Питання та завдання для самоперевірки, повторення 1 страница

Резюме

v Одним із основних результатів організаційно-правові роботи керівників органів Державної прикордонної служби щодо охорони навколишнього природного середовища, є відображення функціонування в органах Державної прикордонної служби постійно діючої системи щодо дотримання природоохоронного законодавства у ході оперативно-службової діяльності органів Державної прикордонної служби, також навчань, занять, робіт, проживання у військових містечках (відділах).

v Для всіх джерел викидів (стаціонарних або пересувних) в органах Державної прикордонної служби України мають бути установлені ГДК забруднюючих речовин.

v Вимоги природоохоронного законодавства держави, наказів і вказівок Голови Державної прикордонної служби України зобов'язують керівників органів управління всіх ступенів вживати заходів, спрямованих на ліквідацію і недопущення забруднення атмосферного повітря, водоймищ і ґрунтів, збереження рослинного й тваринного світу. Забезпечення бойової готовності органів Держприкордонслужби України, їх щоденна діяльність не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу в місцях їх дислокації.

1. Яким органом видається дозвіл на спеціальне водокористування та на який термін?

2. Ким здійснюється контроль якості води (лабораторні дослідження) і в які терміни?

3. Назвіть джерела забруднення земель у органах ДПСУ.

4. Перелічіть основні заходи охорони земель у органах ДПСУ.

5. Які теми можуть бути рекомендовані при підготовці і проведенні занять із службовцями ДПСУ з метою пропаганди природоохоронних заходів?

Додаток 1

СЛОВНИК ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Абіогенез - гіпотеза, згідно з якою життя на Землі виникло з неживої матерії.

Абіогенний процес - процес, не пов'язаний з життям (наприклад, випаровування води під дією нагрівання Сонцем).

Абіотичне середовище - це середовище неживої матерії.

Абіотичні фактори - умови та явища зовнішнього середовища, які впливають на організми чи екосистеми (кліматичні, едафічні, гідрологічні, орографічні, геологічні).

Автокопрофагія - здатність деяких видів живих організмів поїдати свої власні фекалії.

Автотроф - продуцент - організм, що синтезує органічну речовину з неорганічних сполук, використовуючи енергію Сонця (за допомогою фотосинтезу) або енергію що вивільняється в хімічних реакціях (за допомогою хемосинтезу).

Автотрофна синузія - функціональні структурні елементи фітоценозів, що включають самоопірні породи (дерева, чагарники), в'юнкі рослини (ліани) та епіфіти (мохи, лишайники).

Автотрофне цвітіння - зміна клімату з помітним падінням вмісту кисню і підвищенням вмісту вуглекислого газу в атмосфері, що відбувалося наприкінці палеозою.

Агрегації - скупчення особин в популяції, що залежить від характеру умов існування.

Агроекологія - підрозділ прикладної екології, що вивчає функціонування агроекосистеми.

Агроекосистеми - сукупність біогенних та абіогенних компонентів на ділянці суходолу або акваторії, яка знаходиться в сільськогосподарському використанні.

Агрофітоценоз - угруповання зелених рослин агроекосистеми.

Агроценоз - перетворене з природо й регулярно підтримуване людиною звичайно маловидове (часто з одним видом висіяних культурних рослин) угруповання організмів. Створюється для вирощування сільськогосподарської продукції (зерна, кормових трав, тощо).

Адаптація - пристосування живих організмів до життя в певних умовах середовища.

Адаптивна реакція - це комплексна реакція, спрямована на створення гомеостазу.

Азотобактери - деревні породи, на коріннях яких селяться аеробні бактерії, здатні фіксувати азот повітря і перетворювати його в доступний для рослин стан.

Аквабіосфера - системне утворення континентальних водоймищ.

Акваценоз - декоративні ставки та басейни з водяною рослинністю.

Аклімація - значні морфологічні або фізіологічні модифікації організму у відповідь на тривалу зміну середовища (в лабораторних умовах).

Акліматизація - значні морфологічні або фізіологічні модифікації організму у відповідь на тривалу зміну середовища або пристосування організмів до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтових умов нового середовища та до нових біоценозів.

Активний намул - намул, насичений бактеріями й іншими мікро­організмами, які поглинають і розкладають шкідливі забруднення в стічних водах.

Актинометричні дослідження - дослідження біогеоценозів, які включають теплові та радіаційні балансові спостереження.

Акцесори - група видів конкурентного угруповання, які емігрують із сусідніх біоценозів.

Акція - збуджуюча дія середовища на організм.

Алкалізація ґрунтів - олужнення міських ґрунтів (РН - 4,0 - 9,0).

Алкаліфіли - деревні породи, відносно стійкі до лужної реакції ґрунтів - солонцюватості: тамарикс, акація біла, груша, берест, дуб звичайний ранній.

Аменсалізм - тип коакцій, коли один вид, який називають аменсалом, відчуває на собі пригнічення росту і розмноження, а інший, який називають інгібітором, таких незручностей не відчуває.

Амфібіонти -1) організми, що живуть в одних вікових фазах розвитку (як правило личинкових) у воді чи ґрунті, а в інших - на суші. Наприклад, більшість жаб, бабки, комарі, хрущі та інші; 2) організми, що живуть в одних вікових фазах у одній підсфері біосфери, а в інших вікових фазах - в іншій підсфері (наприклад прохідні риби).

Анабіоз - тимчасове припинення або уповільнення життєвих процесів.

Антибіотики - токсичні виділення рослин (коліни - алелопатичні речовини).

Антропоген - останній геологічний період (5 млн. років тому до нашого часу), коли з'явилася і розвинулася до сучасного стану людина.

Антропогенне забруднення - забруднення, пов'язане з діяльністю людини.

Антропогенні фактори - різноманітні форми людської діяльності, які змінюють біотичні та абіотичні елементи природи.

Антропосфера - земна сфера, де живе і куди тимчасово проникає (за допомогою супутників й ін.) людство.

Ареал - зона поширення: 1) систематичної групи живих організмів (виду, роду і т.д.); 2) певного типу угруповань; 3) подібних умов; 4) подібних об'єктів (населених міст і т.д.).

Архейська ера - найдавніша ера геологічної історії Землі (4 тис. - 2600 млн. років тому).

Асектатори - підлеглий клас у одновіковому деревостані.

Асиміляція - процес засвоєння, рослинами неорганічних поживних речовин.

Асоціація - це сукупність ділянок рослинності з однорідною фізіономічністю.

Аут(о)екологія - розділ загальної екології, який вивчає пристосованість окремих видів рослин і тварин до умов середовища та способи життя виду.

Аутекологія - (термін введений у 1896 році Шретером) вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим середовищем. Цей розділ екології займається, головним чином, визначенням меж стійкості виду і його ставленням до різних екологічних факторів. Також вивчає вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів.

Афотосфера - зона гідросфери, яка відповідає профундальній зоні освітленості.

Ацидофіли - деревні породи, які надають перевагу кислим ґрунтам: смерека, сосна звичайна, сосна кедрова, ялиця, модрина, береза, осика, горобина, каштан їстівний, граб, азалія, рододендрон.

Бактерицид - хімічний засіб для знищення бактерій.

Безвідхідне виробництво - виробництво, що не залишає відходів або таке, відходи якого повністю переробляються на корисні матеріальні ресурси.

Бер (біологічний еквівалент рентгена) - поглинута живою тканиною доза іонізуючого опромінювання, що відповідає одному рентгену.

Біогенні елементи - елементи, представлені в живих і мертвих організмах.

Біогеографічне царство - за М. Реймерсом це вищий рівень поділу біосфери – суша чи Світовий океан.

Біогеосфера - біосфера разом з геосферою за В.І. Вернадським, утворюють біокосне тіло, яке перебуває в постійному розвитку.

Біогеоценоз - взаємообумовлений комплекс живих і неживих компонентів, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії (йдеться про взаємозв'язок угруповань рослинних, тваринних та мікроорганізмів з певною ділянкою ґрунту).

Біогеоценоз антропогенізований - біогеоценоз, в який внесена енергія людини.

