Контрольні запитання

План

1. Таксономія учбових задач при вивченні психології.

2. Словесні методи навчання психології.

3. Наочні методи навчання психології.

4. Практичні методи навчання психології.

5. Характеристика пізнавальної діяльності студентів та учнів на заняттях з психології.

6. Дистанційне навчання.

7. Методи закріплення вивченого матеріалу.

Основні поняття та ключові слова: метод, конспектування, цитування, анотування, рецензія, монолог, діалог, евристична бесіда, групова дискусія, наочність, дистанційне навчання.

Основний зміст лекції

1. Таксономія учбових задач при вивченні психології

Навчальні завдання представляють собою конкретизацію цілей навчання, необхідну для підбору відповідних методів і прийомів. З їх допомогою визначається, чому саме повинні навчитися учні, операціоналізується засвоєний зміст. Цікавий і конструктивний підхід до класифікації навчальних завдань був запропонований Д. А. Толлінгеровой (1981); стосовно до навчання психології цей підхід був переглянутий В. Я. Ляудіс (1989).

Навчальні завдання діляться на шість класифікаційних груп згідно когнітивним характеристикам:

1) першу групу складають завдання, що вимагають відтворення знань;

2) другу - завдання, що вимагають простих розумових дій (опис і систематизація фактів);

3) третя - завдання на складні розумові операції (аргументація, пояснення);

4) четверту - завдання, які передбачають породження певних мовних висловлювань для вираження продуктивного розумового акту (реферат, твір, оригінальний науковий текст)

5) п'ятий - завдання на продуктивне мислення (рішення проблем). Усередині кожної групи виділено підгрупи завдань;

6) шосту - рефлексивні завдання.

Таксономія навчальних задач із психології

1.Завдання, які передбачають відтворення знань	1.1.Завдання на впізнавання 1.2.Завдання на відтворення окремих фактів (даних, понять) 1.3.Завдання на відтворення визначень (норм, правил і т. д.) 1.4.Завдання на відтворення тексту
2.Завдання, які передбачають прості розумові операції	2.1.Завдання на визначення фактів (вимірювання, рішення простих завдань і т. п.) 2.2.Завдання на перерахування і опис фактів (список, перелік) 2.3.Завдання на перерахування і опис процесів і прийомів діяльності 2.4.Завдання на аналіз і синтез 2.5.Завдання на порівняння і розрізнення (компарація, дискримінація) 2.6.Завдання на упорядкування (класифікація, категорізація) 2.7.Завдання на визначення відносин (причина, слідство, мета, засіб, вплив, функція, користь, спосіб і т. п.) 2.8.Завдання на абстрагування, конкретизацію, узагальнення 2.9. Завдання на рішення простих завдань, допускаючи маніпуляції з невідомими величинами і їх пошук за правилами
3. Завдання, які передбачають тяжкі розумові операції	3.1. Завдання на трансформацію (переклад, вираз знаків в словах) 3.2. Завдання на інтерпретацію (пояснення сенсу, значення і т. п.) 3.3. Завдання на індукцію 3.4. Завдання на дедукцію 3.5. Завдання на аргументацію (доказ вірності, верифікація) 3.6. Завдання на оцінку
4. Завдання, які передбачають узагальнення знань і породження визначених мовних висловлювань	4.1. Завдання на складання огляду (конспекти, резюме і т. п.) 4.2. Завдання на складання доповіді, звіту і т. д. 4.3. Завдання на самостійні письмові роботи, проекти і т. д.
5. Завдання, які передбачають продуктивність мислення	5.1. Завдання на застосування на практиці 5.2. Завдання на вирішення проблемних ситуацій 5.3. Завдання на цілепокладання і постановку питань 5.4. Завдання на евристичний пошук на базі спостереження і конкретних емпіричних даних 5.5. Завдання на евристичний пошук на базі логічного мислення 5.6. Мовне оформлення в письмовому тексті рішення проблемних завдань 5.7. Завдання на аналіз та узагальнення емпіричних данних, феноменів 5.8. Групові рішення проблем з відкритою структурою
6. Рефлексивні завдання	6.1. Завдання, що дозволяють студентам освоїти рефлексивного процедури по відношенню до структур дії впізнання, запам'ятовування, пригадування 6.2. Рефлексивні процедури по відношенню до різних видів евристик 6.3. Рефлексивні дії, пов'язані з побудовою письмового тексту. (Різних типів наукового тексту) 6.4. Завдання на побудову стратегій спільного і індивидуально вирішення тих чи інших проблем 6.5. Завдання на вибір способів міжособистісного взаємодії і спілкування в ході спільного вирішення завдань 6.6. Завдання па вироблення «почуття ситуації», пошук інтуїтивних рішень у складній конфліктної ситуації

