Інтелігентність – невід’ємна риса професійної культури

“Людина віддзеркалюється у своїх вчинках”

Йоганн-Фрідріх Шиллер

Поняття “інтелігентність” (від лат. intelligens – розумний, мислячий, розуміючий) несправедливо вийшло з повсякденного вжитку працівників ДСНС, бо найчастіше, коли йдеться про культуру особистості, більшої уваги надається проявам її зовнішніх ознак. Було б помилково пов’язувати поняття “інтелігентність” лише з манерами чи зовнішніми проявами поведінки людини.

Сучасне трактування терміну “культура людини” не зводиться лише до сукупності матеріальних і рукотворних цінностей, але передбачає також вміння духовно збагачувати себе, втілювати в процес життя певні ідеали та принципи.

Праця і розум є головними чинниками, які збагачують людину духовно, сприяють її естетичному розвитку і звернені, передусім, до внутрішнього світу людини.

Упродовж віків “інтелігентність” характеризувалася стабільністю оцінок, поки політичні орієнтири післяреволюційного періоду не розпочали коректувати моральні принципи, а поняття “інтелігентність” все більше набувало класових ознак. Ідеологічні методи виховання радянської інтелігентності, котрі мали місце в системі силових структур, як показала практика, бажаних результатів не дали. Адже саме поняття “інтелігентність” трактувалось як щось “буржуазне”, що явно не могло бути корисним для запитів пролетаріату та співзвучне з настановами партії. Зрозуміло, що політизованість змінила суть поняття “інтелігентність”.

Інтелігентність – це всебічна гармонія розуму і серця, недаремно Л. Толстой сказав, що “розумне і моральне завжди збігаються”. Базою інтелігентності є, без сумніву, духовність.

Однак, якщо характеризувати ознаки інтелігентності, то зрозуміло, що це має бути повний антипод безкультурності та невихованості, бездуховності, не кажучи вже про примітивізм і вульгарність.

Інтелігентність – це здатність до розуміння, сприйняття, ставлення до навколишньої природи і людей. Інтелігентна людина повинна поєднувати в собі велике духовне багатство з елементами зовнішньої культури – такими, як вияв інтелекту, освіченість, шляхетність манер і почуттів.

Інтелігентна людина – це, передусім, інтелектуально розвинена особистість, яка здатна швидко вчитися, в тому числі самостійно. В інтелектуальному плані люди суттєво відрізняються один від одного. Недарма філософ Відродження Ніколло Макіавеллі стверджував, що “є три види інтелекту: по-перше, такий, який власними зусиллями здобуває знання і осягнення речей; далі такий, який правильно пізнає те, що інший повідомляє йому; нарешті, такий, який не здатний ні до першого, ні до другого”. Саме тому, в інтелектуальному світі інтелігенція є вищою верствою, культурною і духовною елітою.

Сукупність індивідів, яким притаманні риси інтелігентності називають інтелігенцією. Інтелігенція - суспільний прошарок людей, які професійно займаються розумовою, переважно складною, творчою працею, розвитком і поширенням культури. Цей термін ввів у науковий обіг російський письменник П. Боборикін у 60-х роках ХІХ ст., а згодом він перейшов з російської в інші мови.

Бути інтелігентною людиною – соціальний обов’язок кожного індивіда. Крім того, це обов’язок перед самим собою. Це запорука особистого щастя людини і аури (від гр. aura – подих) доброзичливості навколо неї і до неї.

Інтелігентність вимагає дотримання загальних правил культури. Але цього недостатньо. Її формуванню повинна слугувати велика внутрішня духовна праця. Особистість при цьому повинна намагатися досягти духовної досконалості. Слід пам’ятати також про те, що культура й інтелігентність – це плід, передусім, волі та характеру особистості.

Найвищою жертовністю істинно інтелігентної людини є неможливість змінювати свої принципи чи торгувати ними. Прикладом такої високої місії може служити, знищена В. Леніном і Й. Сталіном після революції, як українська, так і інших національностей інтелігенція, оскільки з неї не можна було формувати людину “нового” суспільства.

Явною ознакою інтелігентної людини є її мова, бо в живій мові відтворюється особистість, розкривається її духовний світ. Саме мова, не враховуючи національної приналежності людини, дозволяє судити про рівень її культури, вихованості й інтелігентності.

