У ресторані, кафе, барі

У громадському транспорті

Еталон вихованої поведінки в усіх видах громадського транспорту передбачає ввічливе й стримане ставлення до пасажирів. У кожному транспортному засобі на видному місці розміщено правила поведінки (права та обов’язки пасажирів і водія), котрі варто не тільки знати, але й беззастережно виконувати.

Культурна людина на зупинці автобуса, трамвая, тролейбуса і метро під час посадки дотримується черги. В транспорті необхідно допомагати собі більше голосом ніж руками, люб’язно вибачатись, коли проходите усередину чи виходите.

Молодим людям не тільки необхідно поступатися місцем літнім людям, інвалідам, вагітним жінкам, пасажирам з дітьми, але й обов’язково звертатися до всіх на “Ви”.

Якщо юнак сідає у вагон з дівчиною, то першою заходить вона, а з вагону першим виходить юнак, допомагаючи своїй супутниці. Тактовна людина таким чином поводиться з старшими і незнайомими жінками.

Елементарною невихованістю вважається заглиблення у журнал чи газету, або вдавано заглиблений погляд у вікно, щоб не помічати старших за себе пасажирів, котрі стоять біля вас.

На сидіннях не слід “розвалюватись”, займати їх самому, якщо вони розраховані на двох пасажирів. Не можна ставити на сидіння свій багаж, якщо є бажаючі сісти. Подбайте про те, щоб ваші речі не заважали іншим пасажирам і не забруднювали сидінь.

У громадському транспорті не курять, голосно не спілкуються і не розмовляють по мобільному телефону. Заскакувати в трамвай, автобус, тролейбус, коли він вже рушив з місця, і некультурно, і небезпечно. До речі, машини, автобуси, тролейбуси слід обходити ззаду, а трамвай спереду.

Поза межами служби працівникам ДСНС, як і будь-яким іншим людям, доводиться відпочивати у кафе, барі чи ресторані. Нерідко незнання елементарних правил та норм поведінки у подібних громадських місцях перетворюється для необізнаної людини на своєрідне випробування чи навіть “муку”. Натомість, знання етикетних правил подопоможе вам впевнено та з насолодою відпочивати навіть у дорогому ресторані.

Особливі вимоги ставляться до працівників ДСНС, котрим довелось відпочивати у ресторані чи кафе у форменному одязі (у день професійного свята, з нагоди ювілею колег чи підрозділу, зустрічі іноземних делегацій тощо). За таких обставин присутні у закладі “цивільні” сприйматимуть вас не як звичайних відвідувачів, а як представників цілої служби, і від вашої поведінки залежатиме її імідж у суспільстві.

Не забувайте також, що упродовж століть людина у формі (особливо офіцер) була зразком вихованості, витончених манер, вишуканих естетичних смаків, і саме таким хочуть бачити вас прості громадяни. Тож не розчаровуйте оточуючих своєю негідною поведінкою, не робіть ганьби для себе та професії рятувальників.

Якщо ви запрошуєте когось у кафе чи ресторан, не зайвим буде уточнити смаки вашого гостя, з’ясувати, яка кухня йому подобається, якій музиці та атмосфері приміщення він віддає перевагу.

Найкраще запрошувати гостей у заклад, в якому ви вже раніше побували. Необхідно враховувати також, чи зручно буде гостям добиратись до місця відпочинку і чи зручно їм буде повертатись назад.

Щоб не виникала незручна ситуація, пов’язана з відсутністю вільних місць, завчасно замовляйте столик (чи великий стіл), зазначивши його розташування у залі. Доцільно також з’ясувати, чи приймають у цьому ресторані (кафе) оплату кредитною карткою, і чи є якісь обмеження щодо одягу відвідувачів.

У кожному ресторані є гардероб, в якому відвідувачі залишають верхній одяг, парасолі та ручний багаж (за винятком жіночих сумочок). Мужчини повинні допомогти жінкам (чоловікам похилого віку) зняти верхній одяг, здати його в гардероб або отримати його звідти. У кафе за відсутності гардеробу верхній одяг вішають на вішаку, а не на спинку крісла.

У гардеробі чи перед входом у головний зал ресторану, як правило, вішають дзеркало, щоб відвідувачі могли перевірити свій зовнішній вигляд. Біля нього дозволяється тільки поправляти зачіску, проте не прийнято зачісуватись, зав’язувати галстук чи шнурівки, наводити макіяж. Подібні “маніпуляції” треба здійснювати у туалеті.

Якщо ви очікуєте в ресторані приходу гостей, краще перебувайте у вестибюлі, якщо ж знаходитесь у залі за столом – попередьте метрдотеля чи офіцанта, щоб ваших гостей провели до вас.

Першою до столика прямує жінка, проте чоловік повинен випередити її і за відсутності офіціанта посадити за стіл, відсунути та присунути крісло. Подібна процедура здійснюється кожного разу, коли жінка виходить із-за столу.