Дана таксономія може бути продуктивно використана для типології навчальних завдань з психології. В. Я. Ляудіс запропонувала розширити деякі групи завдань стосовно до викладання психології, зокрема 4 -у і 5 -у групи. Завдання 4 -ї групи цікаві тим, що в них об'єднуються репродуктивні і продуктивність форми розумової діяльності. У цьому зв'язку можна виділити різні типи психологічних описів і пояснень (Ляудіс, 1989, с. 17-19).

Так, описи можуть мати форму розповіді, форму проекції логічних взаємозв'язків, можуть створюватися з використанням метафор та інших прийомів художнього мислення. Пояснення можуть будуватися з використанням апарату понятійного логічного мислення (інтерпретація символів, використання символічних аналогів - притча, міф, художній образ).

П'ята група завдань була доповнена новими підгрупами, пов'язаними зі специфікою психології як навчального предмета.

В. Я. Ляудіс доповнила таксономію Толлінгерової ще однією групою - рефлексивні завдання. Ці завдання забезпечують перехід до метапізнавальної діяльності, тобто до усвідомленого використанню власних прийомів побудови певних характеристик, алгоритмів, способів аналізу відкритих завдань (Ляудіс, 1989, с. 18). Особливість 6 -ї групи завдань полягає в тому, що для їх вирішення необхідно створити особливу ситуацію навчального взаємодії. Така ситуація характеризується тим, що учні ставляться перед необхідністю усвідомлення і виділення власних способів когнітивних дій і свідомої розробки когнітивних стратегій вирішення всіх типів проблем. Від установки предметного знання учні переходять до установки на виявлення способів власної розумової діяльності.

Перераховані завдання вирішуються за допомогою різних методів навчання.

1. Словесні методи навчання психології.

Термін «метод» походить від грецького слова «methodos», що означає шлях, спосіб просування до мети, до очікуваного результату. У педагогічній практиці під методами навчання розуміють способи навчальної діяльності викладача, способи досягнення викладачем цілей навчання і дидактичних задач. Методи реалізуються в конкретних прийомах, діях, організаційних формах.

Поширеною є класифікація методів навчання за джерелом отримання знань і умінь. Відповідно до неї відносять:

1. Словесні методи (джерелом знань і умінь є усне або печатне слово).

2. Наочні методи (джерелом знань і умінь є спостережувані предмети, явища, наочні посібники).

3. Практичні методи (джерелом знань і умінь є практичні дії, що виконуються учнями).

Словесні методи займають провідну позицію серед методів викладання психології. Головне їх достоїнство полягає в тому, що вони дозволяють у короткий термін передати велику за обсягом інформацію. Типовими словесними методами є розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, робота з книгою. Ці методи переважно використовуються на лекціях, семінарах, у самостійній роботі студентів та учнів з підручниками, навчальними посібниками, науковою та довідковою літературою, під час консультацій.

Залежно від того, чи є сприйнята студентом мова усною чи письмовою (друкованою), словесні методи можна розділити на усні та письмові.

