Основні поняття і терміни екології

Абіотичні фактори - кліматичні (сонячна радіація, зміна освітленості, вологість атмосферного повітря і кількість опадів, оптимальний гачовий склад повітря, температура, вітер і атмосферний тиск) та едафічні (кількість у грунті елементів мінерального живлення, вміст гумусу, насиченість грунту повітрям і хімічний склад цього повітря, рН ґрунтового розчину та ін.). Абіотичні компоненти складають екотоп.

Автотрофи (тобто ті, які самі себе годують) - зелені рослини, здатні здійснювати фотосинтез, використовуючи мінеральні компоненти для синтезування біохімічних субстанцій, необхідних для росту й відтворювання. Угруповання автотрофів - це продуценти екосистем.

Антропогенний вплив на природу - процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини. Існують як суб'єктивні, так и об'єктивні критерії антропогенного впливу.

Безвідходна технологія - технологія, що дає технічно досяжний мінімум відходів.

Біологічний захист агроекосистем - захист без використання отрутохімікатів (розведення і випуск в агроекосистеми сонечка, жужелиці, трихограми, мурашок і інших комах-хижаків і паразитів; при генетичному методі захисту в природні популяції впроваджують види або особини, які не здатні давати потомства; перспективне застосування фітофагів проти бур'янів; початі роботи по використанню пестицидних препаратів на основі природних інгредієнтів і т.д.).

Біологічний контроль - регуляція чисельності популяцій їх природними ворогами: хижаками, паразитами і патогенними мікроорганізмами.

Біологічний контроль стану довкілля - організми, особливо мікроорганізми, разом з абіотичним середовищем створюють складну систему регулювання, підтримуючи на Землі умови, сприятливі для життя, а на певній стадії розвитку біосфери організми почали і продовжують контролювати склад атмосфери. Розповсюджування біологічного контролю на глобальний рівень є основа гіпотези Геї (Дж. Лавлок, Л. Маргулис, 1973-1979 рр.).

Біологічний кругообіг- обмін речовиною і енергією між організмами і неживою природою, а також між самими організмами за допомогою життєдіяльності різних груп організмів.

Біогеохімічний кругообіг- обмін хімічними елементами між живою речовиною й неорганічним середовищем під впливом біологічного і геологічного факторів.

Біогеоценоз - ділянка земної поверхні з відносно однорідною рослинністю, тваринним світом, кліматичними і ґрунтовими умовами; ці разом взяті компоненти розглядають як єдиний організм; екосистема в межах фітоценозу.

Біологічне забруднення - привнесення в середовище нових, не властивих йому раніше, біонтів; надмірне збільшення чисельності (біомаси) біонтів, що перевищують норму в природних умовах, в тому числі внаслідок набуття ними нових властивостей.

Біом - складні й тісні взаємодії між кліматом, живими організмами та фізичним субстратом, які призводять до утворення характерних регіональних угруповань або великих системно-географічних підрозділів в межах ґрунтово-кліматичних зон.

Біонакопичення забруднюючої речовини - акумуляція (біонакопичення) шкідливої речовини у живих організмах зростає на кожному наступному трофічному рівні.

Біосфера - єдина термодинамічна система (оболонка, простір), в якій відбувається постійна взаємодія усього живого з неорганічними умовами довкілля. Включає в себе область активного життя, що охоплює нижні шари атмосфери (тропосфери), Всесвітній океан, поверхню суші з біогенними ландшафтами і, нарешті, частину земної кори, в якій на глибинах в сотні й тисячі метрів у підземних водах існують мікроорганізми.

Біотехносфера - частина біосфери, яка перетворена людиною на технічні й техногенні об'єкти та є наслідком соціального і науково-технічного розвитку людини.

Біотичні фактори - сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на інші, як всередині видів, так і між видами.

Біотоп - неорганічний субстрат, на якому розвиваються організми (угруповання організмів) або ділянка земної поверхні (суші або водоймища) з однотипними умовами середовища, зайнята певним угрупованням організмів -біоценозом.

Біохімічне споживання кисню (БСК) - показник забруднення органічними речовинами; показує яку кількість кисню потрібно мікроорганізмам для переробки усієї схильної до розкладання органічної речовини у неорганічні сполучення протягом декількох діб (наприклад, протягом 5 діб - БСК₅).

