Left Files Commands Options Right

Ліва Файли Команди Опції Права

Один з цих пунктів меню є виділеним. Для вибору потрібного пункту меню слід використовувати клавіші переміщення курсора [С=>] і [>=>]. Вибравши пункт меню, слід натиснути [Enter]. Вибрати пункт меню можна також введенням першої букви назви пункту меню (відповідно [L], [F], [С], [О], [R]) – Після вибору меню під ним відкриється відповідне йому підменю (мал.6.6). Для виходу з меню і підменю NC слід натиснути клавішу [Esc]. Для одержання довідки про пункт меню треба виділити цей пункт і натиснути клавішу [F1].

Меню “Left” і “Right”

Пункти цих меню задають режими виведення інформації відповідно в лівій і правій панелі. Діючі режими відзначаються символом галочкою зліва. Меню містить такі пункти:

Brief – в панелі відображується коротка інформація про файли каталогу;

Full – в панелі відображується повна інформація про файли каталогу;

Info – відображується інформаційна панель;

Tree – в панелі відображується дерево каталогів;

Link – установлюється або відміняється режим зв’язку між комп’ютерами;

On/Off – виводиться або не виводиться на екран дана панель;

Name – файли виводяться в алфавітному порядку їх імен;

Extension – файли виводяться в алфавітному порядку їх розширень;

Time – файли виводяться в порядку зменшення дати останньої модифікації;

Size – файли виводяться в порядку зменшення їх розміру;

Unsorted – файли виводяться в тому порядку, як вони записані в каталозі;

Re read – повторне читання вмісту каталогу;

Filter – режим зображення в панелі не всіх, а тільки частини файлів, імена і розширення яких задаються маскою.(“*” “?”);

Drive – вибір дисковода.

Меню “File”

Пункти меню “File” дають можливість оперувати з файлами. Більшість цих операцій закріплена за функціональними клавішами:

Help – одержання допомоги;

View – перегляд файла;

Edit – редагування файла;

Copy – копіювання файла;

Ren mov – перейменування файла (каталогу) або пересилання файла до іншого каталогу;

MkDir – створення каталогу;

Delete – вилучення файла або каталогу;

File Attributes – встановлення атрибутів файла;

Send files – пересилання файла за допомогою електронної пошти на інший.,, комп’ютер;

Select Group – виділення групи файлів за маскою;

Unselect group – відміна виділення групи файлів за маскою;

Quit – вихід із NC.

Меню “Commands”

Меню “Commands” містить такі пункти:

Tree – виведення на екран дерева каталогів на диску;

Volume label – введення для дискети мітки (до 11 символів). Ця мітна виводиться в збірній панелі;

Directory sizes – виведення розміру каталогів;

Find file – пошук файла на диску. Використовується для швидкого пошуку файла у всіх каталогах на диску. Після входу в цей пункт меню слід набрати ім’я файла, який потрібно знайти. В імені файла можна використовувати символи “*” і “?”. Після натискування клавіші [Enter] почнеться пошук. Нa екран виводиться список знайдених файлів. Пошук можна припинити, виділивши “Stop” і натиснувши [Enter]. Клавішами переміщення курсора можна виділити потрібний файл серед знайдених. Потім можна виділити "CHDir" і натиснути [Enter] для переходу в той каталог, де знаходиться потрібний файл;

EGA lines – перехід у режим виведення 43 рядків на екрані (для дисплея типу EGA), і навпаки;

Swap panels – панелі NC міняються місцями;

Panels on/off – вилучення панелі NC з екрана або відновлення їх на екрані;

Compare directories – порівняння каталогів, зображених на панелях NC. У кожному каталозі виділяються файли, які або відсутні в іншому каталозі, або мають інший розмір чи дату оновлення;

Send/Receive mail – пересилання повідомлень електронною поштою і прийняття повідомлень у вхідний каталог пошти;

Commander mail – створення повідомлень для електронної пошти; перегляд повідомлень, одержаних поштою;

Menu file edit – редагування меню користувача.