Усні методи використовуються викладачем на лекціях, семінарах, консультаціях, дозволяють йому більш успішно пояснити матеріал:

♦ використання немовних засобів (міміки, жестикуляції, інтонування мовлення, пози, пантоміміки викладача);

♦ своєчасне отримання зворотного зв'язку від студентів про розуміння навчального матеріалу (за допомогою мовних реплік, питань, міміки студентів);

♦ активізація сприйняття і розуміння студентів.

Але усне мовлення не ефективне з точки зору швидкості передачі інформації, оскільки студент швидше може прочитати сам відповідний розділ підручника.

Письмові методи навчання більш швидкі по передачі інформації. Для того щоб робота студентів і учнів з друкованими матеріалами була більш ефективною, можна використати ряд спеціальних прийомів. Основними з них є наступні:

♦ конспектування – короткий виклад, короткий запис змісту прочитаного;

♦ складання плану тексту (простого або складного);

♦ складання тез – короткий виклад основних ідей прочитаного тексту;

♦ цитування – написання дослівних витягів з тексту;

♦ анотування – короткий, згорнутий виклад основного сенсу прочитаного;

♦ рецензування – написання короткого відгуку з вираженням свого ставлення до прочитаного матеріалу;

♦ складання формально-логічної моделі – словесно-схематичного зображення прочитаного матеріалу;

♦ складання тематичного тезауруса – упорядкованого комплексу базових понять з теми;

♦ складання матриці ідей – порівняльна характеристика однорідних предметів, явищ у працях різних авторів.

Словесні методи навчання поділяються на монологічні і діалогічні.

Монологічний метод зазвичай використовується на лекції. Але просте відтворення тексту книги (або статті) на слух сприймається важко за рахунок довгих речень і складних оборотів мови.

Групою німецьких вчених було встановлено, що більше половини дорослих людей не можуть на слух запам'ятати речення, що налічують більше 13 слів. З них одна третина забуває початок фрази вже на 11 – му слові. Тому в процесі підготовки лекції необхідна наступна переробка тексту книги:

1) скорочення довжини речень за рахунок опускання несуттєвих слів і фрагментів;

2) поділ складних речень на прості;

3) перебудова складнопідрядних речень таким чином, щоб їх структура стала простою і ясною і включала одне, максимум два придаткових речення;

4) формулювання питань, які будуть задані учням для стимуляції їх мотиваційної та пізнавальної активності;

5) заміна термінів, які можуть викликати труднощі при розумінні думки викладача, на більш прості слова, без втрати науковості.

Психологічні особливості мови викладача мають велике значення для підвищення ефективності лекційного заняття. При цьому рекомендується використовувати такі засоби мовного впливу:

1) зв'язування нового матеріалу з минулими знаннями та досвідом учнів;

2) питально-відповідна форма викладу думки, що вводиться в монолог;

3) використання синтаксису усного мовлення (переважання простих речень над складними, чітка структура складних речень);

4) персоніфікація при викладі навчального матеріалу (вислів особистого ставлення до матеріалу, ілюстрації з особистого досвіду);

5) образність, ілюстративність мовлення;

6) зміна формулювань з метою кращого розуміння;

7) використання прагматичних висловлювань (впливають на увагу, пам'ять, мислення, почуття учнів) на додаток до інформативних.

Крім мовного впливу викладач надає також і немовний вплив на студентів. До основних засобів такого впливу відносяться:

1) дистанція в спілкуванні (з точки зору просторового розташування);

2) візуальний контакт;

3) міміка;

4) поза;

5) жестикуляція;

6) фонаційні характеристики мови (темп, тон, сила, ритм, напруга, паузи, інтонація).

Діалогічний метод зазвичай розглядається як усний метод словесного навчання, що спирається на діалогічну взаємодію викладача і студента чи дискусію в групі. Цей метод вперше використав для досягнення істини давньогрецький філософ Сократ.