Біоекологія - теоретична екологія.

Біоіндикатори - це група особин одного виду, або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

Біокомплекси - підсистема в ієрархічній будові біосфери М. Реймерса.

Біологічне забруднення - привнесення в середовище нових, не властивих йому раніше, біонтів; надмірне збільшення чисельності (біомаси) біонтів, що перевищують норму в природних умовах, в тому числі внаслідок набуття ними нових властивостей.

Біологічний контроль - регуляція чисельності популяцій їх природними ворогами: хижаками, паразитами і патогенними мікроорганізмами.

Біологічний кругообіг - обмін речовиною і енергією між організмами і неживою природою, а також між самими організмами за допомогою життєдіяльності різних груп організмів.

Біогеохімічний кругообіг - обмін хімічними елементами між живою речовиною й неорганічним середовищем під впливом біологічного і геологічного факторів.

Біологічні методи боротьби - використання живих організмів для зменшення або повного усунення шкоди, яку наносять шкідники тваринам, людині, сільськогосподарським культурам.

Біологічна надзвичайна ситуація – ситуація, яка спричиняється живими організмами.

Біомаса - сумарний виразник біогеоценотичного процесу (кількість живої речовини на одиниці площі або об'єму в момент спостереження.

Біом - це сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони, яка характеризується певним типом структури угруповання, що є відбитком комплексу адаптації виду до умов середовища.

Біонакопичення забруднюючої речовини - акумуляція (біонакопичення) шкідливої речовини у живих організмах зростає на кожному наступному трофічному рівні.

Біоредуктори - організми, які розкладають органічні речовини (бактерії, дріжджі, гриби-сапрофіти).

Біосфера - сфера існування живих організмів, які заселяють води, повітря літосфери і нижні шари атмосфери. Поділена на дві частини: фітосферу і ноосферу.

Біотехнологія - напрям сучасної науки й техніки з використанням біологічних процесів для виробничих цілей.

Біотехносфера - частина біосфери, яка перетворена людиною на технічні й техногенні об'єкти та є наслідком соціального і науково-технічного розвитку людини.

Біотичні фактори - сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на інші, як всередині видів, так і між видами.

Біотоп - середовище існування біоценозу.

Біохімічне споживання кисню (БСК) - показник забруднення органічними речовинами; показує яку кількість кисню потрібно мікроорганізмам для переробки усієї схильної до розкладання органічної речовини у неорганічні сполучення протягом декількох діб (наприклад, протягом 5 діб - БСК₅).

Біохімічний кругообіг- більш-менш замкнуті шляхи руху речовини.

Біоценоз - історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування (біотопом).

Біоценологія (синекологія) - 1)розділ екології, що вивчає групи організмів (біоценози, екосистеми); 2) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем.

Біогени - 1) речовини необхідні для існування живих організмів; 2) речовини, що синтезуються організмами у процесі життєдіяльності - біоліни (антибіотики, фітонциди й ін.); 3) речовини, що виникають при розпаданні залишків організмів, але ще не повністю мінералізованих; 4) речовини, які беруть активну участь у життєдіяльності водних організмів.

Вертикальна структура біоценозу - ярусна структура водних і наземних біоценозів, яку формують різні умови освітлюваності.

Видове різноманіття - один із основних показників структури біоценозу.

Верхній автотрофний ярус -«зелений пояс», який включає рослини або їх частини, що містять хлорофіл, де переважає фіксація сонячної енергії, використання простих неорганічних сполучень та накопичення складних органічних сполучень.

Водні організми індикаторні:

мезосапроби - організми, що витримують лише середній ступінь забруднення (інфузорія папамеція, карась, короп, лин).

олігосапроби - організми, які витримують лише слабкий ступінь забруднення, вимогливі до кисню (форель, багато видів личинок мошок).

полісапроби - організми, які витримують сильний ступінь дефіциту кисню (личинка комара Сhаоbоrus, мухи-бджоловики Fristalis Tепах.)

Водний режим рослин:

вологість в'янення - вологість ґрунту, при якій проявляється стійке в'янення рослин.

