порушеннях основних законів і правил формальної логіки (суперечливість, двозначність, бездоказовість) або ж, навпаки, на їх вмілому використанні з метою впливу на недостатньо обізнаного опонента.

8.2. Правила нейтралізації маніпуляції.

Способ поведения	Ожидаемая реакция	Способ противодействия
Патетическая просьба «войти в положение»	Вызвать благосклонность и великодушие	Не брать на себя обязательст
Создание видимости того, что позиция оппонента слишком сложна и непонятна	Принудить партнера раскрыть больше информации, чем ему нужно	Спросить собеседника, что именно непонятно и вызывает сомнения
Изображение из себя «делового» партнера,представление обсуждаемых проблем как несу-щественных, побочных вопросов	Желание произвести впечатление умудрен- ного опытом человека, которому не пристало осложнять жизнь другим	Твердо указать на то, что есть много препят- ствий для решения проблемы
Поза «благоразумности»и «серьезности»; авторит-етные заявления, основанные на «очевидных» «конструктивных» идеях	Страх показатьсяглупым, несерьезным и неконструктивным	Заявить, что некоторые очень важные аспекты еще не были приняты во внимание

9.1. Правила підготовки публічного виступу

Підготовка до публічного виступу включає три основні групи правил, які можна умовно розділити за хронологічним принципом: попередня відпрацювання навичок риторики; безпосередня підготовка до публічного виступу; вивчення навичок поведінки під час виступу.

• Попередня відпрацювання навичок риторики може передбачати кілька штучних прийомів, що дозволяють підтримувати оратору повсякденне загальну готовність до роботи з аудиторією.

В якості штучних прийомів, що дозволяють підтримувати загальну готовність до роботи з аудиторією, можуть використовуватися наступні:

• Виступ перед уявної групою слухачів з попередньо заданими тематикою і складом аудиторії. • Короткий виклад обраного тексту. • Використання аудіо-чи відеозапису власних виступів • Відпрацювання визначень-яких термінів і понять, • Використання досвіду провідних ораторів. Наступна група правил може бути визначена як безпосередня підготовка до публічного виступу. Вона є досить важливим етапом відпрацювання правил і навичок риторики.

У загальному випадку може бути рекомендована наступна структура виступу, яка коригується і наповнюється конкретним змістом залежно від тематики, регламенту виступу, підготовленості слухачів і т. п.: • вступ, стрижнева ідея доповіді; • коротка історія розглянутого питання; • тенденції розвитку проблеми; • накопичений досвід (позитивний і негативний) вирішення розглянутих питань; • пропозиції щодо вирішення проблеми; • висновок.

• У ході підготовки до зустрічі з аудиторією слід враховувати правила вивчення навичок поведінки під час виступу.

9.2. Правила підготовки і проведення ділової бесіди

Дата добавления: 2015-05-26