Дозвілля

КУЛЬТУРА ДОЗВІЛЛЯ

Культура дозвілля в житті та діяльності працівника ДСНС відіграє важливу роль, з її вимогами необхідно рахуватись і дотримуватись у практиці щоденного життя.

Людина – продукт соціалізації, вона стає особистістю, спілкуючись з іншими людьми. Культура людського спілкування – це частка загальної моральної культури особистості.

Нині проблеми спілкування набувають, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки. З огляду на це, визначальною для нашого суспільства постає проблема вміння спілкуватись, як на офіційному – діловому, так і на побутовому рівнях.

На наш погляд, цій проблемі надається ще замало уваги, особливо в системі органів та підрозділів ДСНС.

Формування в свідомості працівника зразків справжньої високої культури взаємостосунків повинно бути завданням сім’ї, навчальних закладів і трудових колективів. Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, варто перейти до всебічного вивчення етикету спілкування на різних рівнях, передусім, на побутовому.

Якщо працівник набуде навички культури спілкування, то це сприятиме розв’язанню багатьох міжособистісних проблем, допоможе глибше вникнути в предмет культури дозвілля.

Дозвілля існує для задоволення інтелектуальних і культурних потреб людини. Його значення в житті працівника служби цивільного захисту важко переоцінити, адже саме воно здатне створити добрий настрій, поновити моральні та психічні сили, зняти втому та психологічне навантаження, яке виникло на роботі.

Культурне дозвілля передбачає дотримання багатьох етичних та естетичних норм поведінки в різних місцях: театрі, ресторані, кіно, за столом, на вулиці тощо.

Атмосфера дозвілля здатна розширити коло інтересів, покращити настрій, збагатити моральне життя як працівника, так і його сім’ї. Калейдоскоп заходів і видів дозвілля є багатющим, від збирання грибів чи рибалки до гостювання в друзів і знайомих чи зустрічі гостей у себе вдома.

Дозвілля дає можливість зайнятися корисною працею, наприклад, на дачі чи присадибній ділянці, такий вид діяльності швидко внормовує фізичний стан працівника, заспокоює нервову систему.

Основна вимога до будь-якого дозвілля – його доцільність, наповнення духовним змістом, насолода від нього.

Одним із найпоширеніших видів дозвілля є прийом гостей. Люди, як правило, люблять бувати в гостях чи приймати гостей у себе.

Гостинність має глибокі історичні корені у традиціях нашого та сусідніх народів. Разом з тим, вона вимагає знань правил поведінки в гостях чи за столом. Слід пам’ятати золоте правило, яке побутує в народі, про те, що гості поділяються на “прошених” і “непрошених”, і не слід цим зловживати.

Люди зустрічаються за різних обставин, але найбільш поширеною формою спілкування є дружні візити. Візит – це прояв ввічливості та поваги до господарів дому. Візити мають різний характер: від відвідування хворого чи візиту співчуття, до найбільш поширеного – гостювання.

Радість і насолода від щирого людського спілкування – основа гостинності. Неодмінною умовою гостинності є привітність та щирість господарів і гостей, без них не зарадять ніякі знання правил етикету.

Перше враження про культуру господаря гості складуть на основі зовнішнього вигляду приміщень, у яких їх прийматимуть. Тому той, хто запрошує гостей, повинен досягти ідеальної чистоти в своєму домі.

У цивілізованих країнах про культуру господаря судять, передусім, на основі чистоти туалету та кухні. Неметена підлога, затхле повітря, брудні туалетна і ванна кімнати, давно не миті вікна, розкидані одяг та інші речі домашнього вжитку створюють дискомфортну для зустрічі атмосферу, а враження про господарів, навіть за умови щедрого частування, буде кепське.

Проте готуватись до зустрічі повинен не лише господар, але й його гості. Бути гостем – це справа нелегка і відповідальна, бо вимагає максимум такту та вмінь, дотримання правил і вимог естетики.

Першою умовою дотримання правил естетики є вміння “оформити” самого себе, тобто відповідно одягнутись. Тут не йдеться про матеріальну вартість чи якість одягу, а, передусім, про його чистоту та пристойність.