Передбачає велику активність студентів на занятті, задаючи питання саме тоді, коли вони виникають, тобто в процесі викладу матеріалу, а не в кінці лекції. Ефективність питань залежить від того, яким чином вони ставляться. Це можуть бути:

1) питання, які спонукають репродуктивну активність: «згадайте», «розкажіть», «опишіть», «дайте характеристику», «розкрийте», «доповніть»;

2) питання, що стимулюють продуктивну активність: «порівняйте», «зіставте», «узагальніть», «зробіть висновок», «проаналізуйте», «виділіть», «як пов'язані».

Ю. А. Самарін рекомендує використовувати питання наступного типу:

1) питання, привчають учня замислюватися над суттю психологічного поняття, наприклад «у чому відмінність цікавості від допитливості»;

2) питання, які потребують приведення життєвих прикладів, які можуть проілюструвати ті чи інші психологічні феномени та закономірності;

3) питання, безпосередньо пов'язані з навчальною роботою і поведінкою студентів, наприклад «який спосіб заучування навчального матеріалу ви вважаєте кращим для себе і чому».

Вислухавши відповіді, викладач може організувати дискусію.

Класичним діалогічним методом навчання є евристична бесіда. У процесі такої бесіди викладач, спираючись на наявні знання і досвід студентів, підводить їх до розуміння засвоєння нових знань і формулювання висновків. У результаті такої спільної діяльності студенти набувають знання шляхом особистих роздумів. Цей метод майстерно використав Сократ, саме до його імені і відносять поняття «сократична бесіда».

Іншим діалогічним методом є групова дискусія. Вона стимулює залучення студентів до активного обговорення різних точок зору з певної проблеми, пробуджує прагнення до розуміння позиції співрозмовника і аргументації власної думки. Для того щоб така дискусія була ефективною, необхідно чітко сформулювати проблемні питання. Важлива також наявність у студентів певної бази знань з даного питання і вміння точно виражати свою думку. Для підвищення активності всіх студентів академічна група може бути розділена на кілька підгруп по 5-7 чоловік.

2. Наочні методи навчання психології.

Наочні методи передбачають використання засобів навчання, для яких характерна образна мова викладу. Можна виділити три основних види наочності: предметну, зображувальну і словесну.

Предметна наочність – це демонстрація реальних предметів, явищ і процесів. Застосовується при використанні макетів приладів, демонстраційних експериментах і психологічних дослідах. Демонстрація порогів відчуттів, зорових ілюзій, ідеомоторних актів, явищ установки, коливань уваги – приклади використання предметної наочності. Головне завдання викладача – наочно продемонструвати певні психологічні феномени та закономірності, що вивчаються в курсі психології.

Зображувальна наочність – це демонстрація зображень предметів, явищ, процесів, а також теоретичних знань про них. Існує три види образотворчої наочності: художня, символічна і текстова.

Художня наочність відображає зображуваний об'єкт або ситуацію в усіх деталях. До цього виду наочності відноситься демонстрація фотографій, картин, кіно- і відеофільмів. Також це можуть бути портрети знаменитих психологів. Фільми як засіб зображувальної наочності можна розділити на два типи: науково-популярні та художні. У науково-популярних фільмах демонструються класичні психологічні дослідження. Художні фільми (або їх фрагменти) можуть ілюструвати певні психологічні типи людей і їх відносин, ситуації для психологічного аналізу.

Символічна (схематична) наочність – це зображення, яке відображає істотні ознаки, характеристики зв'язку предметів або явищ. До цього виду наочності відноситься демонстрація таблиць, схем, діаграм, графіків. Символічна наочність може поєднуватися з текстовою.

Під текстовою наочністю розуміється написання на дошці або демонстрація за допомогою інших засобів найбільш істотних тез лекції, імен вчених, дат, термінів та іншої текстової інформації, яка погано сприймається на слух. Студенти схильні записувати собі в конспект все те, що бачать. Досвідчені викладачі знають: чим більше він пише на дошці, тим більше інформації залишається в студентських зошитах.

