Морально-професійної культури

Робота – головна справа нашого життя. Треба не тільки добре знати, а й любити те, що робиш, тоді праця даватиме насолоду, а її плоди – втіху.

Більшу частину свого життя працівник ДСНС присвячує роботі. Приємно працювати в колективі, в якому серед співробітників панує взаємодопомога та щирість. Власне, вони є запорукою трудового настрою. Тому особливої актуальності сьогодні набуває культура поведінки працівника ДСНС з погляду дисципліни праці.

Мистецтво людського спілкування дає можливість уникати конфліктних ситуацій, прикрощів і непорозумінь, які, на жаль, мають місце в реальному житті. Моральне виховання та культура працівника ДСНС – це його ставлення до людей, матеріальних і духовних цінностей, навколишнього середовища.

В особистій культурі працівника ДСНС морально-професійна культура має посісти одне з чільних місць. Її складниками є знання, почуття, потреби, переконання, навички, знання етикету – все те, що виявляється у відносинах з підлеглими та колегами.

Повсякденна практика діяльності працівника ДСНС дає багатий матеріал для роздумів, адже сьогодні, в суспільно-політичному та культурному житті України, ще досить відчутні імпульси авторитарного способу мислення. Це спостерігаємо, наприклад, у конфліктах між владою та пресою, представницькими та виконавчими структурами влади, окремими регіонами, різними політичними партіями. Причини таких конфліктів обумовлені відсутністю демократичних, культурних традицій, поглядів і переконань. Недаремно в Указі Президента від 27 квітня 1999 р. про “Основні напрямки розвитку духовності, захист моралі та формування здорового способу життя громадян України” зазначалось, що “... в Україні розвиваються негативні процеси в духовній сфері, деформуються моральні засади суспільства..., необхідно акцентувати зусилля на розвиток духовності, виховання патріотизму та поваги до історичної спадщини українського народу, вкорінення в суспільній свідомості загальнолюдських моральних цінностей”.

Отже, без формування справжньої духовності та культури не можна відродити гуманність і демократизм у середовищі працівників служби цивільного захисту.

Одним із найважливіших аспектів людських стосунків є рівень розвитку моральності та формування моральної культури особистості.

У сучасній науці моральна культура особистості трактується як рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.

Поняття моральної культури трактується досить широко й об’ємно, та досягнути її може особа, котра скрупульозно працює над собою, займається самоосвітою.

Культура та поняття про неї – це не тільки уявлення про здобутки матеріальних і рукотворних цінностей, але й уміння духовно збагачувати себе і, при цьому, втілювати в процес життя певні ідеали та принципи.

Щоденне службове життя вимагає високого рівня культури в розмовах з колегами, під час прийому відвідувачів, перевірки різних організацій та установ, участі у зборах чи чергуваннях, виїздів на надзвичайні ситуації. Грубість, нетактовність працівників одразу помічається сторонніми і свідчить про відсутність культури і такту взагалі.

На жаль, сьогодні спостерігаємо факти морального занепаду, особливо серед молоді, для якої ідеалом життя є матеріальне благополуччя та нажива будь-якими засобами. Не можна в цьому плані нехтувати реальною оцінкою морального стану працівників ДСНС, де часто-густо в поведінці процвітає безкультур’я, бездуховність, відсутність елементарних норм поведінки.

Криза сучасної людини в умовах адміністративної розбещеності та безсоромності дійшла до того, що багато людей втрачають почуття громадської відповідальності, використовують службове становище для самозбагачення та кар’єрного росту і при цьому нехтують службовою присягою та елементарними моральними нормами.

Є ще один аспект моральної поведінки, в якому важливу роль відіграє ставлення людини до кар’єри. Академік А. Сахаров говорив: “Немає жахливішого режиму, ніж той, який знеособлює особу, а на її місце ставить посаду”. Кар’єристів ще досить багато, а вони й культуру оцінюють досить дешево. Щоб досягти кар’єрного росту, вони нехтують такими поняттями як честь і гідність.

У світлі цих проблем велика відповідальність лягає на працівника ДСНС тому, що в самому слові рятівник закладені високоморальні принципи: рятувати, захищати, дбати, передусім, про інших людей.

Як вище було сказано, будь-який напрямок діяльності працівників ДСНС не може успішно функціонувати без застосування етичної та культурної основи, суворого дотримання наказів, удосконалення як зовнішньої, так і внутрішньої культури.

Що становить основу поняття “зовнішня культура”? Це культура поведінки, манери, зовнішній вигляд, фізична досконалість, поведінка в побуті, сім’ї. Вона покликана формувати моральні якості особового складу працівників, гуманне ставлення до людей.

Зовнішні ознаки моральної культури мають цінність лише в тому випадку, коли доповнюють внутрішню культуру. Її проявами є гуманність, порядність та інші моральні якості. Культура мови, відповідна міміка, зовнішній вигляд створюють сприятливі умови для переконання співрозмовника, встановлення контактів; це все те, без чого неможливе ефективне виконання службових завдань. Саме від рівня загальної культури, компетентності, відповідальності, відданості обов’язку залежить правомірна реалізація місії працівника ДСНС у суспільстві.

