Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Додаток А. Теоретичний аспект проблеми професійного спілкування




1. Поняття про спілкування – „як багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності” (Общая психология/ Под. ред. А.В.Петровского, 1986. – С. 128).

Етапи спілкування:

* початкова думка (потреба вимовити);

* початкове словесне виявлення;

* розуміння з боку слухача;

* зворотний зв’язок: комунікатор – надсилає інформацію, рецепієнт – слухає і приймає повідомлення;

* усвідомлення непорозуміння;

* прояснення початкового словесного вираження;

* правильне розуміння.

Для ефективності спілкування необхідно пройти усі виокремленні етапи.

Структура спілкування:

* комунікація як обмін інформацією;

* інтеракція як обмін діями, взаємодія;

* перцепція як сприйняття і розуміння людьми одне одного.

2. Спілкування як комунікація. Умови ефективної комунікації:

Об’єктивні умови:

- спільна мова (єдина система кодифікацій) спільний словниковий запас.

Суб’єктивні умови:

- ступінь довіри рецепієнта – надійність комунікатора;

- віра у добрі наміри співрозмовника викликає почуття близькості;

- вміння переконливо викладати інформацію.

Зрозумілість повідомлення:

- повторення сказаного;

- відповідність між вербальними і невербальними способами вираження.

Наявність зворотних зв’язків:

- у центрі уваги особливості поведінки, а не особистість (засуджуємо вчинки, а не людину);

- акцент на власних спостереженнях, а не на власних умовиводах;

- уникання оцінювання, не засуджувати;

- уникання широких узагальнень;

- оперування усією необхідною інформацією;

- не нав’язування допомоги, а пропозиція;

- оптимальна кількість інформації для викладу.

Помилки під час обміну інформацією:

- неправильні очікування;

- індивідуальність у прийнятті інформації (ігнорування або надмірна реактивність);

- відповідати те, що від нас очікують і що не завжди відповідає дійсності.

3. Інтерпретація як взаємодія: спілкування пов’язане з обміном між діями людини, з організацією їх спільної діяльності.

Розрізняють два типи взаємодії:

* кооперативну – спрямовану на посилення контактів між людьми;

* конкурентну - зменшення контактів і привабливості у стосунках

Взаємодія як організація спільної діяльності (за Л.Уманським, 1980) може виступати у трьох формах:

- спільно-індивідуальна діяльність, де кожен учасник виконує свою частину роботи незалежно від інших;

- спільно-послідовна діяльність, коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником;

- спільно-взаємодіюча – одночасне виконання завдання усіма учасниками.

4. Перцепція як сприймання і розуміння людьми один одного. Механізми встановлення взаєморозуміння у процесі спілкування:

* рефлексія – міркування про думки інших, прогнозування людиною того, як її сприймають інші;

* ідентифікація – уподібнення себе іншому в думках, позиція, діях, почуттях;

* емпатія – співчуття, співпереживання, тобто емоційний відгук на переживання інших.

Ефективність перцепції визначається наявністю:

* ефекту первинності (характеристика нової людини, наприклад);

* ефект новизни (нова інформація про знайому людину);

* ефект стереотипів (усталенні погляди, недостатньо інформації тощо).

5. Види спілкування.

* Залежно від контингенту учасників спілкування може бути міжіндивідним, індивідуально-груповим, міжгруповим.

* За мірою опосередкованості відрізняють безпосереднє і опосередковане спілкування.

* За тривалістю – закінчене та незакінчене.

* Специфічним є особистісне спілкування – це спілкування, в процесі в людини, яка виступає в контакт, проявляється доброта як якість її особистості (М.І.Бобнєва).

6. Прийоми формування атракції.

Атракція – соціально-психічне явище сприйняття однієї людини іншою як привабливого; виникнення симпатії, позитивної установки на іншу людину. Для формування атракції використовують спеціальні психологічні прийоми:

* прийом „ім’я власне” (проголошення вголос імені-по батькові людини, яз якою розмовляєте);

* прийом „дзеркало відносин” – вираження на обличчі свого відношення;

* прийом „золоті слова” – це компліменти – слова, що містять невелике перебільшення позитивних якостей людини;

* прийом „терплячий слухач” (уважність до того, хто говорить);

* прийом „особисте життя” (позаслужбові захоплення людини – інтерес до них).

ПРОФЕСIЙНЕ СПІЛКУВАННЯ – це спецiально органiзований на наукових засадах, керований процес обмiну повiдомленнями, органiзацiї взаєморозумiння, досягнення оптимальної взаємодiїi, взаємопiзнання в рiзних видах діяльності учасникiв професiйно спрямованої комунiкацiї.

Специфiчними рисами професiйного спiлкування є свiдоме, цiлеспрямоване управлiння комунiкацiєю спiврозмовниками, наявнiсть загальної та конкретної мети спiлкування, а також наукова обгрунтованiсть i високий професiйний рiвень комунiкацiї. Професiйне спiлкування як творчий процес стикається з безлiччю непередбачених ситуацiй, в яких по-новому треба розв'язувати задачі взаєморозумiння i взаємодiї. I рiшення їх не можна здiйснити за вiдомим алгоритмом чи шаблоном, хоча знання загальних творчих пiдходiв до розв'язання професiйних задач звичайно сприяють подоланню труднощiв.

Вперше на необхiдностi діалогу у спiлкуваннi людей наголосив старогрецький мислитель Сократ. Дiалог склав основу сократiвської педагогiки, де провiдна роль вiдводилася самодiяльностi учня, а педагог виконував допомiжну функцiю – роль "повитухи", що сприяла народженню нової думки. Сократ замiсть вiдповiдi на свої запитання й запитання своїх учнiв ставив новi запитання. Система цих запитань будувалася так, щоб спiврозмовник-учень починав внутрiшню суперечку зi своїм же початковим висловлюванням. У такий спосiб учнi повиннi були збагнути дiалектичний шлях досягнення iстини.

Культура дiалогу складалася столiттями i стала предметом спецiального вивчення.

Сьогоднi основа професiйного спiлкування – ОСОБИСТIСНО-ДIАЛОГIЧНИЙ СТИЛЬ МИСЛЕННЯ I ПОВЕДIНКИ СПIВРОЗМОВНИКIВ. Цей стиль вiдзначається не сумою, а множенням особистiсного пiдходу до людей на творчі здібності вести професiйний діалог iз пiдлеглими, колегами, начальником, батьками, дiтьми, будь-якою аудиторiєю (рис 1).



Рис 1. Структура особистiсно-дiалогiчного стилю спiлкування.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 536; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.