Quitters, inc. 2 страница

Характерними рисами післявоєнного відновлення було випередження темпів розвитку виробництва (група "А") у промисловості, прискорений ріст виробничих потужностей й основних фондів, підвищення продуктивності праці, його механізації.

Обсяг валової продукції промисловості України протягом 1946-1950 р. перевищив обсяг довоєнного 1940р. на 15%, у тому числі машинобудування й металообробки - на 44%, промисловості будматеріалів - в 2,3 рази, виробництво електроенергії - на 23%. За роки 4-ї п'ятирічки значно збільшився випуск продукції легкої і харчової промисловості. Так довоєнний рівень виробництва цукру в 1950 р. був перевищений на 4%, масла рослинного - на 85%, м'яса - на 25% тощо. Незважаючи на деяке зниження питомої ваги промислового виробництва України у зв'язку зі збільшенням ролі Уралу й Сибіру, наприкінці четвертої п'ятирічки вона давала близько 48% загальносоюзного виробництва сталі, 33% прокату, 53% залізної руди, 30% вугілля, 38% металорізального устаткування, 71% цукру тощо.

В сільському господарстві республіки початок виконання 4-й п'ятирічки ускладнився найжорстокішою посухою 1946 року. Однак її наслідки були швидко ліквідовані й уже в 1947 році рівень сільського господарства досяг довоєнного рівня. Були проведені роботи зі зміцнення матеріально - технічної бази сільського господарства. До кінця 4-й п'ятирічки потужність тракторного парку УРСР перевищила її довоєнний рівень на 35%. Найбільш швидкими темпами збільшувався парк комбайнів, розширювалося використання електроенергії в сільському господарстві.

У результаті успішного виконання народно - господарських планів загальний обсяг валовий продукції промисловості УРСР за 1951 - 1960 р. збільшився більш, ніж в 3,6 рази в порівнянні з 1940 р. Відповідно до указу КПРС про першочерговий розвиток важкої промисловості, питома вага виробництва засобів виробництва (група "А") у валовій продукції промисловості республіки в 1960 р. досягла 72% проти 62% в 1940 р. По видобутку кам'яного вугілля Україна вийшла на четверте місце у світі (після США, Англії, ФРН) і третє в Європі. Швидкими темпами розвивався видобуток високоефективного палива - нафти й газу. Загальний обсяг валової продукції в 1960 році майже в 2,3 рази перевищив рівень 1950 року.

В період семирічного плану розвитку НГК країни (1959 - 1965 р.) здійснився перехід до галузевого принципу керування промисловістю, значно покращилося керівництво сільським господарством, були розроблені заходи для подальшого вдосконалювання планування. Таблиця - Основні показники розвитку НГК України в період 1940 - 1965 р.(в % до 1940 р.)

Основні показники
1. Валова продукція: - всієї промисловості - електроенергії - чорної металургії машинобудування
2. Вантажообіг: - залізничного транспорту - річкового транспорту - автотранспорту
3.Капвкладення
4. Роздрібна торгівля
5. Чисельність працюючих у НГК

Очевидно з таблиці, що в 1965 році промислове виробництво республіки вже в 5,6 разів перевищувало рівень 1940 року.

У період 1966 - 1970 р. були виконані плани з основних економічних і соціальних показників. Обсяг промислового виробництва збільшився в 1,5 рази, у тому числі по групі "А" - на 48% і по групі "Б" - на 55%. Було досягнуте збільшення питомої ваги виробництва предметів споживання в загальному обсязі промислового виробництва республіки. В 1970 році в Україні вироблялося в 8,3 рази більше предметів споживання, чим в 1940 році.

Економіка України в 40-70рр. досягла високого рівня розвитку. Значно зросла продуктивність праці, покращилося використання капітальних вкладень й основних фондів, підвищилася ефективність виробництва, зріс матеріальний і культурний рівень життя народу.

2. Однією з умов необхідності проведення господарської реформи 1965 року було те, що на той період територіальна структура керування промисловістю, методи планування й економічного стимулювання в промисловості не відповідали сучасним умовам і рівню продуктивних сил. Керівництво галузями промисловості виявилося роздробленими по численних економічних районах, що стримувало розвиток галузевих виробничих зв'язків між підприємствами, відокремлювало науку від виробництва, порушувало єдність технічної політики країни.