Чи це чоловік, чи жінка, вони повинні подбати про те, щоб одяг відповідав призначенню, характеру гостини та часу її проведення. Часто молоді люди легковажать цим правилом; вони можуть прийти в гості у спортивному одязі та взутті – кросівках, джинсах – чи надто крикливому і не зовсім пристойному для характеру гостини одязі.

Культурна людина, йдучи в гості своїм зовнішнім виглядом підкреслює повагу до господарів і, водночас, створює враження про себе серед оточуючих.

Для візиту не слід одягати надто дорогих речей чи прикрашати себе багатьма прикрасами. Скромність і почуття міри є правилом такту. Слід розрізняти значення понять “бідність” і “скромність”, бо, особливо люди з “міщанськими” смаками, бідністю вважають скромність, а тому одягаються так, щоб підкреслити: “ми не гірші, ніж інші”.

Зовнішність – це не лише зачіска, краса обличчя, але й одяг, стиль поведінки та мода. Людина з гарними манерами має відповідний зовнішній вигляд, вміє узгоджувати свої емоції з правилами такту.

Є, звичайно, ще багато інших деталей, про які не слід забувати, йдучи в гості. Зокрема, з собою не беруть у гості чужих людей, а якщо є така необхідність – узгоджують це заздалегідь із господарями. Часто великі незручності приносять діти, бо вони, як відомо, потребують особливої опіки. Їх слід брати з собою лише туди, де є дитяче товариство або якщо ви впевнені, що господарів це не дратуватиме.

Важливим з точки зору етики та етикету є своєчасність приходу у гості. Краще заздалегідь домовитись з господарями відносно часу відвідин. Не можна запізнюватись, якщо ви домовились на певний час, але ще гірше, якщо ви взагалі не прийшли, а на вас чекали.

Не слід ніяковіти, якщо ви першими з-поміж запрошених з’явились у гості. Делікатний господар знайде спосіб подолати незручність. Може статися так, що разом з вами прийшли або в коридорі вже є присутні не знайомі для вас люди. Ввічливий господар чи господиня перезнайомить незнайомців.

Запам’ятайте, що сідати першими за стіл повинні господарі.

Правила гостинності інколи вимагають, щоб господарі ненадовго залишили перших гостей без уваги (аби зустріти інших гостей чи завершити сервірування столу). Як виняток, гостям пропонують журнал чи газету, вмикають телепередачу або музику.

Передбачливі господарі заздалегідь передбачають, як згрупувати людей за столом, щоб їм було цікаво спілкуватися. Розсаджуючи гостей, слід брати до уваги їх вік, уподобання та заслуги. Зрозуміло, що молодші за віком гості сідають до столу останніми. Недоречно без запрошення господарів сідати де кому подобається. Можна посадити старших гостей в одній кімнаті, молодших – в іншій.

Головне правило для розміщення гостей за столом – чергування чоловіків і жінок. Чоловіки сидять ліворуч від жінок. Одружені пари, як правило, не садять поруч.

Оформити святковий стіл – велике мистецтво. Святковий настрій створює накриття столу скатертиною, яка має бути бездоганно чистою і старанно відпрасованою. Стіл виглядає урочисто, коли кінці скатертини звисають. Дуже доречно підстелити під неї легку тканину, яка оберігає стіл від гарячих страв і дзвону скляного посуду. Не слід поверх скатертини застеляти стіл прозорою цератою, це вияв міщанського несмаку.

Колір серветок підбирають так, щоб він контрастував з кольором скатертини, але гармоніював з кольором сервізу. Сьогодні прийнято користуватися паперовими серветками, котрі складають вдвоє або вчетверо і кладуть на закусочній тарілці.

Бездоганно чисті та накрохмалені серветки з тканини й сьогодні залишаються окрасою столу. Ними можна накрити коліна або злегка промокнути губи. Проте не слід використовувати серветки з тканини для витирання рук чи приборів, вони повинні залишатися такими ж чистими, які були до початку гостини.

Якщо стіл накритий серветками, а не скатертиною, то прибори розставляють на них.

Окрасою столу є квіти або галузки зелені. Їх розміщують у низьких вазах, щоб гості бачили тих, хто сидить навпроти.

Прикрасити стіл і створити інтимну атмосферу можуть свічки. Їх встановлють у високі підсвічники.