Словесна наочність – це опис образів у мовній формі. Використовується в тих випадках, коли застосування предметної або зображувальної наочності з тих чи інших причин неможливе. У таких випадках викладач наочно описує ситуацію психологічного експерименту, наводить приклади з художніх творів, що характеризують певні психологічні явища і феномени.

Сучасним способом демонстрації наочності є транспаранти на прозорій плівці і слайди, які проектуються на білий екран. У наш час проектори стають все більш типовим технічним засобом навчання. Це значно розширює можливості використання візуальних засобів на лекціях. Крім того, використання комп'ютерної програми PowerPoint, при передачі сигналу через проектор, дає можливість викладачеві включати в свою лекцію найрізноманітніші види наочності: статичні і рухомі, схематично-етичні та художні, текстові та зображувальні, застосовування різних ефектів.

Наочність підвищує ефективність викладання за певних умов:

1) демонстрована наочність повинна бути узгоджена з вмістом матеріалу;

2) наочність слід вводити на занятті поступово, у відповідний момент, в міру необхідності;

3) демонстрація повинна бути організована так, щоб усі учні могли добре бачити об'єкт;

4) необхідно чітко виділяти головне, істотне при показі ілюстрацій, схем, діаграм;

5) слід детально продумувати пояснення, що даються в ході демонстрації.

3. Практичні методи навчання психології.

Практичні методи передбачають практичну діяльність учня (студента), спрямовану на засвоєння знань, умінь і навичок. До цієї групи відносяться такі методи, при використанні яких учні не тільки слухають (як при словесних методах) і дивляться (як при наочних методах), але й виконують певні пізнавальні дії, спрямовані на вирішення навчальних завдань. У викладанні психології до них відносяться:

1) лабораторні роботи, що моделюють психологічні експерименти;

2) виконання психодіагностичних завдань, зокрема психологічних тестів;

3) вирішення психологічних завдань;

4) вправи;

5) групова дискусія;

6) дидактичні та ділові ігри, що імітують досліджувані процеси.

Ці методи використовуються по-різному в залежності від того, які навчальні цілі вони переслідують.

Лабораторні роботи як моделі психологічних експериментів можуть проводитися для того, щоб на практиці продемонструвати студентам визначені психологічні закономірності, або для того, щоб освоїти методику психологічного експерименту.

Психологічні тести можуть проводитися для освоєння псіходіагностичних умінь або в цілях самопізнання. Можна виділити кілька типів тестів в залежності від можливостей їх використання на практичних заняттях з психології:

1. Складні професійні тести (наприклад, MMPI, тест інтелекту Векслера). Вони вимагають серйозної психологічної компетентності для проведення.

2. Відносно прості загальнопсихологічні тести (наприклад, тест Айзенка на виявлення екстраверсії і нейротизму, тест на комунікативні та організаторські здібності). Їх проведення можливе при менш серйозній психологічної підготовці.

3. Психологічні тести, розроблені для прикладних цілей певних сфер професійної діяльності (наприклад, «Опитувальник стилю керівництва», «Тест стилю сімейного виховання»).

4. Розважальні тести (наприклад, «Чи люблять вас оточуючі?"). Вони найчастіше дуже прості у проведенні і не мають ніякої серйозної наукової основи.

Для навчання психологів можна використовувати усі, вище перераховані, професіональні психологічні тести, за винятком останнього. При цьому одночасно можуть вирішуватися завдання освоєння психологічних методів, вміння вирішувати прикладні завдання і самопізнання.

На заняттях зі студентами інших спеціальностей та школярами не можна використовувати тести першого типу з причини недостатньої підготовленості учнів, а отже, вони є дидактично недоцільні. Тести другого типу дуже доречні й корисні в даному випадку, оскільки провідними дидактичними завданнями викладання психології є загальне ознайомлення з методами і самопізнання. Прикладні психологічні тести цінні в рамках програм вищої професійної освіти.