Меню “Options”

Пункти меню “Options” дозволяють задавати конфігурацію і режими роботи NC. Включені режими зліва помічаються галочкою. Для того щоб установити чи відмінити режим, треба виділити його клавішами переміщення курсора і натиснути [Enter]. Меню “Options” включає такі пункти:

Configuration – встановлення конфігурації NC;

Extension file edit – редактування файла NC.EXE, який задає дії NC при натискуванні клавіші [Enter] залежно від розширення імені виділеного файла;

Editors – вказівка редактора, який викликається в разі натиснення клавіші [F4]. При виборі цього пункту меню NC виводить на екран відповідний запит. Можна вибрати внутрішній (Builtin) або зовнішніш (External) редактор. У цьому випадку потрібно вказати командний рядок, який використовують, викликаючи зовнішній редактор;

Auto menus – при включенні режиму після виконання команди з меню користувача на екран знову виводиться меню користувача;

Path prompt – при включенні режиму запрошення в командному рядку включає інформацію про поточний диск і каталог;

Key bar – при включенні режиму в останньому рядку екрана виводиться нагадування про призначення функціональних клавіш;

Full screen –– при включенні режиму панелі NC виводяться розміром в повний екран;

cLock – при включенні режиму в правий верхній кут екрана виводиться значення поточного часу;

Mini status – при включенні режиму в нижній частині екрана виводиться рядок з повною інформацією про виділений файл або групу файлів;

Save setup – зберегти встановлені режими NC. При наступних запусках NC всі його режими будуть такими самими, як і в момент виконання команди “Save setup”.

Конфігурація NC

При виборі пункту “Configuration” меню “Options” NC виведе на екран панель запиту параметрів. Для переміщення між режимами потрібно використовувати клавіші переміщення курсора. Встановлення режиму здійснюється натискуванням клавіші [Пробіл]. Після встановлення всіх режимів слід виділити за допомогою клавіш управління курсором підпис “ОК”, і натиснути [Enter]. Встановлені режими помічаються зліва символом “х”.

В пункті “Configuration” меню “Options” можна встановити такі режими роботи NC:

Screen colors – встановлення кольорів екрана.

Screen blank delay – вибір часу затримання перед очищенням екрана.

Auto change directory – якщо включено цей режим, то при переміщенні курсора по дереву каталогів у панелі NC у другій панелі виводиться вміст виділеного курсором каталогу. Якщо цей режим виключено, то для виведення виділеного курсором каталогу треба натиснути клавішу [Enter].

Neny bar always visible – при включенні режиму рядок меню NC з назвами “Left”, “File”, “Commands”, “Options”, “Right” буде виводитись у верхньому рядку екрана

Left handed mouse – при включенні режиму функції лівої і правої клавіш “миши” міняються місцями.

8.2. Архіватори

1. Поняття про архівацію

Архівація – це процес стискування інформації (файлів, гру файлів, каталогів, дисків) з метою економіїї дискового простору та захисту її від несанкціонованого доступу.

Файл з інформацією, яка за архівована, називається архівним або з аархівований.

Програми, призначені для створення на дисках копії файлів зменшено розміру, об’єднання декількох файлів в один, а також для розархівації, тобто перетворення стиснених файлів у документи вихідного розміру без втрати вихідної інформації називаються архіваторами.

Функції архівації:

· створення копії файлів зменшеного розміру;

· захист інформації від несанкціонованого доступу за допомогою паролю;

· економія дискового простору;

· швидка передачі даних по комп’ютерних мережах.

2. Методи архівування

На ПК існує два способи збереження даних.

1) Система резервного копіювання, суть якої полягає в тому, що періодично вибрані користувачем дані копіюються на накопичувачах на магнітному чи оптичному диску або стрічці. Можна використовувати спеціалізоване ПЗ, яке дозволяє в певний час виконувати резервне копіювання на носій інформації. До складу ОС Windowsходить утиліти MS Backup, яка виконує резервне копіювання тих папок і файлів, в які періодично вносяться зміни, і після аварійне відновлення даних в тих же об’ємах стиснених даних називається ступенем компресії або коефіцієнтом стиснення.
Алгоритми стиснення з втратами, які застосовуються у засобах голосового зв’язку, мають коефіцієнт стиснення 100:1 і вище. Алгоритми без втрат мають ступінь стиснення 7:1.
Ступінь стиснення також залежить від типу файлів. Наприклад, текстові файли стискуються у 2-3р., чорно-білого зображення формату PCX або BMP можуть стискатись у 5-10 разів,.exe файли стискуються дуже погано, упаковані графічні файли не стискуються взагалі.

2) Архівація даних – найбільш простий спосіб збереження даних. Він не має періодичності копіювати дані на носій і дозволяє зберігати не проміжкові копії, а кінцеві результати роботи. Архівація не захищає від збоїв мережі, програмних та апаратних, тому повинна забезпечуватись додатковими засобами для проміжкового зберігання даних, наприклад засобом автозберігання.

Для резервування і архівації даних використовуються стиснення.

Технологія стиснення даних використовується при роботі з файлами великих розмірів, так як програми-упаковщики дозволяють зменшити розмір вихідного документу у 2-10 разів, а також для відновлення стиснених файлів у вихідному вигляді без значних інформаційних втрат.

Технологія стиснення даних (компресія або упаковка) базується на високій надмірності інформації, яка зберігається.

Всі алгоритми стиснення інформації поділяють на дві великі категорії:

- алгоритми з інформаційними втратами;

- алгоритми без втрат;

При стисненні даних з втратами допускається вилучення з інформації елементів, які не є суттєвими. Це стосується стиснення голосової та графічної інформації.

При зберіганні деяких даних не допустима втрата навіть одиничного біта, здатна призвести до втрати всієї інформації. Тому у таких випадках використовуються алгоритми стиснення, які не допускають інформаційних втрат. Крім того, при використанні таких алгоритмів застосовуються методи перевірки достовірності інформації. Принцип стиснення без втрат полягає у тому, що файл спочатку перевіряється на наявність однакових послідовностей символів, які, крім однієї, перетворюються в короткі інформаційні блоки.

Результатом будь-якого стиснення є зменшення вихідної інформації в декілька разів.

3. Класифікація програм архівації

Архіватори бувають двох типів:

1) архіватори, що працюють в режимі командного рядка – робота полягає у введенні команди, що відповідає назві виконуючого файлу програми та задані відповідних параметрів. Такі архіватори працюють у текстовому режимі ОС або у командному рядку операційної оболонки.

2) архіватори – оболонки – мають зручний інтерфейс. Робота полягає у виборі попередніх команд в меню, використанні гарячих клавіш або миші.

Архіватори, що працюють в режимі командного рядка поділяються на дві групи:

а) парні – коли одна і та ж програма здійснює архівацію і розархівацію інформації;

б) непарні – коли одна програма архівує, а інша розархівовує файли.

Основні режими архівування універсальних архіваторів:

- додати файл до архіву (Add) – за архівувати не сам файл, а його копію;

- перенести файл у архів (Move) – за архівувати копію файлу, а оригінал знищити;

- обновити архів (Update) – за архівувати файли, відсутні в архіві або дата створення яких новіша;

- освіжити архів (Fresh) – за архівувавши файли, дата створення яких новіша;

- створити архів, що саморозпаковується (SFX) – за архівувати у файл з розширенням.exe, що дозволить розпакувати архів без наявності архіватора;

- архівація по томах (Volume) – створюється декілька частин архіву, які називаються томами, що дозволяє переписувати великі архіви на носії;

Заархівований файл має повне ім’я, яке складається з:

- Name – імені файлу;

- Length – розм. поч. файлу;

- Method – методу стиснення;

- Size – розмір файлу після стиснення;

- Ratio - коефіцієнт стиснення;

- Time – часу створення або останньої модифікації файлу;

- CRC-32 – коду цикл. контролю файлу.

CRC – код циклічного контролю – це спеціальна функція контролю всього, що збер. у файлі, складена таким чином, що змінити файл без зміни цього коду неможливо. Наявність CRC дозволяє перевірити цілісність архіву.

- Attribute – атрибутів (s – сист, h – невидимий, w – для чит. або запису, r – тільки читання, x – захищений паролем);

- BTPMGVX – інших відомостей про файл: B – файл – це застаріла копія, T – тип файла (B – двійковий, T – текстовий, D - каталог), P – архів містить інформацію про шлях файла, M – номер методу стиснення, a – захист паролем, V – файл продовж. у наст. томі архіву, X – початок попередніх томах архіву.

4. Архіватори для ОС Windows: WinZIP; WinRar

5. Архіватори для ОС MS DOS

. Архіватори

Архіватори для ОС MS DOS.

Існує велика різноманітність архіваторів для MS-DOS: ARJ, ARC, ZIP, UNZIP, PAK, UNPAK, BMF, HA, UFA та інші.

Розглянемо принципи використання таких архіваторів на прикладі архіватора АRJ.

Завантажувальним файлом архіватора ARJ є файл ARJ.EXE. Якщо завантажити даний файл без параметрів (задавши команду ARJ), то на екран виведеться коротка довідка по архіватору із основними командами та ключами. Для одержання повної допомоги по архіватору задають команду: ARJ.[EXE]/? а бо ARJ.[EXE]-?

При цьому виводяться деякі короткі приклади використання різних команд та ключів

Повний формат команди має вигляд:

ARJ.[EXE] [команда] [-ключ [±опція]...] [[шлях до архіва\ім'я архіва]] [[шлях до файла \] ім'я (шаблон) файлів що архівуються (розархівов.)...] [шлях куди розархівовувати\]

команди - це символ, який вказує режим роботи архіватора над архівом. До найважливіших команд можна віднести:

ас - архівувати із утворенням частин;

сс - помістити всі файли, що знаходяться в архіві в окрему частину архіву;

dc-знищити останній розділ з архіву;

а – добавити файл (групу файлів) до архіву (заархівувати), при цьому файл лише копіюється, а оригінал залишається поза архівом;

с – добавити до архівного файла коментар, при цьому з'являється повідомлення про те, що потрібно ввести коментар довжиною до 25 рядків, спочатку до всього архіву, а потім до кожного файла. Для того, щоб закінчити коментар до даного файла необхідно дійти до останнього (25-го) рядка, або натиснути комбінацію клавіш Ctrl+M, а щоб відмовитись від створюваного коментара –Ctrl+Z;

d – знищити файл в архіві (необхідно відмітити, що всі файли в архіві даною командою знищити неможливо, необхідно, щоб залишався хоча б один файл);

е- розархівуватифайл (групу файлів) з архіву в один каталог (без збереження структури заархівованої гілки дерева каталогів);

f – освіжити файли в архіві (тобто заархівувати лише файли, імена яких вже є в архіві, але дата інша, ніж у файлів поза архівом - новіша, ніж заархівованих);

g – добавити до файлів в архіві пароль (цю команду слід застосовувати лише з ключем -g.

j – з’єднати два, або декілька архівів в один. При застосуванні даної команди необхідно в командному рядку вказувати не одне ім'я архіву, а хоча б два: спочатку першого (до якого приєднують), а потім приєднуваного, або декількох приєднуваних;

i - переглянути список файлів та каталогів в архіві;

m - перенести в архів файл (групу файлів), при цьому поза архівом файли знищуються (не знищуються файли з атрибутами "тільки для читання" та "системний");

n - перейменувати файл (групу файлів) в архіві (після імені архіву вказуємо старе ім'я файлу, а тоді нове)

р- роздрукувати список файлів на принтері;

r - знищити шляхи до імен файлів в архіві (всі файли із заархівованої гілки дерева переписуються в один каталог в архіві);

s - переглянути вміст (текст) заархівованих файлів на екрані із паузою між файлами;

t - тестування архівних файлів на можливість розархівування;

u-оновлення файлів в архіві (архівуються лише файли, імен яких немає в архіві, або дата створення новіша, ніж дати відповідних файлів в архіві);

v-детальний перегляд списку файлів в архіві (на відміну від команди І, виводить додатково коефіцієнт стискування файлів та дату останньої модифікації файлів);

х - розархівувати файли з архіву із збереженням структури заархівованої гілки дерева каталогів (на відміну від команди е, в цій команді при розархівуванні заархівовані підкаталоги розархівовуються в підкаталоги).

В одній команді ARJ можна одночасно використовувати лише один символ-команду.

Ключі - додаткові налаштування режиму роботи архіватора, що вказаний символом-командою. Архіватор ARJ. має більше 150 ключів.

Найбільш важливі з них:

–- активізвувати даний ключ;

+ - припинити виконання даного ключа;

-d - знищувати файли, які добавляють до архіву поза архівом, причому перед знищенням відбувається перепитування на знищення всіх даних файлів разом взятих (при використанні команд a, f, m, u);

-е- виключити шляхи з імен файлів при архівуванні, тобто архівується гілка дерева каталогів без збереження структури дерева (при використанні команд a, f, m, u);

-f- освіжити існуючі файли як при архівуванні, так і розархівуванні (при використанні команд a, f, m, е та х)

-g <пароль> - встановити на заархівовані файли пароль, або розархівувати за паролем;

-g? - встановити на заархівовані файли пароль, або розархівувати за паролем, при цьому пароль невидимий при наборі на екрані. При заданні даного ключа з'являється запрошення ввести пароль (ENTER GARBLE PASSWORD:); вводимо пароль який не показується на екрані і натискаємо Enter. З'являється новий напис: повторити пароль (Re-enter to verify). Вводимо даний пароль повторно (також на дисплеї не виводиться) і натискаємо Enter, після цього починається архівування. При розархівуванні послідовність така ж, але повторний запит ввести пароль не виводиться;

-je - створити при архівуванні саморозархівовуваний exe-файл;

-mO...-m4 -встановлення методу архівування;

-mО - STORE - без стискування,

-ml - GOOD COMPRESSION - найкраще стискування,

-m2 - LESS MEMORY AND COMPRESSION - нормальне стискування,

-m3 - FAST! - швидке стискування,

-m4- FASTEST! - найшвидше стискування;

-r - заархівуати (розархівувати) файли разом із підкаталогами, що знаходяться в даному каталозі;

-u - заархівувати (розархівувати, або інші операції) лише нові (яких ще немає), або обновлені файли (дата створення яких новіша, ніж існуючих)

-у<параметр> - архівування файлів по томах (з розбиттям на диски)

параметри:

-v360 - архівування файлів по томах з розміром кожного тома 362000 байт (360 кілобайт)

-v50k - архівування файлів по томах з розміром кожного тома 50000 байт (50 кілобайт)

-v720 - архівування файлів по томах з розміром кожного тома 729400 байт (720 кілобайт)

-v1200 -архівування файлів по томах з розміром кожного тома 1212400 байт (1,2 мегабайт)

-v1440 - архівування файлів по томах з розміром кожного тома 1456400 байт (1,44 мегабайт)

-vr50k - зробити перший том меншим на 50000 байт, ніж інші (зарезервувати);

-va - архівування по томах з самовизначенням об'єму дискети (автодетектування);

-х<ім'я(шаблон)> - виключити файл (групу по шаблону) зі списку файлів, над якими проводяться операції, вказані літерою-командою (якщо перед іменем файла поставити "!", то цей файл сприймається, як текстовий файл, в якому є список файлів або шаблонів групи файлів, тобто сприймається не цей файл, а списки файлів що містяться в ньому);

Приклад 1. Для того, щоб заархівувати в активному каталозі всі фали з розширеннями com та ехе. При цьому потрібно вказати пароль, що не повинен висвітлюватись на екрані. В цьому випадку слід задати команду

arj a-g? arhives *.com *.exe

Приклад 2. Перенести в архів всі файли з розширенням txt з диску с: з каталогу DOC, включаючи його підкаталоги і при цому вибрати метод найбільшого стискування. Для цього задають команду:

arj m -r -ml arch c:\doc\*.txt

Приклад 3. Потрібно освіжити архів файлами з розширенням txt із активного каталогу, але крім тих, що починаються на символи „а" та „с". В такому випадку потрібно задати команду:

arj f -xa*.* -xc*.* archiv *.txt

Приклад 4. Розархівувати з архіву prog.arj всі файли з розширеннями ехе та іменами, що складаються з трьох та менше літер. Не розархівовувати файлів, що починаються на „а".

arj х -xa*.* prog???.exe

Приклад 5. Розархівувати з архіву demo.arj всі нові файли, яких немає поза архівом, або дата створення яких новіша. Врахувати ту особливість, що файли заархівовані з паролем.

arj x -f -g? demo

Приклад 6. Створити саморозархівовуваний ЕХЕ-файл, куди помістити всі файли з розширенням com із катами PROG, що знаходиться на диску с:. Із списку виключити всі файли, що починаються на літеру «b»

arj a -je -xb*.* archiv *.com

8.3. Антивірусні програми

1. Поняття про комп’ютерні віруси

Комп’ютерний вірус – це спеціально створена невелика програма, написана мовою низького рівня висококваліфікованими програмістами, здатна розмножуватись і виконувати на ПК певні деструктивні дії.

Виникнення комп’ютерних вірусів пов’язано з ідеєю створення програм, що самовідтворюються, яка досліджувалась ще 1951 р. американським ученим Джоном фон Нейманом. Перші експерименти у цьому напрямку проводились у 1962 р. при створенні комп’ютерної гри Darwin. У 1970 р. була створена програма Creeper, яка саморозмножувалась і мандрувала мережею ARPAnet. Для боротьби з нею була створена програма Reaper.

На межі 70-80 рр. науково-фантастичні романи Джона Бруннера, Томаса Ріана та Вільяма Гібсона дали основу програмістам для реального втілення ідей про комп’ютерні віруси.