Також умовою було те, що госпрозрахунок, в тому виді, як він застосовувався до реформи 1965 року, ґрунтувався на тому, що госпрозрахунковим підприємствам надавалися виробничі фонди безоплатно. Тому вони не були зацікавлені в їх найбільш ефективному використанні.

Відповідно до рішення вересневого (1965) Пленуму ЦК КПРС у СРСР із січня 1966 року почала здійснюватися економічна реформа, сама велика з 30-х років.

Реформа проводилася по декількох напрямках:

1. Удосконалення системи планування. Колишня система планування не відповідала вимогам часу й мала істотні недоліки. Справа в тому, що зріст обсягу виробництва на підприємстві вимірявся на базі валової продукції. Тому пропонувалася заміна валової продукції як основного планового показника обсягом реалізації. Передбачалося, що цей показник підсилить позиції ринку і споживачів.

2. Зміцнення госпрозрахунку підприємств, залишення в їхньому розпорядженні більшої частки прибутку при зміні порядку його розподілу. Було введено плату за виробничі фонди, щоб стимулювати їхнє раціональне використання. Крім того, з прибутку нараховувалися фонди економічного стимулювання - матеріального заохочення, соціально-культурних заходів і житлового будівництва, а також фонд розвитку виробництва. Намічалося також відмовитися від планування зверху фонду заробітної плати.

3.Система централізованого розподілу матеріальних ресурсів збереглася. По найважливіших виробах цю функцію виконував Держплан, а по іншій продукції – Держпостачання (рос.- Госснаб). Він же здійснював прикріплення споживачів до постачальників, завантаження потужностей і реалізацію фондів. На нього було також покладене завдання розвитку складської форми постачання й оптової торгівлі.

4. Обмежені були права міністерств в області встановлення цін. В 1965 році було створено Держкомітет за цінами, що відокремився від Держплана СРСР в 1969 році в самостійне відомство.

5. Вересневий (1965) Пленум ЦК КПРС партія й уряд прийняли постанову "Про вдосконалювання планування й посилення економічного стимулювання промислового виробництва". У ньому був намічений ряд принципових заходів щодо поліпшення керування економікою. Зокрема передбачалося:

- оцінювати результати діяльності підприємств по реалізованій продукції, отриманому прибутку (рентабельності виробництва) і по виконанню завдань по поставках найважливіших видів продукції;

- поставити оплату праці працівників промисловості в безпосередню залежність не тільки від результатів їхньої індивідуальної праці, але й від загальних підсумків роботи підприємств;

- розвивати постійні прямі зв'язки між підприємствами-виробниками й споживачами продукції. Підвищити роль господарських договорів.

В Української РСР ця економічна реформа проводилася активно. Якщо в 1966 році на нові методи стимулювання перейшло 100 підприємств (1,5% їхньої кількості в республіці), які давали 8% обсягу виробництва і 18% прибутку, то в 1970 р. таких підприємств налічувалося 8,2 тис.(83%), що давали 92% обсягу виробництва й 90% прибутку.

В Україні вироблення електроенергії збільшилося на 46%, продукції машинобудування - на 80%, хімічної й нафтохімічної промисловості - на 100%. Прогрес відзначався в гірничодобувній промисловості, металургії, машинобудуванні й інших найважливіших галузях промисловості. Питома вага республіки в народному господарстві СРСР становила: по видобутку вугілля - 33%, залізної руди - 57%, виплавці чавуну - 48%, сталі - 40%.

Однак промисловість УРСР ще не повністю задовольняла потреби народного господарства в електротехнічних виробах, залізничних вагонах, гірській техніці, деяких сільськогосподарських машинах, запасних частинах і т.д. Близько 1/3 виробів, випущених у республіці в 1966 - 1970 р. по якості уступало встановленим стандартам. На деяких заводах не повністю використовувалися виробничі потужності, спостерігалися втрати робочого часу, простоювало обладнання.