Тести 4 -го типу – розважального – недоцільно використовувати на заняттях з психології (це допускається тільки як виняток); іншому випадку у студентів і школярів може скластися враження, що це і є методи психологічної науки і практики.

Рішення психологічних завдань може бути направлено на закріплення теоретичних знань або на застосування цих знань для вирішення практичних задач. Вправи дають студентам можливість формування умінь і навичок дослідницької роботи: у застосуванні певних методів математичної статистики або практичної психологічної роботи, наприклад в засвоєнні консультаційних умінь. Вправи можуть використовуватися також для досягнення розвиваючих цілей.

Групова дискусія і ділова гра як практичні методи у викладанні психології спрямовані на освоєння відповідних комунікативних чи професійних умінь. Вони можуть проводитися в групах студентів-психологів при вивченні таких дисциплін, як основи психологічного консультування, психологія сім'ї, психологія праці та організаційна психологія.

4. Характеристика пізнавальної діяльності студентів та учнів на заняттях з психології.

Різні методи навчання по-різному впливають на характер пізнавальної діяльності учнів. У цьому зв'язку становить інтерес класифікація методів, запропонована М. Н. Скаткіним та І. Я. Лернером. Відповідно до неї виділяються такі методи навчання:

1) пояснювально-ілюстративний;

2) репродуктивний;

3) проблемний;

4) частково-пошуковий;

5) дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний метод полягає в тому, що викладач повідомляє готову інформацію, а студенти (учні) її сприймають, осмислюють і запам'ятовують. Це дуже економічний за часом спосіб передачі інформації. Однак при його застосуванні не формуються вміння користуватися отриманими знаннями. Даний метод досить типовий для читання лекцій.

Репродуктивний метод полягає в тому, що викладач просить студента (учня) повторити певну навчальну дію. Студент виконує дію за зразком, який заданий викладачем, і таким чином засвоює вміння і навички. Цей метод зазвичай використовується на семінарських і практичних заняттях з психології.

Проблемний метод полягає в тому, що викладач ставить перед студентами (учнями) проблему і далі сам показує шлях її вирішення. При читанні лекцій цей метод реалізується наступним чином. Викладач спочатку ставить питання, описує факт, психічне явище, експериментальну або життєву ситуацію, а потім дає їх теоретичне узагальнення у вигляді поняття, показуючи, як психологічні знання можуть допомогти пояснити або вирішити проблему. Використання проблемних ситуацій дає значний мотиваційний ефект при вивченні психології. У всіх випадках, коли вдається знайти такі проблеми, процес навчання стає захоплюючим і вивчення психології усвідомлюється як практично корисне (Є. А. Климов).

Частково-пошуковий метод навчання часто називають евристичним. Суть його полягає в тому, що викладач розділяє навчальну проблему на окремі завдання, і студенти (учні) виконують їх покроково, шукаючи вирішення. Рішення кожного завдання відбувається самостійно, проте планування всього процесу вирішення здійснюється викладачем. Цей метод використовується на практичних заняттях, коли студенти вчаться формулювати інструкцію для випробуваного, організовувати взаємодію з ним, реєструвати, обробляти і інтерпретувати отримані емпіричні дані. Даний метод використовується при навчанні студентів в рамках курсових робіт на початкових і середніх курсах.

Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування студентами знань. При цьому у них формується досвід самостійної науково-дослідної роботи. Даний метод навчання використовується при виконані студентами курсових і дипломних робіт.

