Кооперативна взаємодія клітин у ході імунної відповіді

В імунній відповіді беруть участь тим чи іншим чином майже всі клітини крові, а також клітини тканин, що мають рецептори для зв’язування з цитокінами – продуктами імунокомпетентних клітин.

Спочатку вважали, що тільки імуноцити мають спеціальні рецептори для розпізнавання один одного. Вони були виявлені переважно у Т-лімфоцитів і мали назву Т-рецепторів: Т₄ – у Т-хелперів, Т₈ – у Т-ефекторів (ЦТЛ) і Т-супресорів тощо. З появою гібридомної технології і одержанням цілих наборів моноклональних антитіл проти рецепторів різних клітин вдалося встановити, що практично на всіх клітинах крові, макрофагальних клітинах тканин і навіть на нервових клітинах присутні специфічні рецептори. Вони, з одного боку, є антигенними маркерами клітин, з іншого – можуть бути рецепторами для зв’язування з іншими клітинами і розчинними факторами, наприклад цитокінами. За сучасною номенклатурою, прийнятою у 1993 р., усі рецептори клітинної поверхні називають CD-рецепторами (від англ. Сluster of differentiation). На теперішній час відомо вже близько 250 CD-рецепторів. Це свідчить про те, що імунна система взаємодіє з іншими системами організму за допомогою міжклітинних контактів, а також шляхом функціонування своєрідної цитокінової сітки, за допомогою якої інформація через рецептори передається від клітини до клітини у вигляді хімічних сигналів. У ролі таких сигналів виступають розчинні фактори – цитокіни.

Використання моноклональних антитіл дозволило також диференціювати клітини імунної системи за CD-маркерами. Так, було знайдено відмінності між різними субпопуляціями Т- і В-лімфоцитів, відкрите явище дихотомії Т-хелперів і виявлені їх субпопуляції: Th₀, Th₁, Th₂, Th₃.

Кооперація клітин у ході імунної відповіді раніше могла бути зведена до взаємодії макрофагів, Т-хелперів і В-лімфоцитів. До середини дев’яностих років ХХ ст. не враховувалися розбіжності між різними субпопуляціями Т-хелперів і їх роль в імунній відповіді, оскільки Th₁, Th₂, Th₃ було відкрито тільки наприкінці вісімдесятих років.

Як було встановлено, особливе значення для реалізації клітинної і гуморальної імунної відповіді мають Т-хелпери – Th₁ і Th₂. Загальним їх рецептором є CD₄, а диференціальними – CD₄₄ і CD₄₅ у Th₁ і CD₂₈ у Th₂. Окрім різниці в рецепторах, вони також відмінні за спроможністю синтезувати різні цитокіни: Th₁ синтезують ІL-2 та ІL-3, TNF-α, GM-CSF, а також IF-γ; стимулюють розмноження Т-ефекторів (кілерів). Th₂ виділяють ІL-3, -4, -5, -6, -8, -10, -13, а також GM-CSF і TGF-β, посилюють розмноження В-лімфоцитів з подальшим утворенням антитіл. Згідно з сучасними даними Th₁ беруть участь переважно у клітинній імунній відповіді, а Th₂ – у гуморальній, але дуже часто в літературі зустрічаються і прямо протилежні свідчення, що свідчить про велику складність, багатокомпонентність та дубльованість імунної відповіді, а також про здатність імунної системи до саморегуляції.

Характер розвитку імунної відповіді взагалі і характер дихотомії Т-хелперів на Th1 i Th2 залежать перш за все від природи антигену, його дози і тих цитокінів та рецепторів до них, які будуть індукуватися певним антигеном. Так, IL-12 є стимулятором розвитку Th1 та індуктором синтезу ними IF-γ. Відомо, що цитокіни IL-1, IL-2, IL-4, які виробляються макрофагами та лімфоцитами, разом з антигеном викликають активацію протеїнкінази С в лімфоїдних клітинах.

Цей фермент контролює проліферацію і диференціацію лімфоцитів з утворенням клону клітин з однаковою специфічністю. Завдяки цьому і реалізується імунна відповідь.

Деякі цитокіни – IL-6, IF-γ, простагландин Е стимулюють процеси апоптозу, завдяки чому в організмі плода відмирають аутореактивні лімфоцити. Це дуже важливо для формування імунологічної толерантності організму до власних антигенів. Таким чином, від балансу двох перелічених груп цитокінів залежить, розів’ється нормальна імунна відповідь чи толерантність.

Далі буде розглянуто особливості кооперативної взаємодії клітин в процесі імунної відповіді з урахуванням функціональної дихотомії Th₁ i Th₂.

В імунній відповіді розрізняють декілька механізмів. Перш за все, це Т-залежний і Т-незалежний механізми. Т-залежну відповідь умовно ще можна поділити на гуморальну та клітинну, в яких чітко проглядається дихотомія Т-хелперів на Th1 i Th2 залежно від їх функціональної активності (рис. 7.3).

Дата добавления: 2015-05-26