Висновок. Висловлюються різні судження про цю реформ, але відомо, що ефект реформи виявився нижче очікуваного. Пояснюється це насамперед недостатньою комплексністю заходів, що здійснювалися, і, головне, непослідовністю у виконанні ухвалених рішень. Основний урок полягає в тому, що заходи щодо перебудови економічного механізму необхідно планувати в узгодженні з матеріальними пропорціями, з розподілом ресурсів.

3. Джерела нинішнього перманентно кризового стану економіки в країні не можна відділити від процесів, що відбувалися в СРСР в 1985 р.

З початку 80-х років криза в СРСР поширилася на всі сфери життя. Економіка хронічно не забезпечувала потреби країни. Рік у рік падав рівень життя населення. Зниження цін на нафту й природний газ на світовому ринку й агресія в Афганістані завдали руйнівного удару по й без того критичному економічному становищу. СРСР опинився над прірвою. Стала відчуватися нагальна потреба відновлення всіх сторін суспільства, його економічної основи, соціального життя.

Ця критична ситуація змусила нового генерального секретаря ЦК КПРС М.Горбачова на квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС заявити про зміну економічної, соціальної й зовнішньої політики. Був узятий курс на так звану " перебудову ".

Метою нової політики було підвищення темпів й ефективності розвитку економіки на базі прискорення НТП, технічного переозброєння й реконструкції виробництва, інтенсивного використання створеного виробничого потенціалу, удосконалювання системи керування, господарського механізму й у досягненні на цій основі подальшого підйому добробуту народу.

Але перші кроки перебудови не принесли із собою істотних змін. Тут потрібно констатувати явно виражений занепад - близький до критичного - в економіко-виробничій сфері: неухильне зниження таких показників, як приріст обсягу промислового виробництва, продуктивності суспільної праці, зниження паливно-енергетичного балансу за рахунок зменшення приросту вугілля й нафтопродуктів. Занепад цей обумовлений (у якості однієї з першопричин) тим, що не було базової теорії економічного розвитку на перспективу.

Але справа не тільки у відсутності перспективної програмної лінії. З'ясувалося, що навіть ті близько 2.5 тисяч підприємств, які в 1987 році в порядку спроби працювали в умовах повного госпрозрахунку й самофінансування, точно також як інші, "нормальні", недовиконували план по реалізації продукції.

Крім того, нерентабельним підприємствам надавалася фінансова допомога за рахунок рентабельних. Закон про виробниче підприємство передбачав можливість збереження збанкрутілих виробництв як завгодно довгий час.

В 1987 році капбудівництво й машинобудування залишалися самими слабкими ланками народного господарства. Тому ні про яку стабільну роботу інших галузей не могло бути й мови. Отже, стан економіки в цей період в Україні - кризовий. Це означало, що її розвиток, який довгий час йшов по екстенсивному шляху, вичерпав свої можливості. А якщо додати до цього ще й юридичну безпорадність підприємств, які були зобов'язані виконувати інструктивні вказівки, навіть якщо вони суперечили законодавству, відняти п'яту частину національного доходу, що „заморожувалася” у вигляді незавершеного капітального будівництва, можна зробити висновок - почався некроз (відмирання) реформи.

Уже в 1988 році деякі політики помітили, що в тих умовах, у яких проводилася перебудова, їй гарантована половинчастість і незавершеність, тобто в остаточному підсумку провал і повернення до форм роботи, які давно дискредитували себе, хоча сутність й історична місія перебудови полягала в зламуванні адміністративно-командної системи керування й у переході до переважно економічних методів керівництва народним господарством, до демократизації всіх сторін громадського життя.

Безсистемна й анархічна "перебудова" з ініціативи М.Горбачова протягом п'яти (1986 - 1990) років не тільки не принесла позитивних зрушень, а навпаки, значно погіршила економічну ситуацію. Завершилася горбачовська "перебудова" розвалом СРСР, а разом з ним - і інтеграційних економічних зв'язків між колишніми союзними республіками.

4. Подолання гострої й затяжної кризи економіки України, прискорення її переходу до нових циклічних фаз - економічного пожвавлення й росту – були першочерговою проблемою для майбутнього життя українського народу.