Методика навчання може бути ефективною тільки в тому випадку, коли вона будується на методах і прийомах, які активізують діяльність самого учня, насамперед розумово, і служить розумовому розвитку особистості. Чим активніше пізнавальна діяльність учня, тим вища ефективність засвоєння. Під активними методами навчання розуміються ті, які реалізують установку на високу активність суб'єкта в навчальному процесі на противагу так званим традиційним підходам, в рамках яких учень грає на багато більшу пасивну роль. Потрібно погодитися з С. Д. Смирновим у тому, що термін «активні методи навчання» - не зовсім правильний, оскільки пасивних методів навчання в принципі не існує. Але ступінь цієї активності дійсно неоднакова (тобто набагато вище при використанні активних методів). Застосування визначених прийомів активізації та підвищення ефективності навчання і становить особливості різних активних методів.

Серед сучасних активних методів навчання В. Я. Ляудіс виділила наступні групи методів:

1) метод програмованого навчання;

2) метод проблемного навчання;

3) метод інтерактивного комунікативного.

Методи програмованого навчання припускає перебудову традиційного навчання за рахунок уточнення та операціоналізації цілей, завдань, способів їх вирішення, форм заохочення і контролю стосовно до предметного змісту знань.

Методи проблемного навчання основну увагу приділяють мотивам і способам розумової діяльності учня, а також процедурам його включення в проблемну ситуацію.

Методи інтерактивного навчання управляють процесом засвоєння знань засобом організації людських взаємодій і відносин. Навчання розглядається як процес соціальний, колективний.

У кожному з цих методів використовується свій інструментарій:

♦ в програмованому навчанні – дозований крок програми, алгоритм;

♦ в проблемному навчанні – проблемна ситуація, типи проблемних ситуацій, евристичні програми;

♦ в інтерактивному навчанні – колективні дискусії, навчально-рольові ігри, сценарії та партитури діалогів і полілогів між учасниками групи за спільним рішенням.

5. Дистанційне навчання.

Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної освіти стало широке впровадження різних дистанційних технологій навчання. Це призвело до того, що відповідні зміни і доповнення були внесені навіть у Закон Російської Федерації «Про освіту» та Федеральний закон «Про вищу і післявузівську професійну освіту» (Про внесення змін та доповнень,…, 2003).

Під дистанційними освітніми технологіями розуміються освітність технологій, реалізованих в основному із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій при опосередкованій (на відстані) або не повністю опосередкованій взаємодії учня та педагогічного працівника. Дистанційні освітні технології можуть використовуватися при навчанні заочною та очно-заочною (вечірньою), заочною формами здобуття освіти, а також у формі екстернату.

Міністерством освіти України була розроблена і затверджена методика застосування дистанційних освітніх технологій (дистанційного навчання) в освітніх установах вищої, середньої і додаткової професійної освіти (Про затвердження Методики застосування дистанціонних освітніх технологій..., 2003). Метою дистанційного навчання є надання учням можливостей навчатися безпосередньо за місцем проживання, роботи або тимчасового перебування.

В області психології елементи дистанційного навчання вже введені або активно вводяться в багатьох вищих навчальних закладах світу. Основними дистанційними освітніми технологіями є кейсова технологія, інтернет- технологія, телекомунікаційна технологія. Наряду з традиційними інформаційними ресурсами для забезпечення процесу дистанційного навчання використовуються такі засоби: спеціалізовані підручники з мультимедійними компаніями, електронні навчально методичні комплекси, що включають електронні підручники, навчальні посібники, тре нії говие комп'ютерні програми, комп'ютерні лабораторні практикуми, контрольно-тестуючі комплекти, навчальні відеофільми, аудіозаписи, а також інші матеріали, призначені для передачі по телекомунікаційних каналах зв'язку. В якості основного інформаційного ресурсу в навчальному процесі використовуються методично (дидактичні) опрацьовані інформаційні бази Методи закріплення вивченого матеріалу.

даних. Ці бази (у вигляді видань на різних типах носіїв) включають фонд основної навчальної та навчально-методичної літератури, фонд періодичних основніх видань, фонд наукової літератури. При дистанційному навчанні кожному що навчається забезпечується доступ до засобів дистанційного навчання і основному інформаційному ресурсу в обсязі годин навчального плану. Такий доступ забезпечується за рахунок засобів телекомунікації.

