Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

У ході імунної відповіді




Позначення: АПК – антигенпрезентуюча клітина (або інфікована чи трансформована); Тh1 і Th2 – Т-хелпери І і ІІ типів; Ts – Т-супресор; Te – ефектор (Т-кілер); В – В-лімфоцит; плазмоцити – клітини, що синтезують антитіла (Ig); МНС-І і МНС-ІІ – молекули головного комплексу гістосумісності І і ІІ класів; Аг – антиген; МНС+Аг – комплекс МНС з епітопом антигену, TCR – рецептори Т-лімфоцитів, необхідні для подвійного розпізнавання антигену; IgR – імуноглобулінові рецептори В-лімфоцитів; стимулююча дія клітин позначена суцільними стрілками, а пригнічуюча – уривчастими.

 

Т-залежна гуморальна імунна відповідь розвивається, як правило, на розчинні антигени, переважно антигени зовнішньоклітинних паразитів. Ці антигени попередньо перетравлюються макрофагами. Епітопи антигенів та окремі їх фрагменти експресуються на поверхню макрофагів у комплексі з МНС-ІІ, де їх розпізнають Th2 за допомогою TCR-рецепторів та корецепторних молекул CD4. Причому, як і в попередньому випадку, відбувається “подвійне розпізнавання”, а саме розпізнавання власної молекули МНС, зміненої приєднаним епітопом. Відбувається міжклітинний контакт макрофага та Тh2. Роль зв’язуючого містка між ними, як правило, виконує поліпептидний епітоп антигену. Макрофаги, активовані антигеном, виділяють IL-1, який стимулює до розмноження як самі макрофаги, так і Т-лімфоцити з переважним утворенням Th2. Останні, у свою чергу, виділяють інтерлейкіни (ІL-4, -5, -6, -8, -13), які запускають бласттрансформацію В-лімфоцитів. Це супроводжується активною проліферацією В-лімфоцитів (4-6 послідовних мітозів), що призводить до появи клону плазматичних клітин і синтезу ними імуноглобулінів – спочатку IgМ, а потім IgG, IgA,. IgE. Синтез антитіл підсилюється також під впливом інтерферону.

Деякі з цитокінів, що виробляються Т-хелперами 2, і особливо IL-6, мають прозапальну дію, тобто здатні викликати розвиток запальних реакцій в місці локалізації антигену.

Частина В-клітин ділиться 1-3 рази і перетворюється у В-клітини імунологічної пам’яті. При повторному потраплянні антигену в організм його розпізнавання здійснюється саме клітинами імунологічної пам’яті, які при первинній імунній відповіді вже пройшли первинні стадії проліферації та диференціації. Крім того, їх значно більше, ніж АПК. Тому вторинна імунна відповідь вмикається значно швидше і одразу з утворення IgG – найчисленнішого класу антитіл.

У процесі імунної відповіді утворюються також Т-супресори, які, очевидно, специфічні для кожного антигену, але їх походження з’ясовано недостатньо. При дуже активній стимуляції В-клітин і нагромадженні імуноглобулінів Т-супресори активуються і блокують розмноження як Т-, так і В-клітин. Імунна відповідь блокується також надлишком антитіл, і її сила регулюється впливом генів Ir і Is, що розташовані у генній ділянці головного комплексу генів гістосумісності. Продукти гена Ir (від англ. Immune response – імунна відповідь) збільшують силу імунної відповіді, а гена Is (від англ. Immune suppressе – імунне пригнічення) – навпаки, зменшують прояви імунної відповіді.

Вище було описано гуморальну Т-залежну імунну відповідь, в якій послідовно відбувається передача інформації про антиген і активація клітин у ланцюгу – макрофаг – Тh2 – В-лімфоцит, де макрофаг виконує роль антигенпрезентуючої клітини, а В-лімфоцит - антитілопродукуючої. Але може реалізуватися й інший механізм увімкнення продукції антитіл, а саме - без безпосредньої участі макрофагів. У даному випадку в ролі антигенпрезентуючої клітини виступає сам В-лімфоцит. За допомогою антигенрозпізнавальних клітинних рецепторів BCR В-лімфоцити специфічно зв’язують антиген і поглинають його шляхом ендоцитозу. Після перетравлення у фагосомах фрагменти антигена (епітопи) виводяться на поверхню В-лімфоцита у комплексі з молекулами МНС-ІІ. У такому вигляді епітопи антигену розпізнаються клітинними рецепторами Т-хелперів 2 – ТCR. Тh2 активуються і починають виробляти цитокіни IL-4, IL-5 та інші, які посилюють проліферацію і диференціацію В-лімфоцитів з утворенням клону плазматичних клітин. Слід відзначити, що для запуску синтезу антитіл усіх класів недостатньо одного розпізнавання антигена Т-хелперами за допомогою ТCR. Необхідна ще додаткова перевірка “стану готовності” взаємодіючих клітин. Вона здійснюється за рахунок розпізнавання корецепторних молекул, а саме: ліганд на поверхні Т-хелпера (CD40L) розпізнається рецептором СD40 на поверхні В-лімфоцита. Зв’язування CD40L і СD40 стимулює В-лімфоцит до розмноження, в результаті чого утворюється клон плазматичних клітин, що продукують антитіла. Спочатку виробляються IgM, а потім синтез перемикається на IgG, IgA та IgE, але без взаємодії CD40L і СD40 неможливе перемикання синтезу з IgM на інші Ig.