Серед безлічі столових приборів найбільш вживаними є ніж, виделка, супова, десертна і чайна ложки. Накриваючи стіл, ніколи не кладуть більше, ніж три пари ножів і виделок. Нині в готелях, на гостинах, банкетах та інших урочистих частуваннях переважно використовують дві пари ножів і виделок.

Ніж завжди кладуть справа від тарілки лезом до неї, виделки – зліва зубцями догори, щоб не порвати скатертину. Ложки розкладають на столі випуклістю вниз. Супову ложку розміщують праворуч від ножа. Скільки ножів і виделок не лежали б на столі, слід брати ті, котрі найбільше віддалені від тарілки.

Для спецій подають окремі ложечки, а для масла – спеціальний ніж. Ложки для салатів подають разом з ними.

Розставляти прибори починають з правого кінця столу, відстань між ними повинна бути не менше, ніж 60 см.

Весь посуд на столі розташовують по прямій. Краї основних тарілок, а також ножів і виделок мають сягати майже краю стола (2 см від краю).

Хлібниці, тарілки з нарізаними холодними закусками, салатниці, пляшки з напоями розставляють у центрі стола.

Перед кожним гостем повинна стояти закусочна тарілка. Столові прибори, котрі будуть використовуватись раніше, повинні лежати далі від основної тарілки, щоб їх було зручніше брати. Якщо на столі мало місця, столові прибори можна покласти на закусочну тарілку.

Щоб пальці рук не торкалися ні страв, ні поверхні посуду, тарілки та полумиски беруть знизу.

Спочатку страву пропонують жінці, котра сидить праворуч від господарів. Страви подають зі сторони лівої руки, напої – з правої, збирають посуд з правої сторони.

Спершу частують закусками, “легкими” стравами, згодом – ситнішими.

Основні страви подають до столу на великих тарелях і полумисках, щоб кожен міг обслужити себе сам.

Для роздавання страв, особливо гарячих, до полумиска додають спеціальні ложки та виделки. Полумисок зі стравою підносять впритул до тарілки, щоб не забруднити скатертину.

Після холодних закусок, у глибоких тарілках, подають суп, борщ, чанахи чи інші перші страви. Наповнюють глибокі тарілки не більше, ніж на половину (лише заглибину тарілки). Бульйон прийнято подавати в чашках з підставками.

Щоб повністю спожити першу страву, необхідно обережно нахилити тарілку від себе і з’їсти всі залишки їжі.

М’ясні страви їдять користуючись виделкою і ножем. Виделку тримають у лівій руці, а ніж – у правій. Ручки ножа та виделки повинні знаходитися повністю у долонях. М’ясо подрібнюють на кусочки, а потім його можна споживати без ножа. Проте бажано їсти лише щойно відрізаний кусок і, тільки добре пережувавши його, відрізати новий. Смажене м’ясо (відбивні, стейки) ріжуть ножем вздовж волокон, а не в поперек.

Котлети подрібнювати не слід.

Якщо треба взяти хліб чи налити напій, виделку та ніж кладуть на тарілку так, щоб їх ручки спиралися на стіл. Завершивши їсти, виделку і ніж кладуть на тарілці паралельно.

Птицю їдять з допомогою ножа та виделки, хоча в окремих випадках дозволяється їсти руками.

Рибу їдять з допомогою спеціального рибного ножа і виделки або двома виделками.

Макарони, омлет, яєчню теж споживають з допомогою ножа, при цьому виделку можна тримати в правій руці.

Салати та бутерброди їдять без ножа. Це правило розповсюджується і на хліб з маслом, але спочатку масло беруть з масляниці на свою тарілку і намазують на хліб.

Неетично брати хліб з хлібниці виделкою, його обов’язково беруть руками.

Фруктами ласують з допомогою фруктового ножа та виделки, якщо ж їх немає – можна їсти руками. Солодощі їдять ложечкою.

Апельсини очищають ножем, а мандарини – руками.

Якщо ви не знаєте, як їсти ту чи іншу страву, не соромтесь подивитись, як це роблять сусіди. Пам’ятайте, що етикет вигаданий не для того, щоб створити штучні перешкоди для отримання насолоди від їжі, а для того, щоб це виглядало акуратно, красиво й зручно.

Важливим елементом гостини є напої та посуд для них.