Внутрішня культура – душа людини, яка дана їй від природи. Вона залежить від духовної культури, збагачується її елементами, розвивається та проявляється у спілкуванні, шляхетних вчинках, культурі мислення та почуттях.

Від загальної культури особистості залежить дуже багато. Працівник ДСНС зобов’язаний володіти елементами правової, політичної, педагогічної, психологічної, моральної та духовної культури. На службі працівники використовують багато прийнятих у побуті моральних норм, які складають службову або професійну мораль пожежного-рятувальника.

Важливе значення у роботі будь-якого колективу ДСНС відіграє моральна культура керівника. Успішність управління працівниками будь-якої сфери й результативність виконання ними службових завдань значною мірою залежать від особистих якостей керівників, зокрема, їх моральної культури. Про це свідчать наукові досягнення таких наук, як управління персоналом, професійна етика, психологія, соціологія, а також значний практичний досвід управлінців.

На думку науковців, у своїй діяльності керівник має поєднати два завдання: реалізувати суспільне призначення служби (рятування людей та майна) та використати свій колектив для досягнення суспільної мети. З точки зору моралі важливим є встановлення рівноваги між двома цими завданнями.

Досить поширеним у нашій країні було і залишається явище, коли на керівні посади призначають не за природні здібності, високий професіоналізм чи чудові ділові якості, а з огляду на близькість до певного високопосадовця, „відданість” певній політичній силі чи бізнесгрупі. Необізнаний у фахових справах керівник, для досягнення результативності своєї діяльності чи то створення показної активності, найчастіше починає творити кадрові перестановки, звільняти управлінців наближених до минулого керівника і ставити відданих і близьких до себе, міняти стратегію прийняття рішень і, навіть, змінювати довгострокові плани. У таких випадках спрацьовує народне прислів’я „нова мітла по-новому мете”. Весь кадровий апарат “лихоманить” від побоювання бути звільненим чи пониженим у посаді (відправленим на пенсію) і, як наслідок, різко падають показники працездатності працівників і ефективність роботи колективу.

Розумний молодий керівник за таких обставин намагається якомога швидше увійти в курс справи з допомогою досвідчених працівників, стати обізнаним у фахових питаннях. Адже здавен відомо, що влада керівника дорівнює його авторитету. Моральний авторитет в очах підлеглих здобути важко, але можливо, за умови наполегливості у самовдосконаленні та тактовного ставлення до оточуючих.

Крім того, керівник повинен бути в очах підлеглих достатньо суворим. Суворість протидіє всьому, що може розніжити або розпестити підлеглих, зробити їх моральну сутність нестійкою, перекреслити їх повагу до правил, вимог і обов’язку. Таким чином, суворість керівника до підлеглого породжує в ньому суворість до самого себе. Суворість, військовий елемент у вихованні загартовують рятувальника у вірності та відданості ідеалу або правилу гідності. Як зазначав П. Юркевич ”… до ідеалу треба ставитися суворо, не вступаючи в аморальну угоду з тим, що тягне нас зраджувати йому. Така суворість у вихованні є спочатку мірою зовнішньою, але потроху вона повинна обернутися у постійну внутрішню якість волі, через яку вихованець, суворий сам до себе, охороняє усю свою моральність від впливів, які б руйнували її”.

Для здобуття авторитету і поваги у колективі керівник також повинен бути компетентним у своїй галузі, добре знати можливості,слабкі та сильні сторони кожного члена колективу. Адже, щоб вчасно приймати відповідальні рішення, керівник повинен чітко визначати участь співробітників у виконанні певного завдання, щоб підлеглі не трактували довільно обсяг і якість своєї роботи, були відповідальними за виконання поставленого завдання.

Нерідко можна зустріти випадки, коли керівники нарікають на своїх підлеглих, що ті, нібито, не виконують поставлених перед ними завдань або перекручують їх. Підлеглі у відповідь виправдовуються, що керівник ставить завдання нечітко, вони не розуміють, що від них вимагають. Як правило, у таких випадках винен сам керівник, який не вміє ставити завдання і контролювати їх виконання.

Не треба забувати, що керівництво – це досягнення мети за допомогою інших людей. Тому керівник повинен не тільки бути фахівцем своєї справи, але й знати психологію поведінки людей у колективі. Він не повинен розпорошувати відповідальність, перекладати її на підлеглих, наголошувати на чужих помилках і, водночас, звеличувати свої досягнення, робити часті кадрові зміни.

Розумний керівник завжди використовує знання і досвід своїх колег та підлеглих, радиться з ними у важливих справах, дає членам колективу творчу свободу, яка є супутником відповідальності.

Деякі керівники, задля досягнення своїх амбіційних планів чи навіть службових завдань, нехтують моральною стороною професійної діяльності, намагаються досягти мети неетичними способами. Це призводить до відриву від людського світу моралі. Найвища мета не може виправдати некоректну, образливу поведінку, нелюдське поводження з підлеглими та громадянами.