Синтез того чи іншого класу антитіл залежить також від природи антигену і регулюється певними групами цитокінів. Так, IL-2, IL-4, IL-6, IF-γ сприяють перемиканню синтезу IgM на IgG. Переважна дія IL-5 i TGF-β (трансформуючого фактора росту) стимулює синтез IgA, IL-4 перемикає синтез антитіл на IgE. Завдяки синтезу антитіл всіх класів Т-залежна гуморальна відповідь є більш повноцінною порівняно з Т-незалежною продукцією антитіл, коли виробляються тільки IgM.

Підкреслимо особливості гуморальної Т-залежної імунної відповіді:

1. антиген розпізнається у комплексі з МНС-ІІ на антигенпрезентуючих клітинах (макрофагах, В-лімфоцитах, дендритних клітинах);

2. розпізнавання антигену ведеться Тh2 за допомогою TCR та корецепторних молекул CD4;

3. у розпізнаванні антигену В-лімфоцитами беруть участь BCR та корецепторна молекула CD40;

4. проліферація В-лімфоцитів здійснюється під впливом Тh2 та продукованих ними цитокінами: IL-4, IL-5, IL-6 та ін.;

5. на відміну від Т-незалежної імунної відповіді гуморальна Т-залежна відповідь є більш повноцінною, оскільки супроводжується синтезом Ig всіх класів і утворенням клітин імунологічної па’яті.

Узагальнюючи все вищевикладене, конкретизуємо, що Т-хелпери-1 впізнають антигени на поверхні АПК та інших уражених клітин у комплексі з MHC-I. Це запускає диференціацію субпопуляції Т-ефекторів і вмикає клітинну імунну відповідь, яка спрямована на рятування від внутрішньоклітинних інфекцій (вірусних, протозойних, бактеріальних), а також на знищення ракових та перероджених клітин. Т-хелпери-2 розпізнають антигени у комплексі з MHC-II на моноцитах, макрофагах і навіть на B-лімфоцитах. Активація Т-хелперів-2 приводить до проліферації В-клітин і включає гуморальну відповідь, яка в основному спрямована на знешкодження позаклітинних паразитів і різноманітних розчинних антигенів.

Відносно можливості перемикання з клітинної відповіді на гуморальну, або навпаки, в літературі немає єдиної думки. Одні автори наполягають на тому, що Т-хелпери-1 здатні активувати утворення Т-хелперів-2, що призводить до перемикання клітинної імунної відповіді на гуморальну. Але поява у великій кількості Th2 викликає пригнічення Th1, що супроводжується блокуванням клітинної відповіді. Можливо, Т-залежна імунна відповідь розпочинається з клітинних реакцій (переважно лізису клітин-мішеней під дією Т-кілерів), а потім вмикаються гуморальні реакції, опосередковані антитілами. Таке уявлення є досить правдоподібним, оскільки більшість антигенів дійсно потребують попередньої участі Т-лімфоцитів у презентації антигенів В-лімфоцитам. Крім того, для розвитку гуморальної відповіді потрібен деякий час (якнайменше 3-5 діб) для активації В-лімфоцитів і синтезу перших антитіл. Але в деяких джерелах описуються прямо протилежні впливи. Зокрема підкреслюється, що Тh2 активують розмноження Th1, що призводить до переключення гуморальної відповіді на клітинну. Існують висловлювання про синхронізованість Т- і В-відповіді на антиген як на єдине ціле.

Регуляція імунної відповіді здійснюється за допомогою різних факторів, а саме:

– Т-супресори здатні пригнічувати розмноження Т-хелперів 1 і 2, а також В-лімфоцитів;

– надлишкова кількість В-лімфоцитів і високі концентрації антитіл також можуть пригнічувати розмноження як самих В-лімфоцитів, так і Т-лімфоцитів;

– у регуляції сили імунної відповіді беруть участь продукти генів Ir та Is, що розташовані у ділянці головного комплексу гістосумісності.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 835; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.