Людину, словниковий запас якої можна порівняти із відповідним мовним “багажем” (лише тридцять слів) Елочки Людоїдки – відомої героїні роману Ільфа і Петрова “12 стільців” – без сумніву, не можна назвати інтелігентною. В інтелігентної, культурної людини, мова повинна мати багатий активний і пасивний словниковий запас.

Працівника ДСНС, котрий постійно працює над своєю самоосвітою, зразу можна оцінити у спілкуванні з ним. Такий працівник, як правило, тактовний у поведінці з іншими, з ним зручно та приємно оточуючим.

На жаль, у середовищі особливо молодих працівників, як показує досвід, мовна лексика досить бідна. Симптоми цієї хвороби легко виявити. Це – повна відсутність інтересу до читання художньої літератури, особливо класики.

Думка, що нові види інформації повністю замінять книгу – хибна. Людина з книгою не розлучається. Книга – це вірний співрозмовник і друг, її замінити неможливо. Ніяка техніка не здатна викликати в людині такі почуття, як це робить художня література. Прочитана книжка примушує думати, натомість думка заводить на стежку сумніву. А шукаючи своє місце у світі, як говорив давній поет Персій, треба пам’ятати, “ким тобі бути призначено Богом, а як зайняти місцезнаходження поміж людей, то пізнай сам”

Сьогодні книжковий ринок переповнений беззмістовним “чтивом”, тому у виборі літератури необхідно виробляти свій індивідуальний естетичний смак, а не захоплюватись примітивною розвагою.

Шлях до мовної культури, як відомо, важкий. Інтелігентна людина, особливо керівник, не може зупинятися лише на діловому стилі мови. Виступити на зборах, диспуті, зробити наукове повідомлення канцелярською мовою неможливо.

Сьогодні, в умовах розвитку техніки, вдосконалення технологічних процесів і проникнення комп’ютерної техніки не тільки в сферу виробництва, але й у побут, існує хибна думка, що класичне мистецтво, без якого неможливий розвиток духовності, втрачає свої позиції. Багато молодих працівників, як показує досвід, вважають, що вихід в Інтернет дає змогу отримати будь-яку інформацію і задовольнити вибагливість будь-якого смаку.

Сучасні взірці підготовки фахівця вузької спеціалізації зводять багатьох на хибний шлях; побутує думка, що нібито мистецтво та духовність – це похідні від головного – освіти.

Хоча навколо питань культури та духовності багато розмов і в сьогоднішній незалежній Україні, але на практиці переважає тип псевдоінтелігента – самовдоволеного та впевненого, що культура й освіта – одне і те ж. Недарма кажуть: “Той, хто не здібний вчитися, намагається вчити інших, а одне з найбільших нещасть цивілізації – вчений дурень”.

З метою виховання інтелігентності працівників у системі вищої освіти ДСНС необхідно зосередити увагу на ґрунтовному вивченні гуманітарних наук, позбутись упередженого тлумачення їх як другорядних, а тому маргінальних. Саме гуманітарні науки дають базові знання про людину, її місце в світі, призначення, зміст і сенс життя. Їх завданням є формування високоінтелектуальної особистості, громадянина та інтелігента.

Не всі знання, і не всяка освіченість породжують інтелігентність. Здебільшого, саме спеціаліста вузького профілю характеризує низький рівень культури й інтелігентності. Тому цю прогалину мають заповнити гуманітарні науки, які покликані давати відповіді на проблеми буття та духовності.

Практичний досвід показує, що саме гуманітарії в середовищі спеціалістів технічної чи практичної підготовки мають широке поле для діяльності. Вони ставлять особистість віч-на-віч з “одвічними” проблемами буття, першопричинами всього сущого, розкривають закономірності людської духовності.

Навчаючись у технічному навчальному закладі, студент чи курсант не завжди бажає задумуватись над цими питаннями. Опинившись у середовищі, де “культура” має масовий характер, під час організації заходів, кількість яких випереджує якість, можна зустрітися з багатьма неприємними фактами. Наприклад, під час екскурсії в картинній галереї студенти, курсанти та працівники швидко пробігають зал за залом, зовсім не цікавляться сюжетами полотен, хіба що поверхнево зупиняються на назвах творів, шукаючи сенсаційного “прекрасного”.

