ПЕРЕДМОВА. Лаврецький, Роман Вікторович

Лаврецький, Роман Вікторович.

Л 13

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ТА ЕТИКЕТ ПРАЦІВНИКА ДСНС УКРАЇНИ

Ігор М’якуш

Видання 3-тє, доповнене і перероблене

Львів

“СПОЛОМ”

УДК 174: 331

ББК 87.7

Професійна етика та етикет працівника ДСНС України [Текст]: [Навчальний посібник] / Лаврецький Р.В., Мовчан І.О., М’якуш І.І. – Львів: Видавництво «СПОЛОМ», 2013. – 240 с.

Це третє, доповнене видання популярного серед курсантів та студентів навчального посібника, який висвітлює зміст основних моральних категорій і норм поведінки, без яких неможлива професійна діяльність працівника ДСНС України. Практичні поради з правил етикетного спілкування у службовий та позаслужбовий час допоможуть впевнено і комфортно відчувати себе у будь-якому товаристві, знаходити вихід із складних етикетних ситуацій, заслужити повагу оточуючих, стати майстром в мистецтві спілкування, досягти успіху в кар’єрі.

Посібник призначений для курсантів, студентів і слухачів вищих навчальних закладів, практичних працівників ДСНС України та всіх тих, хто цікавиться проблемами етики й етикету.

Автори: Роман Лаврецький (вступ, розд. І (§ 1, 2, 3, 4, 5), розд. ІІ. (§ 1, 2, 3, 6), висновки), Іван Мовчан (розд. ІІ (§ 5), Ігор М’якуш (розд. І (§ 6).

Наукова редакція – доцент кафедри соціальних та гуманітарних дисциплін Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, кандидат історичних наук, доцент Роман Лаврецький.

Рецензенти:

завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка, доктор філософських наук, професор Марія Кашуба

завідувач кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор Віктор Голубко

Навчальному посібнику присвоєно гриф МОНМС України “Рекомендовано як навчальний посібник”. Наказ № 1/11-339 від 16.01.2013 року

© Роман Лаврецький, 2013

© Іван Мовчан, 2013

© Ігор М’якуш, 2013

© ЛДУ БЖД, 2013

ISBN 966-665-???-? © Видавництво «СПОЛОМ», 2013

“Людина нічого не знає і не вміє без навчання: ні говорити, ні їсти, – тільки плакати”.

Пліній Старший

“Не можна людині дати знання. Можна тільки допомогти їй відкрити це знання в собі”.

Галілео Галілей

Результативність процесу реформування Державної служби України з надзвичайних ситуацій[1], як і багатьох інших державних структур в Україні, значною мірою залежить не тільки від удосконалення управлінської діяльності, технічного переоснащення чи матеріального забезпечення, але й від того, наскільки якісними та системними будуть зміни у сфері професійної етики, яким чином буде реалізовано на практиці процес виховання високоморального службовця. Усвідомлення необхідності змін у сфері професійної етики значною мірою гальмується через повсюдне панування еталону моралі рятувальника пострадянського зразка, якому притаманна подвійна чи то корпоративна мораль, формальне ставлення керівників до питань виховання моральності підлеглих. Після двох десятиліть незалежності українські рятувальники навіть не мають узаконеного етичного кодексу. Якщо до цього додати відсутність економічної стабільності в державі та нестабільність суспільних відносин, у яких доводиться жити і працювати рятувальнику, стають зрозумілими причини багатьох порушень професійної етики та службових зловживань, які на жаль, згідно зі статистикою, широко розповсюджені у нас. З огляду на це, особливої ваги в сьогоднішніх реаліях ДСНС набуває потреба корегування моральних орієнтирів у професійній діяльності рятувальника та формування його моральних якостей.

Удосконалення системи й структури оперативно-рятувальної служби цивільного захисту вимагає від її працівників свідомої мотивації у виконанні службового обов’язку. Аморальна людина не може, ризикуючи власним життям, надавати допомогу потерпілим, долати смертельну небезпеку. Зупиняти вогняну стихію, рятувати життя та здоров’я потерпілих можуть лише люди виняткової мужності, надійного службового професіоналізму, високих моральних якостей.

Як відомо, оперативна ситуація в Україні складна. Для її покращення потрібні надійні кадри, які б володіли не тільки фаховою майстерністю, але й (і це не менш важливо) високою культурою поведінки.

Культурна, вихована людина потребує певних знань, без яких важко підтримувати репутацію освіченого рятівника. Питання культури тісно пов’язані з мораллю та професійною етикою, оскільки спілкування з людьми базується на дотриманні певних правил, вироблених людською цивілізацією упродовж віків.

Такі поняття, як культура поведінки, такт, службовий етикет, на жаль, для більшості з нас, як і для суспільства загалом, ще не стали нормами життя. Низький рівень культури в державі створює благодатний ґрунт для процвітання безкультур’я. Особливо це можна спостерігати серед молодих людей, які вважають, що лише безкультур’ям можна проявити свою незалежність, прямоту і принциповість.

Значна кількість молодих працівників не спроможна чітко диференціювати поняття “культурний”, “освічений”, “вихований”; вони ототожнюють культуру з модою, не бачать тісного зв’язку між освіченістю, культурою й інтелігентністю. Здебільшого молодь скептично ставиться до вишуканих манер, правил ввічливості та такту, вважаючи їх “архаїзмами минулого”, вигадкою старших поколінь.

Негативне ставлення до етикету та норм культурної поведінки значною мірою пов’язане не тільки з відсутністю знань, але й з віковими особливостями – невмінням або небажанням сприйняти дорослість. Є й інша категорія людей, котра уважне та ввічливе ставлення до старших, особливо до керівників, нерідко розцінює, як підлабузництво.

Практичний досвід засвідчує, що рівень поведінки працівників у сфері емоційної культури досить низький. Духовна сліпота, відсутність милосердя, егоїзм і, навіть, жорстокість свідчать про відсутність елементарних знань з діапазону емоційної культури. Проте саме вони дають змогу перетворити моральні критерії професійної діяльності в особисті переконання.

Знань хорошого тону недостатньо для того, щоб людина вважалася культурною та вихованою. Без відповідних моральних принципів знання не можна використати на практиці та керуватися ними у повсякденному житті.

Ще одним аспектом практичного використання посібника є популяризація шляхів прискорення кар’єрного росту та досягнення життєвого успіху людини в погонах. Практичні поради щодо того, як завоювати прихильність керівництва, підлеглих та оточення, проявити себе в службовій діяльності будуть особливо корисними для молодих працівників ДСНС.

Даний навчальний посібник в розширеному варіанті другого видання більш повно висвітлює основні питання етики та етикету працівників служби цивільного захисту на тлі загальнолюдської етики та культури. Автори запропонували чіткіші визначення основних термінів та понять, розширили другий розділ.

Дата добавления: 2015-05-26