Після багаторічного панування тоталітаризму з тенденцією до скорочення виробництва споживчих товарів економіка України вийшла знесиленою й структурно деформованою. Із цього старту й довелося починати ринкові реформи. При цьому вони протягом 1991 - 1994 р. здійснювалися за гіперінфляційно-руйнівною моделлю перехідного періоду, що була нав'язана постсоціалістичним країнам ззовні й привела їхню економіку до катастрофічного занепаду, а більшість населення - до зубожіння.

Істотно погіршували економічне становище фактори необмеженої доларизації національного грошового обігу, витиснення іноземними конкурентами вітчизняних товаровиробників зі своїх внутрішніх ринків і блокування їхнього виходу на зовнішні.

Дезорганізація виробництва й господарський хаос, відсутність чіткого правового захисту, розкрадання товарних ресурсів, "прихватизация" державної власності супроводжувалися відповідним економічним занепадом. Найбільш відчутно він виявився з 1992 р., коли держава по пропозиціях іноземних експертів і радників по суті відмовилася від функцій по регулюванню процесів економічного реформування, механізм державного регулювання був спрямований на каталіз процесу господарського розвалу, на бурхливе подорожчання по "ланцюговій реакції" усього товарного виробництва, з безперервно зростаючою руйнівною інфляцією й платіжною кризою. Тим самим були створені самі сприятливі умови для зародження й фінансового збагачення нових соціальних структур з посиленням розбіжностей у рівнях життя багатих і бідних.

Дуже важливою складовою економічних реформ є процеси економічного роздержавлення й приватизації, формування дійсного хазяїна, який би мав власний економічний інтерес у сферах товаровиробництва, у його технологічному й організаційному відновленні, створенні гнучких виробничих систем, які б добре адаптувалися до мінливої ринкової кон'юнктури. На початку 1995 року вже більше половини промисловості й близько 70% будівельних структур не було державною власністю. У сільському господарстві понад 90% колгоспів реформовані на принципах паювання майна, і розгорнувся процес земельної реформи. Реформуються також радгоспи. Створені 32 тис. фермерських господарств. Торгівля де-факто вже давно є приватною. Розкрадено й розпродано значну частину державних транспортних засобів. Приватизовано більшість обслуговуючих підприємств, купується й продається державний квартирний фонд, і т.д. Але справа в тому, що від такого бурхливого "приватизаційного" процесу не було реального ефекту.

За підрахунками Європейського центру макроекономічного аналізу України, в 1992 році темпи змін ВВП (в порівнянні з 1990 -100%), в 1991р.- 92,5%, а в 1992р.-83,1%, в 1993р.-76,5%, в 1994р.-57,2%. За перше півріччя 1995 року в Україні зафіксоване зниження ВВП (у порівнянні з першим півріччям 1994 року) ще на 11,4%, тобто виявилася тенденція до послідовного економічного спаду.

Європейським центром макроекономічного аналізу наведені дані про виробництво ВВП розраховуючи на душу населення. По цих розрахунках, загальні зміни ВВП розраховуючи на душу населення мають такий вигляд: в 1990 році - 2467 дол.США, в 1991 році - 2143, в 1992 році - 1909, в 1993 році - 1490 й в 1994 році - 912 дол.

На внутрішньому споживчому ринку України в ці роки курс долара штучно завищувався. Той, хто мав долари, міг купувати тут споживчі товари за цінами нижче рівня цін на внутрішніх ринках західних країн. Ціни ж експортних українських товарів на західних ринках, навпаки, штучно занижувалися проти рівня світових. Через це країна втрачала свої валютні ресурси, що фактично занижувало й вартісні показники ВВП.

Характерною рисою виробничого спаду в 1 півріччі 1995 року є, як і колись, одночасне погіршення виробничої структури. Якщо загальний обсяг промислової продукції зменшився за цей час на 13,6%, то виробництво товарів народного споживання - на 22,4%, у тому числі продовольчих - на 18,6% і непродовольчих - на 33,1%. Таким чином, структурні зрушення відбуваються в напрямку, протилежному від соціальної переорієнтації економіки.

Друга риса виробничого спаду пов'язана із продовженням украй негативного процесу подорожчання виробництва товарів, росту їхньої собівартості й цін за принципом "ланцюгової реакції" - починаючи з видобутку й імпорту сировинних і паливних ресурсів і закінчуючи виробництвом продуктів кінцевого споживання. За півроку (базовий грудень 1994 року = 100%) середня оптова ціна промислових виробів підвищилась більш ніж удвічі.

Одночасно в Україні відбувалися процеси обмеження купівельної спроможності основної маси споживачів, із все більшим відставанням її рівня від темпів росту споживчих цін, що викликало черговий параліч процесів економічного кругообігу. Оскільки власні споживачі неплатоспроможні, а вихід на зовнішні ринки - внаслідок дискримінаційної торговельної політики закордонних країн або неконкурентоздатності вітчизняних товарів - не можливий, то, зрозуміло, підсилюється й криза збуту. При цьому створюється зовнішнє враження товарного надвиробництва: у магазинах багато товарів, які ніхто не купує. В Економічній доповіді Президента України 1994 р. відзначено, що номінальні грошові доходи населення за період 1990-1994 р. виросли в 4,9 тис.раз, а рівень реальних доходів населення (внаслідок спаду виробництва й знецінення національних грошей) упав до оцінки 19% у порівнянні з 1991 р.

Радикальна економічна реформа на той час мала два вирішальні напрямки.

1. Реформа валютно-фінансової й кредитної систем:

Вона містить у собі введення конвертованої валюти, активне здійснення комплексу антиінфляційних мір - подолання бюджетного дефіциту, безконтрольної емісії грошей, економічно невиправданої внутрішньої й зовнішньої заборгованості з метою забезпечення стійкого курсу гривні.

Для цього потрібно:

а) наростити виробництво конкурентоздатної продукції (товарів і послуг) як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринків;

б) створити резервний валютний фонд в іноземній валюті а також власний золотий й алмазний фонд, які б страхували стабільність грошової одиниці в умовах досить мінливої кон'юнктури ринку.

Але Україна у той час не мала ні необхідного обсягу конкурентоздатних товарів, ні фонду конвертованої валюти, ні золотого й алмазного запасів, тому держава змушена була починати з випуску власних грошей, які на першому етапі не будуть мати зовнішньої конвертованості.

Однак випуск власних національних грошей, є дійсно ефективним заходом тоді, коли буде гарантуватися стабільність, а також можливість купувати за них будь-який товар або будь-яку послугу без усяких обмежень. Такі гроші здатні мають виконувати величезну стимулюючу функцію в справі підвищення продуктивності праці і розгортання масової підприємницької діяльності.

Одночасно необхідно змінити валютно-фінансову й кредитну політику, підкоривши її стимулюванню підприємництва, забезпеченню рівноваги попиту та пропозиції на товарних ринках.

2. Здійснення корінної зміни економічної й галузевої структури народного господарства, форм і методів господарювання з орієнтацією на потребі мінливого ринку.

Економіка, у якій 70% доводиться на галузі так званої групи "А" і лише 30% на галузі групи "Б" штучно деформована. Структурна перебудова не можлива без відповідного первісного капіталу, потужних економічних стимулів, інвестицій і новітніх технологій, чіткої системи господарського керування на мікро- і макроекономичному рівні.

Але економіка України досягне сучасного світового рівня лише тоді, коли всі її ланки очолять фахівці-професіонали із глибоким знанням проблем ринку; коли вони будуть розмовляти зі своїми закордонними колегами одною професійною мовою, знаходити з ними загальні економічні інтереси, зможуть бути конкурентноздатні у своїх економічних й організаційно-управлінських діях.

5. Розпад СРСР породив у колишніх союзних республіках дві протилежні тенденції.

З одного боку, колишні союзні республіки прагнули закріпити свій національний суверенітет ізоляціоністськими мірами в економіці.

З іншого боку, зростала необхідність зберегти раніше існуючі виробничо-технологічні зв'язки з іншими колишніми союзними республіками, і в першу чергу, з Росією. Це обґрунтовувалося наявністю єдиної мережі транспортних комунікацій й інформаційних систем з високим ступенем інтеграції науково-технічного потенціалу, спільністю технічних умов виробництва, єдністю використання стандартів й інших умов.

В 1995 році, як й у попередні кілька років, у колишніх союзних республіках відзначалося постійне погіршення функціонування економіки. Так, у країнах СНД в 1994-1995 роках тривало падіння обсягу валового національного продукту (ВНП), що у середньому склало 16%. В 1995 році обсяг ВНП у цих станах продовжував падати. Дані наведено у таблиці.

Таблиця - Основні економічні показники країн СНД в 1994 році до 1991 року (%, у порівнянних цінах)

	Валовий внутрішній продукт	Промислова продукція	Сільськогосп. продукція	Капітальні вкладення	Індекс споживчих цін (разів)
Азербайджан
Вірменія					12.2
Бєларусь
Казахстан
Молдова
Росія
Туркменістан	49.4			-
Узбекистан
Україна
Всередн. по СНД

Таким чином, до початку 1996 року склалася нагальна потреба спробувати призупинити падіння виробництва й направити торгівлю й економічне співробітництво між країнами СНД і Балтії на нову, ринково орієнтовану основу.

Як показало життя, проблема врегулювання платіжно-розрахункових відносин країн СНД виявилася однією із самих складних у розвитку економічних зв'язків між ними. Розпад карбованцевого простору й введення державами своїх валют лише погіршили ситуацію. У більшості держав СНД валютний ринок створювався за зразком російського й нерідко за допомогою Росії. Це принесло всі недоліки російського валютного ринку в країни СНД, перенесло на їхній валютний простір російську інфляцію, оскільки курс рубля до долара явно економічно необґрунтований, а всі нові м'які валюти, як правило, були ще слабкіше рубля. Як захід з урегулювання платіжно-розрахункових відносин в країнах СНД введено офіційно фіксовані курси валют відносно ВКВ. На сьогодні очевидним фактом є необхідність відновлення зв'язків з колишніми республіками СРСР із метою стабілізації економічної ситуації в кожній з них.

Важливим підсумком відокремлення України та економічних рформ було досягнення в 1996 р. фінансової стабілізації, коли темпи зростання цін зменшилися з 400 % в 1992 р. до 40 %. Зниження інфляції добре вплинуло на стабілізацію курсу національної валюти відносно до долара. У вересні 1996 р. було проведено грошову реформу. Її суть – деномінація карбованця в 1000 тис.разів і заміна його гривнею.

В 1995 р. вперше скорочення ВВП не перевищило рівня попереднього року. Тенденція зберіглася в 1996 р. В 1997 р. темпи падіння ВВП ще уповільнилися – 3.2 % проти 10.1 % в 1996 р. Зарплата з жовтня 1994 р. по 1997 р. зросла з 22 до 90 долларів США. Середньомісячна інфляція у 1997 р. не перевищувала 1 %.

Однак економічну кризу подолати не вдалося. Якщо у 1997 р. ВВП на душу населення становив 1040 дол США, то в 1998 р. – 816, а в 1999 – близько 600 (в розвинутих країнах цей показник становить від 25 до 42 тис.дол США). Протягом 1997-1999 рр. Зарплата виплачувалася вкрай нерегулярно і знизилася до 500 дол.США.

У 2000р. почалося зростання цін (тільки за перші півроку – 118.7 %). За межею бідності опинилися близько половини українських громадян. За даними ООН Україна за індексом людського розвитку, який враховує стан здоров’я, рівень освіти та реальну купівельну спроможність населення, з 1994 по 1999 р. перемістилася з 54 на 102 місце в світі.

Причинами такого становища були: низька якість економічної політики, зниження бюджетних витрат, відсутність оптимальної податкової системи тощо. Взагалі ж хибна податкова система (60-80 % від доходу підприємства) стала головним блокуючим механізмом економічної активності і сприяла формуванню „тіньової економіки”. Така економіка має дві складові; а) це економіка, в якій громадяни діють цивілізованими методами, але приховують свій прибуток від оподаткування; б) кримінальний сектор (на думку окремих спеціалістів вона становить не менше половини обсягів тіньової економіки). На 1999-2000 рр. в „тіні” оберталося 10-12 млрд.дол.США і більше 6 млрд.грн (близько 60 % ВВП). Лише з 1991 по 1995 рр. з України було нелегально вивезено 15-20 млрд.дол., які осіли в іноземних банках. Отже, ”тіньовий” капітал не спрямовувався на інвестування НГК, не міг бути використаним для підтримки соціальної інфраструктури, сприяв зростанню податкового пресу, що в свою чергу ще більший обсяг економіки заганяло в „тінь”. Відповідно держава втрачала можливості реального управління економікою, оскільки більше половини економічної діяльності мало неофіційний характер, функціонувало стихійно чи під прямим контролем кримінальних структур.