Пересічні громадяни очікують від керівника будь-якого рангу відповідальності, відданості обов’язку, сумлінності, ретельності та фаховості.

Важливою рисою моральної культури керівника, в системі органів та підрозділів ДСНС, є здатність до морального самопізнання та самовдосконалення.

Мораль працівника ДСНС – це не тільки зразки теоретичних, але й практичних знань. Давньогрецький філософ Арістотель зазначав, що навчитися чогось можна, лише коли сам це зробиш.

Що таке культура, які етичні норми повинен знати рятувальник, які поняття включає в себе термін “культура праці”, як формується інтелігентність і краса почуттів, як набути хороших звичок, манер та смаку? Відповідь на ці питання повинен знати кожний працівник ДСНС, щоб стати висококультурною людиною.

Сьогодні багато людей різних професій стривожено розмірковують про духовно-інтелектуальні цінності нашого суспільства, про те, в якому напрямку ми йдемо, як, нарешті, віднайти той “архімедів важіль”, що допоможе подолати економічні труднощі, зрештою, що має зробити Українська держава, аби збагатити національно-культурне життя нашого народу.

Мета культурної політики – сприяти розвитку і самореалізації особистості, духовному відродженню нації, створенню цілісної сучасної культури, яка б активно входила у світовий простір, а також підтримувати культури різних національних меншин. Не враховувати цього й говорити про моральність і культуру – означає відходити від реалій життя, видумувати абстрактні схеми. Мораль і духовність складають базу культури окремої людини та суспільства загалом.

Мораль і духовність – дивовижні фактори, присутність яких непомітна, а відсутність може мати важкі або й фатальні наслідки. Давньогрецький мудрець Софокл стверджував: “Який страхітливий буває розум, коли він не послуговує людині, адже тому, хто не осягнув науки моралі, виховання добра, всі інші навчання заподіють тільки шкоду”.

Важливу роль у формуванні моралі відіграє моральне виховання. Ефективність морального виховання найбільша до 20 років, поки ще остаточно не сформовані світогляд, моральні принципи, характер особистості. Філософ і педагог П. Юркевич найголовнішим завданням виховання вважав ”передати вихованцеві світлий погляд на життя, зробити його серце тверезим та мужнім і приготувати його до життєвої боротьби, закарбувавши в ньому вічними рисками віру в добро і в Бога; а це можливо зробити тільки в дні юності, коли серце ще буває відкрите для усього шляхетного і прекрасного”.

На думку професора Г. Васяновича, процес морального виховання можна розділити на три етапи: по-перше, оволодіння моральними знаннями, по-друге, формування глибоких переконань, по-третє, вироблення моральних звичок поведінки.

Першим кроком у моральному вихованні є моральне навчання, тобто моральна освіта. Вона відбувається через засвоєння теоретичних етичних знань і особисту моральну практику.

Моральні переконання – це знання, що стали непохитною життєвою позицією особистості, мотивом її поведінки; це пережиті й узагальнені моральні принципи та норми. Їх необхідно не тільки зрозуміти та усвідомити, але й сприйняти всіма почуттями.

Моральні звички у поведінці (навички, що стали потребою) є вершиною морального виховання. Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стали потребою і здійснюються за будь-яких ситуацій та умов. Вони життєво необхідні у шляхетній роботі рятувальника, коли не задумуючись, з ризиком для власного життя, треба рятувати людей від смертельної небезпеки. Подвиг багатьох пожежних, зокрема чорнобильців, є найкращим прикладом довершеності морального виховання.

Безумовно, мораль – складне суспільне явище, яке виконує важливу функцію регулювання відносин і поведінки людей. Моральна свідомість і моральна практика – це дві структурні частини, які реалізовуються в наших вчинках, поведінці, відносинах, що складають практичну основу моралі.

Моральна свідомість – одна зі сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відносини і регулює моральний бік діяльності людини; це система поглядів, ідей, уявлень про належну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам. В моральній свідомості суб’єкта отримує своє відображення система принципів і норм, які визначають межі вільних дій, вчинків людини у відповідності з їх моральною цінністю.

Сучасна психологія визнає два способи регулювання поведінки індивіда – зовнішній і внутрішній. Зовнішнє регулювання засноване на моральних нормах суспільства. Воно відбувається шляхом співставлення з громадською думкою, думкою колективу. керівництва та оточуючих. Внутрішнє регулювання поведінки базується на моральній свідомості, моральності мотивів, добровільності поведінки. При цьому індивід свідомо виконує свої обов’язки та зорієнтований на моральні вчинки.

Належне виконання працівником ДСНС своїх професійних обов’язків немислиме без наявності у нього цілого комплексу моральних якостей (чеснот). Моральні якості не є вродженими, вони набувають в процесі соціалізації людини. Він відбувається упродовж всього свідомого життя людини. Людина засвоює моральні норми та установки, які притаманні даному суспільству чи окремій соціальній групі (національній, релігійній, віковій, професійній тощо). Пожежно-рятувальні підрозділи системи ДСНС України також мають свої, вироблені поколіннями специфічні професійні моральні норми та елементи професійної моральної свідомості.