Скляний посуд виглядає естетично, коли він вимитий і протертий до блиску. Його, як правило, на столі не повинно бути забагато. Фужери та склянки для безалкогольних напоїв, келихи для вина та коняку, маленькі чарки для горілки, бокали для шампанського – найбільш уживаний асортимент скляного посуду для напоїв.

Посуд для напоїв розставляють праворуч від приборів у ряд або півколом. Розташовують посуд так: праворуч десертного прибора – маленька чарка для коняку, далі – для горілки, фужер для вина і останньою – склянка для води.

Залежно від виду напою посуд повинен бути різним. Бокали для вина вибирають відповідно до сорту вина, який подають на стіл. Солодкі та десертні вина наливають у тюльпановидні бокали, біле вино – у широкі бокали з високими ніжками. Найвищий на ніжці бокал подається для шампанського. Чим міцніший напій, тим менший келих.

Пляшки з напоями старанно протирають і ставлять у центрі столу між закусками.

Наприкінці частування накривають десертний стіл. Солодощі, фрукти розміщують на середині стола. Перед кожним гостем ставлять десертну тарілку, справа від неї кладуть десертний ніж, зліва десертну виделку.

З солодощами, як правило, пропонують чай, каву або капучіно. Чашки чи склянки ставлять на блюдечка, справа від них кладеться ложечка.

До кави, як і до чаю, на стіл ставлять цукерничку з цукром. Цукерничку передають іншим гостям з рук у руки.

Якщо на десерт подають торт, до нього додається лопатка.

До кави гостям пропонують лікер чи коньяк, до чаю – коньяк або ром, а також нарізаний лимон.

Останнім часом під час гостин, а також у готельному бізнесі[6] досить популярним став, так званий, “шведський” стіл, за яким гості обслуговують себе самі. Їдять за ним стоячи або, сидячи трохи на віддалі. Існує безліч варіантів сервірування такого столу. Наскільки “багатим” та красиво оформленим бути шведському столу – залежить від фінансових можливостей, естетичного та кулінарного смаку, щедрості та фантазії господарів.

Шведський стіл накривається святковою скатертиною. На ньому ставлять білий і чорний хліб у хлібницях, красиво оформлені невеликі бутерброди кладуть окремо на тарілках. Холодні м’ясні закуски, салати, масло, сири, паштети, рибні страви, гриби і все, що легко нарізається і накладається на бутерброд, – невід’ємний атрибут такого столу. Тарілки середньої величини ставляться гіркою. Виделки, ножі, чарки розставляють у ряд. Напої ставлять на середині столу, або на окремому столі. На початку заходу інколи подають гарячий бульйон.

За шведським столом мужчини можуть запропонувати своїм дамам принести зі столу те, що вони забажають. Для цього тарілку накривають серветкою і на неї кладуть виделку і ніж, лише після цього сідають поруч за столик.

Кожна культурна людина повинна пам’ятати, що вдала гостина лише тоді справить повне задоволення і святковий настрій, коли ви вмієте поводитись за столом.

За столом слід сидіти прямо, злегка нахилившись до нього. Не слід сідати занадто близько до столу, спиратись на нього ліктями. За столом слід подолати напруженість, але це не означає обрати якусь розв’язану позу.

Дівчина чи жінка, котра сидить праворуч, має бути предметом вашої особливої уваги, її слід обслужити в першу чергу. Разом з тим, це не означає, що дама, котра сидить ліворуч, не повинна вас цікавити.

Розпочинати гостину слід господарям або тій людині, котрій доручено це заздалегідь.

Якщо їдять тільки однією рукою, друга повинна теж лежати на столі. Манірністю вважається манера відводити в сторону мізинець при споживанні їжі чи напоїв.

На тарілку слід накладати мінімум їжі, щоб вона залишилася напівпустою і, в межах можливого, чистою. Залишки їжі виглядають на тарілці некрасиво, про це слід дбати перебуваючи у гостях.

Якщо під час споживання їжі в роті залишається кісточка чи хрящ, їх намагаються непомітно перекласти губами на вилку, а з вилки – на край тарілки.

Їдять безшумно, в міру можливого, із закритим ротом, бо зайві звуки не свідчать про гарні манери. З наповненим ротом ніхто не розмовляє і не сміється.