Біоценоз - популяції (групи організмів певного виду), які займають цю ділянку суші або водоймища; біоценоз включає в себе співіснування рослин (фітоценоз), тварин (зооценоз) і мікроорганізмів (мікробоценоз), які можуть знаходитися в різних співвідношеннях (симбіоз, паразитизм, коменсалізм і т.д.) й по різному пристосовані до умов абіотичного середовища.

Біоценотичне забруднення - полягає у впливі на склад і структуру популяції живих організмів (порушення балансу популяції, інтродукція і так далі).

Верхній автотрофний ярус - «зелений пояс», який включає рослини або їх частини, що містять хлорофіл, де переважає фіксація сонячної енергії, використання простих неорганічних сполучень та накопичення складних органічних сполучень.

Відходи - залишки сировини, що втратили свої споживчі властивості.

Витратний підхід (до оцінки природних факторів) - метод, заснований на обліку суспільно необхідних витрат на господарське освоєння природних ресурсів (див. також витрати на відтворення природних факторів, витрати на підтримування стану відтворюваних природних ресурсів).

Водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення і галузей економіки (господарсько-питне, комунальне, сільськогосподарське, промислове, транспортне і т.д.).

Водокористувачі - використовують воду як середовище (водний транспорт, риболовство і т.д.) або як джерело енергії (ГЕС), але можуть змінювати якість води (наприклад, водний транспорт), гідрологічний режим (наприклад, гідротехнічні споруди) і т.д.

Водоспоживачі - забирають воду, використовують її для виробки промислової та сільськогосподарської продукції або побутових потреб населення, а потім повертають у водний об'єкт, але вже в іншому місці, в меншій кількості і з іншими якісними характеристиками.

Гетеротрофи - організми, що харчуються органічною речовиною, виробленою іншими організмами; обмін речовин в них більш складний, ніж у автотрофів.

Гідробіонти - водні організми, які поділяються на: бентос (мешканці дна водойми чи водотоку, а також прикріплені до підводних предметів організми); планктон (мешканці товщі води - від дна водойми до її поверхні); нейстон (організми, які мешкають у поверхневій плівці води); пагон (найпростіші, коловратки, черви, молюски, ракоподібні та ін., які зиму проводять у льоду в стані анабіозу, а весною оживають і продовжують планктонний чи бентосний спосіб життя).

Гомеостаз — стан рухливо-стабільної рівноваги екосистеми.

Гомеостатичне плато - область сталості екосистеми, яке міститься між верхньою межею позитивного зворотного зв'язку та нижньою межею негативного зворотного зв'язку.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - вміст шкідливих речовин у природних середовищах в обсягах, що практично не становлять небезпеки для здоров'я людини і живих організмів у цілому.

Гранично допустимий викид (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу -встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери таким чином, що викиди речовин від даного джерела і від сукупності джерел міста або іншого населеного пункту з урахуванням розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих в атмосфері не створюють приземну концентрацію, що перевищує їх ГДК для населення, рослинного і тваринного світу. ГДВ (г/с) встановлюються для умов повного навантаження технологічного обладнання і системи очищення газів і їх нормальної роботи.

Гранично допустимий скид (ГДС) - кількість шкідливих речовин у стічних водах, максимально допустимий для відведення в установленому режимі у певному пункті водного об'єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті. Величина ГДС розраховується в грамах на годину (г/год).

Дампінг - забруднення і отруєння морських вод, яка відбувається при затоплюванні ємностей з отруюючими та радіоактивними речовинами, ґрунтів днопоглиблювальних робіт і т.д.

Довкілля - оточення, у якому функціонує об'єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо).

Евтрофування (евтрофікація) - підвищення біологічної продуктивності водних об'єктів, в першу чергу водойм, в результаті накопичення у воді біогенів (/V, Р, С) під дією природних чи антропогенних факторів. Внаслідок посиленого розвитку у водному об'єкті рослин і мікроорганізмів, а потім їх відмирання, погіршуються органолептичні та фізико-хімічні властивості води (зменшується її прозорість, вода набуває зеленого чи жовто-бурого кольору, з'являються неприємний смак і запах, підвищується значення рН, спостерігається дефіцит кисню, виникають заморні явища і т.д.).

Екодеструктивні процеси - процеси впливу на людину і природу, що призводять до соціальних, економічних або екологічних наслідків (забруднення, порушення ландшафтів, прямий вплив на організм людини, вплив на особистість людини, вплив на біологічні об'єкти).