Моральна свідомість є однією з форм (видів) суспільної свідомості і виконує своє призначення через вироблення духовних цінностей, що складають ідеальну модель належної поведінки і стосунків. Військовий характер та специфічність професійної діяльності рятувальників надають моральній свідомості даної професійної групи елементи неповторності. Мало того, в процесі професійної діяльності виробляється специфічний кодекс ідеальної поведінки (етичний кодекс), в якому відображено як установки моральної свідомості даного суспільства, так і набутий поколіннями досвід фахівців даної професії.

Не варто забувати, що етичний кодекс завжди був і залишатиметься лише ідеалом, з яким узгоджують свої вчинки та поведінку працівники ДСНС, на нього рівняються і з нього беруть приклад нові покоління вогнеборців. Поза „писаним” етичним кодексом працівники ДСНС завжди були неписані правила поведінки, які завжди передавались наступним поколінням вогнеборців як звичаєве право.

У процесі розвитку етики пожежно-рятувальної служби у моральній свідомості колективів виробились уявлення про позитивні якості особистості, її чесноти, що роблять кожного працівника здатним жити відповідно до вимог професійної етики. У моральних якостях особистості працівника ДСНС конкретизуються ціннісні уявлення моральної свідомості про добро і зло, праведне і грішне у характеристиці рятувальника. Їх зміст відбиває вимоги до людини як суб’єкта моральних відносин.

Перелік моральних якостей ідеального працівника ДСНС охоплює такі поняття, як відданість обов’язку, мужність, відповідальність, працелюбність, дисциплінованість, честь і гідність, інтелігентність, гуманізм та багато інших. Дані моральні якості поєднують загальнолюдські моральні чесноти особистості з військовими та вузькопрофесійними професійними рисами. Проте всі вони між собою взаємопов’язані й опосередковані через розуміння двох нерозривних понять – „добра” і „зла”.

Тільки в практичній діяльності, конкретних відносинах людина може виявити свою моральну сутність, такі моральні якості, як гуманність, працелюбність, чесність (чи нечесність), справедливість (чи несправедливість), альтруїзм (чи егоїзм).

Моральна культура працівника ДСНС, з прийняттям Присяги зобов’язує його дотримуватися норм моралі, які регламентують вихованість, доброзичливість та інші норми поведінки. Більше того, ставлення до людини, як до вищої цінності, повага та захист її прав і свобод, відповідно до Конституції України, а також міжнародних правових норм та загальнолюдських принципів моралі зобов’язує працівника ДСНС суворо їх дотримуватись і втілювати в життя.

Моральна зрілість людської особистості визначається готовністю здійснити моральний вчинок. В останніх десятиліттях спостерігалась своєрідна криза вчинку. Адже людину привчали до “мудрого” правила “не виступай”, прищеплювали “стадні інстинкти” тоталітарного мислення. На підтвердження цієї тези доктор філософських наук В. Малахов наводить такий приклад. “Як засвідчив ще Чорнобиль, навіть подвиг, навіть героїчне діяння виявлялися для нашого співвітчизника чимось більш зрозумілим і “легким”, ніж “звичайний собі” моральний учинок: підбирати з ризиком для життя радіоактивний брухт зрештою було кому, а от підійти до мікрофона чи телекамери і, знехтувавши дурними заборонами, чітко й своєчасно попередити людей про небезпеку – добровольців не знайшлося”.

Моральні вимоги не мають конкретних рекомендацій на всі випадки життя, адже вони призначені для формування внутрішнього духовного світу людини. Культура так само, як і духовність, формується соціальним середовищем, його принципами та нормами.

Культуру працівників ДСНС формує також свідоме ставлення до вимог Конституції України, яка покладає на нашу службу захист інтересів громадян і дотримання законності. ”Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування державних символів України – священний обов’язок кожного громадянина України”. Дотримання цих постулатів Конституції означає, насамперед, утримання від заборонених нею дій. Норми правової культури, закладені в Основному Законі, націлюють передусім на вироблення вміння ефективно використовувати право в соціальній практиці. Правова культура працівника ДСНС має сприйматися через призму загальнолюдських цінностей та інтересів держави.

Ганебними явищами сучасності є корупція та хабарництво. Ці явища – проблема цілого суспільства, оскільки деформують і спотворюють діяльність органів державної влади, системи правопорядку, освіти, охорони здоров’я, податкової, митної та інших служб.

Основними причинами корупції та хабарництва науковці визнають незадовільний стан соціального забезпечення службовців та катастрофічне падіння як індивідуальної, так і суспільної моралі.

Значний відсоток працівників, котрі були замішані у корупційних діях чи хабарництві, вчинили ці злочини через незнання чи недостатню поінформованість про те, де є межа допустимих законом, професійною етикою та суспільною мораллю дій. Щоб уникнути цього, необхідно чітке засвоєння та усвідомлення змісту понять “корупція” і “хабар”.