Малокультурні особистості не винні у тому, що не сприймають художні образи як багатющі, поколіннями створювані досвід, мудрість і багаторічні спостереження. Вираз обличчя чи погляд очей, який так вдало “схоплений” художником, розкриває його вміння розуміти та відчувати “прекрасне”, проте не може дійти до душі малокультурного відвідувача. Тут би постояти, подумати, зрозуміти ауру картини, яку так виразно і промовисто розкрив художник мистецькими засобами. Адже він віддав частинку своєї душі не тільки для споглядання зображеного, але й для праці інтелекту та душі того, хто споглядає. На жаль, не кожен здатен до подібної духовної роботи, бо внутрішніх запитів у мистецтві як засобу духовного збагачення він не відчуває.

Інтелігентній людині, котра прагне осягнути “прекрасне”, не можна нехтувати спостережливістю, щоб вникнути в світ образу та створити свій внутрішній душевний настрій.

Працюючи в колективі, зокрема на керівних посадах, працівник ДСНС повинен розвивати творче ставлення до життя підлеглих, їхніх настроїв, використовувати для цього художні образи мистецтва.

Задоволення матеріальних потреб, досягнення достатку – речі необхідні, але не єдина умова людського існування. Це не більше, ніж передумова нормального буття.

Інтелігентна людина не може не задуматись над змістом власного життя. Життя лише тоді матиме певний сенс, коли особистість не буде байдужа до Добра, Істини та Краси. Духовне багатство, освіченість, культура, інтелігентність не даються самі собою, якщо не докладати зусиль, щоб їх досягти.

Академік Д. Лихачов у книзі “Книга беспокойств” зазначив: “Ні, не спершу економіка, а потім культура, а одне і друге разом. А я навіть сказав би спершу культура. Тому, що без морального піднесення не діють не тільки економічні закони, взагалі ніякі закони не діють... Нація, яка не поціновує інтелігентності приречена на загибель”.

Дуже часто моральні якості особи не підтверджуються її поведінкою. Черствість, егоїзм, бездуховність, зазнайство нерідко характеризують навіть інтелектуалів. Український кінорежисер О. Довженко про таких писав, що “в кишені у них диплом про вищу освіту, а в серці немає культури й на рівні початкової”.

Можна навести безліч прикладів з життя, які підтверджують, що інтелектуал може виявити себе як дріб’язкова людина з елементами хамства в поведінці, а навіть злочинцем.

Слід пам’ятати, що поєднання освіченості та позитивних моральних якостей – найважливіша ознака інтелігентності. Справжній інтелігент ніколи не буде хамом, чваньком, неделікатною людиною.

Приховувати поверхневе позерство, навіть під вишуканою зовнішністю, марно. Розумні люди завжди без зусиль зможуть розпізнати, хто є хто.

Інтелігентність працівника ДСНС не залежить від долі, обставин, як дехто вважає, вона в його руках. Рятувати людей – найшляхетніша професія на Землі, вона вже складає основу прекрасної душі. Недарма кажуть, що результат кожної роботи – це автопортрет особи, яка її виконала. Бездуховна людина не здатна на самопожертву.

В поєднанні “прекрасне” й освіченість творять у рятувальника риси справжньої інтелігентності.

Працівник ДСНС – це особистість, в якій повинні органічно поєднуватись високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, потреба в самовдосконаленні, розвинене почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством та Україною.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке “інтелігентність”?

2. Назвіть найважливіші ознаки інтелігентності.

3. Як відбувалась трансформація змісту поняття “інтелігентність” упродовж останнього століття?

4. Якими рисами внутрішньої та зовнішньої культури повинен володіти працівник ДСНС, щоб вважатись інтелігентом.

5. Чи віддзеркалює мова рівень інтелігентності людини, зокрема працівника ДСНС?

6. Як духовне вдосконалення впливає на формування рис інтелігентності в працівника ДСНС?

7. Поясніть роль читання художньої літератури у становленні особистості.

8. Чи можна стати інтелігентною людиною лише шляхом навчання та самоосвіти?

9. Розкрийте значення мистецтва у формуванні інтелігентності.

Дата добавления: 2015-05-26