гігрофіти - (вологолюби) дуже чутливі до посухи, ростуть лише в умовах надмірного зволоження, витримуючи нестачу кисню в ґрунті: болотний екотип ясена, верба сіра, верба вухаста верба лапландська, кипарис болотний, береза чагарникова, вільха чорна.

ксерофіти - (сухолюби) рослини, пристосовані до значних втрат вологи, ростуть в умовах недостатнього зволоження: сосна кримська, сосна звичайна, айлант, лох, обліпиха, абрикос, в'яз дрібнолистий, верба-шелюга.

мезогігрофіти -породи, які потребують достатнього зволоження: в'яз черемха, осокір, верба козяча, верба срібляста, верба ламка, береза пухнаста, крушина ламка, птерокарія, вільха сіра, айва.

мезоксерофіти - перехідна група від сухолюбів до порід середньої вимогливості до вологи: дуб звичайний, дуб сидячецвітий, берека, груша звичайна, чорноклен, клен польовий, клен гостролистий, берест, гледичія, черешня, яблуня.

мезофіти - середні за вимогливістю до зволоження і посухостійкості: липа, граб, ясен, горіх, модрина, бук, каштан їстівний, береза повисла, осика, сосна кедрова, сосна Веймутова, ялиця, дугласія, ільм, бархат амурський, ліщина, бузина.

ультраксерофіти (крайні сухолюби) - ростуть в посушливих районах:саксаул, ялівець, фісташка, дуб пухнастий, дуб корковий, грабинник.

Водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення і галузей економіки (господарсько-питне, комунальне, сільськогосподарське, промислове, транспортне і т.д.).

Галофіти - солестійкі породи дерев по відношенню до загальної родючості.

Генофонд - сукупність властивостей організму до його пристосування в нових умовах середовища.

Геоекологія (геоекологія ландшафтів) - це крупні надбіогеоценотичні системи.

Геосфера - концентричні оболонки, з яких складається Земля.

Гетерогенез - різнорідне зародження для вищих рослин і тварин (Арістотель).

Гетеротрофи (консументи) - це організми, які потребують високоенергетичних органічних ресурсів і беруть участь у ланцюзі перетворень, за перебігом яких кожний попередній споживач ресурсу сам, у свою чергу, перетворюється в ресурс для наступного споживача.

Гетеротрофна синузія - це функціональні структурні елементи, які включають паразитів і напівпаразитів і так званих сапрофагів.

Гідробіонти - водні організми, які поділяються на: бентос (мешканці дна водойми чи водотоку, а також прикріплені до підводних предметів організми); планктон (мешканці товщі води - від дна водойми до її поверхні); нейстон (організми, які мешкають у поверхневій плівці води); пагон (найпростіші, коловратки, черви, молюски, ракоподібні та ін., які зиму проводять у льоду в стані анабіозу, а весною оживають і продовжують планктонний чи бентосний спосіб життя).

Гігрофіти - тип рослин, що мають певні умови місце зростання (болото).

Гомеостатична реакція - реакція живого організму на дію середовища в якому він знаходиться;

Гомологічний ряд - ряд форм в межах одного виду, які генетично близькі.

Конформісти - тварини, у яких внутрішнє середовище змінюється відповідно до змін зовнішнього середовища.

Регулятори - тварини, здатні підтримувати постійність свого внутрішнього середовища.

Гомеостаз - 1) відносна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища організму людини і тварин (сталість складу крові, температура тіла); 2) стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, яка підтримується регулярним відновленням основних її структур, речовинно-енергетичним складом і постійною функціональною саморегуляцією її компонентів.

Гомойотермні - організми, які при зміні температури оточуючого середовища підтримують приблизно постійну температуру тіла, тоді як у пойкілотермних організмів вона змінюється.

Градієнтний аналіз - дослідження, метою яких є встановлення стосунків популяцій, видів і характеристик угруповань до градієнтів умов середовища.

Гранично допустимий викид (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу - встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери таким чином, що викиди речовин від даного джерела і від сукупності джерел міста або іншого населеного пункту з урахуванням розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих в атмосфері не створюють приземну концентрацію, що перевищує їх ГДК для населення, рослинного і тваринного світу. ГДВ (г/с)встановлюються для умов повного навантаження технологічного обладнання і системи очищення газів і їх нормальної роботи.