Екологія - наука про взаємовідношення живих організмів з середовищем їх мешкання або наука про закони взаємодії органічних співтовариств один з одним і навколишнім їх абіотичним середовищем.

Екологізація - зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції. Рівень екологізації може бути визначений за такими показниками: економічні, енергетичні, земельні, порівняння, наявність чи відсутність екологічно «гарячих» місць.

Екологізація агропромислового комплексу - екологізація сільськогосподар­ського виробництва (боротьба з ерозією грунтів, застосування органічних добрив, агролісомеліорація, культурно-технічна меліорація, вапнування кислих грунтів, мінімізація техногенного впливу на грунти, ґрунтозахисні технології, біологічні методи захисту рослин та інші «м'які» методи поліпшення якості ґрунтів); прискорення розвитку промислово-побутової сфери агропромислового комплексу (інфраструктура і переробні галузі промисловості) і т.д.

Екологізація виробництва - постійне відтворення наукових ідей, інформаційних матеріалів, технічних засобів та технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених виробничних систем.

Екологізація людей і відтворення мотивів екологізації - постійне відтворення екологічно орієнтованих знань, навичок і переконань; постійний процес створення організаційних, соціальних та економічних умов, які формують прагнення людей ставити і досягати цілі екологізації.

Екологізація попиту - постійно відтворювані процеси формування потреб в екологічних товарах, а також створення фінансових можливостей реалізації цих потреб.

Екологічна безпека - захищений стан життєво важливих екологічних інтересів людини.

Екологічна ентропія - безповоротне розсіяння енергії екосистем.

Екологічна ніша - місце, яке займає організм у середовищі проживання, обумовлене його потребою в їжі, території та пов'язане з функцією відтворення.

Екологічні піраміди - співвідношення поміж продуцентами, консументами та редуцентами в екосистемі, яке відбите у їх масі й зображене у вигляді графічної моделі, називається пірамідою біомас; якщо трофічні зв'язки зобразити з урахуванням співвідношень у кількості осіб або видів, то кажуть про піраміду чисел, якщо з урахуванням кількості енергії, акумульованої одиницею поверхні за одиницю часу та використаної організмами на кожному трофічному рівні, то - про піраміду енергії.

Екологічна політика - система заходів, направлена на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворювання природних ресурсів і створення належних екологічних умов для життя населення - може здійснюватися в глобальних, державних і локальних масштабах за допомогою адміністративних і економічних (ринкових) методів регулювання.

Екологічні фактори - життя живих організмів залежить від екологічних факторів, які поділяються на абіотичні, біотичні та антропогенні.

Екологічний аналіз життєвого циклу продукції - аналітичний метод оцінки
ефектів впливу на навколишнє середовище протягом усього часу існування
даної продукції: з моменту її створення до знищення. >

Екологічний аудит - діагноз «екологічного здоров'я» підприємства, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем само очищуватися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій.

Екологічний моніторинг - комплексна система спостереження, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу.

Екологічний ризик - імовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистем. При цьому слід зазначити, що тут йдеться мова як про природні, так і про техногенно-природні фактори ризику.

Екологічний стан - ситуація у природному середовищі, що склалася в результаті взаємодії біологічних, хімічних, фізичних і антропогенних факторів.

Еколого-економічні показники - показники, що характеризують різні сторони використання природних благ.

Еколого-економічний потенціал - теоретично доступні для використання ресурси і властивості природних систем всієї планети і її регіонів; антропогенне навантаження на територію, яке ще не веде до збільшення негативного зворотного впливу природних систем, що порушуються, на господарський розвиток.

Еконологія - наука про гармонізацію економіки і екології.

Економічна освоєність території - використання території для господарських цілей, будівництва доріг, населених пунктів тощо.

Екосистема - сукупність специфічного фізико-хімічного оточення (біотопу) і сукупності живих організмів (біоценозу), об'єднаних у єдине функціональне ціле, що виникло на основі взаємозалежності й причинно-слідчих зв'язків, існувавших між окремими компонентами.

Екотон - перехідна зона між двома сусідніми екосистемами, де характеристики обох екосистем перехрещуються (між лісом і степом, між степом і пустелю, між озером і лісом і т.д.).