Найбільш почесними у залі ресторану чи кафе вважають місця у затишних закутках залу, кращими місцями за столом – ті, з яких видно вхід. Кращі місця пропонують жінкам та почесним гостям. Чоловік сідає ліворуч від жінки (почесного гостя), а якщо столик невеликий – навпроти неї (нього).

У випадку, якщо зал кафе чи ресторану розділений на кабінки, чоловіки пропускають жінок до стіни, самі ж займають місця біля проходу чи виходу.

Якщо у вас з’явилась необхідність вийти із-за столу, з посмішкою і без пояснень вибачтесь перед своїми супутниками.

Зустрівши в залі ресторану чи кафе знайомого, привітайтеся з ним. У випадку, якщо знайомий підійшов до вашого столу, не обов’язково знайомити його з вашими супутниками. Якщо вам необхідно поспілкуватися з ним, то або познайомте його з присутніми, запросивши до столу, або вибачтесь і на деякий час покиньте свій столик.

Для того, щоб обрати страви для присутніх за вашим столом (за винятком випадків, коли страви вже замовлені) використайте меню. Передусім, переглянути меню пропонують жінкам та почесним гостям. Якщо вам потрібна консультація, скористайтесь допомогою офіціанта. Більш досвідчені особи або ті, хто бував у цьому ресторані і добре знає місцеву кухню, може запропонувати присутнім певну страву.

Переговори з офіціантом щодо вибору страв і напоїв веде, як правило, чоловік або той, хто запросив на гостину. Присутні також можуть повідомити офіціанту про свій вибір. Якщо ж оплачувати рахунок буде господар столу, то з почуття скромності та поваги гості повинні замовляти не найдорожчі, але й, водночас, не найдешевші страви.

Вибір вина – справа чоловіка. Вино вибирають після того, як присутні за столом визначились із вибором страв. Чоловік оцінює якість вина і лише після цього просить офіціанта або самостійно наповнює келихи присутнім (спочатку жінкам).

Буває, що вам не сподобалась якість напоїв, страв або обслуговування. У цьому випадку не варто влаштовувати скандал персоналові ресторану, криками та претензіями привертати до себе зайву увагу. Ви маєте повне право звернутись до адміністратора чи директора з проханням або скаргою.

За столом у ресторані не прийнято голосно розмовляти, сперечатись, співати та курити. Щоб не виникло небажаного конфлікту, контролюйте кількість випитих вами спиртних напоїв.

Ініціатива завершення відпочинку у ресторані чи кафе повинна належати тому, хто запросив на відпочинок. Дехто з присутніх може покинути забаву достроково, проте повинен вибачитись і попросити дозволу в господаря столу.

Щоб розрахуватись, попросіть офіціанта принести спільний рахунок або рахунки для кожного присутнього. Нині існує правило, що рахунок оплачує той, хто запросив. Присутні можуть оплатити рахунок спільно, або кожен платить за себе сам. Галантний кавалер повинен заплатити за даму, проте він не має ображатись чи сперечатись, якщо його супутниця виявить бажання заплатити за себе самостійно.

Оплачуючи рахунок, прийнято залишати офіцінту чайові (до 10 і більше відсотків від загальної суми рахунку). Для цього подякуйте і непомітно передайте чайові в руку офіціантові або вкладіть їх у рахунок.

Першими виходять із залу ресторану чи кафе жінки. Чоловіки допомагають їм одягнути верхній одяг. Правила ввічливості передбачають обов’язок подякувати супутникам за приємно проведений час.

Поведінка у закладах культури, релігійних храмах

Відпочинок культурної людини здебільшого пов’язаний із відвідуванням концертних залів, театрів, кінотеатрів, музеїв, виставок, історичних пам’яток тощо. Ці святкові події в житті кожного мають велике значення, бо надовго залишаються в пам’яті як приємні події, що різко контрастують з буднями, підносять настрій, емоційно збагачують людину.

Для того, щоб “культурний відпочинок” залишився у пам’яті, необхідно завчасно підготуватись. Підготовка розпочинається з підбору святкового одягу. З’явитися в театрі у повсякденному одязі – означає применшити роль урочистості свята.

Оскільки мистецько-театральні дійства починаються у чітко відведений час, запізнення поставить вас у незручне становище. Пунктуальність, як відомо, це найяскравіший вияв ввічливості, тому приходити в кіно, театр, на концерт треба заздалегідь.

У гардеробі галантний кавалер повинен допомогти дівчині чи жінці роздягнутися, здати її речі.

Отримавши номерки, мимохідь оглядаєте себе в дзеркалі та заходите в зал, щоб заздалегідь зайняти свої місця. Поводитися треба якомога тихіше. Якщо ваші місця десь у середині залу, дозволу пройти у тих, хто сидить, просять фразою “дозвольте будь-ласка пройти”. Чоловіки, як правило, проходять першими. Свої місця слід зайняти не пізніше третього дзвінка, коли починає гаснути світло. Проходити між рядами слід обов’язково лицем до глядачів.