Корупція (з лат. мови corruptio – підкуп; занепад; розклад) – це підкупність і продажність службовців і громадських діячів; це зловживання державною владою чи службовим становищем в приватних інтересах; це дії, котрі відхиляються від норм поведінки державного службовця під впливом особистих інтересів (багатство, влада, кар’єра); це одержання юридичними особами платежів та послуг від фізичних або юридичних осіб.

Хабар – це гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, плата за будь-які злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає.

Корупціонер обов’язково перебуває у ситуації “конфлікту інтересів”: його приватні інтереси не збігаються зі службовими, і він зраджує останні, оскільки порушує якісь правила і норми.

Корупційні дії можуть відбуватись безпосередньо у формі підкупу, коли, наприклад, хабар інспектору ДПНдозволяє зменшити суму штрафних санкцій чи оплат на встановлення протипожежної сигналізації, або у формі здирництва, коли, наприклад, інспектор без попередження опечатує приміщення приватної фірми, оскільки, нібито, є суттєві порушення протипожежних норм. Щоб уникнути опечатування, власник вдається до хабарництва. Працівник ДСНС може надто вільно трактувати протипожежні правила, завищуючи їх вимоги, зволікати з наданням дозволів (або й просто відмовляти), і лише хабар йому зменшить витрати фізичних чи юридичних осіб, пов’язані із такою затримкою.

Крім моральної сторони корупції та хабарництва, існує ще й юридична. Давання і отримання хабара, спонукання до нього, провокація хабара тягнуть за собою кримінальну відповідальність (детальніше див. Додаток № 1).

Не варто плутати хабар із подарунком. Службова особа не має ні морального, ні юридичного права отримувати подарунки від залежних від неї фізичних чи юридичних осіб. Подарунок службовій особі можуть зробити лише співробітники з нагоди дня народження.

Реформи, які відбуваються в системі ДСНС, значно посилюють вимоги до морально-етичних цінностей кожного працівника. В офіційних документах визначені морально-етичні норми, яким зобов’язаний відповідати працівник ДСНС. Чи не найважливішими серед них є сумлінне виконання своїх службових обов’язків, шанобливе ставлення до громадян, дотримання високої культури спілкування. Присяга працівників ДСНС теж пов’язана з етичними нормами поведінки, які кожен зобов’язаний сумлінно та бездоганно виконувати.

В основі виховання лежить увага до людини, без якої неможливо нічого досягнути. Біблійна мудрість каже: “Стався до інших так, як би тобі хотілось, щоб вони ставились до тебе”. Засвоїти ці мудрі виховні поради – складний процес, який вимагає праці розуму та волі, систематичних тренувань і самодисципліни.

Вихована людина завжди впевнено та спокійно почуває себе в будь-якій ситуації, знаходить правильний тон звертання до людей, природно, вільно тримає себе в офіційному чи не офіційному середовищі, не відчуває комплексів власної неповноцінності та, відповідно, отримує насолоду від спілкування.

Виховання завжди було та буде складним, але благородним мистецтвом. Урівноважена поведінка, знання та суворе дотримання етикету – важлива умова високої культури поведінки пожежного-рятувальника як на службі, так і у внутрішніх приватних справах чи позаслужбових відносинах.

Специфічний характер праці в ДСНС диктує особливі вимоги до працівників. Вони не мають права опускатися до рівня антисоціальних елементів. На перешкоді розвитку професійної культури стоїть емоційна глухота, бюрократизм, черствість та інші антиподи моралі, які, на жаль, як в суспільстві так і в пожежно-рятувальній службі ще мають місце. Безкультур’я, духовна та моральна бідність, що глибоко пустили коріння при бюрократичній системі, ще досить болісно впливають на загальний стан справ у нашому суспільстві. Практика переконує, що усунути ці недоліки можна, лише виховуючи в собі емоційну культуру, яка є, передусім, внутрішньою дисципліною та зібраністю, і проявляється, особливо, у момент вибору рішення.

З такими поняттями як сила волі, емоційна культура, пов’язана могутня зброя формування моральної сторони працівника – самовиховання.

Емоційна культура кожної людини досить різностороння, її складовими є чесність, стриманість у судженнях, співчуття та милосердя до тих, хто потрапив у біду. Слід пам’ятати, що емоційна культура виключає несправедливе ставлення до оточуючих, тому засвоєння елементарної культури, розвиток загальнолюдських цінностей, духовної культури, природних здібностей та суспільної активності є складовими частинами формування професійної етики пожежного-рятувальника.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть головні складові морально-професійної культури працівника ДСНС.

2. Дайте визначення поняття “моральна культура”.

3. Що таке зовнішня культура особистості?

4. Поясніть вплив моральної культури керівника на роботу пожежно-рятувального колективу.

5. Назвіть критерії, за якими можна оцінити якість роботи керівника.

6. Охарактеризуйте основні етапи морального виховання особистості.

7. Які моральні якості мають бути притаманні працівнику ДСНС?

8. Що таке “моральний вчинок”?

9. Розкрийте зміст понять “корупція” та ”хабарництво”.

10. Чим відрізняється подарунок від хабара?

11. Розкрийте зміст поняття “емоційна культура”.