Екстерналії - зовнішні ефекти або наслідки економічної діяльності, які позитивно або частіше негативно впливають на суб'єкти цієї діяльності; розрізнюють декілька типів екстерналій - тимчасові (між поколіннями), глобальні, міжсекторні, міжрегіональні, локальні.

Екотоксиканти - шкідливі хімічні є речовини, що забруднюють природне середовище і отруюють живі організми, які знаходяться в середовищі.

Енвайронментологія - дисципліна про оточуюче людину середовище, його якість і охорону.

Енвайронменталістика - технічний додаток енвайронментології, включаючи очищення викидів в атмосферу, стічних вод, утилізацію відходів тощо.

Бнвайронментальний простір - граничні норми глобального забруднення, витрачання світових запасів природних ресурсів, що не відновлюються, площ сільськогосподарських земель і лісів.

Ефект сумації - при наявності в атмосфері декількох шкідливих речовин, що справляють сумарну дію (наприклад, ефектом сумації володіють фенол і діоксид сірки, діоксид сірки і діоксид азоту, діоксид сірки і сірководень, озон, діоксид азоту і формальдегід та ін.).

Ефективність охорони довкілля - максимальна результативність від проведення комплексу заходів щодо забезпечення якості довкілля і оптимального використання природних ресурсів.

Жива речовина - сукупність організмів усієї біосфери або будь-якої її частини, які виражаються у одиницях маси, енергії та інформації.

«Жорстке» управління - безпосереднє, командне управління природними системами, як правило, технічний і техногенний впливи втручання в природні процеси, їх «виправлення» шляхом корінного перетворення самих механізмів і систем природи; базується на штучному перенапруженні і граничному омолоджуванні природних систем.

Забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин.

Забруднення водних об'єктів - скидання або надходження іншим способом у водні об'єкти, а також освіта в них шкідливих речовин, які погіршують якість поверхневих і підземних вод, обмежують використання або негативно впливають на стан дна і берега водних об'єктів.

Забруднення ґрунтів - привнесення і виникнення в ґрунті нових, звичайно нехарактерних для неї фізичних, хімічних або біологічних агентів або перевищення в розглянутий час природного рівня (в межах його крайніх коливань) концентрації зазначених агентів.

Забруднення довкілля - несприятлива зміна навколишнього природного середовища, яке цілком або частково є результатом антропогенної діяльності, прямо або побічно змінює розподілення енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості середовища й умови існування живих організмів.

Забруднення земель - виявлене привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти.

Забруднення морського середовища - привнесення людиною, прямо чи посередньо, речовин або енергії в морське середовище, включаючи естуарій, яке призводить або може призвести до таких згубних наслідків, як шкода живим ресурсам і життю в морі, небезпечна для здоров'я людини, утворення перешкод для діяльності на морі, в тому числі для рибальства та інших правомірних видів використання моря, зниження якості використовуваної морської води та погіршення умов відпочинку.

Забруднення навколишнього природного середовища - фізико-хімічна і біологічна зміна якості навколишнього природного середовища внаслідок діяльності людини, що перевищує встановлені нормативи шкідливого впливу на природу і що створює загрозу здоров'ю людини, стану рослинного і тваринного світу.

Забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у природний об'єкт в результаті антропогенної діяльності та аномальних природних процесів.

Закон біогенної міграції Вернадського - міграція хімічних елементів в біосфері відбувається при безпосередній участі живої речовини (біогенна міграція) або при її непрямій участі.

Збиток- втрати, що виникли від погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов господарювання особистого (приватного) внаслідок забруднення навколишнього середовища або іншої її несприятливої зміни.

Інгредієнтне забруднення - сукупність мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин, кількісно або якісно чужих біоценозам.

Інтегральний екодеструктивний вплив - зведені до єдиної критеріальної бази результати негативних наслідків впливу людини і природної системи (екосистеми) процесів виробництва та споживання предметів і послуг.

Інтегральний ресурс - системна сукупність всіх конкретних природних ресурсів як факторів життя суспільства в поєднанні з матеріальними і трудовими ресурсами.

Інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - використання добрив, широке застосування пестицидів, зрошення, перехід на інтенсивні сорти та породи, чутливі до поліпшення умов вирощування, індустріальні технології в рослинництві та тваринництві.

Інтродукція - перенесення людиною живих організмів навмисно або випадково з одного середовища проживання і інше.