Негативним фактором став величезний зовнішній борг. Протягом 1994-1999 рр. він зріс майже втричі і становив 12.5 млрд.дол США при ліквідних валютних резервах у 768 млн.дол. При цьому додалася зростаюча внутрішня заборгованість з виплати зарплати, стипендій, пенсій тощо, загальна сума якої збільшилася з 36 млн.грн у 1994 р. до 12 млрд.грн у 1999 р.

Катастрофічних розмірів набуло фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів (60-70 %). Тому за показниками конкурентоспроможності продукції Україна посідала 58 – ме місце серед 59 країн, за якими веде спостереження Світовий економічний форум.

6. Приріст промислового виробництва за січень-листопад 2004 р. склав 13.4 %, за листопад –грудень – 11.3 % (до відповідного періоду 2003 р.). Найбільший приріст серед основних видів промислової діяльності у листопаді мала харчова промисловість (22,5% до листопаду 2003р.) – такого значного зростання у галузі не спостерігалось з минулого року. Одночасно відбулось сповільнення темпів зростання виробництва у машинобудуванні. Хоча темпи сповільнення у деяких галузях виявились дещо вищими, ніж очікувалось на початку року, зростання промислової продукції за рік відбулося на рівні 13,3%, а за І квартал 2005 року прогнозується 8–9%. Галузями-лідерами залишатимуться машинобудування, металургія і харчова промисловість.

Динаміка випуску промислової продукції 2004 р. формувалася під впливом як високого зовнішнього попиту на продукцію експортоорієнтованого сектора (металургійної і хімічної галузей), так і інтенсивного нарощування виробництва капітальних товарів інвестиційного комплексу (машинобудування). Частка експортної продукції машинобудування, металургійної та хімічної галузей у 2004 року склала 67,1% загального обсягу експорту. Покращання умов торгівлі експортними товарами призвело до суттєвого підвищення позитивного сальдо торгового балансу до 3206,2 млн. доларів США і стало фактором розширення внутрішніх доходів економіки.

Види промислової діяльності	в % до 2003 р. в % до 2004 р.
	2004 рік	прогноз на І кв. 2005року
Промисловість в цілому	13,3	8–9
машинобудування		16–18
металургія та оброблення металу		7–8
хімічна та нафтохімічна промисловість		8–9
харчова промисловість		13 –14
легка промисловість		7–9

Зростання обсягів виробництва продукції досягатиметься шляхом створення сприятливих умов для вітчизняного виробництва і захисту його від недоброякісного імпорту, впровадження високих наукомістких конкурентоспроможних технологій, розвитку внутрішнього ринку та активізації інвестиційного попиту. Збільшення обсягів виробництва відбудеться у транспортному, важкому, електротехнічному, електронному та сільськогосподарському машинобудуванні. Очікується сприятлива кон’юнктура на традиційних зовнішніх ринках української машинобудівної продукції: передбачаються стабільні поставки продукції авіаційної промисловості на ринки Росії, Китаю, Ірану, країн Африки, Азійського регіону, поступове збільшення експорту електронного устаткування до країн СНД.

Зовнішній попит, як і досі, відіграватиме найбільшу роль для металургії. Основними споживачами її продукції будуть Китай, країни СНД, Близького Сходу та Європейського Союзу.

Ринок Північної Америки став відчинятися і для українців. Країни торгової асоціації NAFTA відчувають дефіцит сталі, унаслідок чого ціни на готовий прокат там стабілізувалися на найвищому рівні у світі. У пошуках більш дешевого продукту споживачі металу із США, Мексики та Канади звернули свої погляди на Україну. Крім того, у 2004 р. Верховна Рада ратифікувала угоду про торгово-економічне співробітництво між Україною і Мексикою, що дає шанс на спрощення доступу вітчизняних товарів на мексиканський ринок.

Дата добавления: 2015-05-26