Гранично допустимий скид (ГДС) - кількість шкідливих речовин у стічних водах, максимально допустимий для відведення в установленому режимі у певному пункті водного об'єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті. Величина ГДС розраховується в грамах на годину (г/год).

Ґрунт - біокосна речовина, що утворилася в результаті взаємодії живих організмів та косної речовини.

Ген - молекулярний носій спадкових властивостей організму.

Генна інженерія - створення нових видів організмів або їх нових властивостей шляхом маніпуляцій з їх генетичним апаратом.

Гербіцид - речовина, що використовується для вибіркового або суцільного знищення рослин.

Гетеротроф - організм, що харчується органічними речовинами, синтезованими іншими речовинами.

Грей - одиниця поглинутої дози іонізуючого випромінювання, коли опроміненій речовині масою 1 кг передається енергія 1Дж.

Гідробіонти - живі організми, які населять літосферу.

Граничнодопустима концентрація -1) для водного об'єкта - концентрація речовини у воді, вище якої вода непридатна для одного чи кількох видів користування; 2) для повітря - максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного часу осереднення, яка при періодичному чи протягом усього життя людини не шкодить їй, включаючи віддалені наслідки, а також не шкодить навколишньому середовищу.

Гранично допустимий скид - нормативна маса речовини в водостоках, максимально допущена до відведення з встановленим режимом в даному пункті водного об'єкта в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.

Демекологія – (термін введений у 1963 р. Швердтфегером) наука, що вивчає стосунки в надорганізмовій системі (популяція - середовище) - динаміка популяцій.

Демотоп – середовище, в якому проживає популяція.

Демоцен - система, що складається з популяції та її середовища.

Денітрифікація - процес перетворення нітратів в азот.

Деструктори - група живих організмів (бактерії, гриби), які переробляють органічні рештки.

Деструкція - процес переробки відмерлих живих організмів деструкторами.

Детрит - це органічний мул і напівзруйновані рештки організмів, які перебувають у верхніх шарах ґрунту і у водному середовищі.

Детритофаги - організми, які живляться мертвою органічною речовиною, частково мінералізованою.

Дискретність рослинного покриву - зміна структури рослинного покриву в просторі і в часі.

Диморфізм - існування в межах одного виду рослин або тварин двох груп особин з різко відмінними ознаками.

Демекологія - розділ загальної екології, який розглядає прямі і зворотні зв'язки популяцій з середовищем і внутрішньопопуляційні процеси.

Дефлорант - речовина, що застосовується для знищення квіток рослин з метою попередження їх плодоношення.

Дефляція - вітрова ерозія ґрунту (видування).

Дефоліант - речовина, що застосовується для знищення листя рослин.

Динаміка популяцій - зміна чисельності, статевого та вікового складу популяцій, що визначається внутрішньо популяційними процесами.

Дистанційні методи дослідження - дослідження природних об'єктів (ландшафтів, лісів, сільськогосподарських угідь, океану, геологічної будови тощо) за допомогою засобів, що знаходяться на відстані від цих об'єктів (на борту літака, космічного супутника тощо).

Довкілля - оточення, у якому функціонує об'єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо).

Домінанти - група видів конкурентного угруповання, які займають понад 5% особин, що входять до складу угруповання.

Евтрофікація - підвищення біологічної продуктивності водойми внаслідок її забруднення сполуками азоту і фосфору за рахунок промислових стоків тощо.

Екологізація - зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції. Рівень екологізації може бути визначений за такими показниками: економічні, енергетичні, земельні, порівняння, наявність чи відсутність екологічно «гарячих» місць.

Екологізація виробництва - постійне відтворення наукових ідей, інформаційних матеріалів, технічних засобів та технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених виробничних систем.

Екологічна ніша - місце, яке займає організм у середовищі проживання, обумовлене його потребою в їжі, території та пов'язане з функцією відтворення.