Кислотні опади - кислотні опади з значеннями рН від 5,6 - 5,5 до 2 - 1,5 (оксиди сірки та азоту, які викидаються в атмосферу, поєднуючись з атмосферною вологою, утворюють сірчану і азотну кислоти, які дисоціюють на іони 5О₄²', N0/, Н⁺ та ін.)

Консументи - травоїдні й м'ясоїдні тварини, деструктори або редуценти (бактерії і гриби).

Ксенобіотики - сторонні для живих організмів шкідливі сполуки (пестициди, препарати побутової хімії та ін.), які попадають в значних концентраціях в природне середовище і призводять до загибелі організмів, а також порушують нормальний хід природних процесів в екосистемах.

Ландшафт - географічні комплекс, у яком рельєф, клімат, води, грунти і живі організми знаходяться у складній взаємодії й взаємообумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.

Меліорація - система заходів для поліпшення ґрунтів з метою створення сприятливих умов для сільськогосподарського, лісогосподарського інших виробництв з урахуванням вимог екологічного (раціонального) приро­докористування.

Міжнародні стандарти екологічного менеджменту й аудиту - регламентовані міжнародною організацією із стандартизації (ТЬе Іпіегпаііопаі Ог§апігаііоп Гог ЗіапгіагоНгаїіоп - І8О^ порядок і зміст робіт і документів у сфері управління і аудиту.

«М'яке» управління - в основному опосередкований, непрямий вплив на природокористування, як правило, за допомогою природних механізмів самоврядування (саморегуляції), хоча, часом, шляхом технічного конструювання цих механізмів.

Навантаження антропогенне - ступінь прямого і непрямого впливу людей та їх господарства на природу в цілому чи на їх окремі екологічні компоненти й елементи (ландшафти, природні ресурси, види живого і т.д.).

Навколишнє середовище - поєднання взаємопов'язаних природних, видозмінених природних, штучно створених і соціально-економічних компонентів.

Несприятливі природно-антропогенні процеси - такі явища, які заважають виробничній діяльності людини, а іноді представляють небезпеку безпосередньо для населення (карст, зсуви, селеві потоки, ерозія грунтів, виникнення ярів, підтоплення тощо).

Нижній гетеротрофний ярус - «коричневий пояс» ґрунтів і опадів, речовин, які розкладаються, коріння рослин і т.д., у якому переважає використання, трансформація і розкладання складних сполук.

Ноосфера - цілісна планетна оболонка, населена людьми і раціонально перетворена ними відповідно до законів збереження і підтримки життя для гармонічного співіснування суспільства з навколишніми природними умовами.

Озоноактивні гази - домішки, які надходять в атмосферу і каталізують розпад озону (И₂О, СН₄, СО, СРСІ₂, СГСІ_р СН₃ССІ₃ тощо): найбільшу небезпеку представляють викиди хлор фтор вугкеців (ХФВ), які використовуються як холодоагенти, розчинники, препарати гасіння, для розпилення лаків і барвників в аерозольних упаковках.

Озонова "діра" - простір в озоносфері з помітним пониженням (до 50%) концентрації озону.

Оптимальне використання природних ресурсів - досягнення максимальної ефективності використання природних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки і технології і одночасне зниження техногенного впливу на навколишнє середовище.

Оптимальне природокористування - система діяльності по забезпеченню економної експлуатації природних ресурсів і умов і найбільш ефективний режим їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів господарства, що розвивається, і збереження здоров'я людей.

Оптимізація - найкращий з можливих варіантів розв'язання задач природо­користування.

Оптимізація соціально-еколого-економічна - прихід до стану, найбільш бажаного з точки зору людини з позицій економіки, соціології, стану природного середовища.

Охорона навколишнього природного середовища - сукупність заходів, направлених на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - визначення масштабів і рівнів впливів діяльності, яка проектується, на навколишнє середовище, заходів щодо попередження або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічної точки зору.

Параметричне забруднення - пов'язане із зміною якісних параметрів навколишнього середовища (теплове, шумове, світлове, радіаційне, електромагнітне).

Парникові гази - газоподібні складові атмосфери як природного, так і антропогенного походження, які поглинають і перевипромінюють інфрачервоне випромінювання {СО_Т СО, Л^О, N0, СН₄ С₂Н_е С^ С/І_ю ХФУ).