У 1977 р. після появи комп’ютерів Apple II з’являються і розроблені для них комп’ютерні вірусі. В кінці 70-х з розвитком комп’ютерних мереж на основі комутованих телефонних ліній з'явилися програми-вандали, які знищували на ПК всі дані користувача. На початку 80-х рр. з'явився перший завантажувальний вірус для Elk Cloner для ПК Apple II.

У 1984 р. А.Д.Д’юдні створив одну з версій комп’ютерної гри Darwin, на основі якої італійські програмісти Р.Черуті та М.Морокуті втілили в життя ідею створення програми, яка самовідтворювалась на базі комп’ютерів Apple II. У свої розробках вони повністю створили теоретичну базу для практичної реалізації розмноження на дисках завантажувальних вірусів. Вони досить детально описали свої концепції та опублікували специфікацію завантажувальної вірусної програми. І хоча від подальших досліджень у даному напрямку програмісти відмовилися, їхні ідеї були підхоплені і широко реалізовані на практиці.

Ще одним дослідником в області реалізації програм, що самовідворюються, у 1984 р. став Ф.Коен, який провів ряд експериментів на системі VAX 11/750, яка працювала під управлінням ОС UNIX. Опубліковані ним статті стали керівництвом для створення вірусних програм. Саме Ф.Коеном було вперше введено термін «комп’ютерний вірус».

Перші спроби протидії вірусним програмам були проведені у 1985 р. Томом Нельфом, який почав збирати список небезпечних завантажувальних програм для ОС MS DOS. Цей список отримав назву «чортова дюжина». На даний час цей список підтримується і його можна отримати в Інтернеті під назвою WildList.

У 1984 р. американський програміст Енді Хопкінс створив перші антивірусні програми, які дозволяли боротися з «троянським конями». Пізніше, у 1985 р., аналогічні програми розробили Гі Вонг, Р.Грінберг та Міхель Фітц.

Масове поширення у 1985-1987 рр. комп’ютерів сімейства IBM PC стало другим етапом в історії розвитку вірусів.

Програма, всередині якої міститься вірус, називається зараженою.

Ознаки наявності вірусів на ПК:

1. деякі програми припиняють роботу або починають працювати неправильно;

2. на екран виводяться сторонні повідомлення або символи і т.п.;

3. робота на комп’ютері суттєво уповільнюється;

4. деякі файли виявляються зіпсованими.

2. Класифікація комп’ютерних вірусів

На сьогоднішній день відомо декілька десятків тисяч вірусів і їхня кількість постійно зростає. Розглянемо основні групи комп’ютерних вірусів.

1. за середовищем розповсюдження:

Завантажувальні віруси – переносяться з системи у систему через завантажувальний диск та ушкоджують лише BOOT-сектори дискет і жорстких дисків. Ці програми мають малі розміри (близько 512 Кбайт) і розміщуються в одному секторі диску.

Файлові віруси – це найпоширеніша група вірусів, які інфікують програмні файли.com та.exe. Вони перехоплюють багато функцій переривань, внаслідок чого зараженні відбувається при перейменуванні, копіюванні, видаленні, виконанні, відкритті файлів і т.д.

Серед файлових вірусів особливе місце займають макровіруси, які не заражають виконувані або завантажувальні файли, а інфікують лише документи MS Word та Excel. Вони не причиняють шкоди на системному рівні, але призводять до суттєвих втрат в документах програм Word та Excel. При відкритті документів макроси Word та Excel виконують ряд дій, в результаті яких в головний шаблон Normal.dot переписується заражена інформація. Макровіруси блокують виконання команд відкриття, закриття, збереження документів, встановлення шрифтів і т.д.

Пакетні віруси – найпростіші віруси, ядро програми яких міститься у файлі з розширенням.bat.

Завантажувально-файлові віруси – пошкоджують як код завантажувальних секторів, так код файлів, як правило, системних.

Віруси сімейства Dir – використовують інформацію про файлову структуру та вміст каталогів. Віруси даного типу, записавшись у кластери, помічають їх як пошкоджені, а потім реорганізовують файлову систему. При цьому інформація про перші кластери деяких виконуючих файлів записується у резервні біти, а на її місце поміщується посилання та тіло віруса. Тому при завантаженні відповідної програми, вірус отримує керівництво.

Мережеві віруси – поширюються як сукупність машинного коду по комп’ютерній мережі. Вони пристосовані для проникнення через мережні засоби захисту і мають високу швидкість поширення у мережі.

Поштові віруси – розповсюджуються разом з поштовими повідомленнями у вигляді прикріплених до них файлів з програмним кодом.

Дата добавления: 2015-05-26