§ 3. ДИСЦИПЛІНА ЯК ОЗНАКА МОРАЛЬНОГО ЧИННИКА В ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКА ДСНС

“Осуд більше приголомшує розумного, ніж сто ударів – дурня”.

Біблія. Старий Завіт. Притч. Гл. 17.10

В умовах посилення ролі та значення захисту населення від надзвичайних ситуацій виникли нові критерії підбору та підготовки працівника ДСНС. Працівнику нової генерації мають бути притаманні не тільки виняткова мужність, відповідальність та висока моральність, але й бездоганна дисципліна.

Складність завдань, які вирішує служба цивільного захисту, необхідність діяти в будь-який час і в надзвичайних умовах вимагають забезпечення високої дисципліни праці. Без дисципліни неможливо виконувати завдання з гасіння пожеж, рятувати людей і майно в умовах найвищої складності та загрози для життя самих рятівників. Девіз ДСНС “запобігти, врятувати, допомогти” лише тоді буде наповнений реальним змістом, коли здійснюватиметься в умовам відповідної дисципліни праці.

Термін дисципліна походить від латинського слова disciplina, що в перекладі означає суворий порядок, організація. Проте дисципліна – це не тільки адміністративна, але й моральна вимога, яка віддзеркалює ступінь поваги до оточуючих та самого себе. Особливість дисципліни полягає у тому, що її вимоги мають обов’язковість, яка позитивно впливає на виховання працівника відповідної служби.

Дисципліна – визначений порядок поведінки людей, що відповідає усталеним в суспільстві нормам права і моралі. Розрізняють такі різновиди дисципліни, як державна, трудова, військова і службова.

Державна дисципліна – встановлений державою порядок відносин, згідно якому всі державні органи, підприємства, організації і громадяни повинні своєчасно і точно виконувати покладені на них завдання і обов’язки. Загалом у державі дисципліна виступає важливим засобом забезпечення економічного прогресу суспільства, підвищення добробуту населення, стимулює процес формування громадянського суспільства відкритого типу. Лакмусовим папірцем рівня життя народу, безумовно, є стан державної дисципліни. Вона є необхідним засобом для виконання важливих державних і громадських завдань. Сутність державної дисципліни кожен працівник повинен розуміти, як неухильне дотримання та виконання вимог держави.

Одним з основних видів дисципліни являється трудова. Трудова дисципліна – форма суспільного зв’язку людей в процесі праці з обов’язковим підпорядкуванням його учасників відповідному розпорядку. Трудова дисципліна не вичерпується дотриманням законності, вона передбачає активність та ініціативність.

Трудова дисципліна забезпечується як правовими, так і іншими соціальними нормами, зокрема моральними. Вона допомагає людині дотримуватись певних, встановлених суспільством, правил поведінки, сприяє змінам та удосконаленню міжособистісних стосунків, розкриває загальнолюдські цінності особи.

Рівень трудової дисципліни залежить також від ефективності застосування правової культури працівника.

Трудову дисципліну, не слід розглядати тільки як сукупність правил поведінки особистості, бо значну роль у ній відіграють народні традиції, звички, ментальність, інтелектуальна культура, ставлення до праці та професійна моральність.

В основі трудової дисципліни лежить не тільки примус, але й виховне підґрунтя.

Надзвичайно важливим аспектом трудової дисципліни є добровільність її дотримання, яка переростає у внутрішню потребу людини. З точки зору етики, моральний обов’язок – це опора дисципліни.

Військова дисципліна – строге і точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, визначених військовими статутами та наказами. Поведінка військовослужбовця повинна чітко узгоджуватись з вимогами військової дисципліни. Вимоги військової дисципліни мають дуже суворий нормативний характер.

З вище зазначеного видно, що дисципліна – це вимоги засновані на суворій законності, високій моральній свідомості та персональній законослухняності особи в колективі зокрема та суспільстві загалом.

Загальнолюдські принципи дисципліни в колективі пожежно-рятувальної служби набувають професійної спрямованості.

Для чого ж необхідна рятувальнику службова дисципліна?

Для працівника ДСНС службова дисципліна та професійна поведінка є тими рушійними силами, які забезпечують досягнення нового якісного стану служби, допомагають долати все негативне та застійне, ламають механізми гальмування й замінюють їх механізмами прискорення, сприяють позитивним моментам становлення української демократичної держави.

Службова дисципліна – бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов’язків.

Вимоги службової дисципліни повинні розповсюджуватись на всіх працівників ДСНС – від рядового до керівника найвищого рангу.

Службова дисципліна працівника пожежно-рятувальної служби проявляється у ретельному дотриманні норм поведінки та вимог законодавства, звичці до порядку. Вона досягається шляхом:

– виховання високих моральних і ділових якостей працівників, свідомого ставлення до службового обов’язку;

– вироблення високого професіоналізму;

– дотримання статутного порядку;

– формування правової культури;

– залучення всього особового складу до проведення службової підготовки;

– забезпечення вимогливості керівників до підлеглих, турботи про них;

– поєднання методів переконання і заохочення із застосуванням заходів дисциплінарного стягнення;

– особистого прикладу зразкового виконання керівниками своїх службових обов’язків, справедливого ставлення до підлеглих;

– створення належних матеріально-побутових умов праці, отримання працівниками усіх встановлених законодавством видів матеріального забезпечення.