Екологічна політика - система заходів, направлена на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворювання природних ресурсів і створення належних екологічних умов для життя населення - може здійснюватися в глобальних, державних і локальних масштабах за допомогою адміністративних і економічних (ринкових) методів регулювання.

Екологічна безпека - 1) сукупність дій, станів і процесів, які прямо чи опосередковано не призводять до життєво важливої шкоди (чи загроз такої шкоди) природному середовищу, окремим людям і людству; 2) комплекс станів, явищ і дій, який забезпечує екологічний баланс на Землі і у будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних збитків адаптуватися) людство.

Екологічна експертиза - попереджувальний захід, що дозволяє запобігти шкідливій діяльності з боку користувача природних ресурсів.

Екологічна катастрофа - стихійне лихо, крупна виробнича або транспортна аварія (катастрофа), які привели до надзвичайно негативних змін в середовищі залюднення і, як правило, до масової поразки флори, фауни, ґрунту, повітряного середовища і в цілому природи.

Екологічна криза - 1)напружений стан взаємовідносин (взаємозв'язків) між людьми і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери; 2) у більш широкому розумінні - фази розвитку біосфери, на який відбувається якісне оновлення живої речовини (вимирають одні види і виникають інші).

Екологічна надзвичайна ситуація - аномальне природне забруднення природного середовища.

Екологічний аудит - діагноз «екологічного здоров'я» підприємства, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем само очищуватися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій.

Екологічний моніторинг - комплексна система спостереження, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу.

Екологічний ризик - імовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистем. При цьому слід зазначити, що тут йдеться мова як про природні, так і про техногенно-природні фактори ризику.

Еколого-економічні показники - показники, що характеризують різні сторони використання природних благ.

Екологічний паспорт промислового підприємства - нормативно-технічний документ, який включає сукупність систематизованих даних по використанню ресурсів готової продукції і впливу підприємства на оточуюче середовище.

Екологічні фактори - життя живих організмів залежить від екологічних факторів, які поділяються на абіотичні, біотичні та антропогенні.

Екологічний мінімум - мінімальне значення екологічних факторів, при яких настає загибель живих організмів.

Екзотермні організми - організми, що регулюють температуру свого тіла за рахунок зовнішніх джерел.

Екологізація господарської діяльності - впровадження екологічних вимог у всі види і у всі етапи господарської діяльності людини, а також в її духовну і культурно-побутову сфери життєдіяльності.

Екологічна піраміда - графічне зображення (модель у вигляді прямокутників, поставлених один на одне) співвідношення між продуцентами, консументами й редуцентами в біогеоценозі.

Екологічний стан - це природна ситуація, яка виникла внаслідок дії біологічних, фізичних та хімічних чинників.

Екологічні нормативи якості води - науково обґрунтовані кількісні значення показників якості води (гідрофізичних, гідробіологічних, бактеріологічних, специфічних речовин), які відображують природний стан водного об'єкта та заходи щодо водоохоронної діяльності з метою покращення або збереження його екологічного благополуччя.

Екологія - наука про взаємодію в живій природі, а детальніше - це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою, зв'язки в надорганізмових системах, структуру і функціонування цих систем.

Еконологія - наука про гармонізацію економіки і екології.

Екосистема - взаємозв'язаний природний або природно-антропогенний комплекс, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем

Екотоксиканти - шкідливі хімічні є речовини, що забруднюють природне середовище і отруюють живі організми, які знаходяться в середовищі.

Екотон - це перехідна зона від одного біоценозу до іншого.

Екотоп (біотоп) - однорідний за абіотичними факторами середовища простір у межах біогеоценозу з усім комплексом абіотичних компонентів (ґрунтом, повітрям, кліматом).

Енвайронментологія - дисципліна про оточуюче людину середовище, його якість і охорону.

Енвайронментальний простір - граничні норми глобального забруднення, витрачання світових запасів природних ресурсів, що не відновлюються, площ сільськогосподарських земель і лісів.

Ендопаразити - паразити, які хоча б на одній стадії свого розвитку пов'язані з внутрішніми органами інших живих організмів.

Дата добавления: 2015-05-26