Поняття. Електролітична дисоціація

Електролітична дисоціація

Розрахункові формули

1. Формула обчислення масової частки розчиненої речовини:

2. Формула обчислення відсоткової концентрації:

3. Формули для обчислення молярної концентрації:

або

де V – об’єм розчину (л).

4. Формула, що зв’язує молярну і відсоткову концентрації:

або

,

де p – густина розчину (г/л).

5. Правило змішування:

ω₁ z₁ (ω₃ – ω₂)

ω₃ z₃ (ω₁ – ω₂)

ω₂ z₂ (ω₁ – ω₃)

де ω₁ – концентрація першого розчину (максимальна);

ω₂ – концентрація другого розчину (мінімальна);

ω₃ – концентрація нового (одержуваного) розчину;

z₁ – кількість часток першого розчину;

z₂ – кількість часток другого розчину;

z₃ – кількість часток нового розчину.

6. Формула, що зв’язує масову частку розчиненої речовини та розчинність:

де s – розчинність речовини за певної температури (г).

Електроліти – це речовини, що у водному розчині або розплаві проводять електричний струм унаслідок дисоціації (розпаду) на йони. До них належать речовини з йонним або сильно полярним зв’язками.

Неелектроліти – речовини, що у водному розчині або розплаві не проводять електричного струму, оскільки не дисоціюють (не розпадаються) на Йони. До них належать речовини зі слабкополярним або неполярним зв’язками.

Електролітична дисоціація – розпад електроліту на Йони в результаті його розчинення у воді або розплавляння.

Теорія електролітичної дисоціації – це теорія, що пояснює поводження електроліту під час його розчинення у воді або розплавляння. Засновником теорії є шведський хімік і фізик Сванте Август Арреніус (1887).

Ступінь дисоціації – умовна величина, що показує відношення кількості частинок, що розпалися на йони, до загальної кількості частинок у розчині. Позначається α (альфа) і виражається у відсотках або частках від одиниці.

Сильні електроліти – це електроліти, що цілком або майже цілком дисоціюють на Йони та мають ступінь дисоціації, більший за 30%. У таблиці розчинності речовин позначаються Р.

Середні електроліти – це електроліти, що частково дисоціюють на Йони та мають ступінь дисоціації в межах від 3 до 30% (включно). У таблиці розчинності речовин позначаються – М.

Слабкі електроліти – це електроліти, що слабо дисоціюють на йони та мають ступінь дисоціації, менший за 3%. У таблиці розчинності речовин позначаються Н.

Кислоти (з позицій теорії дисоціації) – це електроліти, що в процесі дисоціації утворюють тільки катіони Гідрогену й аніони кислотного залишку.

Загальна схема:

НКЗ Н⁺ + КЗ^-

Луги (з позицій теорії дисоціації) – це сильні електроліти, що в процесі дисоціації утворюють катіони металу й аніони гідроксильних груп.

Загальна схема:

MetOH ↔ Met⁺ + OH^-

Амфотерні гідроксиди (основи) – це слабкі електроліти, що залежно від умов виявляють властивості як основ, так і кислот. На йони не дисоціюють.

Середні солі (з позицій теорії дисоціації) – це електроліти, що в процесі дисоціації утворюють катіони металу й аніони кислотного залишку.

Загальна схема:

MetКЗ ↔ Met⁺ + КЗ^-

Кислі солі (з позиції теорії дисоціації) – це електроліти, що в процесі дисоціації утворюють катіони металу й Гідрогену, а також аніони кислотного залишку.

Загальна схема:

MetHКЗ ↔ Met⁺ + Н⁺ + КЗ^2-

Реакції йонного обміну – це хімічні реакції між двома електролітами, у результаті яких електроліти обмінюються своїми складовими йонами.

Умови протікання реакцій йонного обміну до кінця. Реакції йонного обміну протікають до кінця, якщо в результаті реакції:

а) утворюється осад;

б) виділяється газ;

в) утворюється вода або інший слабкий електроліт;

г) утворюється стійка комплексна сполука.

Гідроліз (від грецьк. hydor – „вода” і lysis – „розкладати”) солей – хімічна реакція взаємодії йонів розчинних солей з водою, що призводить до утворення слабкого електроліту.

Дата добавления: 2015-05-26