Якщо ви побачили в залі своїх знайомих, вітатися потрібно кивком голови. Розглядати з цікавістю публіку непристойно, краще оглянути театральну програму. Культурна людина не дозволяє собі розлягтися в кріслі, спертися на обидва підлокітники, їсти фрукти та солодощі в залі.

Культура глядача не дозволяє бурхливо виражати свої емоції, кидати будь-які репліки, коментувати гру акторів. Навіть якщо вистава не варта, на ваш погляд, уваги, то лише в антракті можна непомітно піти з театру.

Якщо гра акторів вам дуже сподобалася, то це не означає, що ви повинні аплодувати під час монологу актора, чи надто бурхливо аплодувати в кінці вистави, бо такі оплески видаються фальшивими.

Під час антракту не годиться залишати свою супутницю саму в залі, прогулюватись під руку в фойє, або влаштовувати в буфеті надмірне частування.

Лише погано виховані глядачі після антракту запізнюються зайняти свої місця у залі.

Театр – це храм мистецтва, і про це треба завжди пам’ятати. Після вистави не слід штурмувати гардероб, краще трохи зачекати в фойє, поділитися своїми враженнями від побаченого і почутого.

У кінозалі кінотеатру поведінка вихованої людини виключає можливість їсти та пити, смітити, свистіти, вигукувати, голосно сміятися, коментувати кінофільм, розказувати присутнім про майбутні події тощо.

Відвідувачі музею чи виставки повинні пам’ятати, що експонати чіпати руками не можна, у залі потрібно дотримуватись тиші та чистоти. Музейні експонати варто уважно вивчати, звертати увагу не лише на їх зовнішній вигляд, але й на внутрішню красу, яку намагався “закодувати” митець у своєму творі. Бігати від одного експоната до іншого, обмежуючись вивченням назв мистецьких творів чи виставкових експонатів – ознака естетичної бідності.

Якщо в музеї, на виставці, екскурсії вас супроводжує екскурсовод (гід), кожна вихована людина уважно вислуховує його розповідь і завчасно не перебиває запитаннями, дотримується вказівок та порад. Навіть якщо розповідь екскурсовода млява і нецікава чи він допускає помилки, не варто перебивати його своїми уточненнями. Ввічливість, такт, взаємна повага, стриманість – ознаки вихованої людини у будь-якому громадському місці.

Під час екскурсії не можна впритул підходити до екскурсовода, загороджуючи його від інших відвідувачів своєю “персоною”. Краще розташуватись довкола гіда великим півколом, щоб всі учасники екскурсії могли підтримувати з ним зоровий контакт.

Важливим аспектом формування української духовності та ментальності було і є сповідування християнського культу, що передбачає відвідування релігійних храмів (залежно від конфесійної приналежності): церков, костелів, будинків молитви, монастирів, каплиць тощо. І представники тієї чи іншої конфесії, і випадкові відвідувачі храму (навіть невіруючі чи нехристияни) повинні поважати релігійні почуття інших, дотримуватись порядку, тиші, демонструвати зосередженість і гідність. Треба пам’ятати, що до храму люди приходять для спільної молитви, тому потрібно завжди поважати їх почуття і стримувати свої.

Будучи присутніми на урочистому богослужінні, обряді хрещення, шлюбу чи на звичайній молитві у церкві, костелі, будинку молитви чи синагозі, ви повинні поводити себе у відповідності з прийнятими у представників цієї конфесії звичаями та обрядами.

При вході у релігійний храм, як правило, розміщено вказівки із заборонами, які поширюються на всіх відвідувачів (наприклад, заборона входу у головному уборі, або без нього (у синагозі), заборона користуватись мобільним телефоном, фотографувати чи вести відео-зйомку). Якщо ви не обізнані із особливостями релігійної служби чи обрядів у цьому храмі, варто не соромлячись ввічливо запитати про них у інших відвідувачів.

Ідучи до християнського храму, людина повинна відповідно одягнутись, щоб не відволікати своїм зовнішнім виглядом увагу присутніх. Одягатись треба скромно (неетично одягати спортивний одяг, шорти, міні-спідниці, прозорі блузки чи блузки з глибоким декольте, надмірну кількість ювелірних прикрас, користуватись яскравою косметикою). Одяг теж має бути неяскравого кольору.

Негарно запізнюватись на богослужіння, а якщо ви потрапили у подібну ситуацію – не привертайте до себе увагу інших. Не можна виходити з храму під час особливо урочистих моментів служби Божої, наприклад, тоді, коли читають Євангеліє чи відбувається причастя Святих Дарів.

Під час богослужіння треба поводитись стримано й тихо. Непристойно хвилювати тих, хто молиться, запитаннями, перешіптуватися зі знайомими, вітатися рукостисканням, сміятися, говорити, переходити з місця на місце.

Дата добавления: 2015-05-26