Парниковий ефект - підйом температури в нижньому шарі біосфери, пов'язаний з нагромадженням в атмосфері вуглекислого і інших парникових газів, перешкоджаючих довгохвильовому випромінюванню з поверхні Землі.

Пестициди - загальна назва хімічних речовин, що застосовуються для боротьби з небажаними видами рослин, тварин (комах) та мікроорганізмів; до пестицидів відносяться речовини (суміш речовин) хімічного або біологічного походження, що використовуються для боротьби з організмами, які завдають шкоди сільськогосподарським культурам або запасам сільськогосподарських продуктів, для знищення небажаної рослинності, збудників хвороб і переносників хвороб тварин і рослин, а також для регулювання розвитку організмів.

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення» утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Полютанти - речовини, що забруднюють середовище життя, тобто забруднювачі.

Порушення екологічної рівноваги - зміна в процесах взаємодії і поєднання компонентів і елементів екосистеми, що зрештою приводить до її заміни іншою екосистемою на тривалий або умовно нескінченний термін.

Правило 10% - з нижчого на більш високий трофічний рівень (продуценти -первинні консументи - вторинні консументи і т.д.) переходить близько 10% енергії.

Правило 1% - зміни енергетики природної екосистеми у межах 1% виводить її із рівноважного стану.

Природна система - система, що складається із природних структур і утворень (підсистем), що групуються в функціональні компоненти на вищих рівнях ієрархічної організації (біогеоценоз, біом, біосфера тощо). Для моделі екосистеми характерна спрямованість зв'язків з боку факторів «середовища» (об'єкт), насамперед на головний об'єкт - «господаря» (суб'єкт), а для моделі природної системи типово визнання рівності всіх зв'язків.

Природний радіаційний фон - опромінення, зумовлене космічним випро­мінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів, природно розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах біосфери.

Природні ресурси - природні об'єкти і явища, що використовуються в теперішньому часі, минулому і майбутньому для прямого або посереднього споживання, сприяють створенню матеріальних багатств, відтворюванню трудових ресурсів, підтримці умов існування людства і підвищенню якості життя.

Природні умови - сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, існуючих поза діяльністю людей (хоча в ряді випадків і перетворених ними), які впливають на інші живі організми, тіла і явища, що розглядаються як центральні в системі існуючих виучуваних відносин.

Природний фактор - будь-який предмет чи явище, що діє поза участю людини (неантропогенний) чи пов'язаний з його біологічною сутністю, тобто безпосередній вплив природного середовища, в певних межах він може змінюватися але цілком не знімається дією соціальних факторів, включаючи техногенний вплив.

Природно-заповідний фонд - ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і охороняються як національні надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Природно-ресурсний потенціал - здатність природних систем без шкоди для себе (а, отже, і для людей) віддавати необхідну для людства продукцію або виконувати корисну роботу в рамках господарства даного історичного типу.

Природно-техногенний ризик - імовірність несприятливих для населення наслідків будь-яких антропогенних або техногенних змін природних об'єктів і факторів.

Природокористування - сукупність впливів людства на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі, або сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу.

Радіаційний гормезис - радіація в малих дозах корисна, більш того, вона необхідна в малих дозах (нижча межа шкоди - природний радіаційний фон -постійний потік радіації, в якій існує все живе; починаючи від вірусів і кінчаючи людиною.

Редуценти - організми, розкладаючі мертву органічну речовину і що перетворюють його в неорганічну речовину, що засвоюється рослинами.

Рекультивація - штучне відновлення грунтів після їх порушення; технічна рекультивація - це планування, формування укосів, пересування і трансплантація родючих ґрунтів на площу, яка рекультивується, будівництво меліоративних споруд і доріг; біологічна рекультивація - комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів, направлених на поновлення середовища мешкання тварин і рослин і відновлення господарської продуктивності земель.

Ресурсозберігання— виробництво і реалізація кінцевих продуктів з мінімальною витратою речовини і енергії на всіх етапах виробничого циклу і з найменшим впливом на природні екосистеми і людину.

Ресурсозберігаюча технологія - виробництво і реалізація продукції з мінімальною витратою речовини і енергії на всіх етапах виробництва.

Самоврядування - природна самоорганізація взаємозв'язків всередині природної системи, яка веде до її гомеостазу (стану внутрішньої динамічної рівноваги); самоврядування в ході природокористування складно взаємодіє з штучним управлінням природною системою, тому результуючий процес може різко відрізнятися від наміченого (від програми).

Санітарно-захисна зона - смуга, що відділяє промислове підприємство від населеного пункту.

Середовище, оточуюче людину - сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних, а також соціальних факторів, здатних здійснювати прямий або непрямий, негайний або віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини.

Середовище мешкання - середовище, де здійснюється взаємодія організму з його найближчим органічним та мінеральним оточенням.

Синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) - штучні органічні речовини, які широко використовуються у побуті для збільшення змочування, піноутворювання.

Система екологічного управління (ЕМЗ) - частина загальної системи управління, яка включає в себе організаційну структура, діяльність з плануванням, обов'язки та відповідальність, практику, процедури, процеси, ресурси для формування, впровадження, досягнення, аналізу та здійснення екологічної політики.

Сталий розвиток - розвиток, за якого задоволення потреби теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби; процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності довкілля, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами людей усіх поколінь.

Стаціально-деструкційне забруднення (стація - житло популяції, деструкція -руйнування) - зміна ландшафту і екосистеми в процесі природокористування (вирубка лісових насаджень, ерозія ґрунтів, осушення земель і ін.).

Стійкість довкілля до техногенного навантаження - здатність природних систем (екосистем) під дією зовнішніх факторів зберігати набуту ними структуру і характер функціонування; складовими стійкості довкілля є: метеорологічний потенціал атмосфери, стійкість водних об'єктів, стійкість ґрунтів і біотичний потенціал.

Стічні води — води, що відводяться після використання в побутовій, виробничій або сільськогосподарській діяльності людини; за походженням стічні води поділяються декілька груп: господарсько-побутові; промислові; поверхневий стік підприємств і населених пунктів; сільськогосподарські; рудникові і шахтні води.

Сукцесія - послідовна безповоротна зміна біоценозів, виникаючих послідовно на одній і тій же території внаслідок впливу приміських або антропогенних факторів.

Сумарне забруднення території - забруднення природних середовищ (атмосферного повітря, природних вод, ґрунтів), яка проявляється через надмірну концентрацію тих чи інших забруднюючих речовин вище фонових чи допустимих норм внаслідок введення в обіг речовин, які в природних екосистем не виробляються.

Техногенез- геохімічна діяльність людини; має велике значення при формуванні біотехносфери.

Управління - елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності; організація (або самоорганізація) зв'язків між якимись складовими, що призводить до намічених результатів (або саморегуляції).

Управління процесами екологізації - формування основних компонентів системи, якою управляють; механізм реалізації завдань екологізації передбачає формування чотирьох взаємозалежних системних компонентів, які складають «квадрат екологізації»: цілі і завдання екологізації; об'єкти екологізації; суб'єкти екологізації; інструменти екологізації.

Фізичне забруднення - пов'язане із зміною фізичних, температурно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів зовнішнього середовища.

Фітосфера - верхня частина біосфери, куди проникає сонячне світло і де можливий фотосинтез.

Фотохімічний смог - вторинне забруднення атмосфери, яке виникає внаслідок розкладання забруднюючих речовин сонячними, особливо ультрафіолетовим, випромінюванням (з утворенням О_г ПАН та інших фотооксидантів).

Хімічне забруднення - збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також надходження в середовище хімічних речовин, не властивих йому або в концентраціях, що перевищують норму.

Циклічні (органогенні) елементи - які беруть участь у складних процесах кругообігу і більшість з них входить до складу живої речовини {Н, С, О, 5, N. Р та інші - усього 44 елемента).

Ядерний паливний цикл - це видобуток і збагачення уранової руди - ядерне паливо - АЕС - повторна обробка задля вилучення урану та плутонію -поховання радіоактивних відходів.

Якість навколишнього природного середовища - міра відповідності природних умов потребам людей або інших живих істот.

ПЕРШИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ – енергія не виникає з нічого і не зникає, вона лише переходить з однієї форми в іншу, але загальна кількість енергії у всесвіті залишається незмінною. Матерія також являється формою енергії (принцип атомної бомби).

ДРУГИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ -кожна система, залишена наодинці з собою, рухається в напрямку від порядку до безпорядку (всі речі тяжіють до хаосу).

Дата добавления: 2015-05-26