![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Терміни і поняття. Родючість ґрунту – якісна ознака земель сільськогосподарського призначення
Родючість ґрунту – якісна ознака земель сільськогосподарського призначення. Природна родючість ґрунту – здатність ґрунту забезпечувати рослини вологою, необхідними речовинами і здійснювати аерацію за рахунок властивостей, набутих у процесі ґрунтоутворення і дії кліматичних факторів Штучна родючість – це родючість, що перевищує природну родючість ґрунту завдяки поліпшенню людиною його фізико-хімічних властивостей з метою одержання вищого і стабільного врожаю сільськогосподарських культур. Економічна родючість – органічне поєднання природної і штучної родючості. Абсолютна родючість – вимірник економічної родючості, визначається врожайністю культур з 1 га посіву. Відносна родючість – вимірник економічної родючості, визначається кількісним співвідношенням врожаю до виробничих витрат на його одержання. Сільськогосподарські угіддя – земельні угіддя, на яких виробляється сільськогосподарська продукція (у складі ріллі, сінокосів, пасовищ, багаторічних насаджень). Структура сільськогосподарських угідь – відсоткове відношення окремих складових цих угідь до загальної їх площі. Трансформація земельних угідь – перехід одних видів земельних угідь у категорію інших в процесі їх господарського використання. Землезабезпеченість – показник, що визначається діленням площі сільськогосподарських угідь (і окремо ріллі) на середньорічну чисельність працівників. Меліорація – поліпшення якості земельних ресурсів шляхом її зрошення, осушення, вапнування, гіпсування, боротьби з ерозією тощо. Ступінь господарського використання меліорованих земель – показник, що визначається відношенням фактичного використання у сільськогосподарському виробництві земель зі зрошувальною чи осушуваною мережею до їх загальної площі. Приріст врожаю від меліорації земель – визначається відніманням від урожайності культури на меліорованих землях рівня врожайності цієї ж культури на богарних землях за інших однакових умов її вирощування. Оренда землі – передача її власником у тимчасове користування юридичним і фізичним особам за відповідну плату для здійснення ними підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю – це платіж у грошовій чи натуральній формі, який орендар вносить орендодавцеві за тимчасове користування земельною ділянкою. Земельний кадастр – це система відомостей і документів щодо правового режиму земель, їх розподілу між землевласниками і землекористувачами, їх якісною характеристикою і народногосподарською цінністю. Бонітування землі – це оцінка землі як природного тіла в балах за її найбільш важливими природними властивостями (вміст гумусу, поживних елементів, кислотність, глибина залягання ґрунтових вод тощо). Економічна оцінка землі – це її оцінка як засобу виробництва за критеріями виходу продукції, окупності витрат і диференціального доходу. Диференціальний рентний дохід – це дохід, який створюється на кращих і середніх за якістю та місцеположенням землях і являє собою надлишок доходу
Трудові ресурси аграрних підприємств – сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання робіт у сфері сільськогосподарського виробництва. Постійні працівники – працівники, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Тимчасові працівники – працівники, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців. Сезонні працівники – працівники, яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6 місяців для виконання сезонних робіт. Обліковий склад працівників – це загальна кількість постійних, тимчасових і сезонних працівників на відповідну дату, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, де вони знаходяться (на роботі, у відпустці, на лікарняному, у відрядженні тощо). Середньооблікова чисельність працівників – визначається за кожний місяць підсумуванням облікового складу працівників за всі дні місяця і діленням одержаного результату на кількість календарних днів у місяці. Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві – показник, що визначається множенням середньооблікової чисельності працівників за рік на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства. Середньоявочна кількість працівників – це середня кількість виходів на роботу за добу в певному звітному періоді. Трудозабезпеченість виробництва – показник, який визначається відношенням середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, до площі сільськогосподарських угідь підприємства. Розраховується на 100 осіб. Коефіцієнт використання запасу праці – показник, який визначається діленням фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на нормативний запас праці. Нормативний запас праці – показник, який визначається множенням чисельності постійних працівників на нормативний річний фонд робочого часу одного працівника (1925 люд.-год.). Трудова активність працівників – визначається діленням фактично відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на їх кількість. Продуктивність праці – здатність праці конкретних працівників за одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції (виконувати відповідний обсяг робіт). Визначається діленням обсягу виробленої продукції (виконаних робіт) на затрати живої праці. Річна продуктивність праці – показник, що визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції в порівняльних цінах на середньорічну кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Погодинна (денна) продуктивність праці – показник, який визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах на кількість відпрацьованих людино-годин (людино-днів) у сільськогосподарському виробництві. Трудомісткість продукції – (показник, зворотній показнику продуктивності праці) і визначається діленням затрат живої праці на обсяг виробленої продукції (виконаних робіт) у фізичному вимірі. Трудомісткість виробництва – затрати живої праці на 1 га відповідної культури або на 1 голову тварин. Коефіцієнт випередження – відношення темпів зростання продуктивності праці до темпів зростання валової продукції за відповідний період часу.
Оборотні засоби (оборотний капіта) – сумарний вираз оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні фонди – грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і в процесі виробництва (стадія незавершеного виробництва). Фонди обігу – частина авансованої вартості, що перебуває та товарній та грошовій стадіях, функцією якої є обслуговування процесу виробництва. Виробничі запаси – предмети праці, які ще не вступили в стадію виробничого споживання, функцією яких є забезпечення безперервності виробництва. Незавершене виробництво – це та частина оборотних засобів, яка вже виробничо спожита, знаходиться на стадії виробництва, але готової продукції ще не одержано. Витрати майбутніх періодів – витрати, що мають місце в даному періоді (або в попередніх періодах), але належать до наступних періодів. Структура оборотного капіталу – відсоткове співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу. Норматив оборотних засобів – це мінімальна потреба в окремому виді оборотних засобів, яка забезпечує безперервну роботу підприємства.
Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність підприємства – це сукупність практичних дій щодо реалізації інвестиційних проектів за відповідними напрямами здійснення інвестицій. Капіталовкладення в сільському господарстві – це витрати на будівництво нових тваринницьких комплексів, будівель, споруд, переробних виробництв, їх розширення і реконструкцію, придбання техніки, обладнання, інвентарю, закладення багаторічних насаджень, формування основного стада, меліорацію землі і охорону навколишнього середовища. Виробничі капіталовкладення – капіталовкладення, які спрямовані на відтворення (просте і розширене) основних виробничих фондів. Невиробничі капіталовкладення – капіталовкладення, які спрямовані на відтворення основних фондів соціального характеру. Відтворювальна структура капіталовкладень – відсоткове відношення капіталовкладень за відповідним виробничим напрямом до загальної суми виробничих капіталовкладень. Галузева структура капіталовкладень – відсоткове відношення капіталовкладень, що направляються у відповідну галузь, до загальної суми капіталовкладень.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 603; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |