Джерела права. Джерела права— юридичний термін, який вказує на зовнішню форму викладення та зміст правових норм

Джерела права — юридичний термін, який вказує на зовнішню форму викладення та зміст правових норм. Найбільш поширеними джерелами права є: а) правовий звичай, б) правовий прецедент; в) нормативний правовий акт; г) нормативний правовий договір.

32 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Правовий звичай — це правило поведінки, яке визнано держа­вою і закріплено як постійна, обов'язкова норма. Першими закона­ми в державах стародавнього світу були правові звичаї, які одержа­ли офіційне схвалення держави. Як джерела права правові звичаї особливо характерні для країн Африки і Азії, де поширена релігій­но-традиційна правова сім'я.

Правовий прецедент — це рішення судових та інших державних органів по конкретній юридичній справі, що стало зразком для роз­гляду аналогічних справ. Такі рішення в майбутньому набували нор­мативного характеру і ставали загальнообов'язковими при вирі­шенні аналогічних справ, як правові прецеденти, формулювали судові органи держави. Вони лежать в основі англосаксонської пра­вової системи, де значне місце займає судова практика. Так, у Вели­кобританії рішення, винесені Палатою лордів — вищою судовою інстанцією країни — обов'язкові для всіх судів країни, крім Пала­ти лордів. Судовий прецедент застосовується в Канаді, США, Авс­тралії та інших країнах, де діє англосаксонська правова система.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий доку­мент, прийнятий у встановленому порядку уповноваженим суб'єк­том і який містить норми права. Нормативно-правовими актами є Конституція України, закони, які приймає законодавчий орган — Верховна Рада України; Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, рішення і постанови місцевих органів влади. Таким чином, у нормативно-правових актах закріплюються біль­шість правових норм нашої країни. Нормативно-правові акти розрі­зняють:

1) за юридичною силою — закони, тобто акти вищої юридичної сили, та підзаконні акти — акти, які ґрунтуються на законах і їм не суперечать;

2) за суб'єктами прийняття — нормативні акти, прийняті на­родом — референдумом, главою держави, органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування;

3) за обсягом і характером дії — акти загальної дії, які охоплю­ють усю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії (спеціальні), які поширюються на певне коло осіб або на частину території; акти виняткової дії (надзвичайної), які реалі­зуються за наявності виняткових обставин — стихійне лихо, воєнні дії тощо;

Основи правознавства України _____________________________________33

4) за зовнішньою формою виразу — закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази та ін. Зовнішня форма виразу но­рмативно-правового акту притаманна відповідному суб'єкту прийн­яття. Так, закони приймає тільки Верховна Рада України, а укази видає тільки Президент України і т. д.;

Нормативно-правовий договір — двостороння або багатосторон­ня угода, що містить норми права. Така угода встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки. Нормативні договори поширені в міжнародному праві — міжнародний договір, у трудовому праві — колективний трудовий договір, у конституційному праві — договір між суб'єктами федерації та інші. Це простий і зручний засіб регу­лювання суб'єктів правовий відносин, що забезпечують безконф­ліктне існування громадянського суспільства.

Дата добавления: 2015-05-26