Політичний режим

Форми державного устрою

Форма державного устрою — це спосіб національного та ад­міністративно-територіального устрою держави, який відображає характер взаємовідносин між її складовими частинами, а також центральними і місцевими органами влади.

За формою устрою усі держави поділяються на: прості (унітарні) і складні (федерації і конфедерації").

Унітарна (проста) держава — це держава, територія якої поділя­ється на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають полі­тичної самостійності. Юридичні ознаки унітарної держави такі: єдина структура державного апарату на всій території країни, єдине громадянство, єдина система законодавства, одноканальна система загальнодержавних податків (Японія, Чехія, Болгарія).

У деяких випадках до складу унітарної держави можуть входити автономні територіальні одиниці, які здійснюють деякі передані їм центральною владою суверенні права (Іспанія, Італія, Україна).

Федеративна держава — це складна союзна держава, що міс­тить державні утворення (суб'єкти федерації), які мають юридичне визначену політичну самостійність. У федераціях існує два рівні державного апарату: федеративний і суб'єктів федерації (республік,

Основи правознавства України ___________________________________ 21

штатів, земель). Суб'єкти федерації мають право приймати власну конституцію і закони, які не повинні суперечити федеральному зако­нодавству. Суб'єкти федерації мають право самостійно вирішувати питання свого адміністративно-територіального устрою, володіють рівним обсягом прав, можуть виступити суб'єктами міжнародно-правових відносин і т. д. Прикладами федеративних держав можуть бути Росія, ФРН, США, Індія та інші.

Конфедерація — це державно-правовий союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей. Держави, які належать до конфедерації, зберігають юридичну і політичну самостійність, у них відсутня центральна влада, спільне, єдине законодавство, громадян­ство. Взаємовідносини між суб'єктами конфедерації будуються на основі добровільних домовленостей. У них нема єдиної податкової системи.

Конфедеративні утворення, як правило, носять тимчасовий хара­ктер і переростають у федерації або розпадаються на окремі уні­тарні держави. Такими утвореннями були: США, Німеччина, Швей­царська конфедерація, які зараз існують як федеративні держави.

Політичний (державний) режим — це сукупність прийомів і засобів здійснення державної влади. Всі політичні режими поділя­ються на демократичні і недемократичні (авторитарні).

Демократичні режими характеризуються: прямою участю насе­лення у вирішенні державних питань; дотриманням прав і свобод людини; участю громадян в утворенні і діяльності державних орга­нів; існуванням різних форм власності; політичним та ідеологічним плюралізмом; законністю і правопорядком; верховенством права в суспільстві та незалежним правосуддям; реальним поділом держа­вної влади; розвинутою системою демократичних інститутів і т. д.

Демократичний режим має кілька різновидів: ліберально-демо­кратичний, радикально-демократичний, національно-демократич­ний та інші.

Недемократичні — це режими, за яких державна влада здійсню­ється шляхом обмеження і порушення формально проголошених прав і свобод людини. Для такого режиму характерні такі ознаки: надмірна централізація державної влади; застосування не правових засобів здійснення влади; застосування примусових методів управ-

22________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

ління; протиправне використання силових структур; мінімум прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення; контроль державою всіх сфер суспільного життя (економіки, культури, ідеології та інше).

Різновидами недемократичних режимів вважаються авторитарні та тоталітарні.

Авторитарний режим заснований на необмеженій владі однієї особи або групи осіб, не допускає політичної опозиції, інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом (Судан, Ірин та інші)

Тоталітарний режим характеризується відсутністю політичної опозиції, існуванням однієї політичної партії, зведенням до мініму­му політичних прав та свобод, опорою на силові методи, агресивні­стю в зовнішній політиці і т. д. (Німеччина 1933—1945 рр.; Італія 1922—1945рр.)

Дата добавления: 2015-05-26