Слід звернути увагу на те, що поточний контроль і проміжна атестації учнів здійснюються або традиційними методами, або з використанням електронних засобів (наприклад, електронне тестування), забезпечуючих ідентифікацію особи. Обов'язкова підсумкова атестація випускників здійснюється традиційними методами.

6. Методи закріплення вивченого матеріалу.

Закріплення вивченого матеріалу на заняттях з психології може досягатися шляхом повторення або виконання практичних завдань з використанням вивченого матеріалу. Для повторення може використовуватися впізнавання, коли сам викладач кілька разів повторює яку думку, теза, поняття. Ефективність такого повторення, як правило, невелика, оскільки учні залишаються пасивними. Кращим способом повторення є різні види відтворення: просте відтворення, резюмуюче повторення, систематизуюче повторення. Причому для розвитку мислення та вміння розуміти сенс інформації, що міститься в оповіданні викладача або в тексті книги, більше значення мають останні два види повторення. Резюмуюче повторення передбачає короткий виклад основних тез (думок) почутого або прочитаного навчального матеріалу. Воно дозволяє навчитися відділяти головне від другорядного і узагальнювати вивчений матеріал. Систематизуюче повторення націлене на об'єднання в певну систему вивченої раніше розрізненої інформації. Воно дає можливість розвитку розумової операції синтезу. Хорошим способом систематизує закріплення може стати складання таблиць і схем. Слід пам'ятати про правильний розподіл повторення в часі.

Опитування учнів на уроці може служити як цілям контролю засвоєння знань, так і цілям закріплення знань. Звичайною для школи формою опитування є розгорнута усна відповідь, коли один учень відповідає біля дошки, а інші слухають. У цьому випадку ставляться питання, що вимагають викладу досить більшого обсягу навчального матеріалу. Інший тип опитування – фронтальний усний чи письмовий опитування групи учнів. У такому випадку ставляться більш конкретні питання, які потребують відносно короткої відповіді.

Крім репродуктивного закріплення вивченого матеріалу корисно використовувати і творче його закріплення. Для цього можуть бути запропоновані практичні завдання різного типу, наприклад психологічний аналіз творів художньої літератури, вирішення психологічних завдань. Велику популярність в останні роки отримало закріплення психологічних знань через досвід переживання, дії та самоаналізу (див. Клімов, 1997). Особливу захопливість мають ігрові методи засвоєння і закріплення психологічних знань, зокрема інтелектуальні та рольові ігри. Все ширше використовується навчальна робота учнів та студентів у малих групах.

Вибір викладачем тих чи інших методів навчання залежить від багатьох факторів, зокрема від:

1) цілей освітньої програми;

2) особливостей змісту навчального матеріалу;

3) часу, відведеного на вивчення даного навчального матеріалу;

4) рівня підготовленості студентів та учнів;

5) матеріальну оснащеності навчального процесу.

1. Охарактеризуйте шість основних груп навчальних завдань з психології. Наведіть їх приклади.

2. Які три групи методів виділяють за джерелом отримання знань і вмінь?

3. Опишіть особливості усних та письмових методів словесного навчання.

4. Охарактеризуйте особливості монологічних і діалогічних методів словесного навчання.

5. Перелічіть і охарактеризуйте основні види наочності, яка може використовуватися на заняттях з психології.

6. Якими способами може демонструватися наочність?

7. За яких умов наочність підвищує ефективність викладання?

8. Перелічіть і охарактеризуйте практичні методи навчання психології.

9. Які методи навчання виділяються залежно від характеру пізнавальної активності учнів і студентів?

10. У чому полягає дистанційне навчання?

11. Які методи можуть використовуватися для закріплення навчального матеріалу з психології?

Дата добавления: 2015-05-26