Культура епохи Відродження

Епоха Відродження або „Ренесансу” охоплює період 13-16 століть. Термін „ренесанс” запроваджено до вжитку у 16 ст. істориком мистецтва Джорджо Вазарі і стосувався лише Італії. Нова епоха усвідомлювала себе як відродження античного стилю мислення і чуттєвості, вироблених античністю уявлень про людину. Соціальною базою відродження було піднесення італійських міст-комун, які завдяки розвою ремісничого виробництва та зручному географічному розташуванню активно включалися у торгівлю між Європою та Сходом. Флоренція, Генуя, Венеція та інші міста Італії стають для всієї Європи взірцем свободи та винахідливості, де формується новий прошарок суспільства – інтелігенція (художники, скульптори, архітектори, вчителі).

Основні риси епохи Відродження:

Ø титанізм митців епохи (універсальність і багатосторонність Леонардо да Вінчі –художник, механік, інженер, теоретик мистецтва, скульптор; Альбрехт Дюрер – живописець, гравер, винахідник системи фортифікацій);

Ø розвиток музики і театру(театр Шекспіра „Глобус”, виникають світські пісні, зокрема такі жанри як романс, арія, балада, шансон, опера; поліфонія – число голосів збільшилося до 4-6)

Ø гуманізм і антропоцентризм (прагнення до людяності, створення умов для життя, гідного людини, гуманізм починається тоді, коли людина розмірковує про саму себе, про власну роль у світі, про свою сутність і призначення, сенс і мету свого буття; в центрі уваги постає людина);

Ø практичні знання (створено каравели у Португалії, використання компасу, створені географічні карти);

Ø експериментальні науки(розвивається механіка);

Ø людина цінна не походженням, а високими власними якостями;

Ø земна краса, людина – є об’єктом мистецтва;

Ø поєднання традицій античності та середньовіччя і створення нового типу культури;

Ø формування національної свідомості та національних літератур (латинська художня література у 16 ст. остаточно припинила своє існування; твори на національних мовах: Данте Аліґ’єрі „Божественна комедія”, Франческо Петрарка „Сонети”, присвячені коханій Лаурі, В.Шекспір ”Отело”, „Гамлет”, „Генріх 6”, М.Сервантес ”Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський”, Томас Мор „Утопія”)

Відродження породило титанів думки, за силою відчуттів і характеру, людина стала сукупністю різних „подоб”. Яскрава, контрастна особистість, сила якої утверджувалася часто правом без моралі. Так, Ніколо Макіавелі у трактаті ”Володар” зауважував: ”Мета – виправдовує засоби”, а „новому государеві необхідно володіти природою як звіра, так і людини”.

В епоху італійського Відродження спостерігається підвищений інтерес до образотворчих мистецтв. Саме вони, володіючи просторовими закономірностями, дозволяють більш точно і вірно побачити і відобразити божественну красу світу. Італійський художник, скульптор, архітектор Джотто ді Бондоне (1267-1337) автор фресок капели дель Арена (церкви Марії Милосердної у Падуї), він наділяє своїх героїв саме людськими рисами, використовує перспективну передачу тривимірного простору, надає нового значення колориту(системі сполучення кольорів у художньому творі). Мазаччо втілює у релігійних сценах життєвих гуманістичних ідеалів, застосовує світло-тінньового моделювання і розробка нової перспективи, включає у живопис пейзаж, архітектуру тощо.

Представниками високого Відродження були:

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Найвідоміші картини: „Весна”, „Народження Венери”

Леонардо да Вінчі( 1452-1519). Найвідоміші його твори: „Мадонна з квіткою” (Мадонна Бенуа), „Мадонна з немовлям”(Мадонна Літта), „Джоконда”(Монна Ліза); фреска „Таємна вечеря” в трапезній монастиря Санта-Марія дела Грація у Мілані.

Рафаель Санті (1483-1520). Найвідоміші його твори: „Битва Георгія з драконом” „Мадонна Конестабілє”, „Сікстинська мадонна”, „Портрет Папи Юлія Другого”, розпис залу скріплення печатками(Станца делла Сеньятура) Ватиканського палацу: композиції ”Диспут”, „Афінська школа”, „Парнас”, „Мудрість, Міра і Сила”, що уособлюють чотири галузі духовної діяльності людини – богослов’я, філософію, поезію та юриспруденцію.

Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Найвідоміші твори: статуї „Давид”, „Мойсей”; створення куполу собору святого Петра у Римі; розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані. Фреска „Страшний суд”.

Дата добавления: 2015-05-26