Реалізувати зазначені критерії дисципліни можна лише в колективі з високою моральністю, бо як відомо, фундаментом дисципліни є моральна основа особистості.

На рівень дисципліни пожежного-рятувальника впливає низка факторів: рівень професійної підготовки, стан морально-психологічного клімату в колективі, вимогливість керівників, відповідальність підлеглих, а також рівень моральності в колективі. Важливу роль у налагодженні службової дисципліни відіграє також побутова (позаслужбова) поведінка працівника, рівень його свідомості, дотримання законності в службовій діяльності, вміння оцінювати свої дії, співвідносити власні оцінки та судження з думкою колективу.

Службова дисципліна в пожежно-рятувальній службі характеризується суворим дотриманням норм та розпоряджень, встановлених Міністерством та іншими державними органами. Всі, без винятку, працівники зобов’язані своєчасно та точно виконувати покладені на них завдання і обов’язки.

У порівнянні з іншими видами державної дисципліни, службова дисципліна в ДСНС має свої особливості. Передусім, це те, що у Міністерстві існує дисципліна аналогічна військовій, яка носить яскраво виражений нормативний (правовий) характер. Кожен працівник складає Присягу, тому його службова дисципліна базується на високій свідомості, глибокому розумінні свого службового та громадського обов’язку й особистій правовій відповідальності за довірену йому народом справу.

Правила службової дисципліни регулює Дисциплінарний статут служби цивільного захисту. Він визначає сутність службової дисципліни, права та обов’язки працівників щодо її дотримання, види заохочень і дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.

Порушення службової дисципліни – протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння чи бездіяльність спрямоване на недотримання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, встановлених законодавством з питань проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.

Грубими порушеннями службової дисципліни вважаються:

– невихід на службу без поважних причин;

– порушення розпорядку дня;

– вживання алкоголю чи наркотиків у робочий час чи прибуття на службу в нетверезому стані чи стані наркотичного сп’яніння;

– порушення статутних правил несення служби;

– втрата службового посвідчення, службових документів, бланків суворої звітності;

– невиконання законних наказів та розпоряджень начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням та зриву виконання службових завдань;

– порушення, що призвели до псування або втрати закріпленого майна, обладнання, техніки, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоду здоров’ю особового складу або іншим особам та ін.

Якщо працівник ДСНС вчинив грубе правопорушення його прямий начальник може, при необхідності, усунути його від виконання службових обов’язків. За необхідності до накладення на винного в правопорушенні дисциплінарного стягнення проводиться службове розслідування. Його метою є визначення обставин, причин та умов, що призвели до дисциплінарного проступку, встановлення тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Крім грубих порушень службової дисципліни існує низка інших, більш дрібних правопорушень:

– порушення вимог законодавства в сфері цивільного захисту;

– брутальне або зневажливе ставлення до громадян чи підлеглих, приниження їх честі та гідності під час виконання службових обов’язків;

– приховування або надання недостовірних відомостей про себе, що мають значення для проходження служби (зміна місця проживання, притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності) та інші правопорушення.

Кожен керівник повинен пам’ятати, що розмір покарання має відповідати тяжкості вчиненого проступку. Карати бажано відразу, проте на ”холодну” голову, а не в стані емоційного збудження. За незначне порушення службової дисципліни керівник повинен обмежитись усним попередженням щодо необхідності дотримання службової дисципліни, вказати на відповідні недоліки, а у разі ігнорування підлеглим зауважень – отримати від порушника письмове пояснення, і лише після цього – накласти на нього письмове дисциплінарне стягнення.

Правила взаємовідносин членів пожежно-рятувального колективу обумовлені суб’єктивною реальністю. Працівник ДСНС у будь-яку хвилину може бути потрібен людям. Навіть знаходячись далеко від своїх керівників, старших співробітників, свого колективу він повинен самостійно приймати відповідальні рішення.

Працівник ДСНС за межами служби також зобов’язаний дотримуватись вимог дисципліни, громадського порядку та норм моралі, не допускати вчинків, які б применшували його авторитет серед людей.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що визначальним аспектом службової дисципліни працівника ДСНС є висока самодисципліна, яка проявляється у вимогливості до себе, і регулюється самоконтролем і самокритикою.

Cамодисципліна – це дисципліна власної поведінки, повний самоконтроль над нею; це здатність робити заплановані дії незалежно від емоційного стану. Якщо працівник ДСНС сильно хоче чогось досягти, чітко бачить мету, планує дії які приведуть до її досягення, необхідно застосувати самодисципліну. Адже дуже часто на перепоні досягення мети стоїть наша лінь чи буденна рутина, яка суттєво нас відволікає. В процесі досягнення мети ми нерідко сходимо з дистанції, бо в даний момент нам хочеться зворотнього.