Вихована і культурна людина їсть спокійно, помірковано, тому шматки їжі повинні бути невеликі, рот не повинен бути переповнений їжею.

Серветку слід брати в руки лише при потребі; нею не слід витирати прибори: подібний жест міг би викликати образу старанної господині. Бажано в гостях користуватися власною хустинкою.

Почуття такту вимагає якнайменше звертати на себе увагу за столом. Для цього дотримуйтесь таких правил:

– не розмовляйте за столом про службові справи, проблеми, хвороби;

– не набридаєте сусідам за столом надмірною увагою;

– не розказуйте анекдотів, старих “допотопних” історій;

– не ведіть розмов про відсутніх, не шепочіться, не залицяйтесь до дам;

– не кваптесь раз-у-раз виголошувати тости, заздравиці.

Якщо за столом ви в чомусь розчарувалися чи почули неприємну новину, не слід дратуватись, бо це впливає на настрій інших гостей. Делікатність, люб’язність, усмішка повинні виглядати природно. Про смаки ніколи не ведуть суперечок, тим більше, коли вони не співпадають зі смаками господарів. У гостях намагайтесь виявити щодо господарів та сусідів із-за столу щиру турботу й увагу.

Слід пам’ятати, що тільки у дуже вузькому товаристві можна почувати себе, “як вдома”, в інших випадках необхідно не забувати про такт і скромність.

З приводу дріб’язкових інцидентів (розбитої склянки, плями на скатертині, виделки, котра впала під стіл тощо) не варто влаштовувати метушню, слід непомітно попросити у господарів заміну. Тактовні гості та господарі не роблять з цього трагедії, залишають інцидент непомітним для загалу, бо надмірна увага гостей створює незручну ситуацію.

В гостях не варто надміру стукати чарками чи бокалами, при цьому вставати і простягати руку через стіл.

Вкрай негарно, коли хтось наввипередки із сусідом бере останній шматок з тарілки. Їжу набирають з тарілки чи іншої посудини з наближеного до вас краю, не вибираючи кращі шматки.

Шматок, котрий разом з іншим випадково потрапив на виделку, не повертають на тарілку із стравою.

Якщо полумисок знаходиться далеко від вас, необхідно вибачитись і попросити сусіда передати його вам. Неетично відмовлятись від страви, мотивуючи відмову словами: “дякую, я цього не їм”, “мені це шкодить”, “я цього не хочу” тощо.

За столом не прийнято курити.

Дотримуючись правил доброго тону, можна порушити ту чи іншу деталь етикету, за умови, що всім присутнім буде зручно та вигідно.

Щодо розмов за столом, є також відповідні норми та правила. Як правило, на всіх застільних урочистостях виголошують обдумані тости та побажання.

За столом бажана легка й дотепна бесіда, звичайно, вона не повинна заважати споживанню їжі. Гарно продуманий, вдалий і короткий тост завжди вносить пожвавлення серед гостей. Бажаючий виголосити слово встає, щоб привернути увагу до себе злегка постукує по келиху, і починає говорити. Перед цим можна запропонувати наповнити келихи. Всі присутні перестають їсти та мовчки слухають. Як правило, виступ за столом закінчується тостом на честь свята чи побажанням здоров’я та земних благ для господарів. Гості, котрі сидять за столом, стукаються келихами, весело приєднуються до виступаючого.

Звичайно, існують норми, які регламентують тривалість застілля. Некультурно за столом поглядати весь час на годинник, але й засиджуватись допізна, навіть якщо вас і припрошують, не слід.

Господарі встають від столу першими, звичайно слідкують, чи всі закінчили їсти. Гості обов’язково дякують господарям за гостину. Встаючи, необхідно поставити стільці під стіл. Відчиняти двері перед гостями не слід, щоб не склалося враження, що їх хочуть скоріше позбутись. Кожний гість це робить сам.

Іноді виникає потреба раніше покинути гостину. Щоб не привертати зайвої уваги, треба зробити це непомітно. Піти не попрощавшись із господарями, нетактовно.

Шанобливе ставлення до гостей, чуйність і тактовність, частування від щирої душі створять вам репутацію гостинних господарів. Це означатиме, що ви склали іспит на вихованість.

Дата добавления: 2015-05-26