Самодисципліну можна формувати подібно до м'язів, застосовуючи ті ж принципи, що і в силовому тренінгу. Починати краще з малих навантажень, поступово і постійно їх збільшуючи. Передусім, необхідно розвинути тверезу самооцінку справжнього рівня власного морального розвитку та сили волі, використовувати силу волі для реалізації короткострокових планів (чи частини довгострокового плану), важко працювати, бути наполегливим (людині психологічно складно розлучатись з результатами своєї праці), ефективно організовувати свій робочий і вільний від роботи час, підвищувати продуктивність праці, бути завзятим (інколи для загального успіху треба коригувати цілі, відмовлятись від одних і ставити нові, але при цьому розуміти заради чого це робиться).

Самодисципліна вимагає високого рівня професійної та моральної культури, глибокого, заснованого на внутрішніх переконаннях, усвідомлення виконуваного обов’язку.

Важливим компонентом внутрішнього переконання є совість. Тільки совість у дії характеризує особисту відповідальність працівника за виконання завдань рятувальної служби. Роль совісті полягає в тому, що вона ніби спонукає особу на шляхетні вчинки, примушує діяти так, щоб не стати об’єктом громадського осуду.

Особливу роль у службовій дисципліні рятувальника відіграє самовідданість. Без неї не обійтись у критичних, небезпечних ситуаціях, коли може виникнути відчуття страху, пригнічення, сильне хвилювання, нервове збудження.

Моральна самовідданість (самопожертва) полягає у добровільному принесенні в жертву своїх особистих інтересів задля інтересів людей, спільної справи з охорони людського життя. Це найвища позитивна моральна якість працівника ДСНС.

Для службової дисципліни особового складу ДСНС критерієм оцінки служить рівень дисциплінованості. Зауважимо, що дисципліна і дисциплінованість – різні поняття. Дисципліна відображає один із видів суспільних взаємовідносин, а дисциплінованість – якість особистості, показник моральної надійності людини, високої професійної культури, яка ґрунтується на любові до обраної професії.

Дисциплінованість характеризує ставлення працівника до виконання службових обов’язків, визначає структуру його поведінки у відповідності до норм моралі.

У працівника з високим рівнем дисциплінованості, як правило, всебічно розвинуті самодисципліна, самооцінка, совість, сумління й інші загальнолюдські цінності. Такий працівник проявляє розумну ініціативу, творчість і активність.

Формальна дисциплінованість приносить більше шкоди ніж користі. Хоча такий працівник з службовими обов’язками справляється, грубих порушень дисципліни не допускає, проте пасивно відноситься до всього, що діється у колективі.

Відомо, що протилежною щодо дисциплінованості якістю особистості є недисциплінованість. Недисципліновані працівники схильні до постійних порушень норм поведінки, байдуже відносяться до виконання службових обов’язків, як правило, мають низький рівень професійної підготовки, пасивні у багатьох напрямках роботи.

В Україні на тлі постійної суспільної трансформації відбувається реформування ДСНС, а тому значення службової дисципліни зростає ще більше. Ускладнення оперативно-службових завдань пожежно-рятувальної служби вимагає від її працівників високої витримки та дисциплінованості для подолання значних психічних та фізичних навантажень.

Зміцнення службової дисципліни може відбуватись лише за умови постійної виховної роботи з особовим складом, всебічної підтримки та турботи керівників про кожного працівника.

Дисципліна в ДСНС повинна відповідати не тільки правовим нормам, але і, як сказано вище, нормам моралі. Якою б детальною не була правова регламентація, завжди залишатимуться нерегульовані випадки поведінки, які виникають як у внутрішніх службових взаєминах, так і позаслужбових взаємодіях з органами управління та громадянами.

У житті нерідко можна спостерігати, як в аналогічній ситуації працівники діють або у відповідності з етичними нормами, або всупереч їм.

Громадсько-політичні відносини в нашій державі сьогодні не можна характеризувати однозначно. Це впливає на моральний стан багатьох людей, у тому числі працівників ДСНС, які нерідко перебувають у стані розгубленості та незахищеності. Як наслідок, частіше виникають випадки депрофесіоналізації, професійної деформації, знижується авторитет пожежно-рятувальної служби, падає рівень службової дисципліни.

Виходячи з цього слід пам’ятати, що у зміцнені дисципліни працівника ДСНС велику роль відіграє моральний фактор, бо лише свідома дисциплінованість, ініціатива, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, морально-психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, сміливість і здатність до розумного ризику в екстремальних умовах можуть забезпечити її високий рівень і неухильне виконання.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте зміст поняття “дисципліна”.

2. Дайте визначення поняття “державна дисципліна”.

3. Якими чином можна досягти високого рівня дисципліни в колективі пожежно-рятувальної служби?

4. Розкрийте моральний аспект дисципліни.

5. Охарактеризуйте зміст службової дисципліни працівника ДСНС.

6. Що таке “самодисципліна”?

7. Визначте відмінності між поняттями “дисципліна” та “дисциплінованість”.

8. Поясніть значення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів ДСНС.

Дата добавления: 2015-05-26